13.09.2021 року м.Дніпро Справа № 904/4671/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О.,
при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
представники сторін:
від позивача: Машкіна В.М. адвокат, довіреність б/н від 11.03.2021 р.;
представник відповідача в судове засідання не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2021, ухвалене суддею Євстигнеєвою Н.М. (м. Дніпро) повний текст якого підписаний 01.07.2021, у справі №904/4671/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотрейд", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження", смт. Покровське Дніпропетровської області
про стягнення 234 474,85 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Зернотрейд" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" (далі - Відповідач) заборгованість у розмірі 234 474,85 грн., з яких:
- основний борг у розмірі 225 180,00 грн.;
- 3 % річних у розмірі 2 283,38 грн.;
- інфляційні втрати у розмірі 7 011,47 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору №ТП-307-В перевезення вантажів автомобільним транспортом від 05 листопада 2020 року в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги. У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання Позивачем на підставі частини 2 статті 625 ЦК України нараховані три відсотки річних за період прострочки з 07.12.2020 по 12.04.2021 у сумі 2 283,38 грн. та інфляційні збитки за період з грудня 2020 року по лютий 2017 року.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2021 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотрейд" заборгованість у сумі 225 180,00 грн, три відсотка річних у сумі 2 124,56грн, втрати від інфляції у сумі 5 982,66 грн, витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у сумі 3 499,31грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Відродження", в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, нез'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення господарського суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що Судом першої інстанції невірно дана правова оцінка обставинам у справі, неповністю та неналежним чином досліджено докази, не встановлено обставин, що мають істотне значення для справи, оскільки позивачем не надано до позовної заяви протоколу засновника юридичної особи як Замовника, щодо укладання відповідного Договору перевезення вантажів автомобільним транспортом. Судом першої інстанції не встановлено, чи були надані повноваження директору Товариства на укладення Договору перевезення вантажів автомобільним транспортом.
Також оскаржуваним рішенням не встановлено, чи було погоджено укладення відповідного Договору перевезення вантажів автомобільним транспортом учасниками товариства. Чи є дійсною довіреність від нерезидента (не скасована) та не була визнана недійсною в судовому порядку та скасована на момент укладання Договору.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Зернотрейд", у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначив, що Лобанова Наталія Михайлівна, як директор ТОВ "Зернотрейд", мала повне право підписувати Договір №ТП-307-В від 05.11.2020. Оскільки такі повноваження є загальнодоступними та містяться в ЄДРПОУ, їх міг перевірити і сам Відповідач, і суд першої інстанції, а тому такі аргументи апелянта не є підставою для скасування рішення першої інстанції.
Звертає увагу, що доводи апеляційної скарги не були предметом позову, а тому не входять в коло питань, які мали досліджуватись судом. Суд не має виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2020 для розгляду справи № 904/4671/21 визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач - Іванов О.Г., судді - Дармін М.О., Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.07.2021 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу Відповідача залишено без руху з метою уточнення прохальної частини апеляційної скарги, в залежності від частини оскарження сплати судового збору у відповідному розмірі. Апелянту наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.08.2021 (суддя - доповідач Іванов О.Г., судді - Дармін М.О., Чус О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2021 у справі №904/4671/21; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 13.09.2021.
06.09.2021 розпорядженням в.о. керівника апарату суду, відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/4671/21 у зв'язку з відпусткою судді - члена колегії суддів Чус О.В.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2021, справу №904/4671/210 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Березкіна О.В., Дармін М.О., якою справу прийнято до свого провадження.
Представник Відповідача (скаржника), належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився.
Відповідно до відомостей Державного реєстру судових рішень, ухвала про відкриття апеляційного провадження від 05.08.2021 оприлюднена 06.08.2021.
Також 06.08.2021 ця ухвала оприлюднена на сайті "Судова влада України".
Копію ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 05.08.2021 автоматично через АСДС КП "ДСС" доставлено 06.08.2021 на електронну пошту апелянта.
Відповідно до ст. ст. 2, 3 та 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання. Для доступу до судових рішень Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб- порталі судової влади України.
При чому, згідно зі ст. 11 цього Закону, не пізніше 01.06.2006 забезпечено постійне внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень електронних копій судових рішень Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційних та місцевих адміністративних судів, апеляційних та місцевих господарських судів, апеляційних загальних судів, а внесення судових рішень місцевих загальних судів - не пізніше 1 січня 2007 року.
Як зазначалось вище, ухвала про відкриття апеляційного провадження була оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому скаржник мав змогу ознайомитися з її змістом, в тому числі із датою та часом судового засідання.
Також відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Справа "Пономарьов проти України", "Олександр Шевченко проти України", "Трух проти України" та ін.).
Таку позицію також викладено в ряді рішень Верховного суду (ухвали від 22.01.2021 у справі № 911/1902/17, від 25.01.2021 у справі № 922/614/19, від 25.01.20221 у справі № 910/18950/19 та ін.).
Зокрема, відповідно до цих ухвал сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.
Отже, заявник апеляційної скарги, який був ініціатором апеляційного провадження та, відповідно, достеменно знав про його наявність, не був позбавлений об'єктивної можливості дізнатися про рух судової справи, користуючись засобами поштового зв'язку, відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень, сайту "Судова влада України", тощо, тобто в розумні інтервали часу мав вживати заходів, щоб дізнатись про стан даного апеляційного провадження та зобов'язаний сумлінно користуватися наданими йому процесуальними правами.
Беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представника відповідача.
В судовому засіданні 16.09.2021 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
5 листопада 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Зернотрейд" (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Відродження" укладено договір №ТП-307-В перевезення вантажів автомобільним транспортом, згідно якого перевізник зобов'язується на протязі усього строку дії Договору за завданням замовника у встановлені строки приймати і доставляти довірені вантажі автомобільним транспортом до пункту призначення, а Замовник зобов'язується оплачувати належним чином надані перевізником послуги.
Відповідно до п. 4.1 Договору надання послуг фіксується двостороннім Актом виконаних робіт (послуг), який складається у двох примірниках, по одному для кожної сторони, підписується уповноваженими представникам сторін Договору.
Надані послуги з перевезення підтверджуються товарно-транспортною накладною, Актом виконаних робіт (послуг), документами, що підтверджують передавання вантажу вантажоодержувача з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу згідно чинного законодавства України (п.4.4.договору).
Пунктом 4.6 Договору передбачено, що Замовник оплачує послуги з перевезення на підставі виставленого Перевізником рахунку-фактури потягом 20 банківських днів з моменту передавання вантажу вантажоодержувачу, але у будь-якому випадку не раніше надання перевізником усіх документів згідно п.4.5., 4.8 договору та реєстрації податкової накладної чи/або розрахунку корегування.
Відповідно п. 9.1. Договору, договір діє до 05.11.2021.
Додатковою угодою від 05.11.2020 до договору №ТП-307-В перевезення вантажів автомобільним транспортом сторони встановили вартість перевезення добрив за маршрутом: смт. Васищево, Харківської області - смт. Покровське, Покровський район Дніпропетровської області у сумі 540,00грн за тону.
У листопаді 2020 року ТОВ "Зернотрейд" здійснило перевезення вантажу на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" на загальну суму 225180,00грн, що підтверджується актами надання послуг:
- № 527 від 17.11.2020 на суму 86400,00грн, № 538 від 21.11.2020 на суму 113 940,00грн, № 568 від 30.11.2020 на суму 24 840,00грн,
- та товарно-транспортними накладними: № 2005 від 13.11.2020, № 2006 від 13.11.2020, № 2001 від 11.11.2020, № 2002 від 11.11.2020, № 2007 від 16.11.2020, № 2010 від 17.11.2020, № 2008 від 17.11.2020, № 2009 від 17.11.2020, № 2013 від 20.11.2020, № 2014 від 24.11.2020.
ТОВ "Зернотрейд" виставлено рахунки на оплату вартості наданих послуг № 527 від 17.11.2020 на суму 86400,00грн, № 538 від 21.11.2020 на суму 113 940,00грн, № 568 від 30.11.2020 на суму 24 840,00грн, які станом на дату звернення позивача до суду відповідачем не оплачені.
Заборгованість за надані послуги підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків станом на 26.01.2021, який підписано сторонами та скріплено печатками.
Відповідач свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті наданих послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом за договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом не здійснив, що і є причиною виникнення спору.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив із того, що Акти наданих послуг підписані відповідачем без зауважень, тож слід дійти висновку, що всі необхідні документи відповідач отримав в дату складання актів наданих послуг, строк оплати яких настав. Доказів оплати вартості наданих послуг у сумі 225 180,00 грн станом на дату звернення з позовом відповідач суду не надав.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Правовідносини сторін за обставинами справи належать до договору перевезення вантажу.
Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно зі ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно зі ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
За частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оплата наданих послуг здійснюється Замовником на підставі виставленого перевізником рахунку-фактури потягом 20 банківських днів з моменту передавання вантажу вантажоодержувачу, але у будь-якому випадку не раніше надання перевізником усіх документів згідно п.4.5., 4.8. договору, та реєстрації податкової накладної чи/або розрахунку корегування, виписаної на відповідні надані послуги та/або виконані роботи у відповідності до вимог чинного законодавства України, з урахуванням п.п.5.3, 5.4.1. цього договору.
Згідно п.4.5. договору перевізник в день виникнення податкових зобов'язань, а саме в день складання (в календарну дату складання) Акту виконаних робіт (послуг), зобов'язується надати замовнику податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умов відносно її реєстрації в порядку, передбаченому чинним законодавством України, з електронним підписом уповноваженої особи, і зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Акти наданих послуг підписані відповідачем без зауважень, тож слід дійти висновку, що всі необхідні документи відповідач отримав в дату складання актів наданих послуг, строк оплати яких настав:
- за актом № 527 від 17.11.2020 на суму 86400,00грн - 15.12.2020,
- за актом № 538 від 21.11.2020 на суму 113 940,00грн - 18.12.2020,
- за актом № 568 від 30.11.2020 на суму 24 840,00грн - 29.12.2020.
В установлений договором строк, відповідач свої зобов'язання не виконав.
Доказів оплати вартості наданих послуг у сумі 225 180,00грн станом на дату звернення з позовом відповідач суду не надав, доводів, наведених в обґрунтування позову, не спростував.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що вимога Позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 225 180,00грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Основними доводами заявника апеляційної скарги є те ще, що він вважає, що під час судового розгляду справи не встановлено повноваження директора ТОВ "Зернотрейд" на укладання Договору.
Колегія суддів не погоджується з такими доводами з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 92 ГК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Відповідно до ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства.
До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов'язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення).
Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва.
Відповідно до публічно доступної інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань одноособовим керівником ТОВ "Зернотрейд" є Логутова Наталія Михайлівна, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.
Таким чином, у даному випадку Логутова Наталія Михайлівна, як директор ТОВ "Зернотрейд", мала повне право підписувати Договір №ТП-307-В від 05.11.2020. Оскільки інформація про повноваження директора Позивача є загальнодоступною та міститься в ЄДРПОУ, її міг перевірити і сам Відповідач, і суд першої інстанції, а тому такі аргументи апелянта не є підставою для скасування рішення першої інстанції.
Відповідачем не надано доказів того, що до виключної компетенції загальних зборів учасників ТОВ "Зернотрейд" та наглядової ради товариства належало право підписувати Договір перевезення №ТП-307-В від 05.11.2020.
Також, Відповідач вважає, що судом першої інстанції не встановлено, чи погоджено укладення вказаного Договору учасниками ТОВ "Зернотрейд", чи є дійсною довіреність від нерезидента та чи не була визнана недійсною в судовому порядку та скасована на момент укладання Договору.
З даних питань випливає, що Відповідач ставить під сумнів дійсність Договору перевезення, однак договір укладений та підписаний відповідними сторонами та є виконаним.
Колегія суддів констатує, що дані питання не були предметом позову, а тому не входять в коло питань, які мали досліджуватись судом, оскільки суд не має виходити за межі позовних вимог.
Предметом даного позову є стягнення заборгованості за договором, а не визнання його недійсним, розірвання тощо.
В свою чергу апелянт, стверджуючи, що даний договір підписаний не уповноваженою особою, не надав жодних доказів в підтвердження своїх аргументів.
Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Всупереч даній нормі, скаржник не надав доказів для обґрунтування своєї позиції.
Отже, оскільки спірний Договір не розірваний сторонами, не визнаний недійсним судом, він підлягав повному виконанню, що правомірно і встановив суд першої інстанції та задовольнив позов.
У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі частини 2 статті 625 ЦК України нараховані три відсотки річних за період прострочки з 07.12.2020 по 12.04.2021 у сумі 2 283,38 грн. та інфляційні збитки за період з грудня 2020 року по лютий 2017 року.
Частиною 2 статті 625 ЦК України установлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання, яка полягає у тому, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Правова природа 3% річних, інфляційних втрат є такою, що вони можуть нараховуватись саме на суму основного боргу.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
Також аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.
Перевіркою наданого позивачем розрахунку трьох відсотків річних встановлено, що позивачем невірно визначено граничний строк оплати з урахуванням положень п.4.6. договору, внаслідок чого невірно визначено період прострочки виконання зобов'язання та кількість днів прострочення.
За розрахунком суду 3% річних складають 2124,56грн.:
- за актом № 527 від 17.11.2020 на суму 86400,00грн - за період з 16.12.2020 по 12.04.2021 сума 3% річних становить 837,65грн,
- за актом № 538 від 21.11.2020 на суму 113940,00грн - за період з 19.12.2020 по 12.04.2021 сума 3% річних становить 1076,63грн,
- за актом № 568 від 30.11.2020 на суму 24 840,00грн - за період з 30.12.2020 по 12.04.2021 сума 3% річних становить 210,28грн.
Щодо нарахування інфляційних втрат суд зазначає таке.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Господарський суд, здійснивши належний перерахунок заявлених позивачем вимог про стягнення інфляційних втрат, встановив, що загальний розмір інфляційних втрат за період з грудня 2020 року по лютий 2021 року складає 5982,66грн, виходячи з наступного:
- на суму 86400,00грн - за період з грудня 2020 року по лютий 2021 року (103,23% сукупний індекс інфляції) втрати від інфляції складають - 2790,72грн,
- на суму 113 940,00грн - за період з січня 2021 року по лютий 2021 року (102,3% сукупний індекс інфляції) втрати від інфляції складають - 2620,62грн,
- на суму 24 840,00грн - за період з січня 2021 року по лютий 2021 року (102,3% сукупний індекс інфляції) втрати від інфляції складають - 571,32грн.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 233 287,22грн, з яких заборгованість у сумі 225 180,00грн., три відсотки річних у сумі 21 24,56грн, втрати від інфляції у сумі 5 982,66грн. В решті заявлених вимог слід відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в апеляційному порядку, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2021 у справі №904/4671/21 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2021 у справі №904/4671/21 - залишити без змін.
Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 24.09.2021.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Березкіна