Додаткова постанова
16.09.2021 року м.Дніпро Справа № 912/3034/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Іванова О.Г. ( доповідач )
суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О.,
секретар судового засідання: Логвіненко І.Г.
за участю представників сторін:
від позивача: Гриценко Ю.В. адвокат, ордер серія ЗП № 111056 від 08.02.2021 р.;
від відповідача: Шаповалов Д.В. адвокат, ордер серія КР № 036630 від 28.11.2019 р.;
від третьої особи -1: Захарченко І.В. адвокат, ордер серія КР №105863 від 06.10.2020 р.;
представник третьої особи-2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Маркхолдер” адвоката Гриценко Ю.В. про розподіл судових витрат (стягнення витрат на правничу допомогу) у справі №912/3034/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер", м. Запоріжжя
до Фізичної особи-підприємця Колісник Катерини Сергіївни, м. Кропивницький
за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1. ОСОБА_1 , м. Кропивницький
2. ОСОБА_2 , м. Кропивницький
про заборону використання знаків для товарів та послуг
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ТОВ "Маркхолдер" (далі - Позивач) до Фізичної особи-підприємця Колісник Катерини Сергіївни (далі - Відповідач) про заборону використання знаків для товарів та послуг з вимогою заборонити ФОП Колісник К.С. використання торгового знаку, шляхом здійснення демонтажу вивіски з позначенням "УКРЗОЛОТО" за адресою розташування ювелірного магазину (м. Кропивницький, вул. Чміленка, буд. 24 (ТЦ-Фуршет).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про незаконне використання ФОП Колісник К.С. торгового знаку "УКРЗОЛОТО" за місцем здійснення господарської діяльності шляхом нанесення його на вивіску ювелірного магазину, що розташовується в місті Кропивницькому за адресою: вул. Чміленка, буд. 24 (ТЦ-Фуршет), оскільки відповідачем не укладено відповідних ліцензійних договорів з власником знаку - ТОВ "Маркхолдер".
До господарського суду 03.12.2019 Позивачем подано клопотання №7700/7 від 28.11.2019 про залучення до участі у справі співвідповідача - Фізичну особу-підприємця Яворську Марину Дмитрівну (далі - ФОП Яворська М.Д.).
Клопотання позивача обґрунтовано тим, що під час виходу за місцем розташування ювелірної крамниці юрисконсультом ТОВ "Маркхолдер" встановлено, що станом на 06.11.2019 у ювелірному магазині за адресою: м. Кропивницький, вул. Чміленка, буд. 24, що розташовується у приміщенні ТЦ "Фуршет", господарську діяльність з продажу ювелірних виробів здійснює ФОП Яворська Д.М., на підтвердження чого складено Акт фіксації.
В підтвердження фактів неправомірного використання ФОП Яворською Д.М. позначення "УКРЗОЛОТО" у її господарській діяльності позивач надав копії товарного чеку від 08.11.2019 та розрахункової квитанції 002701.
Ухвалою від 03.12.2019 господарський суд клопотання №7700/7 від 28.11.2019 ТОВ "Маркхолдер" про залучення до участі у справі співвідповідача - ФОП Яворської М.Д. задовольнив. Залучив до участі у справі співвідповідача - ФОП Яворську М.Д.
10.04.2020 до господарського суду надійшла заява від 07.04.2020 за підписом громадян Д.Б. Білого та О.Г. Погрібного, у якій заявники просять залучити їх, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , до участі у розгляді справи 912/3034/19 в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ФОП Колісник К.С. та ФОП Яворська М.Д.
Ухвалою від 10.07.2020 господарський суд залучив до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Під час розгляду справи по суті повноважний представник позивача зазначив, що позивач не має вимог до ФОП Яворської Д.М.
Ухвалою від 04.12.2020 господарський суд провадження у даній справі в частині вимог до Фізичної особи-підприємця Яворської Марини Дмитрівни (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) закрив.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 04.12.2020 у справі №912/3034/19 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер", в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, нез'ясування обставин справи, недоведеність обставин справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, фактичним обставинам справи, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, заборонивши Фізичній особі - підприємцю Колісник Катерині Сергіївні використання Торгового знаку, шляхом здійснення демонтажу вивіски з позначенням "УКРЗОЛОТО", за адресою розташування ювелірного магазину ( АДРЕСА_2 ).
Також, не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_1 , в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, нез'ясування обставин справи, зокрема, час, правові підстави для відтворення твору (зображення УКРЗОЛОТО) та особу, яка вчинила такі дії, просив змінити мотивувальну частину рішення, з урахуванням наведених у скарзі підстав.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.09.2021 по справі № 912/3034/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м. Кропивницький на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.12.2020 у справі № 912/3034/19 - залишено без задоволення; апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер", м. Запоріжжя на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.12.2020 у справі № 912/3034/19 - задоволено.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.12.2020 у справі № 912/3034/19 - скасовано.
Прийнято по справі нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер", м. Запоріжжя до Фізичної особи-підприємця Колісник Катерини Сергіївни, м. Кропивницький за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1. ОСОБА_1 , м. Кропивницький 2. ОСОБА_2 , м. Кропивницький про заборону використання знаків для товарів та послуг - задоволено.
Заборонено Фізичній особі - підприємцю Колісник Катерині Сергіївні використання торгового знаку, шляхом здійснення демонтажу вивіски з позначенням "УКРЗОЛОТО" за адресою розташування ювелірного магазину (м. Кропивницький, вул. Чміленка, буд. 24 (ТЦ-Фуршет).
Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Колісник Катерини Сергіївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер", м. Запоріжжя 1921 грн судового збору за подачу позовної заяви, 19612,80 грн витрат за проведення експертизи, 2881,50 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.
Судові витрати ОСОБА_1 , м. Кропивницький за подачу апеляційної скарги покладені на заявника апеляційної скарги.
Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручено Господарському суду Кіровоградської області.
06.09.2021 представником позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Маркхолдер” адвокатом Гриценко Ю.В. подано до Центрального апеляційного господарського суду заяву про розподіл судових витрат, зокрема про стягнення витрат на правничу допомогу.
Заява обґрунтована тим, що апеляційну скаргу позивача задоволено, при цьому за результатом розгляду судові витрати у вигляді судового збору і витрат на експертизу стягнені з відповідача на користь позивача. В той же час, в апеляційній скарзі позивач заявляв про витрати на професійну правничу допомогу і визначав їх орієнтовний розмір - 22000 грн., наголошував, що відповідні докази подасть протягом п"яти днів з моменту винесення судом апеляційної інстанції рішення у справі.
Звертає увагу суду, що 08.02.2021 представником позивача в суді є адвокат Гриценко Ю.В., яка діє на підставі договору про надання правової допомоги №1 від 08.02.2021 та ордеру серії ЗП №111056 від 08.02.2021. Додатковою угодою №1 від 01.09.2021 сторони погодили фіксований гонорар за надання правової допомоги по супроводженню даної справи в розмірі 35 000 грн. Відтак, розмір гонорару є незмінним від обсягу робіт та наданих послуг.
Матеріалами спарви підтверджується складання документів адвокатом Гриценко Ю.В., зокрема пояснень від 19.02.2021, 01.04.2021, участь адвоката у засіданнях 10.02.2021, 25.02.2021, 17.03.2021/, 13.04.2021, 01.09.2021, складання цієї заяви.
Зауважує, що витрати на професійну правничу допомогу в цій справі є реальними, підтвердженими матеріалами справи та відповідають положенням ст.ст.126, 129 ГПК України.
До заяви надані договір про надання правничої допомоги №1 від 08.02.2021, додаткова угода №1 від 01.09.2021, детальний опис робіт, докази направлення заяви учасникам процесу.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2021 розгляд заяви призначений на 16.09.2021 на 11:30 годину.
08.09.2021 від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, в якому відповідач просить зменшити їх до 0 грн. або відмовити в їх задоволенні з огляду на наступне.
Вважає безпідставною ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2021, яким призначено до розгляду заяву ТОВ "Маркхолдер" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду справи № 912/3034/19, оскільки, як вважає відповідач, з такою заявою позивач не звертався, а ним подано заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а не заяву про розподіл судових витрат.
Крім того, звертає увагу на те, що за змістом ст. 124 ГПК України судові витрати в господарському процесі підлягають обов'язковому попередньому визначенню, а за частиною 1 вказаної статті встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Для позивача, в даному випадку, першою заявою по суті справи є позовна заява.
Наголошує, що ТОВ "Маркхолдер" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою № 7600/6 від 30.10.2019, в якій не заявлено не те, що розрахунку витрат на професійну правничу допомогу, а взагалі будь-якого розрахунку судових витрат, які понесло і які очікує понести позивач у зв'язку із розглядом справи. Також позовна заява не містить вимоги про стягнення судових витрат з відповідача, включаючи судовий збір, так само, як і заперечення на відзив на позовну заяву.
Посилаючись на ч.6 ст.129 ГПК України, вважає, що оскільки у справі № 912/3034/19 сума судових витрат попередньо взагалі позивачем не була визначена та заявлена, тому 35000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які заявлені до відшкодування позивачем за участь адвоката у розгляді справи № 912/3034/19 судом апеляційної інстанції, необхідно зменшити в частині такого перевищення, а саме до 0 грн.
Звертає увагу суду, що ТОВ "Маркхолдер" не було визначено суму судових витрат, які Товариство понесло або очікує понести у зв'язку з розглядом справи № 912/3034/19, і в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції.
З посилання на ч.8 ст.129 ГПК України відповідач зазначає, що необхідною передумовою подання доказів щодо підтвердження розміру судових витрат є подання про це суду до закінчення судових дебатів відповідної заяви, втім наголошує, що представником ТОВ "Маркхолдер" ні письмово, ні усно не було подано заяви до закінчення судових дебатів щодо наявності в неї доказів, які Товариство сплатило або має сплатити за надання професійної правничої допомогу у зв'язку з розглядом справи № 912/3034/19. Таким чином, вважає безпідставним прийняття судом апеляційної інстанції заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу ТОВ "Маркхолдер" у справі № 912/3034/19, замість залишення її без розгляду.
Відповідач звертає увагу суду, що в обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу представником Позивача надано договір "Про надання правової допомоги" № 1 від 08.02.2021, відповідно до якого Адвокату не було надано доручення ведення конкретної справи № 912/3034/19, а визначені загальні обов'язки адвоката щодо надання правової допомоги протягом дії цього договору. Так само і пунктами 2.2. та 2.3. цього договору визначено право Адвоката на отримання щомісячної оплати (гонорару) за надання правової допомоги, а Клієнту обов'язок сплачувати гонорар. В той же час, не визначений розмір гонорару і у пункті 4 цього договору, а також можливість його визначення на підставі додаткових угод до цього договору. Додаткова ж угода № 1 до договору № 1 від 08.02.2021 щодо супроводження Адвокатом справи № 912/3034/19 в суді апеляційної інстанції, а відповідно, і обов'язку сплати гонорар у розмірі 35000 грн., з'являється лише 01.09.2021, тобто в день ухвалення рішення судом апеляційної інстанції у цій справі, а скоріш за все вже після його проголошення. Отже, відповідач вважає очевидним зловживання Позивачем процесуальними правами шляхом подання недостовірних доказів щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу підлаштованих під рішення суду апеляційної інстанції у справі № 912/3034/19.
Стверджує, що чинне законодавство України не передбачає повного та безумовного відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених стороною у справі, на користь якої прийнято рішення і надає можливість стороні, яка повинна відшкодувати судові витрати, піддати сумніву їх розмір та довести, що «вкладена праця» адвоката є не співмірною із витратами на неї застосовуючи визначені законодавцем критерії.
З огляду на вказане та поданий позивачем детальний опис робіт (наданих послуг) вважає, що пояснення по справі, для яких встановлені обов'язкові строки подання щодо позову або відзиву і, які є заявами по суті справи відповідно до ст. 168 ГПК України, подаються виключно третіми особами, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору; не є вказані пояснення Позивача і заявами з процесуальних питань, до яких ГПК України відносить клопотання, заяви і заперечення, в яких викладаються міркування щодо процесуальних питань. Таким чином, надані представником ТОВ "Маркхолдер" пояснення від 19.02.2021 та 01.04.2021 не мали для нього обов'язкового процесуального характеру і відповідно до ч. 1 ст. 42 ГПК України могли подаватись у незліченній кількості, оскільки є правом учасника справи.
Кількість часу витраченого представником ТОВ "Маркхолдер" на участь в судових засіданнях 10.02.21, 25.02.21, 17.03.21, 13.04.21 та 01.09.21 не важко визначити на підставі протоколів судових засідань, які в кожному випадку тривали не більше 30 хвилин. Тобто, 30 хвилин х 5 засідань = 2,5 години, що аж ніяк не становить 20 годин, а відповідно і не коштує 25000 грн. В свою чергу, 25000 / 20 = 1250 грн. за годину участі в судовому засіданні. 1250 х 2,5 годин проведених представником в судових засіданнях = 3125 грн. Таким чином, обґрунтованою є оплата участі адвоката ТОВ "Маркхолдер" в судових засіданнях по справі № 912/3034/19 в суді апеляційної інстанції в розмірі 3125 грн. за умови доведення подання попереднього (орієнтовного) розрахунку з першою заявою по суті справи.
Стосовно підготовки та подання заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн., то відповідач звертає увагу суду, що вказані витрати взагалі не пов'язані з розглядом справи, не стосуються предмету спору по справі № 912/3034/19, а стосуються наслідків розгляду справи, через що не можуть бути включені у витрати на оплату правничої допомоги адвоката. Таким чином, заявлені до відшкодування судові витрати пов'язані із наданням професійної правничої допомоги є не співмірними відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, а саме: справа не є складною та не потребувала великої кількості часу для виконання адвокатом робіт, у суді апеляційної інстанцій адвокат не витратив багато часу на надання професійної правничої (правової) допомоги у даній справі; обсяг поданих адвокатом документів не є обов'язковими; вказана справа не має ніякого публічного інтересу, наразі ніхто його не проявив, а також не тягне репутаційних втрат з боку Позивача.
08.09.2021 до суду апеляційної інстанції засобами електронного зв"язку з накладенням кваліфікованого цифрового підпису надійшло клопотання представника відповідача про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке задоволено ухвалою суду від 08.09.2021 та судове засідання за участі відповідача вирішено провести в режимі відеоконференції з дорученням її проведення Господарському суду Кіровоградської області.
09.09.2021 до суду апеляційної інстанції засобами електронного зв"язку з накладенням кваліфікованого цифрового підпису надійшло клопотання представника позивача про її участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке задоволено ухвалою суду від 10.09.2021 та вирішено проводити засідання в режимі відеоконференції, яку слід доручити провести Запорізькому апеляційному суду.
13.09.2021 до суду апеляційної інстанції надійшли пояснення третьої особи (Білого Д.Б.) щодо поданої заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, в яких третя особа наголосила, що з урахуванням норм права, зокрема як ст.ст.632, 903 ЦК України, так і ст.ст.27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" розмір та порядок обчислення адвокатського гонорару має бути визначений договором про надання правової допомоги, таким чином, відсутність в договорі розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає суду та іншій стороні спору можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Звертає увагу суду на правову позицію, наведену у додаткових постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, від 19.11.2019 у справі №5023/5587/12.
Наголошує, що у договорі №1 від 08.02.2021 розмір гонорару або порядок його обчислення відсутні. Крім того, представником позивача доказів, що свідчать про отримання гонорару, до заяви не додано.
Також звертає увагу суду, що договір від 08.02.2021 №1 в частині представництва по справі №912/3034/19 виконаний 01.09.2021, тому посилання апелянта на додаткову угоду від 01.09.2021 не ґрунтується на законі.
За таких обставин вважає відсутні підстави для задоволення поданої позивачем заяви.
У судовому засіданні 16.09.2021 позивач підтримав доводи заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, відповідач та третя особа-1 заперечили задоволення такої заяви з підстав, наведених у клопотанні про зменшення витрат на правничу допомогу та у поясненнях на вказану заяву.
Розглянувши вказану заяву представника позивача, дослідивши матеріали справи, вислухав пояснення учасників провадження у справі, колегія суддів вважає, що вказана заява не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 282 ГПК України, постанова суду апеляційної інстанції має містити, зокрема, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно зі ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України регламентовано, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
З урахуванням вищезазначених вимог закону, при визначені розміру правничої допомоги Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Відповідно до частини 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням того, що рішення відбулось на користь позивача, витрати по справі, в даному випадку покладаються на відповідача.
Як зазначалося вище, позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 35 000 грн.
Частинами 1 та 2 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
За приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до матеріалів справи, у першій заяві по суті спору - позовній заяві, позивач наголосив тільки на сплаті судового збору, інших витрат, які він поніс або очікує понести ним не зазначено.
В той же час, в апеляційній скарзі позивачем зазначений орієнтовний розмір судових витрат, зокрема на правничу допомогу в розмірі 22000 грн. та наголошено на тому, що відповідні докази будуть подані протягом 5 днів з дати прийняття судового рішення судом апеляційної інстанції (а.с.207, т.3).
Відповідна заява від позивача про стягнення витрат на правничу допомогу надійшла до суду 06.09.2021, протягом п"яти днів з дня ухвалення постанови суду (01.09.2021), відтак, позивачем дотримані строки на подання доказів, визначені ч.8 ст.129 ГПК України.
Таким чином, суд апеляційної приймає до уваги доводи відповідача про відсутність у першій заяві по суті справи попереднього розрахунку судових витрат, зокрема на правничу допомогу, і відхиляє доводи щодо відсутності заяви позивача про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, в порядку ч.8 ст.129 ГПК України, та безпідставного прийняття такої заяви позивача до розгляду, оскільки такі доводи спростовані матеріалами справи.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, в якості підтвердження витрат на послуги адвоката позивач надав договір про надання правової допомоги №1 від 08.02.2021, укладений між адвокатом Гриценко Ю.В. та ТОВ "Маркхолдер".
Відповідно до п. 1.1, 1.2 договору № 1 Адвокат зобов"язується надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями Клієнта. Адвокат приймає на себе обов"язки представляти права і законні інтереси Клієнта в:
- будь-яких установах, організаціях, на підприємствах незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності при вирішенні питань, пов"язаних з судовими справами;
- в усіх правоохоронних органах;
- в судах загальної юрисдикції (цивільної, кримінальної, господарської, адміністративної спеціалізації, а також справ про адміністративні правопорушення), в судах першої, апеляційної, касаційної інстанцій, Верховному суді з усіма правами, які надано законом позивачу, заявнику, скаржнику, відповідачу, третій особі та потерпілому, в тому числі з правом пред"явлення позову, повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання повністю або частково позову, зміни підстав або предмета позову, укладення мирової угоди, оскарження рішення, ухвали, постанови, судового наказу;
- у відповідному відділі державної виконавчої служби з питань, пов"язаних з виконання судових та інших рішень.
За п.2.2 договору у виконання цього договору адвокат має право, зокрема. отримувати щомісячну оплату (гонорар) за надання правової допомоги.
За приписами п.2.3 договору клієнт зобов"язаний, в тому числі сплачувати гонорар.
За приписами п.3.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов"язань обома сторонами за цим договором.
Згідно з розділом 4 договору на визначення розміру заробітної плати адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Гонорар адвоката не може бути меншим, ніж встановлений чинним законодавством розмір мінімальної заробітної плати, на відповідний сплаті період. Адвокат має право відмовитися від гонорару та виконувати доручення клієнта на умовах PRO BONO. Додатково клієнтом сплачується адвокату витрати у зв"язку із виконанням доручення, які підтверджуються документально, але не були включені до суми заробітної плати (гонорару).
Також до вказаного договору між адвокатом Гриценко Ю.В. та позивачем укладена додаткова угода № 1 від 01.09.2021, якою сторони домовились змінити п.4.1 договору, виклавши його в наступній редакції: "За надання правової допомоги та інших послуг за цим договором клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі, що визначається додатковою угодою до цього договору".
Пунктом 2 додаткової угоди сторони визначили, що за супроводження судової справи №912/3034/19 в Центральному апеляційному господарському суді (підготовка, подача, направлення необхідних процесуальних документів, участь в судових засіданнях тощо) гонорар адвокату складає 35 000 грн, який сплачується клієнтом протягом 30 днів з моменту підписання цієї угоди.
Підписанням цієї угоди сторони підтверджують факт надання правової допомоги та послуг за цією угодою інші документи сторонами не складаються (п.3 додаткової угоди)
Інші умови договору залишаються незмінними.
Крім того, адвокатом надано складений в односторонньому порядку опис робіт (наданих послуг) виконаних по договору №1 з урахуванням додаткової угоди №1, відповідно до якого він здійснив:
- надання пояснень у справі (підготовка, направлення до суду) 19.02.2021 та 01.04.2021 по 4 години вартістю 2500 грн, всього 8 годин вартістю 5 000 грн;
- підготовку та участь у судових засіданнях в режимі відео конференції 10.02.21, 25.02.21, 17.03.21, 13.04.21 та 01.09.21 протягом 20 годин вартістю 25 000 грн.;
- підготовку та направлення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу від 03.09.2021 протягом 3 годин вартістю 5000 грн., тобто, всього на суму 35000 грн.
Позивача у суді апеляційної інстанції з 08.02.2021 представляла адвокатка Гриценко Ю.В. згідно ордеру серії ЗП №111056 від 08.02.2021, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП №001993 від 21.01.2019.
Колегія суддів наголошує, що системний аналіз норм статей 632, 903 ЦК України, ст.ст.27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" дозволяє зробити наступні висновки:
(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині другій статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");
(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";
(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, від 19.11.2019 у справі №5023/5587/12, від 12.08.2020 у справі №916/2598/19, від 27.08.2020 у справі №873/2/20, від 07.09.2020 у справі №910/4201/19, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19 та від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19.
Слід зауважити, що укладений між адвокатом Гриценко Ю.В. і позивачем договір №1 від 08.02.2021 не містить такої обов"язкової умови договору, як ціна договору (адвокатський гонорар), його розміру та/або порядку обчислення (як погодинної оплати або фіксованого розміру), що не дає можливості як суду, так і іншій стороні у справі пересвідчитись у дійсній домовленості між сторонами щодо його узгодження.
Таким чином, доводи відповідача та третьої особи, наведені у клопотанні про зменшення судових витрат і поясненнях на заяву, щодо неузгодження позивачем і адвокатом розміру гонорару, є слушними.
При цьому, суд наголошує, що Додаткова угода №1 від 01.09.2021, якою визначений розмір гонорару адвокату, укладена вже після фактичного надання послуг; договором не обумовлений порядок передачі послуг.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що додаткова угода не може бути одночасно і документом, який вносить зміни до договору та доказом, який фіксує його виконання.
При цьому, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, наведеної у постанові від 27.06.2018 по справі №826/1216/16 (провадження 11-562ас18) склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Колегія суддів, також враховує правову позицію, викладену у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, за якою витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною /третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).
Таким чином, з урахуванням дискреційних повноважень суду, з огляду на те, що:
- у першій заяві по суті справи (позовній заяві) позивачем не визначений попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, зокрема на правничу допомогу, окрім судового збору;
- відсутності у тексті договору № 1 від 08.02.2021 такої умови (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом;
- факт того, що зміни до договору в частині визначення гонорару адвоката, внесені вже після надання послуг;
- відсутності акту приймання-передачі наданих послуг, який підтверджує їх обсяг і вартість, з урахуванням того, що додаткова угода не може підміняти собою такий документ;
колегія суддів вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами як дійсну домовленість щодо розміру гонорару (порядку його розрахунку), так і обсягу/вартості наданих послуг, в зв"язку з чим в задоволенні заяви ТОВ "Маркхолдер" про стягнення витрат на правничу допомогу слід відмовити.
Щодо доводів відповідача про безпідставність ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2021, якою призначено до розгляду заяву ТОВ "Маркхолдер" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду справи № 912/3034/19, оскільки, як вважає відповідач, з такою заявою позивач не звертався, а ним подано заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а не заяву про розподіл судових витрат, суд наголошує наступне.
Види судових витрат визначені ст.123 ГПК України, а їх розподіл регламентований ст.129 ГПК України. При цьому ст.129 ГПК України регламентує саме розподіл витрат - і тих, що вже сплачені (відшкодування), і тих, що тільки підлягають сплаті.
Відтак, всі судові витрати підлягають саме розподілу, незалежно від того з якою заявою звернувся заявник (про відшкодування вже сплачених витрат або стягнення майбутніх витрат).
Відповідно до ч. 5 ст. 244 ГПК України додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 130, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Маркхолдер” адвоката Гриценко Ю.В. про розподіл судових витрат (стягнення витрат на правничу допомогу) - відмовити у повному обсязі.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 24.09.2021.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя О.В. Березкіна
Суддя М.О. Дармін