13.09.2021 року м.Дніпро Справа № 908/752/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Дарміна М.О., Антоніка С.Г.,
при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
представники сторін:
від позивача за первісним позовом: Кузьменко Ю.І. адвокат, ордер серія АЕ № 1091359 від 13.09.2021 р.;
від відповідача за первісним позовом: Швець Д.І. адвокат, ордер серія АР№ 1046129 від 06.08.2021 р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Строгаз” на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.07.2021, ухвалене суддею Науменко А.О. (м. Запоріжжя), повний текст якого підписаний 09.07.2021, у справі №908/752/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецгазсервіс”, ідентифікаційний код юридичної особи 30773594 (49089, м. Дніпро, вул. Будівельників, 34)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Строгаз”, ідентифікаційний код юридичної особи 39958735 (69124, м. Запоріжжя, вул. Дорошенка, 6-а, кв. 71)
про стягнення 26 008 грн. 00 коп.
та за зустрічною позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “Строгаз”, ідентифікаційний код юридичної особи 39958735 (69124, м. Запоріжжя, вул. Дорошенка, 6-а, кв. 71)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецгазсервіс”, ідентифікаційний код юридичної особи 30773594 (49089, м. Дніпро, вул. Будівельників, 34)
про стягнення 30 600 грн. 00 коп.
До Господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Спецгазсервіс” (далі - Позивач) з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Строгаз” (далі - Відповідач) 25 200 грн 00 коп. заборгованості за актом № 04/12 від 31.12.2020, 252 грн 00 коп. інфляційних втрат, 110 грн 00 коп. 3% річних, 446 грн 00 коп. пені за договором № 0109/20 від 01.09.2020 та 2270 грн 00 коп. судового збору.
Також Товариство з обмеженою відповідальністю “Строгаз” звернулось до Господарського суду Запорізької області з зустрічною позовною заявою про стягнення передоплати за договором оренди апаратури № 0109/20 від 01.09.2020 у розмірі 30 600,00 грн.
Позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовані тим, що на виконання умов договору первісний позивач надав в оренду відповідачу навігаційну апаратуру. Відповідач у свою чергу не оплатив оренду за актом № 04/12 від 31.12.2020 у розмірі 25 200,00 грн.
Відповідач (позивач за зустрічним позовом) проти задоволення первісних позовних вимог заперечив, оскільки після 01.10.2020 ТОВ “Строгаз” не орендувало апаратуру у ТОВ “Спецгазсервіс”, що підтверджується примірником реєстру використання навігаційної апаратури ТОВ “Строгаз”; просить задовольнити зустрічний позову та стягнути з ТОВ “Спецгазсервіс” суму попередньої оплати у розмірі 30 600,00 грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.07.2021 у цій справі первісні позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Строгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецгазсервіс” суму основного боргу у розмірі 25 200 грн. 00 коп., пеню у розмірі 446 грн. 00 коп., 3 % річних у розмірі 109 грн. 78 коп., інфляційні втрати у розмірі 252 грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 2 269 грн. 98 коп.
В стягненні 3 % річних у розмірі 0 грн. 22 коп., судового збору у розмірі 0 грн. 02 коп. відмовлено.
В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду у повному обсязі, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Строгаз”, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, нез'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення господарського суду скасувати повністю, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що прийом-передача апаратури за домовленостями сторін фіксувався в реєстрі використання навігаційної апаратури - додаток до договору №0109/20 від 01.09.2020 шляхом проставлення підпису відповідальної особи в графі здав - прийняв в обох примірниках кожної сторони.
Рядок щодо прийняття обладнання 24.11.2020 в примірнику Реєстру позивача вписана незрозумілою для відповідача особою, в графі отримання товару стоїть незрозумілий для відповідача підпис.
Допуск в.о. директора Позивача для надання пояснень по суті справи в судовому засіданні 29.06.2021 і посилання на ці обставини у судовому рішенні є незаконним. При цьому судом не взято до уваги пояснення Відповідача, що підпис від імені Тація О.А., який працює на підприємстві Відповідача машиністом екскаватора, вказаній особі не належить; сама особа - Тацій О.А. до суду для дачі пояснень не запрошувалася, експертиза підпису сторонами не заявлялася та не проводилася, пояснення стосовно відсутності даного підпису в реєстрі використання апаратури - примірнику відповідача, судом до уваги не бралися.
Відповідно до Додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість - розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за листопад 2020 року, грудень 2020 року, січень 2021 року та лютий 2021 року ТОВ "СТРОГАЗ" було включено до складу податкового кредиту з ПДВ сума 1200 гривень, яка відповідає сумі податку на додану вартість за підписаним сторонами актом від 02.11.2020 року здачі - прийняття виконаних робіт на загальну суму 7200 гривень, в тому числі ПДВ 1200 гривень. Решта сум, про які заявляє ТОВ "СПЕЦГАЗСЕРВІС" до податкового обліку ТОВ "СТРОГАЗ" не включались через відсутність факту надання послуг ТОВ "Спецгазсервіс", про що свідчить додаток 5 до декларації з ПДВ за грудень 2020, січень 2021, лютий 2021року.
Наголошує на тому, що суд зазначив, що, умовами договору не передбачено здійснення оплати за оренду апаратури у вигляді попередньої оплати. При цьому зазначаючи, що умовами договору не передбачено здійснення таких оплат, суд не зазначив, що подібне здійснення оплат не є забороненим умовами договору, а також той факт, що наявність передплат у взаємовідносинах є нормальною практикою для подібних відносин, а отже може застосовуватись незалежно від вказівки в договорі за умови, якщо про це не заперечує інша сторона.
Зазначаючи про сплату рахунків суд не звернув уваги на пояснення відповідача і взагалі не зазначив їх за текстом судового рішення відносно того, що найменування послуги, яка зазначена за текстом рахунку не говорить кому-небудь про той факт, що вказана послуга надана.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Спецгазсервіс”, у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначає, що судом першої інстанції не було допущено порушення матеріальних чи процесуальних норм, у зв'язку із чим відсутні підстави для скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 01.07.2021 у справі 908/752/21.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2021, справу №908/752/21 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Дармін М.О., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.08.2021 (у складі колегії суддів: головуючий Іванов О.Г. (доповідач), судді - Кощеєв І.М., Дармін М.О.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Строгаз” на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.07.2021 у справі №908/752/21; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 13.09.2021.
Ухвалою суду від 09.08.2021 задоволено клопотання відповідача за первісним позовом про призначення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
10.09.2021 розпорядженням в.о. керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/752/21 у зв'язку з відпусткою судді Кощеєва І.М.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2021, справу №908/752/21 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Дармін М.О., Антонік С.Г., які ухвалою суду від 13.09.2021 прийняли справу до свого провадження.
В судовому засіданні 13.09.2021 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
01.09.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю “Строгаз” (далі - орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Спецгазсервіс” (далі - орендодавець) укладено договір оренди апаратури 0109/20 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове оплатне користування (оренду) апаратуру пошуку підземних комунікацій Radiodetection, апаратуру позиціювання бурової головки (навігація) Radiodetection RD 385, в подальшому апаратура, що належить орендодавцю на праві власності.
Апаратура призначена для виконання пошуку підземних комунікацій та навігаційних робіт бурової головки (п. 2.1. договору).
Відповідно до п.п. 3.1. - 3.3. договору розмір орендної плати визначається сторонами виходячи з вартості робочої зміни, яка становить 1800,00 грн., з ПДВ.
Під робочою зміною розуміється добовий проміжок часу з 8 - 00 до 18 - 00 годин. Використання апаратури на протязі будь-якої частки робочої зміни вважається за використання на протязі повної робочої зміни.
Оплата здійснюється 1 раз на місяць згідно акту приймання - передачі.
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 (п. 4.1. договору).
Орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати орендні платежі (пп. 6.1.2. п. 6.1. договору).
Відповідно до п. 7.2. договору у разі несвоєчасної оплати оренди, орендар сплачує орендодавцю пеню у сумі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день затримки.
Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором (п. 9.1. договору).
Сторонами підписано, з одного боку директор ТОВ “Строгаз” Фидря О.В., з іншого боку директор ТОВ “Спецгазсервіс” Тимошенко О.В., Реєстр використання навігаційної апаратури до договору.
Відповідно до примірника Реєстру, наданого Позивачем апаратура використовувалась 25.09.2020, 26.09.2020, 30.09.2020, 01.10.2020 та з 24.11.2020 по 24.12.2020 (а.с. 10).
Відповідно до примірника Реєстру, наданого Відповідачем апаратура використовувалась лише 25.09.2020, 26.09.2020, 30.09.2020, 01.10.2020 (а.с. 69).
Представник ТОВ “Спецгазсервіс” у судовому засіданні 29.06.2021, а також на стадії апеляційного перегляду пояснив суду, що примірники реєстрів оренди навігаційної апаратури у сторін мають відмінності, оскільки ТОВ “Строгаз” не надавало свій примірник реєстру для внесення в нього відповідних записів під час взяття апаратури в оренду. Реєстр використання апаратури підписано директором ТОВ “Строгаз” Фидрею О.В. Факт підписання реєстру сторонами не заперечується. Згідно із поясненнями ТОВ “Спецгазсервіс” реєстри зі сторони ТОВ “Строгаз” підписано Тацієм О.А. В поясненнях від 29.06.2021 № 12ю ТОВ "Строгаз" вказувало, що ОСОБА_1 з 01.10.2020 працює на підприємстві на посаді машиніста екскаватора.
Відповідач наполягає на тому, що після 01.10.2020 ТОВ “Строгаз” не орендувало апаратуру у ТОВ “Спецгазсервіс”. За домовленістю сторін, оскільки Відповідач мав намір використовувати обладнання в подальшому Позивач виставив рахунок №3 від 30.11.2020 на суму 12 600 гривень та №4 від 24.12.2020 на суму 18 000 гривень, які було оплачено відповідачем як передплата.
Сторонами договору складено та підписано наступні Акти здачі-приймання виконаних робіт до договору: № 01/11 від 02.11.2020 на суму 7 200,00 грн.
Також орендодавцем складено та підписано наступні Акти здачі-приймання виконаних робіт до договору:
- № 02/11 від 30.11.2020 на суму 12 600,00 грн.;
- № 03/12 від 24.12.2020 на суму 18 000,00 грн.;
- № 04/12 від 31.12.2020 на суму 25 200,00 грн.
ТОВ “Спецгазсервіс” виставлено наступні рахунки на оплату: № 2 від 02.11.2020 на суму 7200,00 грн., № 3 від 30.11.2020 на суму 12600,00 грн., № 4 від 24.12.2020 на суму 18 000,00 грн., № 5 від 31.12.2020 на суму 25 200,00 грн.
Акти здачі - приймання № 02/11 від 30.11.2020, № 03/12 від 24.12.2020, № 04/12 від 31.12.2020, та рахунки на їх оплату направлені ТОВ “Строгаз” 12.01.2021 та отримані останнім 14.01.2021, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до Акту прийому-передачі документації до договору від 28.12.2020, ТОВ “Строгаз” отримав рахунок № 3 від 30.11.2020, Акт № 02/11 від 30.11.2020, рахунок № 4 від 24.12.2020, Акт 03/12 від 24.12.2020.
13.02.2021 ТОВ “Спецгазсервіс” направило на адресу ТОВ “Строгаз” лист вимогу № 345 від 12.02.2021 на суму 25 200,00 грн., додаток до договору, Акт № 04/12 від 31.12.2020, рахунок № 5 від 31.12.2020. Вказані документи отримано ТОВ “Строгаз” 16.02.2021, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно із платіжними дорученнями № 815 від 05.11.2020 на суму 7 200,00 грн. та № 1151 від 28.12.2020 на суму 30 600,00 грн. ТОВ “Строгаз” оплатило рахунки № 2 від 02.11.2020, № 3 від 30.11.2020, № 4 від 24.12.2020.
Листом від 22.02.2021 № 159 ТОВ “Строгаз” просило повернути передоплату за договором на суму 30 600,00 грн.
Позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом суму основного боргу за актом здачі-приймання виконаних робіт № 04/12 від 31.12.2020 у розмірі 25 200,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 252,00 грн., 3 % річних у розмірі 110,00 грн., пеню у розмірі 446,00 грн. Нарахування пені та 3 % річних починається з 21.01.2021, враховуючи положення ст. 530 ЦК України та отримання відповідачем рахунків на оплату 14.01.2021.
Позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом суму попередньої оплати у розмірі 30 600,00 грн.
Частково задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом, суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ “Строгаз” направлявся Акт № 04/12 від 31.12.2020 та рахунок на оплату № 5 від 31.12.2020 на суму 25 200,00 грн. Проте, ТОВ “Строгаз” не сплатило виставлений рахунок та відмовилось від підписання Акту № 04/12 від 31.12.2020. Отже, сума основного боргу підтверджена матеріалами справи.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог за первісним позовом, суд першої інстанції виходив із того, що наявні в матеріалах справи докази, а саме: платіжні доручення № 815 від 05.11.2020 на суму 7 200,00 грн. та № 1151 від 28.12.2020 на суму 30 600,00 грн., якими ТОВ “Строгаз” оплатило рахунки № 2 від 02.11.2020, № 3 від 30.11.2020, № 4 від 24.12.2020, та стандарт “вірогідності доказів” свідчать, що позовні вимоги за зустрічним позовом є необґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частин 1, 6 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 759 та статті 761 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди.
Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору оренди, є господарськими зобов'язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, укладений між сторонами договір діє з 01.09.2020 (дата укладення договору оренди) до 31.12.2020 та є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном; наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частини 1, 3, 4, 5).
Частиною 1 статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що розмір орендної плати визначається Сторонами виходячи з вартості робочої зміни, яка становить 1800,00 грн. з ПДВ.
Пунктом 3.3. Договору визначено, що оплата здійснюється 1 раз на місяць згідно акту приймання-передачі.
Умови договору не містять положень про оплату послуг шляхом авансування та під час розгляду справи судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження доводи ТОВ "СТРОГАЗ" про наявність будь-яких домовленостей щодо здійснення оплати не в спосіб погоджений сторонами, що в силу положень ст. 526 ЦКУ виключає можливість діяти не у відповідності до умов договору.
Згідно Додатку 1 (Реєстр використання навігаційної апаратури) до Договору ТОВ "Строгаз" орендувало у ТОВ "Спецгазсервіс" апаратуру, в тому числі, з 24.11.2020 до 24.12.2020, про що складено акти № 02/11, 03/12, 04/12 та рахунки № 3, 4, 5.
Так, за період орендного користування з 24.11.2020 по 10.12.2020 (17 робочих змін) ТОВ "Спецгазсервіс" складено акти № 02/11 та 03/12 та рахунки №3 та №4 на загальну суму 30 600,00 грн., які за актом 28.12.2020 передані ТОВ "Строгаз" (а.с. 23).
Отримання цих актів не заперечено представником відповідача у судовому засіданні.
Платіжним дорученням №1151 від 28.12.2020 ТОВ "Строгаз" сплатило на користь ТОВ "Спецгазсервіс" суму в розмірі 30 600 грн., тобто Відповідачем повністю оплачені рахунки №3 та №4, які складено на підставі актів № 02/11 та 03/12.
Призначення платежу в платіжному дорученні №1151 від 28.12.2020 зазначено:
"За оренду апаратури, зг. рах. № 3 від 30.11.20р., №4 від 24.12.20р., у т.ч. ПДВ 20%.".
Таким чином, ТОВ "Строгаз" не тільки підтвердило отримання послуг за Договором по вказаним актам та рахункам, а також підтвердило свою згоду з викладеними в актах та рахунках даними, а саме те, що послуги вже були надані.
Крім того, під час розгляду справи ТОВ "СТРОГАЗ" не доведено належними та допустимими доказами, що оплата за платіжним дорученням №1151 від 28.12.2020 в розмірі 30 600 грн. з призначенням платежу: "За оренду апаратури, зг. рах. № 3 від 30.11.20р., №4 від 24.12.20р., у т.ч. ПДВ 20%." була здійснена ним в якості передоплати.
До того ж, нелогічним є твердження ТОВ "Строгаз" про здійснення ним передоплати 28.12.2020 по договору строком дії до 31.12.2020, без наявності документальної домовленості (додаткової угоди, листа про наміри, тощо) про продовження строку дії такого договору.
Вищенаведеним спростовуються доводи заявника апеляційної скарги про те, що оплата за платіжним дорученням №1151 від 28.12.2020 в розмірі 30 600 грн. була сумою попередньої оплати, через намір Відповідача використовувати обладнання в подальшому.
За період орендного користування з 11.12.2020 по 24.12.2020 (14 робочих змін) Позивачем складено Акт № 04/12 та рахунок №5 від 31.12.2020.
Вказані рахунок та акт направлені відповідачу засобами поштового зв'язку 12.01.2021, що підтверджується описом поштового відправлення, чеком та накладною.
Доказами, наданими разом з позовом, підтверджується отримання 14.01.2021 ТОВ "Строгаз" Акту № 04/12 з рахунком №5 від 31.12.2020.
В той же час, Відповідачем протягом розумного строку Акт № 04/12 на суму 25 200,00 грн. не підписано. Також протягом розумного строку Позивачем не надано на адресу Позивача мотивованої відмови від підписання цього акту, з посиланням, зокрема, на не отримання орендованого обладнання.
Факт отримання обладнання за період з 11.12.2020 по 24.12.2020 (14 робочих змін), про що складено Акт № 04/12 від 31.12.2020, підтверджується записом в Додатку 1 до Договору, в якому підписом представників сторін підтверджено факт орендного користування за період з 24.11.2020 до 24.12.2020 (тобто, включаючи період з 11.12.2020 по 24.12.2020).
Твердження ТОВ "СТРОГАЗ" щодо невизнання запису в Додатку № 1 за період з 24.11.2020 по 24.12.2020 (екземпляр наданий ТОВ "Спецгазсервіс") спростовані проведеними самим Відповідачем оплатами за частину цього періоду (з 24.11.2020 по 10.12.2020 (17 робочих змін)) на підставі актів № 02/11 та 03/12.
Таким чином, оскільки ТОВ "Строгаз" своєю оплатою підтвердило факт орендного використання майна протягом першої частини спірного періоду, за відсутності доказів повернення обладнання, відсутні підстави вважати, що Відповідач не користувався майном протягом другої частини спірного періоду (з 11.12.2020 по 24.12.2020).
Представник ТОВ “Спецгазсервіс” у судовому засіданні 29.06.2021, а також на стадії апеляційного перегляду пояснив суду, що примірники реєстрів оренди навігаційної апаратури у сторін мають відмінності, оскільки ТОВ “Строгаз” не надавало свій примірник реєстру для внесення в нього відповідних записів піж час взяття апаратури в оренду. Реєстр використання апаратури підписано директором ТОВ “Строгаз” Фидрею О.В. Факт підписання реєстру сторонами не заперечується. Згідно із поясненнями ТОВ “Спецгазсервіс” реєстри зі сторони ТОВ “Строгаз” підписано Тацієм О.А. В поясненнях від 29.06.2021 № 12ю ТОВ "Строгаз" вказувало, що ОСОБА_1 з 01.10.2020 працює на підприємстві на посаді машиніста екскаватора.
Отже, судом встановлено причину розбіжностей між двома екземплярами реєстру використання навігаційної апаратури.
Доводи заявника апеляційної скарги про те, що прийом-передача апаратури повинен був фіксувався в реєстрі використання навігаційної апаратури шляхом проставлення підпису відповідальної особи в графі здав - прийняв в обох примірниках кожної сторони, не підтверджені матеріалами справи, оскільки укладений між сторонами Договір оренди апаратури 0109/20 від 01.09.2020 не містить такої умови, а відповідно до п. 9.2 Договору умови цього Договору можуть бути змінені тільки за взаємною згодою Сторін з обов'язковим складанням письмового документу.
Щодо доводів заявника апеляційної скарги про те, що сама особа - ОСОБА_1 до суду для дачі пояснень не запрошувалася, експертиза підпису сторонами не заявлялася та не проводилася, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, саме Відповідач має нести ризик настання наслідків, пов'язаних із ненаданням ним до суду письмових пояснень свідка ОСОБА_1 , не проведення почеркознавчої експертизи підпису даної особи у Реєстрі використання навігаційної апаратури.
Допуск в.о. директора Позивача для надання пояснень по суті справи в судовому засіданні 29.06.2021 не суперечить приписам ч. 3 ст. 56 ГПК України, відповідно до якої юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи).
На підтвердження повноважень Коливашко В.В. представляти Позивача в судовому засіданні в порядку самопредставництва юридичної особи Позивачем надано наказ ТОВ “Спецгазсервіс” про покладення на Коливашко В.В. обов'язків директора підприємства Позивача від 29.06.2021 (а.с. 186).
За фактом надання послуг ТОВ "Строгаз" на суму 12 600,00 грн. та 18 000,00 грн., ТОВ "Спецгазсервіс" склало та зареєструвало податкові накладні №11 від 30.11.2020 та №6 від 24.12.2020. До того ж, на підставі акту №04/12 від 31.12.2020 на суму 25 200,00 грн. ТОВ "Спецгазсервіс" було складено та зареєстровано податкову накладну № 14 від 31.12.2020.
Відповідно до п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства,а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Факт складання та реєстрації податкових накладних датами складання актів наданих послуг додатково підтверджує надання ТОВ "Строгаз" послуг, а не отримання грошових коштів у якості передоплати.
У випадку якщо б грошові кошти сплачувались саме шляхом передоплати, то податкові накладні були б складені та зареєстровані Позивачем саме датами надходження грошових коштів, по факту першої події відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України.
В своїй постанові від 29 січня 2020 року у справі №916/922/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив: "..суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах ВС від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18".
Також суд зазначив, що оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу та фактичні дії як постачальника, так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.
На підставі викладеного колегія суддів враховує, що Позивач за первісним позовом зареєстрував податкові зобов'язання на суму 25 200,00 грн., на підтвердження чого надав податкову накладну.
Заявника апеляційної скарги помилково вважає, що не включення сум за податковими накладними до складу податкового кредиту в листопаді 2020 - лютому 2021 року підтверджує факт не отримання послуг з оренди.
Так, апелянт зазначає, що решта сум, про які зазначає позивач за первісним позовом - ТОВ "СПЕЦГАЗСЕРВІС" до податкового обліку ТОВ "СТРОГАЗ" не включались через відсутність факту надання послуг ТОВ "Спецгазсервіс", про що свідчить додаток 5 до декларації з ПДВ за грудень 2020, січень 2021, лютий 2021.
Такі твердження апелянта не спростовують факт отримання послуг, оскільки право на включення сум до податкового кредиту виникає у звітному податковому періоді, в якому зареєстровані такі накладні/розрахунки коригування до них в ЄРПН, але можуть бути включені строком у 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких накладних.
Таким чином, апелянт не позбавлений права включити такі суми протягом 1095 днів, тобто навіть після завершення розгляду справи судом.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд акцентує, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
На підставі викладеного, оцінюючи вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи стандарт “вірогідності доказів” та наявні в матеріалах справи докази, а саме:
- Реєстр використання навігаційної апаратури (примірник Позивача), відповідно до якого апаратура використовувалась, зокрема, 24.11.2020 по 24.12.2020;
- платіжне доручення № 1151 від 28.12.2020 на суму 30 600,00 грн., якими ТОВ “Строгаз” оплатило рахунки № 3 від 30.11.2020, № 4 від 24.12.2020, за період орендного користування апаратурою з 24.11.2020 по 10.12.2020;
- не надання Відповідачем протягом розумного строку Позивачу мотивованої відмови від підписання Акту № 04/12 на суму 25 200,00 грн.,
колегія суддів вважає більш вірогідними доводи Позивача про використання Відповідачем навігаційної апаратури протягом 24.11.2020 по 24.12.2020 та, відповідно, наявність підстав для сплати орендної плати.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ “Спецгазсервіс” просить стягнути з Відповідача 5 000,00 грн. витрат на правничу допомогу та суму судового збору.
Згідно з ч. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи, до яких зокрема, належить витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1).
Приписами ч. 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Статтею 129 ГПК України визначено порядок розподілу судових витрат.
Так, за приписами ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України); інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України).
На підтвердження здійснення витрат на оплату послуг адвоката за надання юридичної консультації та складання юридичних документів, які пов'язані з підготовкою до розгляду цієї справи ТОВ “Спецгазсервіс” до суду надано належним чином засвідчені копії:
- договору про надання правової допомоги від 26.04.2021 разом з додатковою угодою №2 від 05.08.2021, якими погоджені умови представництва адвокатом Кузменко Ю.І. Позивача у Центральному апеляційному господарському суді по даній справі;
- акту приймання-передачі наданих послуг від 11.08.2021 на суму 5 000,00 грн., відповідно до якого Адвокатом надано Клієнту наступні послуги: підготовка відзиву на апеляційну скаргу - 3 000,00 грн; участь у судових засіданнях (незалежно від кількості та способу участі) - 2 000,00 грн.;
- платіжного доручення від 12.08.2021 № 7781 на суму 5 000,00 грн. про сплату ТОВ “Спецгазсервіс” адвокату Кузменко Ю.І. адвокатських послуг згідно додаткової угоди № 2 до договору про надання правової допомоги від 26.04.2021;
- свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 30.07.18 серії ДП № 3791, ордер серії АЕ №1091359 від 13.09.2021 (оригінал оглянутий в судовому засіданні 13.09.2021 колегією суддів).
Приймаючи до уваги, що витрати на оплату послуг адвоката в сумі 5 000,00 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, відповідачем заперечень щодо розміру таких витрат та їх співмірністю зі складністю справи суду та ціною позову не надано, колегія суддів враховуючи задоволення позову та відмову у задоволенні апеляційної скарги покладає витрати позивача на оплату послуг адвоката в сумі 5 000,00 грн. на відповідача.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Строгаз” на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.07.2021 у справі №908/752/21 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 01.07.2021 у справі №908/752/21 - залишити без змін.
Судові витрати по справі Товариства з обмеженою відповідальністю “Строгаз” за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Строгаз”, м.Запоріжжя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецгазсервіс”, м.Дніпро 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 23.09.2021.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя М.О. Дармін
Суддя С.Г. Антонік