20.09.2021 року м.Дніпро Справа № 904/2128/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Антонік С.Г. (доповідач),
суддів: Іванова О.Г., Дарміна М.О.
при секретарі судового засідання: Грачов А.С.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровське управління регіонального будівництва" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2021 (повний текст оформлений 19.07.2021, суддя Юзіков С.Г.) у справі №904/2128/21
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровське управління регіонального будівництва"
про стягнення основного боргу у розмірі 3 009 587,71 грн.
Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося з позовом до господарського суду Дніпропетровської області про стягнення товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровське управління регіонального будівництва» заборгованості за спожитий природний газ (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) в сумі 1 926 006,63грн. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2021 у справі № 904/2128/21 позов задоволено.
Крім того, означеним рішенням відмовлено в задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення строком на 9 місяців.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що наданими до справи доказами та визнанням відповідачем боргу за поставлений газ підтверджується наявність заборгованості в сумі 1926006,63грн.
Відмовляючи в задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення, господарський суд послався на відсутність належних доказів Відповідача на підтвердження винятковості випадку, оскільки надані докази свідчать про відсутність коштів у Відповідача, що є звичайними ризиками господарської діяльності.
Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровське управління регіонального будівництва" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить змінити рішення в частині відмови в задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення господарського суду Дніпроптровської області від 07.07.2021р.
Апеляційна скарга обгрунтована наступним:
- відповідач в своєму відзиві на позов та в подальшому в запереченнях повідомляв суд, про те, що він визнає позовні вимоги позивача в частині стягнення з нього суми основного боргу в розмірі 1 926 006,63 грн., проте зазначав з наданням відповідних доказів, про те, що одночасне виконання даного рішення суду призведе, як до порушення прав інших кредиторів відповідача, так і фактично до неплатоспроможності ТОВ «ДУРБ»; в той же час, відповідач надав докази, які підтверджували наявність у нього джерел погашення даного боргу в майбутньому;
- відповідач не відмовлявся від виконання рішення суду, про що свідчить визнання ним основного боргу в сумі 1 926 006,63 грн., однак звертав увагу суду першої інстанції на той факт, що на сьогоднішній день одночасно виконати дане рішення суду є не можливим з огляду на наявність кредиторських заборгованостей, як перед позивачем, так і перед іншими кредиторами і це може призвести до неплатоспроможності відповідача;
- станом на 31.12.2020 підприємство відповідача має збиток в сумі 8795300грн., однак, не дивлячись на пандемію в 2020 р., відповідач намагається виконувати наявні у нього зобов'язання перед своїми кредиторами, в тому числі і перед АТ «НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ»; також ще однією з причин несвоєчасного виконання відповідачем перед позивачем своїх зобов'язань є наявність заборгованості населення за послуги опалення, яка становить біля 4,7 млн. грн., значна частина якої як раз і приходиться на період 2018-2019 років, коли виникли зобов'язання у ТОВ «ДУРБ» перед позивачем, однак, ТОВ «ДУРБ» вживає заходів щодо примусового стягнення даної заборгованості і докази цього були додані до відзиву на позов;
- ТОВ «ДУРБ» зазначало, що також має тягар по виконанню заборгованості перед позивачем минулих періодів до 2016 р., яка була реструктуризована відповідно до Договору № 191/1/1730-P3 від 21.05.2019 р. до квітня 2024 р. і який ТОВ «ДУРБ» повністю виконує, між тим, погашення одночасно всієї суми, що є предметом спору по даній справі, призведе до того, що ТОВ «ДУРБ» не буде мати можливості виконувати свої інші зобов'язання, як перед позивачем, так і перед іншими кредиторами, що є і може бути підставою для звернення до суду з заявою про відкриття справи про банкрутство відповідача, наслідком чого буде введення мораторію на задоволення вимог конкурсних кредиторів, в тому числі і позивача.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.08.2021 року відкрите апеляційне провадження у справі № 904/2128/21. Розгляд справи призначено у судовому засіданні.
Згідно ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 11.10.2018 сторонами укладено Договір №3643/18-ТЕ-5 постачання природного газу (далі Договір).
29.11.2018 сторонами укладено Додаткову угоду №4 до Договору постачання природного газу від 11.10.2018 №3643/18-ТЕ-5, у якій сторони погодили викласти розділи 1-12 Договору в новій редакції:
Згідно з п.1.1. Договору Постачальник зобов'язався поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п.1.2. Договору).
Постачальник передає Споживачу в період з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року (включно замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 601,962 тис.куб.метрів, у тому числі по місяцях (далі розрахункові періоди): жовтень 2018 0, листопад 2018 81,994; грудень 2018 144,873; всього: 226,867; січень 2019 133,507; лютий 2019 103,588; березень 2019 88,000; всього: 325,095; квітень 2019 50,000 (п.2.1. Договору, в редакції Додаткової угоди №6 від 20.03.2019 ).
У Додатковій угоді №8 від 22.04.2019, сторони погодили викласти в п.2.1. Розділу 2 "Кількість та фізико-хімічні показники природного газу" замовленого Споживачем на квітень 2019 обсяг (об'єм) природного газу, зазначений в таблиці цього пункту в наступній редакції: квітень 2019 16,972 тис.куб.м.
Споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, визначені в п.2.1 цього Договору повністю покривають потреби Споживача у відповідних розрахункових періодах для потреб, визначених п. 1.2 цього Договору. Споживач самостійно визначає обсяги, зазначені у п.2.1 цього Договору і несе відповідальність за правильність їх визначення (п.2.2. Договору).
Відповідно до п. 3.1. Договору Постачальник передає Споживачеві газ у загальному потоці газу у разі передачі:
- природного газу власного видобутку у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи;
- імпортованого газу у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи.
Право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.8. Договору).
Загальна вартість цього Договору дорівнює вартості фактично використаного за цим Договором природного газу (п.4.3. Договору).
Оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу (п.5.1. Договору).
Пунктом 5.3. Договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється таким чином:
1) споживач перераховує на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений Постачальником Споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на Споживача поширюються вимоги підпункту 2 пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків зі спеціальним режимом використання;
2) в будь-якому випадку, Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений газ відповідно до пункту 5.1. цього Договору;
3) з поточного рахунка Споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника та зараховуються як оплата за природний газ поставлений Постачальником Споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на Споживача не поширюються вимоги підпункту 2 пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання;
Кошти, які надійшли від Споживача на рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий в установі уповноважених банків, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором;
4) шляхом зарахування Постачальником коштів, що надійшли від Споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим Договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості за наявності заборгованості у Споживача за цим Договором.
Кошти, які надійшли від Споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором;
5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється Споживачем на поточний рахунок Постачальника.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису Постачальника і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2019 (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п.11.1. Договору).
На виконання умов Договору, в період з листопада 2018 по квітень 2019, Позивач поставив Відповідачеві природний газ на загальну суму 4 195 545,45 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газ: за листопад 2018 - 613 529,29 грн., за грудень 2018 1 084 028,45 грн., за січень 2019 998 981,08 грн., за лютий 2019 775 108,81 грн., за березень 2019 596 902,92 грн., за квітень 126 994,90 грн.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Як вбачається з тексту апеляційної скарги, рішення господарського суду оскаржується відповідачем лише в частині відмови в задоволенні заяви про розстрочення рішення суду строком на 9 місяців.
Розглядаючи доводи апеляційної скарги, судова колегія враховує наступні положення діючого законодавства України.
Відповідно до ст.331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.
Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій поставляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні, суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).
Таким чином, питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.
Тобто, можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про розстрочення виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника, позаяк останній не може надаватися виключно в інтересах боржника, із посиланням на необхідність поліпшення його фінансового стану. Також слід враховувати, що довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Слід зазначити, що Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, а тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 73-74 ГПК України, тобто, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.
Визначальним фактором є не тільки винятковість цих випадків, а й їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Колегія суддів вважає, що заявником доведено наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення по даній справі з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач просить розстрочити виконання рішення у даній справі строком на 9 місяців, посилаючись на той факт, що погашення одночасно всієї суми, що є предметом спору по даній справі, призведе до неможливості відповідача виконувати свої інші зобов'язання, як перед позивачем, так і перед іншими кредиторами, що є і може бути підставою для звернення до суду з заявою про відкриття справи про банкрутство відповідача, наслідком чого буде введення мораторію на задоволення вимог конкурсних кредиторів, в тому числі і позивача.
Крім того, відповідач вказав, що на протязі трьох років є збитковим підприємством, але збиток, який був станом на 31.12.2018 в розмірі 9 392 600 грн. станом на 31.12.2020 хоча і зменшився до 8 795 300 грн., але все одно існує і темпи його зменшення не дозволяють на сьогодні в повному обсязі своєчасно виконувати зобов'язання перед позивачем, оскільки основною причиною їх існування є заборгованість населення за послуги з центрального опалення та обслуговування вузлів обліку теплової енергії, яка на сьогодні становить 4 774 200 грн., в тому числі і за період дії спірного Договору, а саме за 2018 в сумі 1 574 100 грн., за 2019 рік в сумі 279 500 грн. Вказані обставини підстверджуються наявними в матеріалах справи копіями фінансової звітності ТОВ «ДУРБ» за 2018-2020 рр. та довідкою ТОВ «ДУРБ» від 12.04.2021 р. про дебіторську заборгованість населення станом на 08.04.2021 р.
Однак, відповідач вживає заходів щодо примусового стягнення з населення заборгованості з оплати послуг з теплопостачання, в тому числі за 2018-2019, що підтвероджується представленими в матеріали справи копіями судових наказів та постанов державної виконавчої служби про стягнення заборгованості з населення за послуги з централізованого опалення за період 2018-2020 р.р.
Відповідач також зазначив про існуючі зобов'язання перед позивачем за договором реструктуризації заборгованості №191/1/1730-РЗ від 21.05.2019, який повністю і своєчасно виконується Відповідачем, заборгованість за цим договором повністю повинна бути погашена до квітня 2024.
Також, причиною неможливості погасити борг є запроваджений Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" карантин та колізії у законодавстві України, що змушують Відповідача надавати послуги для населення за тарифами, встановленими ще в січні 2019 та не забезпечують покриття економічно обґрунтованих витрат Відповідача для надання його послуг населенню.
Дослідивши надані відповідачем докази, колегія суддів відзначає, що вказані вище обставини були утворені з об'єктивних та незалежних від відповідача обставин та є такими, що істотно ускладнюють виконання рішення суду.
Водночас, відповідачем сплачено на користь позивача заборгованність за спірним договором поставки природного газу 1 083 581,08 грн. і ця обставина свідчить, що відповідачем виконуються зобов'язання з оплати за отриманий газ.
Враховуючи положення наведених вище норм права та обставини щодо фінансового стану та соціальної значимості відповідача, відсутності його вини у виникненні спірної заборгованості, з метою забезпечення балансу майнових інтересів обох сторін, а також недопущення погіршення економічної ситуації боржника, що потягне за собою неможливість виконання рішення суду на користь кредитора колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення заяви відповідача частково та розстрочення виконання рішення суду у данній справі на 6 місяців.
З огляду на викладене, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково, а рішення місцевого господарського суду скасуванню в частині відмови в задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 276, 282 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровське управління регіонального будівництва" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2021 у справі №904/2128/21скасувати частково, в частині відмови в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду на 9 місяців.
Прийняти в цій частині нове рішення.
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровське управління регіонального будівництва" про розстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2021 у справі №904/2128/21 задовольнити частково.
Розстрочити виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2021 у справі №904/2128/21 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровське управління регіонального будівництва" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" боргу в сумі 1 926 006,63грн. строком на 6 місяців в наступному порядку:
- до 20.10.2021 року в сумі 321001,00грн.;
- до 20.11.2021 року в сумі 321001,00грн.;
- до 20.12.2021 року в сумі 321001,00грн.;
- до 20.01.2022 року в сумі 321001,00грн.;
- до 20.02.2022 року в сумі 321001,00грн.;
- до 20.03.2022 року в сумі 321001,63грн.
Стягнути з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровське управління регіонального будівництва" витрати зі сплати судового збору в сумі 21667,58грн. за розгляд справи апеляційною інстанцією.
Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 24.09.2021р.
Головуючий суддя С.Г. Антонік
Суддя О.Г. Іванов
Суддя М.О. Дармін