ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
23 вересня 2021 року Справа № 906/462/21
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Василишин А.Р.
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ТОВ "Прогрес ВР" на рішення Господарського суду Житомирської області від 17 червня 2021 року у справі №906/462/21 (повний текст складено 23 червня 2021 року, суддя Сікорська Н.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління будівництва "Закордонмонтажспецбуд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес ВР"
про стягнення 95861,24 грн.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 17 червня 2021 року у справі №906/462/21 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління будівництва "Закордонмонтажспецбуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес ВР" про стягнення 95861,24 грн. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес ВР" (13308, Житомирська обл., м.Бердичів, вул.Космічна, 76 кв.2, код ЄДРПОУ 42426382) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління будівництва "Закордонмонтажспецбуд" (03113, м.Київ, пров. Артилерійський, 7-9 блок А кв.41, код ЄДРПОУ 30523932): 89500,00 грн. боргу, 549,26 грн. пені, 117,70 грн. 3% річних, 2135,16 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.
Вказане рішення мотивоване тим, що факт виконання підрядних робіт на загальну суму 179000,00 грн. позивач підтверджує актом виконаних робіт та довідкою про вартість виконаних робіт за січень 2020 року. Жодних зауважень чи заперечень щодо оформлення документів, відповідно до яких передаються виконані роботи, чи зауважень відносно якості (відповідності умовам договору) робіт, відповідач в день їх прийняття не висунув, що вказує на те, що відповідач втратив право посилатися на будь-які недоліки у виконаній роботі. На день вирішення спору відповідач обов'язку щодо оплати виконаних робіт в повному обсязі не виконав.
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, ТОВ "Прогрес ВР" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 17 червня 2021 року у справі №906/462/21 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в позові.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав стороні відповідача жодної можливості реалізувати своє право на захист від вимог позивача у спосіб, що може бути визнаний ефективним у розумінні вимог чинного законодавства. Судом було безпідставно відхилено клопотання представника відповідача про поновлення строку для подання відзиву та зустрічної позовної заяви, внаслідок чого справу було розглянуто виключно в межах доводів та доказів наданих позивачем.
Скаржник зауважує, що виконані роботи неналежної якості безпосередньо впливають на оплату зварювальних робіт. Відмова апелянту у задоволенні клопотання не дала йому можливості захистити себе у провадженні першої інстанції та довести, що він не мав підстав здійснювати доплату позивачеві.
Місцевим судом повністю проігноровано доводи апелянта про те, що позивач не надав жодних документів, що підтверджували б право позивача здійснювати діяльність по зварюванню бункерів та документів про хід виконання робіт та про їх завершення. Виходячи із норм, застосованих судом, обов'язок оплатити роботи є виконання робіт належним чином. А, відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України, якщо позивач вимагав отримати кошти за договором, то повинен був довести належне виконання своїх обов'язків.
Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що на противагу повному нівелюванню всіх пунктів договору позивачем, невиконання останнім вимог спеціального законодавства України суд виніс рішення на підставі акта, котрий ні за договором не є єдиною підставою виплати коштів, ні сам по собі не відповідає формальним вимогам документа.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30 липня 2021 року у справі №906/462/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Прогрес ВР" на рішення Господарського суду Житомирської області від 17 червня 2021 року у справі №906/462/21. Запропоновано позивачу в строк протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому статтею 263 ГПК України, та докази його надсилання апелянту. Роз'яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
16 серпня 2021 року від позивача - ТОВ "Управління будівництва "Закордонмонтажспецбуд" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін.
06 вересня 2021 року від апелянта - ТОВ "Прогрес ВР" надійшла відповідь на відзив, у якому зазначено, що недостатньо самого факту наявності первинних документів для підтвердження факту надання послуг. Отримання послуг повинно бути підтверджене належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, які б свідчили про реальну зміну майнового стану суб'єкта господарювання (використання результату отриманої послуги у господарській діяльності). Відповідно до пункту 7.1 договору щомісячно підрядник складає, підписує і направляє на узгодження і підпис замовнику акт виконаних будівельних робіт, довідку про вартість будівельних робіт №КБ-3. Однак, дана документація щомісячно до відповідача не надходила та не підписувалась, а отже позивачем був порушений порядок здачі виконаних робіт, що унеможливило належне прийняття цих робіт відповідачем.
Згідно з частиною 13 статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Згідно з частиною 10 статті 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У ході апеляційного розгляду даної справи Північно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї та відповіді на відзив, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Управління будівництва "Закордонмонтажспецбуд" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес ВР" 95861,24 грн., з яких: 89500,00 грн. заборгованості, 2929,24 грн. пені, 2723,00 грн. інфляційних, 709,00 грн. 3 % річних.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 30 квітня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 01 червня 2021 року. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк на подачу відзиву з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копія ухвали від 30 квітня 2021 року отримана відповідачем 05 травня 2021 року /т.1, а.с.37/.
Отже, відзив на позов відповідач мав подати до суду першої інстанції у строк до 20 травня 2021 року.
31 травня 2021 року на адресу Господарського суду Житомирської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву /т.1, а.с.38-61/.
Оскільки, заява про продовження процесуального строку відповідачем не була подана, а для продовження строку на подачу відзиву за власною ініціативою у суду відсутні підстави, тому відзив ТОВ "Прогрес ВР" на позовну заяву місцевий суд правомірно залишив без розгляду.
03 червня 2021 року від відповідача до суду першої інстанції надійшло клопотання про поновлення строку для подачі зустрічного позову та зустрічна позовна заява про розірвання договору підряду №1612/2020 від 16 грудня 2020 року та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління будівництва "Закордонмонтажспецбуд" 89500,00 грн. збитків, завданих розірванням договору підряду №1612/2020 від 16 грудня 2020 року.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 04 червня 2021 року відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Прогрес ВР" у поновленні строку для подачі зустрічної позовної заяви, зустрічну позовну заяву повернено без розгляду.
Вказана ухвала відповідачем не оскаржена.
08 червня 2021 року від відповідача надійшло клопотання про поновлення строку для подачі відзиву на позовну заяву з доданим до нього відзивом /т.1, а.с.166-190/.
Клопотання мотивоване тим, що відповідач не володіє достатніми правовими знаннями і тому не міг сформувати належну правову позицію для захисту своїх інтересів і оформити її у процесуальний документ. З метою правового захисту ним 17 травня 2021 року було укладено договір про надання правової допомоги з Адвокатським бюро "Анни Горбаєнко". Відповідач вказує, що справа вимагає спеціальних знань, тому двох днів не було б достатньо, щоб описати порушення позивачем договору та подати докази.
Відповідно до статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку; заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 8 статті 165 ГПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Із правового контексту норм статей 118, 119 ГПК України вбачається, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню. Як свідчить правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства, господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини для відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Аналогічний правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі №910/15481/17.
Дослідивши наведені ТОВ "Прогрес ВР" обставини в обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву, щодо укладення договору з адвокатським бюро лише 17 травня 2021 року, в той час як ухвала суду була отримана 05 травня 2021 року, а також посилання на необхідність мати спеціальні знання, місцевий господарський суд правомірно зазначив, що дані обставини не є об'єктивно непереборними та залежали виключно від волевиявлення сторони та є такими, що не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальної дії по поданню відзиву на позовну заяву у встановлений законом строк.
Таким чином, місцевий господарський суд обгрунтовано скористався своїми повноваженнями та не прийняв до уваги доводи та докази, які були подані з порушенням строків. Порушення в даному норм процесуального законодавства, як про те зазначає апелянт, колегією суддів не вбачається.
Однак, з метою дотримання норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для надання стороні відповідача правом скористатись доступними засобами захисту у спосіб, що може бути визнаний ефективним у розумінні вимог чинного законодавства, колегією суддів буде надана оцінка доводам викладеним ТОВ "Прогрес ВР" у відзиві на позовну заяву, які є аналогічними доводам викладеним у апеляційній скарзі.
З огляду на матеріали справи, 16 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Управління будівництва "Закордонмонтажспецбуд" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес ВР" (замовник) було укладено договір підряду №1612/2020, згідно пункту 2.1 якого в порядку і на умовах договору замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати за завданням замовника роботи по виконанню зварювальних робіт чотирьох встановлених бункерів приймання MAVITEC згідно додатку 1, а замовник зобов'язується прийняти виконані належним чином роботи і здійснити розрахунки за договором /т.1., а.с.6-11/.
Пунктом 2.2 договору визначено, що ціна робіт є договірною. Вартість робіт по цьому договору визначається додатками до договору (договірна ціна), складених на підставі наданої документації. Сумарна вартість робіт по договору дорівнює сумарній вартості всіх додатків до договору.
Відповідно до пункту 5.1 договору для забезпечення виконання робіт замовник сплачує підряднику аванс згідно додатків до договору, на підставі рахунку - фактури, отриманого від підрядника.
Пунктами 5.3 договору встановлено, що замовник здійснює оплату за фактично виконані підрядником роботи не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання від підрядника рахунку, складеного на підставі підписаних обома сторонами актів виконаних робіт встановленої форми та довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми №КБ - 3.
Відповідно до пункту 7.2 договору замовник протягом трьох робочих днів з дня отримання акту виконаних будівельних робіт підписує і направляє підряднику один оригінальний примірник цього акту, або надає підряднику мотивовану відмову від підписання цього акту протягом строку, встановленого сторонами для його підписання. В разі ненадання письмової відмови від підписання акту виконаних робіт, згідно термінів, передбачених договором, акт рахується підписаним і підлягає оплаті.
Відповідно до пункту 9.4 договору у випадку порушення строків оплати вартості робіт, узгоджених сторонами в договорі та (або) в додаткових угодах до договору, замовник зобов'язується сплатити підряднику, за його письмовою вимогою, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент оплати пені, від суми невиконаного замовником зобов'язань.
Додатком №1 "Договірна ціна" від 16 грудня 2020 року сторони погодили, що вартість робіт складає 179000,00 грн., в т.ч. ПДВ 29833,34 грн. (а.с.12).
Строк виконання робіт складає 30 календарних днів. Початок робіт запланований на період з 18 грудня 2020 року, після отримання авансу в розмірі 51% від вартості робіт в сумі 90000,00 гривень, в т.ч. ПДВ 15000,00 грн.
21 грудня 2020 року позивач виписав рахунок на оплату №210 на суму 90000,00 грн. /т.1, а.с.15/.
28 грудня 2020 року позивачем видано рахунок №214 на сплату 89000,00 грн. /т.1, а.с.16/.
Як вбачається судами, ТОВ "Прогрес ВР" свої зобов'язання щодо авансового платіжу виконав частково, сплативши 24 грудня 2020 року суму 50000,00 грн. (призначення платежу - оплата за роботи по виконанню зварювальних робіт згідно рах. №210 від 21 грудня 2020 року).
Згідно акта виконаних робіт №07/12 на суму 179000,00 грн. та довідки про вартість виконаних будівельних робіт, які підписані сторонами 19 січня 2021 року та завірені їх печатками, позивач приступив до виконання підрядних робіт і виконав їх у повному обсязі /т.1, а.с.13, 14/.
Після підписання сторонами акта виконаних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт від 19 січня 2021 року, відповідач 19 січня 2021 року сплатив позивачу кошти в сумі 25000,00 грн., 19 лютого 2021 року в сумі 5000,00 грн., 31 березня 2021 року в сумі 9500,00 грн. з призначенням платежу: оплата за роботи по виконанню зварювальних робіт згідно рах. №210 від 21 грудня 2020 року /т.1, а.с.17-24/.
Позивач вказує, що 25 березня 2021 року він направляв відповідачу лист №101 з вимогою оплатити існуючий борг в сумі 99000,00 грн., а також акт звірки розрахунків, однак доказів направлення зазначеного листа матеріали справи не містять /т.1, а.с.25, 26/.
30 березня 2021 року позивач надіслав відповідачу лист-вимогу №109 про сплату заборгованості в сумі 99000,00 грн., а також нарахованих сум пені, 3% річних та інфляційних.
До вказаної вимоги позивачем додано рахунки-фактури №210 від 21 грудня 2021 року та №214 від 28 грудня 2021 року /т.1, а.с. 27-30/.
Лист вимога отримана відповідачем 02 квітня 2021 року, що підтверджується роздруківкою, зробленою з офіційного сайту Укрпошти про відстеження поштового відправлення за трекінговим номером 0311330010202 /т.1, а.с.201/.
У зв'язку з викладеним, позивачем заявлено до стягнення з ТОВ "Прогрес ВР" 95861,24 грн., з яких: 89500,00 грн. заборгованості, 2929,24 грн. пені за період з 23 січня 2021 року по 23 квітня 2021 року, 709,00 грн. 3 % річних, нарахованих за той же період та 2723,00 грн. інфляційних, нарахованих за період лютий, березень 2021.
Враховуючи викладені обставини справи, колегія суддів зазначає наступне
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як свідчать матеріали справи, між сторонами виникли правовідносини підряду на підставі договору підряду №1612/2020 від 16 грудня 2020 року.
Згідно частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 Цивільного кодексу України).
Згідно частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Факт виконання підрядних робіт на загальну суму 179000,00 грн. позивач підтверджує актом виконаних робіт та довідкою про вартість виконаних робіт за січень 2020 року /т.1, а.с.13, 14/.
Колегія суддів зазначає, що відповідач, підписавши без жодних зауважень та заперечень акт виконаних підрядних робіт за січень 2021 року, який є первинним бухгалтерським документом, що містить інформацію про господарську операцію, та частково оплативши його, тим самим визнав обсяги та вартість виконаних робіт.
Встановлені обставини, приводять до переконливого висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
З огляду на зазначене, підписання відповідачем без заперечень та зауважень Акта та Довідки свідчить про прийняття відповідачем робіт без зауважень та заперечень, в тому числі, щодо передачі всієї необхідної документації та виконання дій, які є передумовою для прийняття відповідачем таких робіт (відсутність документів на підтвердження права позивача здійснювати діяльність по зварювання бункерів, відсутність документів про хід виконання робіт та про їх завершення, порушення умов спеціального законодавства).
Отже, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача 89500,00 грн. основного боргу на підставі договору.
За умовою пункту 5.3 договору відповідач мав здійснити оплату за фактично виконані підрядником роботи не пізніше 3 банківських днів з моменту отримання від підрядника рахунку, складеного на підставі підписаних обома сторонами актів виконаних робіт встановленої форми та довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми № КБ - 3.
Рахунки на оплату зварювальних робіт позивачем були виготовлені до підписання сторонами актів виконаних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми № КБ - 3, а саме 21 грудня 2020 року №210 на суму 90000,00 грн. та 28 грудня 2020 року №214 на суму 89000,00 грн. /т.1, а.с.15, 16/. Разом з тим, доказів направлення відповідачу рахунків в грудні 2020 року матеріали справи не містять.
Єдиним доказом направлення рахунків відповідачу є лист-вимога від 30 березня 2021 року, а тому строк виконання зобов'язань відповідачем слід рахувати саме від дати отримання зазначеної вимоги /т.1, а.с.27-30/.
Згідно даних офіційного сайту Укрпошти про відстеження поштового відправлення за трекінговим номером 0311330010202, лист-вимога від 30 березня 2021 року №109 отриманий відповідачем 02 квітня 2021 року /т.1, а.с.201/.
З огляду на викладене, враховуючи приписи статті 253 Цивільного кодексу України та пункт 5.3 договору, обов'язок з оплати виконаних підрядних робіт в сумі 89500,00 грн. відповідач мав виконати протягом 3 банківських днів з дня отримання рахунку, тобто до 07 квітня 2021 року включно.
Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем обов'язку щодо оплати виконаних робіт в повному обсязі. Отже, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 89500,00 грн. заборгованості.
Щодо стягнення з відповідача 2723,00 грн. інфляційних, які нараховані за період лютий, березень 2021 року та 709,00 грн. 3 % річних, нарахованих за період з 23 січня 2021 року по 23 квітня 2021 року, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Прострочка в частині оплати робіт в сумі 89500,00 грн. виникла з 08 квітня 2021 року, тобто після закінчення трьох банківських днів з дня отримання рахунку.
Таким чином, нарахування 3% річних на заборгованість в сумі 89500,00 грн. слід проводити за період з 08 квітня 2021 року по 23 квітня 2021 року. Розмір 3% річних за вказаний період становить 117,70 грн. В стягненні 591,30 грн. 3% річних суд першої інстанції правомірно відмовив.
З аналогічних підстав, обгрунтовано відмовлено в стягненні інфляційних втрат в сумі 2723,00 грн., які нараховані позивачем за лютий та березень 2021 року.
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Положеннями статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Сторони в пункті 9.4 договору обумовили, що у випадку порушення строків оплати вартості робіт замовник зобов'язується сплатити підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент оплати пені, від суми невиконаного замовником зобов'язань.
Колегією суддів перевірено здійснений місцевим судом розрахунок пені за період з 08 квітня 2021 року по 23 квітня 2021 року на суму боргу 89500,00 грн. та встановлено, що обгрунтованим та арифметично вірним є розмір пені у сумі 549,26 грн.
ТОВ "Прогрес ВР" у апеляційній скарзі стверджує, що відмова відповідачу у задоволенні клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи призвела до неможливості доведення неналежного виконання позивачем підрядних робіт.
Подане Господарському суду Житомирської області клопотання про призначення експертизи обгрунтоване тим, що з метою з'ясування, чи мав право позивач на отримання грошових коштів, про стягнененя котрих заявляє, необхідно встановити, чи виконав він роботи відповідно до договору підряду, включно зі стандартами виконання будівельних робіт, котрих він зобов'язаний дотримуватись в силу діяльності, котру проводить.
Згідно частини 1 статті 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Виходячи з предмету позову та підстав виникнення позовних вимог, а також враховуючи, що обставини щодо якості виконаних підрядних робіт не є підставою для невиконання обов'язку щодо оплати зварювальних робіт, враховуючи факт підписання акта про прийняття виконаних робіт без зауважень у місцевого господарського суду були відсутні підстави для призначення у справі будівельно-технічної експертизи з метою встановлення якості виконаних робіт.
Таким чином, доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Місцевим господарським судом повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу ТОВ "Прогрес ВР" на рішення Господарського суду Житомирської області від 17 червня 2021 року у справі №906/462/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Житомирської області від 17 червня 2021 року у справі №906/462/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Справу №906/462/21 повернути до Господарському суду Житомирської області.
Повний текст постанови складений "23" вересня 2021 р.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Василишин А.Р.