вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" вересня 2021 р. м. Київ Справа№ 910/4226/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Демидової А.М.
Ходаківської І.П.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2021
у справі № 910/4226/21 (суддя Пінчук В.І.)
та додаткове рішення від 05.07.2021
у справі № 910/4226/21 (суддя Підченко Ю.А.)
за позовом Приватного підприємства «Транс Логістик»
до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»
про стягнення 146 398,84 грн
Приватне підприємство «Транс Логістик» (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (далі по тексту - відповідач) про стягнення 146 398,84 грн страхового відшкодування та 2 270,00 грн судового збору.
Також у позові позивач зазначив про те, що він очікує понести витрати на професійну правничу допомогу на загальну суму близько 15 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.10.2020 застрахований у відповідача транспортний засіб - MAN TGM 12.250, д.н.з. НОМЕР_1 зазнав механічних ушкоджень внаслідок зіткнення із естакадою. Проте відповідач в порушення умов Договору добровільного страхування наземного транспорту №078999/9220/190001043 від 16.07.2019 не виплатив суму страхового відшкодування у розмірі 146 398,84 грн, визначену офіційним дилером автомобільної марки MAN.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2021 у справі №910/4226/21 позов задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно - страхова компанія» на користь Приватного підприємства «Транс Логістик» 146 398,84 грн страхового відшкодування, 2 270,00 грн судового збору.
Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що у позивача наявний обов'язок із виплати суми страхованого відшкодування на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту №078999/9220/190001043 від 16.07.2019, а відсутність акту огляду не є підставою для відмови у виплаті такого відшкодування.
24.06.2021 позивачем до Господарського суду міста Києва подано заяву про стягнення з відповідача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Додатковим рішенням від 05.07.2021 Господарський суд міста Києва заяву Приватного підприємства «Транс Логістик» про відшкодування витрат на правничу допомогу задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь Приватного підприємства «Транс Логістик» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням та додатковим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» (далі по тексту - апелянт) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2021 у справі №910/4226/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2021 у справі №910/4226/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не зважаючи на наявність в укладеному між сторонами Договорі страхування пункту 16.1.11, який надає Страховику право відмови у виплаті страхового відшкодування у разі відсутності акту огляду транспортного засобу при укладенні договору страхування, не застосував такого пункту до спірних правовідносин та фактично позбавив страховика його права, прямо передбаченого умовами договору, чим порушив вимоги ст.ст. 3, 6, 12, 525, ч. 1 ст. 526, ст.ст. 627, 990, 991 Цивільного кодексу України, ст. 16 Закону України «Про страхування».
Щодо додаткового рішення суду першої інстанції, яким присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, то апелянт зазначає, що у разі задоволення його апеляційної скарги та ухвалення нового рішення судом апеляційної інстанції про відмову у позові, підстави для задоволення заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відпадуть.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2021 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2021 задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2021 у справі №910/4226/21 та поновлено Приватному акціонерному товариству «Українська пожежно-страхова компанія» зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2021 у справі № 910/4226/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2021 у справі №910/4226/21. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2021 у справі №910/4226/21. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, пояснення до 18.08.2021.
06.08.2021 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов письмовий відзив Приватного підприємства «Транс Логістик» на апеляційну скаргу, за яким позивач просить апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що у відповідності до Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), затверджених Головою Правління Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» від 31.03.2019 та умов укладеного між сторонами Договору саме страховик в особі уповноваженого представника перед укладенням Договору повинен оглянути та сфотографувати спірний транспортний засіб та скласти акт огляду транспортного засобу.
Крім того, як вказує позивач, акт огляду не є документом, який страхувальник має подати для виплати страхового відшкодування. Акт огляду складається самим страховиком після надання страхувальником відповідного транспортного засобу при укладенні договору страхування, один примірник його зберігається у страховій компанії, отже акт огляду автомобіля не є тим документом, який має бути у розпорядженні позивача та надаватися до страхової компанії при настанні страхового випадку.
Також позивач посилається на судові справи між позивачем та відповідачем щодо невиплати останнім сум страхового відшкодування (рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2021 у справі №910/4995/21, постанова Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 у справі №910/542/21, ухвала Верховного Суду від 29.07.2021 у справі №910/542/21).
Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, 16.07.2019 між Приватним підприємством «Транс Логістик» (Страхувальник) та Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно - страхова компанія» (Страховик) був укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту №078999/920/190001043 (далі - Договір), предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням визначеним у частині 1 договору наземним транспортним засобом (далі - ТЗ) та стаціонарно встановленим на ньому додатковим обладнанням (далі - ДО). (а.с. 13-25).
Страховим випадком за Договором є передбачена Договором подія (ризик, визначений Страхувальником в частині 1 Договору), що відбулась у період дії Договору, з настанням якої виникає обов'язок Страховика здійснити виплату страхового відшкодування Страхувальнику/Вигодонабувачу на умовах Договору. Страховик в межах страхової суми компенсує збитки, що виникли внаслідок страхового випадку та пов'язані з компенсацією за втрату або за відновлювальний ремонт ТЗ/ДО, шляхом виплати страхового відшкодування до цього Договору (п.п. 5.1, 5.2 Договору).
Згідно п. 7.1 Договору страхові суми, розмір яких визначається за домовленістю між Страховиком і Страхувальником під час укладення Договору, встановлюються окремо по КАСКО та ДО та зазначаються в частині І Договору.
Згідно Переліку транспортних засобів та умов їх страхування (Додаток 70 від 08.07.2020 до Договору) відповідач застрахував транспортний засіб позивача, а саме: MAN 12.250, д.н.з. НОМЕР_1 , 2018 року випуску, страхова сума - 1 300 000,00 грн. (а.с. 49).
27.10.2020 о 13 год 45 хв. в с. Самарівка, на вул. Виробнича, 6, водій ПП «Транс Логістик» ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «MAN TGM 12.250», д.н.з. НОМЕР_1 , не переконався, що це буде безпечним та не створить небезпеки, здійснював маневрування, рухаючись заднім ходом, не вибрав безпечний інтервал та здійснив зіткнення з естакадою, яка знаходилась на території підприємства.
Внаслідок ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26.01.2021 (справа № 175/3913/20 ) водій ПП «Транс Логістик» ОСОБА_1 був визнаний винним у порушенні п.п.1.5,10.9,13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306, відповідальність за що передбачена ст. 124 КУпАП.
28.10.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про настання страхового випадку. (а.с. 63-64).
За умовами Договору передбачено, що Страхувальник повинен здійснювати відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу лише на СТО, погодженою із Страховиком. Сторони домовились, що за цим договором погодженими із страховиком вважаються всі СТО, на яких відповідно до вимог заводу - виробника ремонтуються застраховані ТЗ після страхових випадків. Дана умова діє тільки для транспортних засобів, що знаходяться на обслуговуванні дилера MAN, SCANIA.
Позивач надав відповідачу рахунок №DNZ_2004005 від 04.11.2020, наданий офіційним сервіс - партнером MAN в України ТОВ «Технофорум», що є офіційним дилером автомобільної марки MAN, в якому визначена вартість ремонту автомобіля після ДТП в розмірі 146 398,84 грн. (а.с. 65-66).
Відповідачем прийнято рішення про відмову позивачу у виплаті страхового відшкодування за шкоду, заподіяну транспортному засобу «MAN TGM 12.250», д.н.з. НОМЕР_1 , на підставі п.п. 16.1.11 п. 16.1 Договору страхування (лист №1954 від 22.12.2020 «Про відмову у виплаті страхового відшкодування»), посилаючись на те, що Страхувальник при укладенні Договору страхування не виконав свого обов'язку щодо надання Страховику транспортного засобу «MAN TGM 12.250», д.н.з. НОМЕР_1 , для огляду та фотографування, а тому через невиконання такого обов'язку акт огляду вказаного транспортного засобу Страховиком - відсутній. (а.с. 96).
З метою встановлення обставин страхового випадку, визначення розміру збитку та виплати страхового відшкодування Страхувальник зобов'язаний надати страховику, в залежності від застрахованого ризику та типу страхового випадку, наступні документи:
при настанні страхового випадку за будь-яким ризиком: письмову заяву про настання страхового випадку та страхового відшкодування; документи, що посвідчують особу Страхувальника/Вигодонабувача (для фізичних осіб: паспорт, довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру. Для юридичної особи: свідоцтво про державну реєстрацію; довідка про включення до ЄДРПОУ); довідку від компетентних органів, в залежності від типу страхового випадку; копію Договору страхування; документи, що посвідчують майновий інтерес Страхувальника/Вигодонабувача - свідоцтво про реєстрацію, договір купівлі-продажу, договір оренди тощо; якщо справа про подію, що має ознаки страхового випадку передано до суду - копію рішення суду; документи, що підтверджують вартість відновлювального ремонту, необхідного для відновлення пошкодженого застрахованого ТЗ та/або ДО, а саме: документи ремонтних підприємств (наряд - замовлення, калькуляція, рахунки), де буде здійснено відновлювальний ремонт ТЗ, із зазначенням переліку відновлювальних робіт, їх вартість, вартість деталей, що замінюються, і т.ін.; висновок незалежної експертизи, якщо вона замовлялась Страхувальником; у разі, якщо ТЗ є забезпеченням банківського кредиту - письмовий дозвіл Вигодонабувача на отримання Страхувальником суми страхового відшкодування, якщо Вигодонабувач у письмовій формі не визначив іншого порядку сплати страхового відшкодування (п. 13.1.1 Договору);
при настанні страхового випадку по ризику «ДТП» додатково до документів, вказаних в п. 13.1.1 частини ІІ цього Договору надаються наступні документи:
для всіх випадків пошкодження (знищення) застрахованого ТЗ:
копія посвідчення водія, що керував ТЗ під час настання страхового випадку; довідка про факт ДТП, що мала місце, видана кожному учаснику, із зазначенням дати, часу, місця та пошкоджень ТЗ, а також довідка про реєстрацію і обставини ДТП, видана уповноваженим на те державним органом, із зазначенням обставин, наслідків пригоди (пошкоджень ТЗ, додаткового обладнання), П.І.Б. та адреси учасників ДТП, їх стану та технічного стану ТЗ, інформації про наявність полісів ОСЦПВВНТЗ; при пошкодженні виключно скляних деталей ТЗ - вітрового, заднього та бокового скла автомобіля, скла фар і світлорозсіювачів ліхтарів, скла, зовнішніх дзеркал, повторювачів поворотів застрахованого ТЗ, за умови відсутності пошкодження деталей, вузлів та агрегатів цього ТЗ, у разі відсутності довідки ДАІ використовується Акт огляду ТЗ, який складають уповноважені представники Страховика і Страхувальника, за встановленою Страховиком формою. Протягом строку дії Договору при пошкодженні виключно скляних деталей Страховик здійснює не більше __ виплат страхового відшкодування без довідок компетентних органів, за кожним застрахованим ТЗ (п.п. 13.1.1, 13.1.4 Договору).
При цьому, учасники справи не заперечують факту настання страхового випадку - ДТП, пошкодження транспортного засобу MAN TGM 12.250, д.н.з. НОМЕР_1 , своєчасного звернення позивача до відповідача із заявою про настання страхового випадку та надання позивачем відповідачу документів, що підтверджують настання страхового випадку і розмір збитків.
Згідно п. 11.4.9 Договору страховик зобов'язаний прийняти рішення про виплату страхового відшкодування, або прийняти рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування в термін не пізніше 5 робочих днів від дати отримання страховиком всіх необхідних документів, зазначених у розділі 13 частини ІІ цього Договору, що підтверджують факт настання страхового випадку та розмір збитків.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 №85/96-ВР (далі по тексту - Закон) договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.
Згідно ст. 979 Цивільного кодексу України (дала по тексту - ЦК) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку (ч. 2 ст. 9 Закону).
Згідно ст. 26 Закону підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є:
1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;
2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного кримінального правопорушення, що призвів до страхового випадку;
3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку;
4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;
5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;
6) інші випадки, передбачені законом.
Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.
Відповідно до ст. 991 ЦК страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного кримінального правопорушення, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом.
Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.
Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.
Обґрунтовуючи відмову у виплаті страхового відшкодування за шкоду, заподіяну транспортному засобу MAN TGM 12.250, д.н.з. НОМЕР_1 відповідач посилався на те, що Страхувальник при укладенні Договору страхування не виконав свого обов'язку щодо надання Страховику вказаного транспортного засобу для огляду та фотографування, а тому через невиконання такого обов'язку акт огляду вказаного транспортного засобу Страховиком - відсутній.
Згідно п. 16.1.1 п. 16.1 Договору (в редакції протоколу розбіжностей до Договору страхування) підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є відсутність акту огляду, завіреного підписом та печаткою представника Страховика, що засвідчує факт проведення огляду та фотографування транспортного засобу.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.
За умовами Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), затверджених Головою Правління АТ «УПСК» 31.12.2009, Договір страхування укладається на підставі письмової Заяви Страхувальника на страхування ТЗ. Для укладення Договору страхування Страхувальник пред'являє Страховику такі документи: документи про реєстрацію ТЗ, документ, що підтверджує вартість ТЗ (довідка-рахунок, митна декларація тощо), документ, що підтверджує вартість додаткового обладнання. При страхуванні ТЗ, перед ТЗ, поновлення чи зміною умов Договору страхування Страхувальник зобов'язаний надати Страховику ТЗ та Додаткове обладнання для огляду (п.п. 8.1, 8.2, 8.3 Правил добровільного страхування).
Отже, на позивача як Страхувальника за вказаними Правилами добровільного страхування, покладено обов'язок надати Страховику ТЗ та Додаткове обладнання для огляду, при цьому ані вказані Правила, ані Договір не містять умов про те, що обов'язок по складанню Акта огляду покладено на позивача.
За умовами п. 16.1.1 Договору Акт огляду має бути завірений підписом та печаткою представника Страховика, що засвідчує факт проведення огляду та фотографування транспортного засобу, отже саме на відповідача покладено обов'язок по складанню акта огляду.
Разом з цим, Правила добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) містять розділ 15 - причини відмови у виплаті страхового відшкодування, серед яких відсутня така підстава відмови у виплаті страхового відшкодування як відсутність Акта огляду.
Згідно п. 9.2.14 Правил Страхувальник зобов'язаний у разі настання страхового випадку, надавати Страховику на його вимогу всі необхідні документи для встановлення факту, причини, обставини настання такої події, а також всі необхідні документи для встановлення розміру збитків.
Нести власну відповідальність в обсязі встановленої Договором франшизи. Надати транспортний засіб для огляду, проведення розслідування або експертного дослідження страхового випадку, під час або після закінчення відновлювального ремонту, та в інших випадках на вимогу Страховика дії Договору страхування (п.п. 9.2.15, 9.2.18 Правил).
Враховуючи умови Договору позивач надав відповідачу рахунок №DNZ_2004005 від 04.11.2020, наданий офіційним сервіс - партнером MAN в України ТОВ «Технофорум», що є офіційним дилером автомобільної марки MAN, в якому визначена вартість ремонту автомобіля після ДТП в розмірі 146 398,84 грн.
За Договором сторони визначили, що розмір франшизи становить - 0,00 грн.
Згідно ч. 18 ст. 9 Закону франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (ч. 16 ст. 9 Закону).
У Додатку 70 від 08.07.2020 до Договору відповідач визначив страхову суму у розмірі 1 300 000,00 грн для транспортного засобу позивача, а саме: MAN 12.250, д.н.з. НОМЕР_1 , 2018 року випуску.
Відповідно до ст. 629 ЦК договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 20 Закону визначено, що страховик зобов'язаний: 1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування; 2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику; 3) при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом; 4) відшкодувати витрати, понесені страхувальником при настанні страхового випадку щодо запобігання або зменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору; 5) за заявою страхувальника у разі здійснення ним заходів, що зменшили страховий ризик, або збільшення вартості майна переукласти з ним договір страхування; 6) не розголошувати відомостей про страхувальника та його майнове становище, крім випадків, встановлених законом; 7) надавати відповідним підрозділам Національної поліції інформацію про укладення договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю. Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов'язки страховика.
Страховик зобов'язаний: 1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування; 2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; 3) у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором особистого страхування здійснюється незалежно від сум, що виплачуються за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, а також від відшкодування шкоди. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору; 4) відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором; 5) за заявою страхувальника у разі здійснення ним заходів, що зменшили страховий ризик, або у разі збільшення вартості майна внести відповідні зміни до договору страхування; 6) не розголошувати відомостей про страхувальника та його майнове становище, крім випадків, встановлених законом. Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов'язки страховика (ст. 988 ЦК).
Згідно ч. 1 ст. 25 Закону здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику виникає у разі, якщо такий страховий випадок прямо передбачений умовами договору страхування. (подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного суду України від 23.04.2016 у справі № 6-101цс11).
За таких обставин, у відповідача були відсутні законні підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування збитків, а тому суд першої інстанції підставно задовольнив позовні вимоги.
Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Разом з цим, згідно ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 126 ГПК витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав наступні докази: Договір №08/02-19/5 про надання правової (правничої) допомоги від 08.02.2019, укладений із Адвокатським об'єднанням «Альянс», Додаткову угоду від 26.02.2021 до Договору №08/02-19/5 про надання правової (правничої) допомоги від 08.02.2019, рахунок-фактури №18/06/21 від 18.06.2021, акт здачі-приймання наданих послуг на підставі Договору №08/02-19/5 про надання правової (правничої) допомоги від 08.02.2019 та Додаткової угоди від 26.02.2021 до Договору №08/02-19/5 про надання правової (правничої) допомоги від 08.02.2019, платіжне доручення №22715 від 22.06.2021 на суму 10 000,00 грн, детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних для надання професійної правової (правничої) допомоги від 18.06.2021. (а.с. 182-190).
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач своїм правом не скористався, клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката не заявляв.
За приписами ст. 129 ГПК у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача, враховуючи задоволення позову у даній справі, обґрунтованим є стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача на користь позивача.
Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі щодо ухвалених судових рішень не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню.
Відповідно до ст. 276 ГПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2021 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2016 у справі №910/4226/21 прийняті з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» задоволенню не підлягає.
Згідно ст. 129 ГПК судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2021 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2021 у справі №910/4226/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2021 у справі №910/4226/21 залишити без змін.
3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2021 у справі №910/4226/21 залишити без змін.
4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2021 у справі №910/4226/21.
5. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія».
6. Матеріали справи № 910/4226/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді А.М. Демидова
І.П. Ходаківська