Справа № 344/14846/21
Провадження № 1-кс/344/5851/21
23 вересня 2021 року м.Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Івано-Франківськ) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, ОСОБА_4 від 04 серпня 2021 року про закриття кримінального провадження №62021140040000056 від 20.05.2021 року, -
ОСОБА_3 звернувся до суду з скаргою на постанову слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Івано-Франківськ) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, ОСОБА_4 від 04 серпня 2021 року про закриття кримінального провадження №62021140040000056 від 20.05.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, у якій просить скасувати дану постанову. В обгрунтування доводів скарги зазначив, що досудове розслідування проведено неповно. Слідчий прийшов до висновку про закриття кримінального провадження усупереч вимогам ст.2,9,94 КПК України лише на підставі бездоказових показів свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 .
У судовому засіданні ОСОБА_3 вимоги скарги підтримав, просив скаргу задовольнити.
У судовому засіданні слідчий просив відмовити в задоволенні скарги.
Дослідивши матеріали судового провадження за скаргою та матеріали кримінального провадження №62021140040000056 від 20.05.2021 року, прихожу до наступного висновку.
Згідно із п.3 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Згідно положень ч.1 ст.304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені ч. 1 ст. 303 КПК України, можуть бути подані особою протягом десяти днів із моменту прийняття рішення, вчинення дій або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформляється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, про прийняття слідчим рішення про закриття кримінального провадження скаржнику стало відомо 12.08.2021 року.
Згідно ч. 2 ст. 113 КПК України будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 115 КПК України передбачено, що при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою, проведення стаціонарної психіатричної експертизи, до яких зараховується неробочий час та які обчислюються з моменту фактичного затримання, взяття під варту чи поміщення до відповідного медичного закладу.
Процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки (ст. 116 КПК України).
Положеннями ч. 1 ст. 117 КПК України визначено, що пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду. Отже, у клопотанні про поновлення строку, ініційованому учасником кримінального провадження, має бути наведено причини, через які цей строк пропущено.
Як вбачається з матеріалів скарги, скаржником пропущено строк для подачі скарги з поважних причин, оскільки він звертався з аналогічною скаргою до Личаківського районного суду м. Львова та ухвалою слідчого судді від 26.08.2021 року скаргу повернуто скаржнику для подачі до належного суду, а тому наявні підстави для поновлення строку на подання даної скарги.
З матеріалів скарги вбачається, що Четвертим слідчим відділом (з дислокацією у м. Івано-Франківськ) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні №62021140040000056 від 20.05.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.
В даному кримінальному провадженні ОСОБА_3 є заявником.
Постановою слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Івано-Франківськ) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, ОСОБА_4 від 04 серпня 2021 року кримінальне провадження №62021140040000056 від 20.05.2021 року закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.
В той же час, частиною 2 статті 9 КПК України визначено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно ст. ст. 2, 284 КПК України, закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.
Тобто, повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.
Неупередженість означає пізнання органами, що ведуть процес, обставин кримінального провадження у точній відповідності з дійсністю, неупередженість їх у збиранні, перевірці та оцінці доказів, безсторонність щодо всіх учасників процесу та інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, оскільки на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого покладається обов'язок надати доказам належну правову оцінку за правилами ч. 1 ст. 94 КПК, та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
З положень ст. 84 КПК України слідує, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Відповідно до вимог ст. 110 КПК України, постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття,що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
У свою чергу, слідчий, прокурор під час досудового розслідування, зобов'язаний детально та всебічно перевірити доводи особи, що подала таку заяву.
Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину чи самої події, то він має звернути увагу на те, що б така постанова у обов'язковому порядку містила детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено злочин, а у разі, якщо особі (особам) ставилося в вину декілька протиправних діянь, які підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то чи містить вона висновки щодо відсутності вини особи (осіб) у вчиненні кожного з них.
Згідно ч. 2 ст. 91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Адже, практика ЄСПЛ що до проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних права є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (рішення у справі «Олександр Ніконенко проти України», «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).
А, в рішенні ЄСПЛ у справі «Бучинська проти України» Суд констатував факт того, що не може дійти висновку, що органи влади зробили усе від них залежне для забезпечення оперативного та всебічного вжиття заходів для збору доказів, встановлення місцезнаходження та притягнення до відповідальності винних, бо за потреби зростаючих високих стандартів у сфері захисту прав людини та основоположних свобод, неминуче вимагається більша рішучість при оцінці порушень основоположних цінностей демократичного суспільства ( рішення у справі «Сельмуні проти Франції, заява № 235803/94, параграф 95, «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, параграфи 148, 149), оскільки тягар доведеним можна покласти на органи влади, адже саме вони мають надати задовільні та переконливі пояснення.
Досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021140040000056 від 20.05.2021 року проводилось за заявою ОСОБА_3 від 26.02.2021 року, згідно якої працівниками Богородчанського ВП ГУНП в Івано-Франківській області, ймовірно, було вчинено службове підроблення, тобто злочин, передбачений ч. 1 ст. 366 КК України.
Так, в заяві про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3 зазначав, що постановою на нього накладено адміністративне правопорушення за непрацюючу фару - штраф на суму 340 грн., але текст постанови не читабельний, він не може її прочитати. Права частина вказаної постанови не заповнена, немає банківських реквізитів, суми штрафу і строку оплати.
У постанові вказано що її відправлено 23.11.2020 року, але він її отримав 15.01.2021 року. 29.01.2021 року він звертався з письмовою заявою до відділення поліції, але канцелярія не захотіла її реєструвати, а керівництво уникало зустрічі з ним. 09.02.2021 року він отримав відповідь поліції і копію листа реєстрації вихідної документації, з якого випливає, що постанова від 23.11.2020 року і відповідь від 09.02.2021 року зареєстровані та відправлені одночасно під №7845 і № 7846, хоча на відповіді зазначено №678.
14.01.2021 року він отримав постанову державного виконавця про стягнення з нього штрафу в подвійному розмірі на суму 680 грн.
У зв'язку з цим, ОСОБА_3 вважав, що дії поліцейських містять ознаки злочинів, передбачених ст.ст.366,367 КК України.
Під час досудового розслідування слідчим проведено допит заявника ОСОБА_3 та свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
Досудовим розслідуванням встановлено, що 22.11.2020 року нарядом СРПП №3 Богородчанського РВ ГУНП в Івано-Франківській області під час патрулювання в с. Монастирчани, близько 20 год. 20 хв. було помічено автомобіль ВАЗ2101, який рухався з непрацюючою лівою фарою у вечірній час, що являється порушенням ПДР п. 31.4.3, у зв'язку з чим вказаний автомобіль було зупинено. Його водієм виявився ОСОБА_3 . Після цього, ОСОБА_3 було ознайомлено порушенням, зачитано його права та обов'язки та інспектором ОСОБА_6 винесена постанова серії БАБ №252624 про накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення за ст.121 ч.1 КУаАП. Постанова серії БАБ №252624 була складена інспектором реагування патрульної поліції ОСОБА_6 у відповідності до Інструкції №1395 з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Після ознайомлення із текстом постанови ОСОБА_3 відмовився від підпису та отримання копії постанови. Копія постанови була надіслана ОСОБА_3 за вихідним номером 7845 від 23.11.2020 року.
Разом з тим, як вбачається з оскаржуваної постанови, направлена ОСОБА_3 копія постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАБ №252624 має таку погану якість відображення тексту через технічні можливості пристрою, на якому вказана копія виготовлялась. Банківські реквізити в правій частині постанови не заповнялись у зв'язку з частою зміною актуальних банківських реквізитів для сплати штрафів.
Крім того, за №7845 в журналі вихідної кореспонденції Богородчанського РВ ГУНП в Івано-Франківській області від 23.11.2020 року інспектором ОСОБА_6 зареєстровано постанову про накладення адміністративного стягнення серії БАБ №252624 на ОСОБА_3 . Цього ж числа, за вихідним номером 7846 дільничним офіцером поліції Богородчанського РВ ГУНП в Івано-Франківській області майором поліції ОСОБА_7 зареєстрована відповідь заявнику ОСОБА_8 щодо результатів розгляду матеріалів ЄО за заявою останнього. Вказані особи є різними людьми і вказані документи стосуються різних фактів.
Так, стаття 366 КК України, передбачає кримінальну відповідальність за складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів.
З об'єктивної сторони, цей злочин виявляється тільки в активній поведінці службової особи і може бути вчинений шляхом внесення до документів неправдивих відомостей, іншого підроблення документів, складання неправдивих документів або видача неправдивих документів. З суб'єктивної сторони службове підроблення характеризується тільки прямим умислом, оскільки службова особа завідомо усвідомлює неправдивий характер тих відомостей, які вносяться нею до офіційних документів.
Так, відповідно до ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Постанова слідчого про закриття кримінального провадження мотивована тим, що в діях працівників поліції, зокрема в діях інспектора відділення поліції №2 (смт. Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_6 не встановлено складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
Подана скарга не містить посилань, переліку тих слідчих дій, які не провів слідчий ОСОБА_4 , які б в разі їх проведення могли б суттєво вплинути на результат прийнятого слідчим рішення. Також, скарга не містить посилань в чому виявилась неповнота досудового розслідування у кримінальному провадженні №62021140040000056 від 20.05.2021 року та обґрунтування підстав для скасування постанови про закриття кримінального провадження. По суті скарга зводиться до незгоди з показаннями свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та прийнятим слідчим процесуальним рішенням.
Отже, скаржником не наведено обставин або доказів, які б не були предметом дослідження під час досудового розслідування і спростовують або ставлять під сумнів мотиви, наведені в оскаржуваній постанові.
Крім того, постанова слідчого про закриття кримінального провадження, за своїм змістом, повністю відповідає вимогам ст. 110 КПК України, у тому числі щодо мотивів прийняття відповідної постанови, її обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу, зокрема щодо підстав для закриття кримінального провадження, які передбачені п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Враховуючи ту обставину, що під час досудового розслідування стороною кримінального провадження з боку обвинувачення не здобуто достатніх даних, які б вказували на наявність складу кримінального правопорушення, оскаржувана постанова винесена слідчим з дотриманням вимог КПК України з урахуванням усіх обставин справи, під час досудового розслідування був проведений необхідний об'єм перевірочних дій, який був достатнім для прийняття відповідного процесуального рішення, а тому зважаючи на вказане вважаю необхідним в задоволенні скарги відмовити.
Керуючись ст. ст. 9, 22,26,91, 283, 284, 303-307 КПК України, слідчий суддя
В задоволенні скарги ОСОБА_3 відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п”яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1 .
Повний текст ухвали складено 24 вересня 2021 року