Справа № 209/3324/21
Провадження № 2-а/209/51/21
Іменем України
23 вересня 2021 року м. Кам'янське
Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Замкової Я.В.
за участі секретаря - Погрібної О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО № 4655750 від 19.08.2021 р. винесену інспектором роти №2 батальйону №4 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенантом поліції Зазуляк Олександром Богдановичем відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,0 (п'ятсот десять) гривень; справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 132-1 КУпАП ОСОБА_1 від 19.08.2021 р. - закрити та відшкодувати судові витрати, а саме судовий збір у сумі 454,40 (чотириста п'ятдесят чотири грн. 00 коп.) з бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції України за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.
На обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що 19.08.2021 року ОСОБА_1 , керував транспортним засобом в складі тягача марки MAN TGS 33.540 (номерний знак НОМЕР_1 ) з напівпричепом марки GOLDHOFER STZ-VL 4 (номерний знак НОМЕР_2 ). На 234 км, автодорога М-04, Дніпропетровській обл., Новомосковський район ТЗ було зупинено інспектором роти №2 батальйону №4 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенантом поліції Зазуляк Олександром Богдановичем та винесено відносно позивача постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО № 4656750. Відповідно до вище вказаної постанови ОСОБА_1 було визнано винним у здійсненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП України та накладено штраф у розмірі 510,00 гривень. Оскільки, в процесі складання постанови у позивача не було можливості надати письмові пояснення, це змусило його отримати постанову з метою її оскарження у встановленому Законом порядку. Позивач зазначає, що в постанові працівник поліції взагалі не вказав, суть його адміністративного правопорушення, не зазначив нормативний акт, який передбачає відповідальність за правопорушення, докази правопорушення, місце скоєння правопорушення, що суперечить чинному законодавству. Таким чином оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, п. 5 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказам МВС України від 07.11.2015 року №1395. Крім того, фактичні дані обставин справи при оформленні постанови працівником поліції не з'ясовувались, що унеможливлює категорично стверджувати, що позивач скоїв правопорушення та матеріали справи належні, достатні та допустимі докази, які б підтвердили, що ОСОБА_1 дійсно вчинив правопорушення. Доданий відеозапис позивач вважає, що не може братись до уваги та розглядатись в розумінні ст. 73, 74 КАС України, оскільки не містить інформацію, щодо предмета доказування, а також не можна встановити дійсні обставини справи. Вказане вище свідчить про те, що працівник поліції розглянув справу та притягнув ОСОБА_1 до відповідальності за відсутністю доказів вчинення ним правопорушення, упереджено, та керувався лише домислами, припущеннями та порушуючи принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та наклав штраф у розмірі 510 грн. 00 коп. На підставі вищевикладеного, позивач вважає дії працівника поліції, щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення і винесення постанови від 19.08.2021 р. серії ЕАО №4656750 про накладення адміністративного стягнення незаконними, оскільки порушує п.1 ст. 247 КУпАП, а саме відсутність події і складу адміністративного правопорушення в діях позивача.
Ухвалою суду від 31 серпня 2021 року вказану позовну заяву прийнято до провадження та розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження.
Позивач в судове засідання не з'явився, у позовній заяві заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності.
22 вересня 2021 року від представника відповідача Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву з клопотанням про розгляд справи за його відсутності. У відзиві представник відповідача зазначив, що вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Розглядаючи дану справу, інспектор діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами. Акцентують, що вказана постанова повністю відповідає вимогам, встановленим п. 5 Розділу 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, відповідно до яких постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу ХШ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції. Крім того, слід врахувати, що в основу прийнятого інспектором рішення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності та складення відносно нього оскаржуваної постанови були покладені фактичні дані у вигляді відеозапису із фіксацією вчиненого позивачем порушення вимог Правил дорожнього руху України. Такі фактичні дані прямо визначені статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як докази у справі про адміністративне правопорушення. При цьому, відповідно до положень статті 252 цього Кодексу, за своїм внутрішнім переконанням докази оцінює орган {посадова особа) уповноважена на розгляд справи про адміністративне правопорушення. У даному випадку такою особою є саме інспектор. З урахуванням викладеного, оскаржувана постанова не може бути визнана протиправною, оскільки була прийнята у відповідності до норм чин ного законодавства. Просять відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог в повному обсязі.
Виходячи з наведеного, відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, суд ухвалив розглянути справу в судовому засіданні за відсутності сторін, на підставі наявних у суду матеріалів.
Вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 19.08.2021 року інспектором взводу 2 роти 2 батальйону 4 управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Зазуляк О.Б. було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн., в якій зазначено про те, що останній, керуючи транспортним засобом MAN TGS 33.540 р/н НОМЕР_1 з напівпричепом марки GOLDHOFER STZ-VL 4 р/н НОМЕР_2 в Дніпропетровській області, Новомосковському району, на а/д М-04, 234 км, перевозив негабаритний вантаж з м. Павлоград до м. Дніпро, поза вказаним маршрутним дозволом НПУ, чим порушив ч. 4 постанови КМУ № 30 від 18.01.2001 року. Вказані обставини підтверджуються копією постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (а.с. 6).
Доводи позивача про те, що ПДР України він не порушував, суд вважає такими, що не відповідають дійсності за наступних підстав.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306.
Згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування», габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотриманий визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; попередній габаритно-ваговий контроль - це визначення параметрів великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу для встановлення наявності перевищення нормативів на стаціонарних пунктах; точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.
Пунктом 3 Порядку № 879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Як вбачається з п. 22.5. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306, про порушення якого вказано інспектором у оскаржуваній постанові, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Також, згідно п. 22.1. ПДР, маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.
В свою чергу, як передбачено приписами п.1 «Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами» (затв. Постановою КМУ від 18.01.2001р. №30), ці Правила встановлюють єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.
Так, як визначено п.3 вказаної Постанови КМУ №30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у п.22.5 Правил дорожнього руху.
При цьому, слід звернути увагу на те, що згідно частини 4 постанови КМУ № 30 від 18.01.2001 року встановлено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» через центри надання адміністративних послуг. Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв'язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
При цьому основним документом, що надає право на рух великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, є дозвіл, що видається перевізнику Національною поліцією за наявності узгодження з дорожніми, комунальними підприємствами і організаціями.
На момент перевезення позивачем габаритного вантажу та на момент винесення інспектором оскаржуваної постанови, позивач не мав при собі дозвіл № 2021-13851201-854НГ на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, але позивач рухався поза вказаним маршрутним дозволом НПУ, що підтверджується копією дозволу (а.с. 25).
Крім того, п. 25 цієї Постанови КМУ № 30 передбачено, що забороняється проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів без дозволу, зазначеного у п. 4 цих Правил, або документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, що повинні знаходитися у водія і пред'являтися на вимогу уповноважених осіб.
Також, у відповідності до ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
В свою чергу, ч. 3 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Таким чином, з зазначеного вище вбачається, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів.
При цьому, відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами передбачена ст.132-1 КУпАП, відповідно до якої: Порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб'єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порушення правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%.
Так, дійсно, як видно зі змісту примітки зазначеної в ч.5 ст.132-1 КУпАП, дія ч.1 цієї статті не поширюється на правопорушення, пов'язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів. Суб'єктом правопорушення, передбаченого ч.2 цієї статті, є відповідальна особа, зазначена у ч.1 ст.14-3 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України.
Однак, підставою для звільнення від відповідальності є наявність у суб'єкта правопорушення дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, як було зазначене вище, що 19 серпня 2021 року відносно позивача було винесено постанову, зі змісту якої вбачається, що інспектором поліції, у відповідності до зазначених вище приписів, фактично було притягнуто водія ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності виключно саме за відсутність у нього в наявності дозволу на участь у дорожньому русі транспортним засобом, вагові або габаритні параметри яких перевищують норми в Дніпропетровській області, Новомосковському району, на а/д М-04, 234 км, з м. Павлоград до м. Дніпро, що в даному випадку і передбачено приписами ч. 1 ст. 132-1 КУпАП та даний факт не підпадає під виключення, передбачені приміткою до ст. 132-1.
Отже, на позивача, в даному випадку фактично накладено стягнення саме за порушення «Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами» (затв. Постановою КМУ від 18.01.2001р. № 30).
Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про те, що відповідачем, в даному випадку, було вірно застосовано норми матеріального права при кваліфікації вчиненого позивачем спірного правопорушення та, відповідно, цілком обґрунтовано прийнято оскаржувану постанову від 19 серпня 2021 року ЕАО № 4656750.
З огляду на зазначене, доводи позивача, щодо відсутності у відповідача повноважень на винесення постанови, з урахуванням положень КУпАП щодо підвідомчість справ про адміністративне правопорушення на думку суду є безпідставними.
До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст. ст. 9, 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
А відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, аналіз норм національного законодавства та обставин справи дає підстави для висновку про те, що відповідачем доведені правомірність й обґрунтованість дій посадової особи з урахуванням вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Враховуючи положення ст. 139 КАС України, судові витрати, у разі прийняття судом рішення про залишення позову без задоволення, розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст.2, 5-9, 72-77, 90, 241-243, 245-246, 250, 271, 286 КАС України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646, юридична адреса: пл. Троїцька, 2а, м. Дніпро, 49000, про скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду. При цьому, у відповідності до підпункту 15.5. пункту 15 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 23 вересня 2021 року.
Суддя Я.В. Замкова