Справа № 200/8815/18
Провадження № 2/932/1177/20
07 червня 2021 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - Куцевола В.В.
при секретарі - Громовику Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном,-
17.05.2018 року ОСОБА_1 звернулась до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 , уточнивши який прохала усунути їй перешкоди у користуванні майном - гаражем № НОМЕР_1 в, який розташований у гаражному кооперативі «Автолюбитель-1» на ж/м Тополя-1 у м. Дніпрі, шляхом надання їй вільного доступу до останнього.
З урахуванням уточнень позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані наступним чином. 19.04.2018 року та 23.04.2018 року вона придбала у відповідача по Ѕ частці гаражу № НОМЕР_1 в, який розташований у гаражному кооперативі «Автолюбитель-1» на ж/м Тополя-1 у м. Дніпрі, тим самим стала його одноосібною власницею. Умовами договорів купівлі-продажу було передбачено обов'язки продавця по звільненню гаражу від його речей та наданню вільного доступу до нього. Вона виконала, як покупець, свої зобов'язання, однак користуватись гаражем можливості не має, оскільки відповідач його не звільнив та ключі їй не надав, чим порушено її права власника на володіння та користування майном. Відповідач контакту з нею уникає, продовжує чинення перешкод у користуванні гаражем.
Ухвалою суду від 13.02.2019 року відкрито провадження у справі.
21.08.2019 року до суду надійшов відзив, у якому відповідач позовних вимог не визнає, через їх необґрунтованість та прохає відмовити у задоволенні позову. Будь-яких фактичних обставин справи відзив не містить.
Ухвалою суду від 22.02.2021 року справу прийнято до провадження цим складом суду та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Сторони у судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. До суду надали заяви про розгляд справи у їх відсутність, у яких позивачка позовні вимоги підтримала, а відповідач позовних вимог не визнав.
В зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи наданими позивачкою письмовими доказами, суд приходить до висновку про залишення позову без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачка 19.04.2018 року уклала з відповідачем нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Сусловим М.Є. договір купівлі-продажу Ѕ частки гаражу № НОМЕР_2 , який знаходиться у автогаражному кооперативі «Автолюбитель-1» у м. Дніпрі. Договір зареєстрований у нотаріальному реєстрі під № 964 та зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у день укладення.
Відповідно до п. 8 договору, відповідач, як продавець, з моменту нотаріального посвідчення договору зобов'язався звільнити Ѕ частку гаражу для вільного доступу та користування покупцем.
23.04.2018 року позивачка уклала з відповідачем нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Сусловим М.Є. договір купівлі-продажу Ѕ частки гаражу № НОМЕР_2 , який знаходиться у автогаражному кооперативі «Автолюбитель-1» у м. Дніпрі. Договір зареєстрований у нотаріальному реєстрі під № 1019 та зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у день укладення.
Відповідно до п. 8 договору, відповідач, як продавець, з моменту нотаріального посвідчення договору зобов'язався звільнити Ѕ частку гаражу для вільного доступу та користування покупцем.
Позивачкою, на підтвердження своїх позовних вимог, долучено до позовної заяви копію технічного паспорту на гараж № НОМЕР_2 , що розташований у ГБК «Автолюбитель» на ж/м Тополя-1 м. Дніпрі, у якому міститься також і інша адреса гаражу - АДРЕСА_1 , ГБК «Автолюбитель-1». Через те, що за нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу майна предметом відчуження були частки гаражу № НОМЕР_1 в, розташованого у автогаражному кооперативі «Автолюбитель-1» у м. Дніпрі, а не у ГБК «Автолюбитель» чи ГБК «Автолюбитель-1» на ж/м Тополя-1 у м. Дніпрі, суд до уваги цей доказ не бере.
Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить з наступного. Позивачка є одноосібною власницею гаражу НОМЕР_1 в, розташованого у автогаражному кооперативі «Автолюбитель-1» у м. Дніпрі з 23.04.2018 року. Як власниця нерухомого майна, позивачка не позбавлена можливості користування ним, в тому числі, шляхом зміни замків на дверях (воротах) до гаражу. Договори купівлі-продажу часток гаражу не містять умов щодо передання ключів від нього позивачці. Позивачкою не надано будь-яких доказів на підтвердження того факту, що вона не може увійти (проникнути усередину) до своєї власності, що гараж зачинений та у ньому зберігаються речі відповідача. Суду не надано належним, достатніх і допустимих доказів того, що спірний гараж розташований у автогаражному кооперативі на ж/м Тополя-1 у м. Дніпрі, як і не надано доказів того, що відповідач чинить будь-які перешкоди у користуванні власністю. Позовна заява ґрунтується на припущенні, що майно відповідача з гаражу вочевидь не вивезено.
Нормою ст. 41 Конституції України визначено, що право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до вимог ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно з вимогами ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з вимогами ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до вимог ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з вимогами ст.ст. 79-80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В силу вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
За приписами ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Позивачкою суду доказів чинення перешкод відповідачем не надано, позовна заява ґрунтується на припущеннях, не містить обставин, що свідчать про труднощі у поданні доказів, свідки протиправної поведінки відповідача не заявлені, а також не надано доказів того, що позивачка у будь-який спосіб (факсом, телефоном, електронною поштою чи месенджерами) зверталась до відповідача з відповідними вимогами, що залишені відповідачем без уваги.
Позивачкою не надано доказів того, що вона є власницею гаражу на ж/м Тополя-1, оскільки надані суду копії договорів купівлі-продажу часток гаражу та витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказують на іншу адресу спірного майна.
За недоведеністю позовних вимог, вони задоволенню не підлягають. Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, понесені позивачкою витрати зі сплати судового збору не компенсуються у порядку ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 83, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська.
Суддя В.В.Куцевол