справа № 156/459/21
Провадження № 2/156/318/21
рядок статзвіту 65
23 вересня 2021 року смт Іваничі
Іваничівський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Малюшевської І.Є.
з участю секретаря судового засідання Киці Л.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Іваничі за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 156/459/21
за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Білецька Інна Миколаївна
до ОСОБА_2
про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 - не з'явився;
представник позивача - ОСОБА_3 - не з'явилася;
відповідач ОСОБА_2 - не з'явилася;
І. Короткий виклад обставин справи
Представник позивача ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання останньої такою, що втратила право користування жилим приміщенням. В обґрунтування зазначеного позову покликається на те, що позивач являється власником житлового будинку АДРЕСА_1 . До складу зареєстрованих осіб входить також колишня невістка позивача - ОСОБА_2 . Зазначає, що у вказаному будинку така не проживає з 2015 року, вона виїхала на постійне місце проживання до іншої країни, де проживає і зараз. Адреса її місця проживання позивачу невідома. Не проживаючи за даною адресою, відповідач не сплачує комунальні платежі. Реєстрація відповідача в будинку створює позивачу перешкоди в користуванні житловою площею, а саме: плату за комунальні послуги з урахуванням реєстрації відповідача проводить лише позивач, повноцінно скористатися субсидією по оплаті комунальних послуг не може та інше. У зв'язку із вищевказаним, вона змушена звертатись з даним позовом до суду.
ІІ. Позиція учасників справи
Позивач в судове засідання не з'явився, будь-яких клопотань від нього не надходило.
Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання також не з'явилася, у матеріалах справи міститься заява, в якій просить справу слухати без її участі та участі позивача, одночасно зазначивши про підтримання позовних вимог в повному обсязі, відсутність заперечень щодо ухвалення заочного рішення по даній справі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справи, в тому числі й оголошенням про її виклик на сайті Судової влади України, що стверджується матеріалами справи. Також будь-які клопотання чи відзиви від ОСОБА_2 на адресу суду не надходили.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
Ухвалою від 27.07.2021 року відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 07.09.2021 року.
Ухвалою суду від 07.09.2021 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 23.09.2021 року.
Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Оскільки відповідач належним чином повідомлялася про дату, час та місце судового засідання (стаття 128 Цивільного процесуального кодексу України), в судове засідання не з'явилася, а представник позивача не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи, судом 23.09.2021 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам статей 280-281ЦПК України.
ІV. Встановлені судом фактичні обставини справи
Судом встановлено, що позивачу на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03.12.1999 року, реєстрованого за № 1442 (а.с.7) та копією Витягу про державну реєстрацію прав від 13.05.2011 року (а.с.8).
Згідно даних будинкової книги (а.с.11-12) та витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданого адміністратором ЦНАП Іваничівської селищної ради ОСОБА_4 від 07.06.2021 року (а.с.9) до складу зареєстрованих осіб входить колишня невістка позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно Акту обстеження факту проживання жителів Іваничівської ОТГ від 05.06.2021 року ОСОБА_2 з 2015 року проживає в Сполучених Штатах Америки (а.с.10). Адреса її місця проживання позивачу невідома. Водночас відповідач знятою з реєстрації за вказаною вище адресою не значиться.
V. Застосоване судом законодавство та висновки суду
Відповідно до положень ст. 1 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з цим принципом норми цивільного законодавства не передбачають такого способу захисту як визнання дійне законними.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Положеннями статті 13 ЦПК Українипередбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.
У відповідності до ст.15ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Виходячи зі змісту положень ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу в спосіб, передбачений цією нормою Закону, або у спосіб передбачений договором чи законом.
Як слідує зі ст. 316 ЦК України, право власності являє собою право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За змістом ст.ст. 317, 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, яким він розпоряджається на власний розсуд.
Стаття 321 ЦК України передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених законом та у встановленому законом порядку.
Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння (ст. 391 ЦК України).
Отже із вищенаведеного вбачається, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
Відповідно до частини першої статті 402, частини першої статті405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Відповідно до частини першої статті 156 ЖК УРСР члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї.
Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту.
До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд розглядає справу дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінюючи докази у справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 229 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 2 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ст. 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
VІІ. Висновки суду
Враховуючи вищенаведене, предмет і підстави позову, суд дійшов висновку, що право членів сім'ї власника будинку (квартири) користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є. Такий висновок суду повністю узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 05 листопада 2014 року у справі № 6-158цс14 та від 29 січня 2018 року у справі № 766/1955/16-ц.
Враховуючи вказані обставини, та те, що між сторонами по справі договори найму на проживання у спірному житловому приміщенні не укладались, відповідач не є членом сім'ї позивача з 2015 року, виїхала на проживання до Сполучених Штатів Америки, що підтверджує втрату її інтересу до житла, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 , залишаючись зареєстрованою у житловому будинку АДРЕСА_1 , власником якого являється позивач ОСОБА_1 , є сторонньою для нього особою, яка перешкоджає позивачу належним чином користуватися і володіти вказаним житловим приміщенням, чим порушує його права, як власника. Відтак, суд переконаний про необхідність задоволення позову на підставі ст. 391 ЦК України у зв'язку з доведеністю позивачем факту порушення/обмеження його прав власності з боку відповідача у справі.
VІ. Судові витрати
За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, згідно квитанції № 0.0.2161925526.1 від 15.06.2021 року позивачем було сплачено 908,00 грн. судового збору. Позивачем заявлено вимогу, котра була задоволена в повному обсязі. У зв'язку із задоволенням позову на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 280-284 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень 00 коп.).
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільного процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строкна подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України, до Волинського апеляційного суду. До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Іваничівський районний суд Волинської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлено в разі пропуску з інших поважних причин.
Інформація про сторони та учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Представник позивача: адвокат Білецька Інна Миколаївна, ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя І. Є. Малюшевська