23 вересня 2021 року м. Дніпросправа № 204/5145/20(2-а/204/104/20)
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),
суддів: Дурасової Ю.В., Кругового О.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Красногвардійсного районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2020 року (суддя Приваліхіна А.І., м. Дніпро) у справі № 204/5145/20 (2-а/204/104/20) за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,-
10.08.2020 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі по тексту - відповідач), в якому просив скасувати постанову серії ЕАМ № 2927939 від 05.08.2020 року по справі про адміністративне правопорушення, винесену Інспектором 4 роти 3 батальйону УПП в Дніпропетровській області рядовим поліції Забудько С.С. про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 8 ст. 133-1 КУпАП; закрити провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 8 ст. 133-1 КУпАП.
Рішенням Красногвардійсного районного суду м. Дніпропетровська 26.08.2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалою Красногвардійсного районного суду м. Дніпропетровська від 11.03.2021 року виправлено описку у рішенні, вважати вірною датою ухвалення рішення 30.12.2020 року замість 26.08.2020 року.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Свої вимоги обґрунтував тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянтом вказувалось, що інспектором патрульної поліції 05.08.2020 року було помічено транспортний засіб Mercedes-Benz 312D-П18, який використовується для комерційного призначення та встановлено, що такий транспортний засіб зберігався поза встановленого місця, чим порушено ст. 21 Закону України «Про автомобільний транспорт». При складанні постанови про адміністративне правопорушення позивачу було роз'яснено його права, зокрема право та строки на оскарження постанови. Порушення виявлене інспектором-поліцейським та під час перевірки реєстраційних документів здійснено розгляд справи на місці. Апелянт вказував, що постанова про адміністративне правопорушення складена без порушень, чітко описано правопорушення, яке було скоєне позивачем.
Департамент патрульної поліції не погоджується зі стягненням з своїх бюджетних асигнувань витрат на правничу допомогу в розмірі 1500 грн. Апелянт вказував, що сума витрат на правничу допомогу визначена позивачем та судом є завищеною. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на правничу допомогу, заявлений позивачем не є співмірним предмету розгляду справи та не відповідає дійсності наданих адвокатом послуг.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що справа про адміністративне правопорушення стосовно позивача розглянута не повно, без додержання вимог статей 276, 278, 280 КУпАП. Суд першої інстанції вказував, що при розгляді справи не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки правопорушення, за який законом встановлено адміністративну відповідальність, посадовою особою не було з'ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд першої інстанції зазначав, що відсутні докази підтвердження збереження позивачем транспортного засобу поза місцем зберігання. Постанова не містить посилань на будь-які технічні засоби, за допомогою яких здійснено відеозапис, що наданий відповідачем для підтвердження своєї позиції.
Судом першої інстанції вказано, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження). Суд першої інстанції вказував, що компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у випадку доведення здійснення витрат пов'язаних з розглядом саме цієї справи та враховуючи принцип співмірності здійснених витрат. Загальна сума заявлених позивачем до відшкодування судових витрат на правничу допомогу складає 1500,00 грн. Враховуючи складність справи, надані докази щодо надання адвокатом позивачу правової допомоги у формі підготовки та подання позову, прийнятним є стягнення з відповідача судових витрат у розмірі 1500,00 грн.
Матеріалами справи встановлено, що Інспектором 4 роти 3 батальйону УПП в Дніпропетровській області рядовим поліції Забудько С.С. було складено постанову серії ЕАМ № 2927939, відповідно до якої, на відрізку дороги у м. Дніпро по вулиця Костя Гордієнка 1Б, 05.08.2020 року о 04:10 год. був зупинений Федорець О.Г., та встановлено, що водій зберігав транспортний засіб Mercedes-Benz 312D-П18, державний номер НОМЕР_1 , який використовується на комерційній основі поза встановленого місця зберігання, чим порушив ст. 21 ЗУ АМТ, відповідальність за яке передбачена ч. 8 ст. 133-1 КУпАП у формі штрафу у розмірі 850 грн.
ОСОБА_1 заперечував проти порушення та пояснив, що інспектором не було встановлено факту зберігання транспортного засобу Mercedes-Benz 312D-П18, державний номер НОМЕР_1 поза місцем встановленого зберігання, такий зберігався на місці зберігання транспортних засобів та біля 04:00 год. ранку водій прибув до місця його огляду та огляду транспортного засобу щодо технічної справності, та в 03:50 год. транспортний засіб було оглянуто, що підтверджується журналом реєстрації операцій з перевірки технічного стану КТЗ. Вказано, що дійсно, транспортний засобі Mercedes-Benz 312D-П18, державний номер НОМЕР_1 , використовується для комерційного призначення, здійснює перевезення пасажирів. Згідно наказу № 795-К від 26.12.2018 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду водія автотранспортного засобу у ТОВ «Автотрансссервіс».
Згідно наказу № 57 від 05.02.2019 року «Про встановлення місця зберігання транспортних засобів» ТОВ «Автотрансссервіс», встановлено місце зберігання транспортних засобів за адресою: м. Дніпро, Лоцманський узвіз, буд. 8, у тому числі Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 .
До справи не долучено відео чи фото докази зберігання транспортного засобу Mercedes-Benz 312D-П18, державний номер НОМЕР_1 , поза місцем зберігання.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9, ст. 10 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до ст. 251, ст. 280 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, зазначає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення не доведена, відсутні пояснення свідків, відсутні будь-які зафіксовані докази технічними засобами. Обов'язок доказування покладається на суб'єкта, який виніс постанову у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 21 Закону України «Про автомобільний транспорт» власники (користувачі) автобусів, що використовуються для перевезення пасажирів на комерційній основі, повинні забезпечувати їх зберігання у спеціально пристосованих для цього приміщеннях, гаражах, на майданчиках, стоянках, забезпечених засобами охорони. Власникам (користувачам) транспортних засобів забороняється зберігання їх у житлових зонах поза спеціально відведеними для цього майданчиками.
Обов'язок доказування правомірності винесення оскаржуваного рішення покладається на суб'єкта владних повноважень, чого Інспектором яким складено оскаржувану постанову, не здійснено.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 8 ст. 133-1 КУпАП зберігання транспортних засобів, що використовуються для перевезення пасажирів на комерційній основі, поза встановленими місцями їх стоянки, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Колегія суддів зазначає, що до повноважень інспектора патрульної поліції входить виявлення, належне фіксування адміністративного правопорушення, вчинене водіями при керуванні транспортними засобами, при порушенні обов'язкових норм КУпАП чи інших правил.
Згідно ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: зокрема, відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що адміністративна справа, стосовно скоєння адміністративного правопорушення ОСОБА_1 підлягає закриттю за відсутності події адміністративного правопорушення.
Однією з позовних вимог ОСОБА_1 заявлено стягнення з Департаменту патрульної поліції понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно частин 1 - 3 ст. 132, частин 1 - 5 ст. 134 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У якості доказу понесених витрат на правничу допомогу, отриману від адвоката Караканової Т.В., Федорцем О.Г., надано договір про надання правничої допомоги від 06.08.2020 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Каракановою Т.В., акт приймання-передачі правничої допомоги від 07.08.2020 року, відповідно до адвокатом надано послуги з усної консультації клієнта щодо оскарження постанови ЕАМ № 2927939 від 05.08.2020 року у кількості витраченого часу 1 годна, що оцінено у 500,00 грн.; з вивчення судової практики в справі про оскарження постанови про накладання адміністративного стягнення у кількості часу 1 година, що оцінено у 500,00 грн.; з складання позовної заяви для оскарження постанови ЕАМ № 2927939 від 05.08.2020 року, у кількості витраченого часу 1 година, що оцінено у 500,00 грн.
До справи долучено рахунок-фактуру розміру гонорару (винагороди), відповідно до якої, сторони узгодили оплату згідно договору за надані-отримані послуги правничої допомоги у розмірі 1500,00 грн. У якості доказів понесення витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 надано квитанцію від 06.08.2020 року на суму 1500,00 грн.
Нормами КАС України визначено, що витратами на професійну правничу допомогу є витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, витрати понесені стороною як оплата на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, оплата за підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, оплата вартості послуг помічника адвоката, сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно частин 2, 3, ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Нормами КАС України передбачено співмірність гонорару адвоката, тобто заявлена адвокатом ціна своїх послуг повинна відповідати складності спору та об'єму робіт, часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт. Гонорар адвоката має бути розумним з урахуванням витраченого адвокатом часу. Витрати мають бути обґрунтованими, документи, що підтверджують витрати, мають бути складені належним чином.
Згідно висновку Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії», відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. «Суд висловлює сумнів щодо існування об'єктивної необхідності здійснення деяких витрат, зазначених у цих рахунках-фактурах». Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Данілов проти України», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем не обґрунтовано розмір витрат на правову допомогу у сумі 1500,00 грн., сума витрат є неспівмірною з правовою допомогою, яка складалась тільки з написання та подання позову. Сума витрат не відповідає складності справи та наданому адвокатом об'єму допомоги.
Аналізуючи вищевказані обставини справи та законодавство, що регулює спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду слід скасувати у частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції та у цій частині прийняти нове рішення.
Керуючись статтями 286, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - задовольнити частково.
Рішення Красногвардійсного районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2020 року, з урахуванням ухвали Красногвардійсного районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2021 року про виправлення описки, у справі № 204/5145/20 (2-а/204/104/20) - скасувати в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 , та у цій частині прийняти нове рішення
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646) на корить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на правову допомогу у розмірі 500,00 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий - суддя О.М. Лукманова
суддя Ю. В. Дурасова
суддя О.О. Круговий