Головуючий І інстанції: Бабаєв А.І.
14 вересня 2021 р.Справа № 520/18059/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,
Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. ,
за участю секретаря судового засідання Юрченко Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою приватного підприємства «Партнер-С» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Партнер-С» до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, -
14.12.2020 року позивач приватне підприємство «Партнер-С» (далі - ПП «Партнер-С») звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Слобожанської митниці Держмитслужби (далі - митний орган) про коригування митної вартості товарів № UА807000/2020/001752/2 від 04.09.2020 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з метою митного оформлення товару до митного органу, шляхом електронного декларування, попередньо була подана вантажна митна декларація (далі - ВМД) IM 40 ДЕ № UA807000/2020/916618 від 03.09.2020 року та надана ВМД в паперовому вигляді типу IM 40 ДЕ № UA807200/2020/013591 від 04.09.2020 року, відповідно до якої митну вартість товарів визначено на підставі п.п. 1 ч. 1 ст. 57, ст. 58 Митного Кодексу України (далі - МК України) за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) за фактурною вартістю у розмірі 1.552.189,48 грн. За результатами розгляду поданої ним ВМД, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2020/001752/2 від 04.09.2020 року, яким у відповідності до ст. 59 МК України та Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу , виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України від 11.09.2015 року № 689 було скориговано митну вартість. В результаті коригування ВМД IM 40 ДЕ № UA807200/2020/013591 від 04.09.2020 року йому було донараховано митних платежів на суму 18.830,56 грн.
Також, позивач зазначив, що митний орган при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів, повинен був зазначити послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному, обґрунтувати причини витребування додаткових документів у разі, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Крім того, позивач зазначив, що застосування другорядного методу визначення митної вартості товарів, можливо лиш у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування основного методу. У даному випадку , відповідачу були надані всі необхідні первинні документи на товар, які обґрунтовували числове значення митної вартості товарів.
Також, позивач зауважив, що відомості з інформаційних баз даних Міндоходів мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації , що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Заперечуючи проти вимог позивача, у відзиві на адміністративний позов Слобожанська митниця Держмитслужби вказує, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості. Зазначене можливо здійснити тільки шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією - рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено і інформація про які ретельно перевірялась.
Також, відповідач зазначив, що декларанта було повідомлено, що на виконання вимог ст. 54 МК України та відповідно до вимог ст. 53 МК України у зв'язку з тим, що документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, передбачені ч. 3 ст. 53 МК України. Натомість, у відповідь декларантом було надано лист про неможливість надання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість.
Крім того, відповідач зазначив, що документи, подані декларантом містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари. Отже, 04.09.2020 року прийнято рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди) та керуючись ст. 54, 55, 59 МК України прийнято рішення про коригування митної вартості № UA807200/2020/013591 за другорядним методом.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2021 року у задоволенні адміністративного позову ПП «Партнер-С» відмовлено.
Судове рішення вмотивоване тим, що декларантом не надані передбачені законодавством України документи, що містять відомості щодо витрат пов'язаних з транспортуванням оцінюваних товарів.
Не погоджуючись із судовим рішенням, ПП «Партнер-С» подано апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити вимоги адміністративного позову в повному обсязі.
Аргументи, наведені позивачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у позові.
У відзиві на апеляційну скаргу Слобожанська митниця Держмитслужби просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції, - без змін.
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення на підставі ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.
Судом встановлено, позивач між ПП «Партнер-С» (покупець, Україна) та Індивідуальним підприємцем ОСОБА_1 (продавець, Росія) укладено зовнішньоекономічний контракт № 09/10/19 від 09.10.2019 року (а.с. 16).
Згідно вищевказаного контракту умовами поставки товару є Інкотермс-2010.
03.09.2020 року декларантом до митного оформлення було подано електронну митну декларацію № UА807200/2020/013591 від 03.09.2020 року (а.с. 11-13).
Разом з митною декларацією позивачем для підтвердження митної вартості товару подано:
- рахунок фактуру (інвойс) № 13/20 від 01.09.2020 року (а.с 19-20);
- автотранспортну накладну № 083620 від 01.09.2020 року (а.с. 23);
- навантажувальний документ № 13/20 від 01.09.2020 року;
- декларацію про походження товару № 13/20 від 01.09.2020 року;
- рахунок-фактуру про надання транспортно-експедеційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги № 40 від 04.09.2020 року (а.с. 24);
- довідка про транспортні витрати від 25.08.2020 року (а.с. 25);
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі - продажу № 09/10/19 від 09.10.2019 року (а.с. 16-17);
- доповнення до зовнішньоекономічного договору додаток 13 від 01.09.2019 року (а.с. 18);
- договір про надання послуг митного брокера № 520 від 26.03.2018 року;
- висновок MJI 1420003500-0415 від 01.09.2020 року;
- рішення про визначення коду товару KT-UA807000-0483-2020 від 03.09.2020 року (а.с. 26-27);
- копію митної декларації країни відправлення №10131010/030920/0042229 від 03.09.2020 року.
04.09.2020 року митним органом повідомлено позивача, що на виконання вимог ст. 54 МК України та відповідно до вимог ст. 53 МК України, у зв'язку з тим що документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, а саме: 1) договір (угоду, контракт) з третіми особами пов'язаний з договором Угодою про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третіми особами на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами визначеними договором; 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг пов'язаних із виконанням умов договору; 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів. Також зазначено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження митної вартості (а.с. 108).
У відповідь на вказане повідомлення декларант відповів листом від 04.09.2020 року, в якому зазначив, що підприємством 04.09.2020 року було надано до митного оформлення МД № UА807200/2020/013591 від 04.09.2020 року. На теперішній час немає можливості надати інших додаткових документів, крім вже наданих. Просив видати рішення для оформлення товару по МД UА807200/2020/013591 від 04.09.2020 року (а.с. 108а).
За результатом розгляду наданих документів відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості № UА807000/2020/001752/2 від 04.09.2020 року (а.с. 109).
У вказаному рішенні (графа 33) митний орган зазначив наступну причину коригування:
«Наявна в митного органу інформація: МД № UА807200/2020/008652 05/06/2020. Обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування: Коригування митної вартості здійснено у відповідності до ст. 59 МК України та Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України від 11.09.2015 року № 689 з проведеним в разі необхідності коригуванням передбаченим у главі 9 МК України - товару № 2 складає 227245,94 руб (загальна вартість товарів з урахуванням коригування артикулу + 1291,45 руб (або 475,6417 грн. - вартість транспортування до митного кордону України) = 228537,39 руб, товару № 3 складає 3980340 руб (загальна вартість товарів з урахуванням коригування артикулу + 32721,51 руб (або 12051,3337 грн. - вартість транспортування до митного кордону України) = 4013061,51 руб. Вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом направлено електронним повідомленням».
Також, митним органом видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2020/00468 (а.с. 29).
Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно із ч. 1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Положеннями ч. 1 ст. 257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмово, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватись як електронні документи, так і документи на паперовому носії, або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України, умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. (ч. 1 ст. 53 МК України).
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 МК України).
Тобто, ч. 3 ст. 53 МК України закріплено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Статтею 58 МК України визначено метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Відповідно до ч. 9 ст. 58 МК України розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Згідно з ч. 21 ст. 58 МК України використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.
Частиною 2 ст. 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Так, під час здійснення контролю митної вартості за митною декларацією № UА807200/2020/013591 від 03.09.2020 року встановлено, що документи надані декларантом не містять всіх відомостей щодо витрат на транспортування.
Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів зокрема є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Згідно зі ст. 9 Закону України від 01.07.2004 року № 1955-IV "Про транспортно-експедиторську діяльність" (далі - Закон № 1955-IV ) за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.
Відповідно до п.10.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.19997 року № 363 перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовими договорами (додаток 2).
Декларантом на момент митного оформлення надано міжнародна автотранспортну накладну А № 083620 від 01.09.2020 року, довідку про транспортні витрати від 25.08.2020 року, рахунок-фактуру № 40 від 04.09.2020 року.
Зі змісту міжнародної автотранспортної накладної А№083620 від 01.09.2020 встановлено, що перевізником зазначено - «PE BORODULYA VYACHESLAV» (а.с. 23).
Проте, рахунок-фактуру № 40 від 04.09.2020 року та довідку про транспортні витрати від 25.08.2020 року складено ФОП ОСОБА_2 (а.с. 24, 25). В довідці зазначено, що сума транспортних витрат з доставки вантажу за маршрутом м. Обоянь (Курська обл., Росія) - м. Харків (Україна) автомобілем АХ 81-80 ЕС, п/п НОМЕР_1 , по СМR_, водій ОСОБА_3 складає 40.000 грн (сорок тисяч грн.), пробіг 707 км. з них: м. Обоянь - кордон України (пп Гоптівка \ Нехотіївка) - пробіг - 180 км складає - 13.000 грн. (тринадцять тисяч грн.), кордон України (п/п ГоптівкаНехотіївка) - м. Київ - пробіг - 527 км складає - 27.000 грн. (двадцять сім тисяч грн.).
Таким чином, рахунок-фактуру № 40 від 04.09.2020 року та довідку про транспортні витрати від 25.08.2020 року складено не особою, яка здійснювала перевезення товару.
За таких обставин, вищевказані документи не можуть вважатись документами, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Отже, декларантом не надані передбачені законодавством України документи, що містять відомості щодо витрат пов'язаних з транспортуванням оцінюваних товарів.
Згідно з вимогами ч. 5 ст. 54 та ч. 3 ст.5 3 МК України посадовою особою митниці 04.09.2020 року на адресу декларанта було направлене електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів.
У відповідь на вказане повідомлення декларант відповів листом від 04.09.2020 року, в якому зазначив, що підприємством 04.09.2020 року було надано до митного оформлення МД № UА807200/2020/013591 від 04.09.2020 року. Повідомлено, що на теперішній час немає можливості надати інших додаткових документів, крім вже наданих. Просив видати рішення для оформлення товару по МД UА807200/2020/013591 від 04.09.2020 року.
Таким чином, після отримання вказаного повідомлення, декларантом необхідних документів надано не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що контролюючий орган під час винесення рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2020/001752/2 від 04.09.2020 року діяв, на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому таке рішення скасуванню не підлягає.
Інші доводи та заперечення учасників справи означених висновків колегії суддів не спростовують.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу приватного підприємства «Партнер-С» залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року, - без змін.
Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Мельнікова
Судді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц
Постанова у повному обсязі виготовлена і підписана 24 вересня 2021 року.