Головуючий І інстанції: Мельников Р.В.
24 вересня 2021 р. Справа № 520/8457/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Чалого І.С.,
суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2021, м. Харків, повний текст складено 25.05.21 по справі № 520/8457/2020 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
22.03.2021 від ОСОБА_1 до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України), в якій заявник просить суд постановити ухвалу про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, якою: визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) за період з 12 жовтня 2020 року по 16 березня 2021 року включно при виконанні рішення Харківського окружного адміністративного суду по адміністративній справі № 520/8457/20 від 12.10.2020 року про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні за період з 11 липня 2017 року до 21.05.2020 року та стягнути вартість судових витрат у розмірі 1701,55 (одна тисяча сім сот одна грн. 55 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , КОД ЄДР ПОУ НОМЕР_2 ) при виконанні рішення Харківського окружного адміністративного суду по адміністративній справі № 520/8457/20 від 12.10.2020 року нарахувати і виплатити недонараховану суму середнього заробітку ОСОБА_1 у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні за період з 11 липня 2017 року до 21.05.2020 року у сумі 224538,67 грн. (двісті двадцять чотири тисячі п'ятсот тридцять вісім гривень 67 коп.); ухвалити додаткове рішення у справі № 520/8457/2020 в частині встановлення судового контролю за виконанням судового рішення військовою частиною НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) та зобов'язати у строк 1 (один) місяць з дня набрання рішенням законної сили надати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про його виконання.
В обґрунтування поданої заяви позивачем зазначено, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 по справі №520/8457/20 набрало законної сили, а отже є обов'язковим до виконання. При цьому, заявником вказано, що у зв'язку з тривалим невиконання зазначеного судового рішення він звернувся за примусовим виконанням зазначеного судового рішення, у зв'язку з чим у виконавчій службі 06.01.2021 було відкрито відповідні виконавчі провадження. Також, заявником вказано, що 16.03.2021 року на його картковий рахунок було зараховано від відповідача по справі кошти у розмірі 246408,94 грн. із зазначенням призначення платежу як виплата за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 року по справі №520/8457/2020. На думку заявника, здійснення відповідачем зазначеної виплати у вказаному розмірі є протиправним, не відповідає належному виконанню судового рішення, оскільки зроблено з суттєвим порушенням нарахування та виплати відповідачем методики нарахування середнього заробітку, яка описана у постанові Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.1992 № 100, а саме розраховано середньо денну заробітну плату без врахування додаткових нарахувань, в тому числі винагороди за участь в АТО.
В подальшому заявником через канцелярію суду було подано відповідь на відзив, в якій останній просить суд: постановити рішення про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, яким визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) за період з 12 жовтня 2020 року по 16 березня 2021 року включно при виконанні рішення Харківського окружного адміністративного суду по адміністративній справі № 520/8457/20 від 12.10.2020 року про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні за період з 11.07.2017 року до 21.05.2020 року та стягнути вартість судових витрат у розмірі 1701,55 (одна тисяча сімсот одна грн. 55 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДР ПОУ НОМЕР_2 ) при виконанні рішення Харківського окружного адміністративного суду по адміністративній справі № 520/8457/20 від 12.10.2020 року нарахувати і виплатити недонараховану суму середнього заробітку ОСОБА_1 у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні за період з 11.07.2017 року до 21.05.2020 року у сумі 19282,09 гри. (дев'ятнадцять тисяч двісті вісімдесят дві грн. 09 коп.).
Через канцелярію суду позивачем також було подано додаток до заяв (клопотання) про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України), в якій останній просить суд: постановити рішення про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, яким визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) за період з 12 жовтня 2020 року по 16 березня 2021 року включно при виконанні рішення Харківського окружного адміністративного суду по адміністративній справі № 520/8457/20 від 12.10.2020 року про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні за період з 11.07.2017 року до 21.05.2020 року та стягнути вартість судових витрат у розмірі 1701,55 (одна тисяча сімсот одна грн. 55 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДР ПОУ НОМЕР_2 ) при виконанні рішення Харківського окружного адміністративного суду по адміністративній справі № 520/8457/20 від 12.10.2020 року нарахувати і виплатити недонараховану суму середнього заробітку ОСОБА_1 у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні за період з 11.07.2017 року до 21.05.2020 року у сумі 134634,97 гри. (дев'ятнадцять тисяч двісті вісімдесят дві грн. 09 коп.).
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову постанову, якою задовольнити заяву в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що в межах заявлених ним вимог спірним є питання невірного нарахування та, як слідство, неповної виплати відповідачем на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку під час звільнення, що фактично є лише частковим виконанням рішення суду. Вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме статті 116, 117 КЗпП України, тобто судом було неправильно проведено тлумачення змісту вказаних статей КЗпП України та невраховано те, що розрахунок середнього заробітку в Україні повинен проводитися саме згідно методики такого нарахування, яка детально описана в постанові Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.1992 № 100.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 у справі № 520/8457/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо здійснення належного нарахування та своєчасного проведення остаточного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 .
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні за період з 11 липня 2017 року до 21.05.2020 року.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 вартість судових витрат у розмірі 1701 (одна тисяча сімсот одна) грн. 55 коп. за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ); у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2021 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 по справі № 520/8457/2020 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії повернуто скаржнику.
За даними програми "Діловодство спеціалізованого суду" встановлено, що у зв'язку із набранням судовим рішенням законної сили Харківським окружним адміністративним судом позивачу видано виконавчі листи по справі №520/8457/2020.
У поданій до суду заяві заявником вказано, що отриманий виконавчий лист у зв'язку з невиконанням відповідачем судового рішення 06.01.2021 було пред'явлено до примусового виконання та відповідно до постанов від 06.01.2021 про відкриття виконавчих проваджень №64049800 та №64049798 останні було прийнято до виконання.
Заявником вказано, що він 19.01.2021 звернувся до відповідача рекомендованим листом № 61143010387013 з проханням надати довідку про нарахування середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні за період з 11 липня 2017 року до 21.05.2020 (розшифровку розрахунку нарахування виплати, яку повинно буде здійснити на виконання рішення суду). Звернення було вручене об'єктом поштового зв'язку ЧУГУЇВ 5 адресату (одержувачу) особисто 03.02.2021, проте відповідачем по справі відповіді надано не було.
При цьому, заявником зазначено, що 16 березня 2021 року на його картковий рахунок були перераховані від військової частини НОМЕР_1 246408,94 грн (двісті сорок шість тисяч чотириста вісім гривень 94 коп.) та в коментарі до платежу було вказано виплата за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 по справі № 520/8457/2020.
Заявник вважає, що оскільки відповідач повинен був сплатити середній заробіток за період з 11.07.2017 до 21.05.2020 та вартість судових витрат у розмірі 1701 (одна тисяча сімсот одна) грн. 55 коп., а в призначенні платежу було вказано, що виплата за рішенням суду, то фактичне перерахування середнього заробітку за період з 11 липня 2017 року до 21.05.2020 року (кількість днів нарахування за час затримки виплати - 1046) дорівнює 246408,94 - 1701,55 = 244707,39 грн, що не відповідає належному виконанню рішення суду з проведення відповідного нарахування та виплати відповідачем, так як нарахування середнього заробітку зроблено з суттєвими порушенням нарахування згідно методики нарахування середнього заробітку, яка детально описана в постанові Кабінету Міністрів України.
Так, заявником у додатку до заяви (клопотання) про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України) зазначено, що його середньоденна заробітна плата складає 350,31 грн/день з огляду на суму нарахованого грошового забезпечення та кількість відпрацьованих робочих днів, що також, враховуючи виплачені премію ЗСУ, яка відноситься до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, в розмірі 3000 грн та 1000 грн разом 4000,00 грн, та її частку, яка враховується пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді і складає 12,35 грн./день, становить 362,66 грн./день.
Отже, як вказано заявником середній заробіток за період з 11 липня 2017 року по 21 травня 2020 року (1046 днів) складає 362,66 грн х 1046 днів = 379342,36 грн.
Вказані обставини свідчать на користь того, що сума недоплати середнього заробітку за період з 11.07.2017 по 21.05.2020 складає 379342,36 грн - 244707,39 грн = 134634,97 грн.
На думку заявника, зазначені дії відповідача щодо невиплати позивачу середнього заробітку у повному обсязі свідчать на користь невиконання судового рішення по справі № 520/8457/2020 у повному обсязі.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявником не доведено необхідності застосування заходів судового контролю до відповідача. Наявні в матеріалах справи докази підтверджують обставини того, що відповідачем було вжито заходів задля виконання судового рішення в порядку, визначеному чинним законодавством.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно із приписами ст. 383 КАС України заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
Також суд зазначає, що відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Приписами статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Судовим розглядом встановлено, що рішенням суду по справі №520/8457/2020 зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні за період з 11 липня 2017 року до 21.05.2020 року.
При цьому, як самостійно підтверджено заявником, відповідачем на виконання судового рішення було перераховано на картковий рахунок останнього грошові кошти у сумі 246408,94 грн.
Як свідчить зміст поданої заявником до суду заяви, останній вважає, що зазначена виплата була здійснена відповідачем не у повному розмірі з огляду на здійснення відповідачем невірного розрахунку середньоденної заробітної плати.
Надаючи оцінку зазначеним доводам та дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем по справі було вчинено дії направлені на виконання судового рішення по справі №520/8457/2020.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100), який застосовується у випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати (підпункт "л" пункту 1 Порядку № 100).
Відповідно до абзаців першого-третього пункту 2 Порядку № 100 (тут і надалі посилання на норми Порядку № 100 наводяться в редакції, яка діє з 12 грудня 2020 року) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду (абзаци четвертий, шостий пункту 2 Порядку № 100).
Згідно з абзацом сьомим пункту 2 Порядку № 100 якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п'ятого пункту 4 цього Порядку.
Абзацами першим, другим пункту 3 Порядку № 100 передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Пунктом 4 Порядку № 100 регламентовано, що при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються:
а) виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов'язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов'язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками);
б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо);
в) компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових);
г) премії за результатами щорічного оцінювання службової діяльності, за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об'єктів будівництва (за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результати господарської діяльності);
д) грошові і речові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо;
е) пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати;
є) літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що сплачується за авторським договором;
ж) вартість безплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування;
з) дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв і будинків відпочинку;
и) виплати, пов'язані з ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо;
і) вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування;
ї) заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством);
й) суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
к) доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами членів трудового колективу в майно підприємства;
л) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати;
м) заробітна плата, яка нарахована за час роботи у виборчих комісіях, комісіях всеукраїнського референдуму;
н) винагороди державним виконавцям.
Згідно з абзацом дев'ятнадцятим пункту 4 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац перший пункту 8 Порядку № 100).
При цьому, спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює обчислення середньоденного розміру грошового забезпечення, є Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (зі змінами згідно Наказу № 180 від 01.06.2020), пунктом 7 розділу І якого, серед іншого, визначено, що середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.
Відповідно до пункту 9 розділу ХХХІ Порядку № 260 грошове забезпечення військовослужбовцям, рішення про звільнення яких з військової служби або переміщення на нижчеоплачувану посаду визнані незаконними та які у зв'язку з цим поновлені на військовій службі (посаді) на підставі рішення повноважного органу (керівника), який прийняв рішення про таке поновлення та виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час виконання військового обов'язку на нижчеоплачуваній посаді, недоотримане грошове забезпечення за час вимушеного прогулу або різниця за час виконання військового обов'язку на нижчеоплачуваній посаді виплачується військовослужбовцю за місцем перебування на грошовому забезпеченні.
До розрахунку грошового забезпечення у такому разі включаються щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за займаною штатною посадою до звільнення або переміщення на нижчеоплачувану посаду.
Одноразові додаткові види грошового забезпечення за час вимушеного прогулу не виплачуються.
З системного аналізу вищенаведених норм Порядку № 100 та Порядку № 260 можна дійти висновку, що згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовцям Збройних Сил України проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення військовослужбовця обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період. Нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні здійснюється з щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, що вказані у грошовому атестаті військовослужбовця або довідці військової частини про грошові виплати.
Отже, позивачем безпідставно зроблено висновки про те, що при визначенні середньоденного грошового забезпечення мають враховуватися робочі дні та не повинні враховуватися дні відпустки.
Згідно з довідкою військової частини від 07 серпня 2020 року № 10/1230 (а.с. 17) розмір грошового забезпечення позивача за 2 місяці, що передували звільненню зі служби, позивачем у травні-червні 2017 року отримано грошове забезпечення: в травні 2017 року - 7207,20 грн; в червні 2017 року - 7381,96 грн.
Відповідно, сума грошового забезпечення позивача за 2 місяці, що передували звільненню зі служби, з якої здійснюється розрахунок середньоденного грошового забезпечення, становить 14 588,89 грн.
Сукупна кількість календарних днів за травень і червень 2017 року складає 61 день.
Таким чином середньоденне грошове забезпечення позивача складає 239,16 грн (грошове забезпечення, отримане за 2 місяці, що передували звільненню, 14 588,89 грн : 61 календарний день = 239,16 грн).
Затримка розрахунку при звільненні на час розгляду даної справи за період з 11 липня 2017 року по 21 травня 2020 року становить 1046 календарних днів.
Відповідно, середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 липня 2020 року по 21 травня 2020 року складає 250 161,36 грн (середньоденне грошове забезпечення 239,16 грн х 1046 календарних днів затримки у розрахунку при звільненні = 250 161,36 грн).
Згідно з пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відповідно до пункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).
Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є відповідно обов'язком роботодавця, а не працівника, то сума середнього грошового забезпечення за затримку розрахунку при звільненні за період з 11 липня 2020 року по 21 травня 2020 року визначена відповідачем в сумі 246408,94 грн з відрахуванням від цієї суми 1,5 % військового збору, який не підлягає компенсації (3752,42 грн).
Отже, перевіривши нараховану відповідачем спірну суму середнього заробітку у відповідності до методики її нарахування, що визначена у постанові Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.1992 № 100, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем здійснено розрахунок суми 246408,94 у повній відповідності до вимог цього нормативно-правового акта.
При цьому, з огляду на змісту позовних вимог ОСОБА_1 , з якими останній звернувся до суду, під час розгляду справи досліджувалися питання протиправної бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення належного нарахування та своєчасного проведення остаточного розрахунку при звільненні та наявності підстав для зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні за період з 11 липня 2017 року до дня ухвалення судом рішення без утримання із зазначеної суми податку з доходів фізичних осіб.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що судове рішення по справі № 520/8457/2020 не містить у своєму змісті зазначення про суму, яка підлягає нарахуванню на користь позивача або висновків стосовно того, яким чином така сама має бути розрахована. Питання включення до середньоденного заробітку сум винагороди за участь в антитерористиній операції та сум премій не були предметом судового розгляду та не досліджувалися судом, відповідно є спірними станом на час розгляду цієї заяви.
Відтак, вимоги, викладені заявником у заяві про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України) щодо включення до розрахунку середнього заробітку за участь в антитерористичній операції фактично є новими та такими, що не пов'язані із виконанням суб'єктом владних повноважень судового рішення по справі №520/8457/2020.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність протиправної бездіяльності або протиправних дій, вчинених суб'єкта владних повноважень в даному випадку.
З врахуванням встановлених судом обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірних відносинах відповідачем не вчинено протиправних дій або бездіяльності щодо виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 року по справі №520/8457/2020 та відсутні підстави для встановлення судового контролю
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень виконавче провадження №64049798 щодо виконання виконавчого листа, виданого Харківським окружним адміністративним судом 22.12.2020 року по справі №520/8457/2020, щодо зобов'язання військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні за період з 11 липня 2017 року до 21.05.2020 року станом на час розгляду даної заяви має статус "Завершено".
Як передбачено положеннями ч.5 ст.383 КАС України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Отже, враховуючи обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для постановлення окремої ухвали, у зв'язку з чим заява позивача, подана в порядку статті 383 КАС України, задоволенню не підлягає.
Щодо клопотання позивача про ухвалення додаткового рішення у справі № 520/8457/2020 в частині встановлення судового контролю за виконанням судового рішення військовою частиною НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) та зобов'язати у строк 1 (один) місяць з дня набрання рішенням законної сили надати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про його виконання суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зазначена норма законодавства не є імперативною та передбачає право суду на власний розсуд, виходячи з фактичних обставин справи, приймати рішення про наявність або відсутність підстав для зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення.
З огляду на зазначене та враховуючи наявні в матеріалах справи докази, а також обставини виконання судового рішення і особливості нормативно-правового регулювання правовідносин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявником не доведено необхідності застосування заходів судового контролю до відповідача.
Натомість, наявні в матеріалах справи докази підтверджують обставини того, що відповідачем було вжито заходів задля виконання судового рішення в порядку, визначеному чинним законодавством.
Також безпідставними є вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості судових витрат у розмірі 1701,55 за рахунок бюджетних асигнувань військової частини, оскільки висновки про стягнення з військової частини НОМЕР_1 судового збору вже містяться в резолютивній частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 по справі № 520/8457/2020.
При цьому колегія суддів звертає увагу заявника на те, що саме Державною казначейською службою України, а не військовою частиною згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" здійснюється виконання рішень суду про стягнення коштів з боржників, за якими є державний орган.
Так, відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 до органів Казначейства стягувачами подаються на виконання виконавчі документи, у справах, зокрема, про стягнення коштів з боржників - до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, а тому з метою відшкодування понесених судових витрат ОСОБА_1 має звертатися до органів Державної казначейської служби України.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції постановив ухвалу відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 312, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 по справі № 520/8457/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.С. Чалий
Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко