Справа №757/16206/21-к Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3633/2021
Категорія - ч. 2 ст. 259 КК України
22 вересня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_7 на вирок Печерського районного суду м. Києва від 28 травня 2021 року у кримінальному провадженні №12020100060003141 стосовно обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України,
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Городня Городянського району Чернігівської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий,
Вироком Печерського районного суду м. Києва від 28 травня 2021 року ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України, та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю три роки не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Судом також вирішено питання щодо речових доказів та про залік попереднього ув'язнення.
Суд визнав доведеним, що 01 листопада 2020 року приблизно о 04 год 24 хв ОСОБА_8 , знаходячись у невстановленому досудовим розслідуванням місці, маючи умисел на порушення громадської безпеки в частині надання недостовірної інформації про загрозу вибуху і поширення неправдивих відомостей, створення обстановки загального страху, паніки та порушення безпеки суспільства, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді шкоди громадській безпеці та бажаючи настання таких наслідків, здійснив дзвінок із власного мобільного телефону, абонентський номер НОМЕР_1 на спецлінію «102» та оператору чергової частини завідомо неправдиво повідомив про замінування під'їзду будинку АДРЕСА_3 .
Крім того, цього ж дня приблизно о 07 год 01 хв ОСОБА_8 , знаходячись у невстановленому досудовим розслідуванням місці, маючи умисел на порушення громадської безпеки в частині надання недостовірної інформації про загрозу вибуху і поширення неправдивих відомостей, створення обстановки загального страху, паніки та порушення безпеки суспільства, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді шкоди громадській безпеці та бажаючи настання таких наслідків, здійснив дзвінок із власного мобільного телефону, абонентський номер НОМЕР_1 на спецлінію «102» та оператору чергової частини завідомо неправдиво повідомив про замінування моста імені Патона в місті Києві.
В апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок Печерського районного суду м. Києва від 28 травня 2021 року щодо ОСОБА_8 змінити, в резолютивній частині вироку рішення про застосування ст. 75 КК України викласти в такій редакції: «на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік».
Прокурор не оспорює фактичні обставини кримінального провадження, встановлені судом та викладені у вироку, доведеність винуватості ОСОБА_8 та правильність кваліфікації його дій, вид і розмір призначеного судом покарання та висновки суду щодо можливості застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, водночас вважає, що суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме положення ст. 75 КК України.
Обґрунтовуючи свою позицію, прокурор посилається на те, що ч. 3 ст. 75 КК України визначає однією із умов звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням - невчинення нових кримінальних правопорушень протягом іспитового строку. Положення ст. 12 КК України передбачають, що кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини, відтак поняття кримінальне правопорушення є ширшим, ніж злочин. Таким чином суд, звільнивши ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з умовою невчинення протягом іспитового строку виключно злочинів, неправильно застосував ст. 75 КК України і зазначена помилка суду в даному випадку може бути виправлена шляхом виключення такого посилання із резолютивної частини вироку.
Іншими учасниками судового провадження, які мають право подати апеляційну скаргу, вирок суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржений.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, провівши судові дебати, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга першого заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_7 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції за обставин, наведених у вироку, про доведеність винуватості ОСОБА_8 у завідомо неправдивому повідомленні про підготовку вибуху, що загрожує загибеллю людей та іншими тяжкими наслідками, вчиненому повторно є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними у ньому доказами, які досліджувалися в порядку, визначеному ч. 3 ст. 349 КПК України, і ніким із учасників судового провадження не оспорюються, а тому колегія суддів, не встановивши істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції дійти правильних висновків у цій частині, не переглядає їх відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України.
З огляду на фактичні обставини, встановлені судом, та доведеність винуватості, вірною є і кваліфікація дій ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 259 КК України.
Не оспорюються в апеляційній скарзі вид та розмір покарання, яке призначено судом першої інстанції обвинуваченому, отже висновки суду і в цій частині колегією суддів не переглядаються на підставі ч. 1 ст. 404 КПК України.
Не ставить під сумнів прокурор в апеляційній скарзі і висновок суду про можливість застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України та звільнення від відбування покарання з випробуванням.
В той же час колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, які прокурор пов'язує з посиланням суду в резолютивній частині вироку на можливість звільнення ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового «злочину», що не узгоджується з вимогами ч. 3 ст. 75 КК України та є підставою для зміни вироку.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 4 КК України передбачено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
За змістом ч. 3 ст. 75 КК України у випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.
За приписами ст. 12 КК України кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини. А відтак, поняття кримінальне правопорушення є ширшим, ніж злочин.
Системний аналіз цих норм Загальної частини КК України дозволяє зробити висновок про те, що у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення, незалежно від того чи це буде новий злочин чи кримінальний проступок, застосовуватися будуть норми закону України про кримінальну відповідальність, які будуть діяти на час вчинення цього діяння.
Як слідує зі змісту вироку, при застосуванні положень ст. 75 КК України та звільненні ОСОБА_8 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням суд у вироку на виконання вимог ч. 3 ст. 75 КК України зазначив тривалість іспитового строку та передбачені ст. 76 КК України обов'язки, які покладає на обвинуваченого.
Вказав суд у вироку і про умови звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання, помилково зазначивши про можливість такого звільнення у разі, якщо засуджений протягом іспитового строку не вчинить нового злочину, замість кримінального правопорушення, хоча умови звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням регламентовані законом України про кримінальну відповідальність та не позбавляли суд можливості додатково не вказувати їх у вироку.
Враховуючи наведене, допущена судом першої інстанції помилка на підставі ст. ст. 409, 413 КПК України підлягає виправленню шляхом зміни вироку в частині рішення суду про звільнення ОСОБА_8 на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням та виключення умови такого звільнення, яка суперечить точному змісту ч. 3 ст. 75 КК України з огляду на вимоги ст. 12 КК України.
Таким чином апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_7 задовольнити.
Вирок Печерського районного суду м. Києва від 28 травня 2021 року щодо ОСОБА_8 змінити в частині призначеного покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
Виключити із резолютивної частини вироку посилання суду при застосуванні ст. 75 КК України, як на умову звільнення ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням, на «невчинення нового злочину».
У решті цей вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
____________________ ________________________ _______________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4