Справа № 755/15023/19 Головуючий у 1 інстанції: Гончарук В.П.
провадження № 22-ц/824/13390/2021 Головуючий суддя: Олійник В.І.
Іменем України
20 вересня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Головуючого судді: Олійника В.І.,
суддів: Заришняк Г.М., Шахової О.В.,
при секретарі: Панчошній К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Вергелеса Юрія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб: Публічного акціонерного товариства «Український Професійний Банк», ОСОБА_2 про видачу дубліката виконавчого листа та заміну сторони стягувача у виконавчому листі, -
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа, заміну сторони стягувача у виконавчому листі та поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання в справі №2-500/2004 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Український Професійний Банк» заборгованості по кредитному договору №170 від 08.08.2003 року у розмірі 9 273, 00 доларів США основного боргу, 722, 88 доларів США відсотків за користування кредитними коштами, 146 грн. 65 коп. пені, 100,23 долари США державного мита, а всього - 10096,11 доларів США та 146 грн. 65 коп. пені.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2019 року в задоволенні заяви відмовлено.
В апеляційній скарзі адвоката Вергелеса Ю.О. в інтересах ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм процесуального права ставиться питання про скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким заяву задовольнити повністю.
Скаргу обґрунтовував тим, що матеріали справи не містять доказів щодо визнання договору відступлення права вимоги недійсним та заперечень щодо його дійсності.
Зазначає, що у зв'язку з переданням кредитором своїх прав ОСОБА_1 за договором відступлення права вимоги останній має право звертатись із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження. Відповідно до постанови НБУ 2015 року розпочато процедуру ліквідації банку.
Вказує, що пункт Положення виведення неплатоспроможності банку з ринку, відповідно до якого встановлено обмеження щодо передачі права вимоги за кредитним договором між фінансовими установами виключено та діє редакція Положення, відповідно до якої реалізація майна банку шляхом відступлення права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов'язання здійснюється шляхом проведення відкритого конкурсу. Можливість придбання банківський активів фізичними та юридичними особами без наявності ліцензії на надання фінансових послуг передбачено також Положенням щодо організації продажу активів банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 2016 р. А тому, правочин щодо відступлення права вимоги на користь ОСОБА_1 є правомірним.
Постановою Київського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Вергелеса Ю.О. залишено без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2019 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 04 серпня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року в частині вирішення заяви ОСОБА_1 , за участю стягувача ПАТ «Український Професійний Банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Український Професійний Банк» та боржника ОСОБА_2 , про видачу дубліката виконавчого листа, заміну стягувача у виконавчому листі скасувано і справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Вирішуючи дану заяву, суд першої інстанції виходив з того, що вимога про заміну сторони виконавчого провадження є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, то і підстав для задоволення вимог про видачу дублікату виконавчого листа не має.
Також суд зазначив, що кредиторами в кредитних правовідносинах є банк або інша фінансова установа, проте, відповідно до договору про відступлення права вимоги від 09 липня 2019 року відступлення прав вимоги здійснено на користь фізичної особи, яка не може надавати фінансові послуги.
Проте, такі висновки не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до частини першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно з ч.1 статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
У частині п'ятій статті 442 ЦПК України зазначено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Частиною п?ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Отже, передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (цесія) є правонаступництво, і такий правонаступник кредитора має право звертатися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09 (провадження №61-16520сво18) зазначено, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин. Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
Таким чином, звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 зазначав, що набув право вимоги до боржника за кредитним договором на підставі договору про відступлення прав вимоги від 09 липня 2019 року.
За статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.1 статті 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 ч.1 статті 512 ЦК України).
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України).
Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.
Частиною третьою статті 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов'язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 (провадження №12-1гс21) зазначено, що договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) таке зобов'язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні. Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов'язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникли таке зобов'язання.
Натомість договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом є надання фінансової послуги за плату; 2) мета полягає у наданні фактором й отриманні клієнтом фінансової послуги; 3) зобов'язання, в якому клієнт відступає право вимоги, може бути тільки грошовим; 4) такий договір має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, але й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 5) укладається тільки у письмовій формі та має містити визначені Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Якщо предметом і метою договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу.
Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути зумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не означає наявність фінансової послуги, яку новий кредитор надає попередньому.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) та від 08 червня 2021 року у справі №346/1305/19 (провадження №14-181цс20) викладено правовий висновок, що за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації, відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальними договорами є можливим не тільки на користь фінансових установ.
Звертаючись до суду із заявою про заміну сторони стягувача у виконавчому листі ОСОБА_1 зазначав, що 28 серпня 2015 року правлінням НБУ винесено постанову №562 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Український Професійний Банк»».
На підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 28 серпня 2015 року №158 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Український Професійний Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».
За пунктами 2, 6 частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з дня початку процедури ліквідації банку: банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону.
Відповідно до ч.ч.2, 3 статті 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк. Фонд затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, включеного до ліквідаційної маси, у разі потреби організовує консолідований продаж майна кількох банків, що одночасно перебувають у процедурі ліквідації.
Частиною шостою статті 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб:1) на відкритих торгах (аукціоні); 2) шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі.
Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках).
Так, 18 червня 2019 року Товарною біржею «Біржа Онлайн» на веб-сайті https://prozorro.sale проведені електронні торги з продажу кредитного портфелю ПАТ «Український Професійний Банк» (кількість договорів 872), що складається з прав вимоги та інших майнових прав за 30 беззаставними, 1 забезпеченим основними засобами, 14 забезпеченими транспортними засобами кредитними договорами та дебіторська заборгованість (827 позицій), за результатами яких складено протокол №UA-EA-2019-06-07-000028-b від 18 червня 2019 року.
Згідно з протоколом електронного аукціону №UA-EA-2019-06-07-000028-b від 18 червня 2019 року переможцем аукціону визнано ОСОБА_1
26 червня 2019 року ОСОБА_1 оплатив 155 200 грн. 96 коп. за придбання на електронному аукціоні лоту №GL1N72840.
За результатами проведених торгів 09 липня 2019 року між ПАТ «Український Професійний Банк» в особі виконуючого обов'язки уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ «Український Професійний Банк» Шарова В. С. та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитними договорами та договорами поруки, за умовами якого банк відступив шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набув у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальників та поручителів, зазначених у додатках №1-1 та 1-2 до цього договору, в тому числі і за договором кредиту від 08 серпня 2003 року, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов?язки боржників або які зобов?язані виконати обов?язки боржників, за кредитними договорами, договорами поруки. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.
Пунктами 1.1 та 1.2 договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитним договорами та договорами поруки визначено, що за своєю правовою природою даний договір є правочином з передання банком шляхом продажу прав вимоги, визначених у договорі, новому кредитору (є правочином з відступленням права вимоги). Жодне з положень цього договору, а також будь-які платежі, які здійснюватимуться на виконання цього договору, не вважаються та не можуть вважатися фінансуванням банку новим кредитором (не є договором факторингу - фінансуванням під відступлення права грошової вимоги).
Відповідно до акту прийому-передачі від 09 липня 2019 року ПАТ «Український Професійний Банк» в особі виконуючого обов'язки уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ «Український Професійний Банк» Шарова В. С. передав, а ОСОБА_1 прийняв в тому числі кредитний договір від 08 серпня 2003 року та постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 30 грудня 2014 року ВП №43725829 та від 21 грудня 2015 року ВП №4730438.
Таким чином, за результатами торгів ПАТ «Український Професійний Банк» в особі виконуючого обов'язки уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ «Український Професійний Банк» Шарова В. С. визначив переможного покупця та продав йому майнове право вимоги виконання боржниками зобов'язань за кредитними та забезпечувальними договорами. Предметом спірного договору є відступлення прав вимоги за плату (купівля-продаж). Метою укладення цього договору є отримання банком коштів для розрахунку із своїми кредиторами у процедурі ліквідації.
Отже, за своєю правовою природою договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитним договорами та договорами поруки від 09 липня 2019 року є договором купівлі-продажу майнового права, укладеним банком під час розпродажу активів у процедурі ліквідації, тому не може бути віднесений до договорів факторингу.
За своєю правовою природою договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитним договорами та договорами поруки від 09 липня 2019 року є договором купівлі-продажу майнового права, укладеним банком під час розпродажу активів у процедурі ліквідації з метою розрахунку з кредиторами, на виконання якого здійснена цесія, а її сторонами можуть бути будь-які фізичні або юридичні особи.
Висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 (провадження №12-1гс21) та від 08 червня 2021 року у справі №346/1305/19 (провадження №14-181цс20).
Щодо правової природи договору про відступлення прав вимоги від 09 липня 2019 року, то цей правочин укладено на електронних торгах з продажу майна (активів) ПАТ «Український Професійний Банк» у зв'язку з його реалізацією згідно з Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Також, пунктом 5.11 глави 5 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 05 липня 2012 року №2 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14 вересня 2012 року за №1581/21893 (в редакції, чинній до 21 січня 2017 року) (далі - Положення №2) передбачено, що реалізація майна банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов'язання здійснюється шляхом проведення відкритого конкурсу між фінансовими установами (банками та небанківськими фінансовими установами, які відповідно до своїх установчих документів та ліцензій мають право надавати кредити, крім кредитних спілок).
Разом з тим, рішенням виконавчої дирекції Фонду від 14 грудня 2017 року №5397, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20 лютого 2018 року за №207/31659, внесено зміни до Положення №2 та пункт 5.11 глави 5 розділу V цього Положення №2 викладено у такій редакції, реалізація майна банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов?язання здійснюється шляхом проведення відкритого конкурсу.
Отже, обмеження, яке передбачало участь лише банків та небанківських фінансових установ у реалізації майна банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами, скасовано.
Договір про відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами поруки, яким ОСОБА_1 обґрунтовує право звертатися із заявою про заміну стягувача у виконавчому листі з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження, укладений 09 липня 2019 року, тобто на час дії змін, внесених до пункту 5.11 глави 5 розділу V цього Положення №2.
А тому помилковим висновком було б вважати, що оскільки ОСОБА_1 є фізичною особою та не наділений правом надавати фінансові послуги, то він не має право на звернення до суду з вищевказаною заявою.
Крім того, відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
Відповідно до ч.1 статті 370 ЦПК України (в редакції, чинній на час повернення виконавчих документів стягувачу) передбачено, що замість втраченого оригіналу виконавчого листа суд, який видав виконавчий лист, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат.
Згідно з пунктом 17.4 розділу VIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі №2-824/2009 (провадження №61-5388св18).
Таким чином, необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, факт якої має бути підтверджений відповідними документами, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має обов'язково перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили.
До заяви про видачу дублікату виконавчого листа мають бути додані: довідка стягувача, державного виконавця чи органу зв'язку про втрату виконавчого листа; при втраті виконавчого листа стягувачем - довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що виконавчий лист втрачено і до виконання не пред'явлено.
Матеріали справи не містять жодного доказу, який би свідчив про визнання недійсним договору про відступлення, а також про наявність будь-яких заперечень щодо його дійсності.
Законодавством нікчемність такого договору також не передбачена.
Відповідно правомірність Договору №63 про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 09 липня 2019 року, укладеного між ПАТ «Український професійний банк» ОСОБА_1 , презумується та таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки.
В пунктах 1.1. та 1.2. Договору про відступлення зазначено - сторони цим погоджують, що за своєю правовою природою даний Договір є правочином з передання Банком шляхом продажу прав вимоги, визначених у даному Договорі, Новому кредитору (є правочином з відступлення права вимоги). Сторони цим визнають, що жодне з положень цього Договору, а також будь-які платежі, які здійснюватимуться на виконання цього Договору, не вважаються та не можуть вважатися фінансуванням Банку Новим Кредитором (не є договором факторингу - фінансуванням під відступлення права грошової вимоги).
За положеннями частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином і відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження та припиняється її статус як сторони виконавчого провадження. Заміна такої особи належним кредитором проводиться відповідно до ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», ст.442 ЦПК України за заявою, зокрема, заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Згідно з ч.5 ст.442 ЦПК України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувана у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Отже, передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договором цесії) є правонаступництвом, і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження.
На підставі постанови Правління НБУ від 28 серпня 2015 року №562 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Український Професійний Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28 серпня 2015 року №158, «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Український Професійний Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з даним рішенням від 31 серпня 2015 року розпочато процедуру ліквідації банку.
Згідно пункту 2 частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.
Таким чином, починаючи від 31 серпня 2015 року ПАТ «Український Професійний Банк» втратив право здійснювати банківську діяльність та його діяльність підпорядкована спеціальному законодавству, яке регулює засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, а також відносини між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Стаття 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» закріплює, що кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у черговості визначеній цією статтею.
В пункті 6 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» надано визначення терміну ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Так як спеціальна норма має вищу силу над загальною, до спірних правовідносин слід застосовувати Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а не норми ЦК України, оскільки у ПАТ «Український Професійний Банк» відкликана банківська ліцензія та він перебуває в процедурі ліквідації.
Частиною третьою статті 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Фонд затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, включеного до ліквідаційної маси, у разі потреби організовує консолідований продаж майна кількох банків, що одночасно перебувають у процедурі ліквідації.
Отже, законодавець надав право Фонду гарантування вкладів фізичних осіб самостійно визначити способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, до яких в тому числі відноситься права вимоги до боржників.
У пункті 5.11 главі 5 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року №2, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14 вересня 2012 року за № 1581/21893 (надалі - Положення), до внесення в нього змін, визначалось:
5.11. Реалізація майна банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов'язання здійснюється шляхом проведення відкритого конкурсу між фінансовими установами (банками та небанківськими фінансовими установами, які відповідно до своїх установчих документів та ліцензій мають право надавати кредити, крім кредитних спілок).
21.01.2017 року набрало чинності Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2526 від 21.11.2016 року, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.12.2016 року за №1611/29741, та яким внесені зміни до Положення, а саме, у пункті 5.11 главі 5 розділу V Положення, слова «між фінансовими установами (банками та небанківськими фінансовими установами, які відповідно до своїх установчих документів та ліцензій мають право надавати кредити, крім кредитних спілок)» виключити.
Отже, від 21.01.2017 року діє наступна редакція пункту 5.11 глави 5 розділу V Положення:
5.11. Реалізація майна банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов'язання здійснюється шляхом проведення відкритого конкурсу. .
Таким чином, обмеження, яке передбачало участь лише банків та небанківських фінансових установ у реалізації майна банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами було скасоване.
Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2526 від 21.11.2016 року, яким вносились зміни до Положення, пройшло зазначену правову експертизу враховуючі його реєстрацію в Міністерстві юстиції України 13.12.2016 за № 1611/29741.
Можливість придбання банківських активів фізичними та юридичними особами, без залежності від наявності у останніх ліцензій на надання фінансових послуг передбачена також п.1 розділу II Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 березня 2016 року №388, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 квітня 2016 року за №606/28736, який визначає насту пні терміни:
потенційний покупець - фізична або юридична особа, яка має намір придбати актив (майно) банку та може набути такий актив (майно) у власність чи на підставі іншого речового права;
права вимоги - права вимоги боргу за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов 'язання таких вимог;
Зі змісту Положень так само як і зі змісту Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» слідує, що вони не містять жодного обмеження стосовно продажу активів банку у вигляді прав вимог виключно банками або небанківськими фінансовим установам.
Вищевикладені обставини підтверджують презумпцію правомірності правочину з заміни кредитора ПАТ «Український Професійний Банк» на ОСОБА_1 шляхом відступлення права вимоги, тобто відбулась заміна сторони у матеріальних правовідносинах, похідними наслідками якої є процесуальне правонаступництво.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку щодо задоволення апеляційної скарги адвоката Вергелеса Ю.О. в інтересах ОСОБА_1 і скасування ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2019 року та задоволення заяви ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб: Публічного акціонерного товариства «Український Професійний Банк», ОСОБА_2 про видачу дубліката виконавчого листа та заміну сторони стягувача у виконавчому листі.
Щодо вимог заяви про поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа, то даний строк не є пропущеним.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Вергелеса Юрія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2019 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб: Публічного акціонерного товариства «Український Професійний Банк», ОСОБА_2 про видачу дубліката виконавчого листа та заміну сторони стягувача у виконавчому листі задовольнити.
Видати дублікат виконавчого листа, згідно рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 квітня 2004 року у справі № 2-500/2004 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Відкритого акціонерного товариства «Український Професійний Банк» заборгованості по кредитному договору та судових витрат на загальну суму 10096 доларів США 11 центів та 146 грн. 65 коп.
Замінити стягувача Відкрите акціонерне товариство «Український Професійний Банк» (код ЄДРПОУ 19019775) на його правонаступника ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) з примусового виконання виконавчого листа за рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 14 квітня 2004 року у справі № 2-500/2004 про стягнення з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Відкритого акціонерного товариства «Український Професійний Банк» заборгованості по кредитному договору та судових витрат на загальну суму 10 096 доларів США 11 центів та 146 грн. 65 копійок.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 23 вересня 2021 року.
Головуючий:
Судді: