21 вересня 2021 року м. Київ
Справа № 22-12475 Головуючий у 1-й інстанції: Саранюк Л. П.
Унікальний № 367/3582/21 Доповідач - Пікуль А. А.
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Пікуль А. А.
суддів Ратнікової В. М.
Невідомої Т. О.
за участю секретаря Осінчук Н. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Фадєєвої Наталії Ігорівни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 27 травня 2021 року у справі за заявою представника заявника ОСОБА_2 , адвоката Лежух-Вовк Тетяни Іванівни, про забезпечення позову,-
У травні 2021 року представник ОСОБА_2 , адвокат Лежух-Вовк Т. І. звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просила накласти арешт на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 973235032109), право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 . Заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема: Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі, реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутного капіталу юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь які іншого обтяження та інше) щодо об'єкту нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 973235032109), право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 (а. с. 56-69).
В обґрунтування заяви зазначено, що на даний момент склалась ситуація, коли позивач профінансував 1/2 частину коштів на придбання будинку, а відповідач порушує зобов'язання, які вона взяла на себе при отриманні коштів для його придбання і на даний момент фактично відбувається позбавлення позивача не лише його власності, а й можливостей належним чином реалізувати свої батьківські права та вчинюючи на позивача тиск численними судовими позовами проти нього.
Єдиною можливістю захисту прав позивача в даній ситуації є визнання права власності на частину будинку, враховуючи той факт, що 1/2 частина коштів, за які був придбаний будинок належить позивачу.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 27 травня 2021 року заяву задоволено частково. Накладено арешт на 1/2 частину об'єкту нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 973235032109), право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 . У іншій частині задоволення заяви відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду, адвокат Фадєєва Н. І. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, що призвело до прийняття незаконної та необґрунтованої ухвали, просить ухвалу районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити (а. с. 34-37).
У своєму відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 , вказує, що накладання арешту на будинок, який перебуває наразі у власності ОСОБА_1 , - це єдиний можливий спосіб захисту від потенційно можливого відчуження будинку протягом усього часу розгляду справи та утруднення виконання рішення суду у випадку, якщо воно буде постановлене на користь ОСОБА_2 .
Заслухавши доповідь судді Пікуль А. А., пояснення учасників справи: ОСОБА_1 та її представника, адвоката Фадєєвої Е. І., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; представника ОСОБА_3 , адвоката Лежух-Вовк Т. І., яка проти апеляційної скарги заперечувала та просила в її задоволенні відмовити, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія доходить висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судовим розглядом встановлено, що заявник має намір звернутись до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 973235032109).
Необхідність подання позову обґрунтовано наступним.
Заявник та ОСОБА_1 тривалий час знаходились у відносинах, від яких народилось двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З метою забезпечення дітей, позивач сплачує за відвідування ними приватних навчальних закладів: дитячого садка і школи а також кошти на поїздки, одяг тощо.
Поряд з тим, на початку 2019 року ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 з пропозицією спільно придбати будинок для проживання в ньому дітей, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в той час, коли він приїздить до України. Ця пропозиція також була обумовлена і тим, що у дітей різна стать, а отже кожному з них краще мати свою власну кімнату. ОСОБА_2 повністю підтримав пропозицію ОСОБА_1 , при цьому він не наполягав на тому, щоб зареєструвати своє право часткової власності на будинок.
22 червня 2019 року на виконання попередньої домовленості ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 24 000 євро для оплати придбання будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана сума становила 1/2 вартості Будинку, що підтверджується розпискою, складеною власноруч ОСОБА_1 .
Станом на теперішній час ОСОБА_1 в односторонньому порядку порушила взяті на себе зобов'язання та дозволила проживання в Будинку третіх осіб, які проживають в ньому і на даний момент. Всі ці дії були вчинені ОСОБА_1 без будь-якого погодження зі ОСОБА_2 .
Водночас, з того моменту ОСОБА_2 не має доступу до свого Будинку, він позбавлений можливості навіть проводити в ньому час зі своїми дітьми та змушений забирати та віддавати дітей ОСОБА_1 під парканом Будинку для того, щоб не травмувати дітей з'ясуванням відносин з відповідачем. ОСОБА_2 також не відомо в яких умовах проживають його дії.
Оскільки ОСОБА_1 порушила взяті на себе зобов'язання при отриманні коштів для придбання будинку і на даний момент позбавила заявника не лише його власності, а й можливостей належним чином реалізувати свої батьківські права, вчинює на нього тиск то, а тому єдиною його можливістю захистити свої права є визнання права власності на частину будинку, враховуючи той факт, що 1/2 частина коштів, за які був придбаний будинок, належить позивачу.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав та нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 239697949 від 04 січня 2021 року встановлено, що спірний будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 973235032109) дійсно зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_1 .
За встановлених обставин, задовольняючи частково заяву ОСОБА_6 про забезпечення позову районний суд виходив з того, що позивачем обґрунтована наявність зв'язку між заходом забезпечення позову у вигляді накладення арешту на 1/2 частину будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , предметом майбутніх позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача. Невжиття заходу до забезпечення позову може призвести до того, що ухиляючись від майбутнього виконання рішення суду у даній справі, відповідач зможе здійснити відчуження спірного майна на користь інших осіб, що призведе до затягування розгляду справи та обмеження прав позивача на судовий ефективний судовий захист.
При перевірці указаних висновків районного суду у контексті доводів апеляційної скарги апеляційний суд виходить з наступного.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні питання, є доведеними.
Висновки суду щодо наявності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову відповідають обставинам справи та положенням процесуального закону.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до змісту позовної заяви предметом майбутнього позову є Ѕ частина будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Як зазначено у роз'ясненнях постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з роз'ясненнями п. 4 цієї Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчилися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Оскільки предметом майбутнього позову є нерухоме майно - Ѕ частина будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , суд вважає, що у даній справі заявник має обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може призвести до відчуження будинку титульним власником, а це, безумовно, утруднить виконання можливого рішення суду про визнання права власностіпозивача на 1/2 частину будинку.
Після того, як можливі дії по відчуженню спірного майна будуть проведені, вжиття заходів забезпечення позову вже не має сенсу.
Доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана ухвала базується на припущеннях, відхиляються апеляційним судом як безпідставні. Адже без вжиття запропонованих представником ОСОБА_2 , адвокатом Лежух-Вовк Т. І., заходів забезпечення позову може бути істотно ускладнено ефективний захист та поновлення прав заявника і це жодним чином не є припущенням.
Доводи апеляційної скарги про те, що право власності на спірний будинок зареєстровано одноособово за ОСОБА_1 , зі ОСОБА_2 в шлюбі вона не перебувала, фактично сім'єю не проживали, а тому накладання арешту на будинку порушує її право на приватну власність, колегія суддів відхиляє, оскільки забезпечення позову направлене на охорону матеріально-правових інтересів майбутнього позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, і не є обмеженням права власності особи в повній мірі та носить тимчасовий характер.
Інших доводів щодо неправильності оскаржуваного судового рішення апеляційна скарга не містить.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку про те, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали немає.
Керуючись ст. ст. 367-368, 374-375, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Фадєєвої Наталії Ігорівни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 27 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 24 вересня 2021 року.
Головуючий А. А. Пікуль
Судді В. М. Ратнікова
Т. О. Невідома