Справа №761/19984/21 Головуючий в 1-й інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-сс/824/4868/2020 Доповідач - ОСОБА_2
21 вересня 2021 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду у складі:
Головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря - ОСОБА_5 ,
за участю:
адвоката, який діє в інтересах
власника майна ОСОБА_6 - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали клопотання за апеляційною скаргою адвоката, який діє в інтересах власника майна ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02 червня 2021 року, якою накладено арешт на майно в рамках кримінального провадження №12020070040001601 від 27.09.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.ч.1, 2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.146, ч.4 ст.28, ч.4 ст.187, ч.4 ст.28, ч.3 ст.289 КК України,-
01 червня 2021 року старший слідчий слідчого управління ГУНП в Київській області ОСОБА_8 за погодженням з начальником відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_9 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження №12020070040001601 від 27.09.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.ч.1, 2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.146, ч.4 ст.28, ч.4 ст.187, ч.4 ст.28, ч.3 ст.289 КК України, а саме: на майно виявлене та вилучене під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , перелік якого додається до клопотання.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02 червня 2021 року клопотання слідчого задоволено.
Обґрунтовуючи своє рішення слідчий суддя послався на врахування доведеності, що перелічене в клопотанні майно підпадає під ознаки речових доказів, оскільки зберегло на собі сліди кримінального правопорушення.
На вказану ухвалу слідчого судді адвокат, який діє в інтересах власника майна ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій не погоджується з ухвалою, вважає її необґрунтованою та незаконною, такою, що істотно порушує вимоги кримінального процесуального закону та постановленою на підставі висновків, що не відповідають фактичним обставинам справи. На думку апелянта, слідчим суддею при постановленні ухвали не наведено відомості та факти, на підставі яких можливо дійти висновку про наявність в арештованому майні певних конкретних слідів вчинених злочинів, а також не обґрунтовано і не конкретизовано які саме сліди і якого саме кримінального правопорушення містить на собі майно. Зазначає, що частина вилучених під час обшуку речей не є знаряддям чи засобом вчинення злочинів, предметом злочинного посягання, а отже не має жодного доказового значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні. Крім того, ухвала не містить висновку судді про доведеність слідчим існування ризиків можливості приховування, пошкодження або знищення майна, виправданого висновку щодо співрозмірності та пропорційності такого ступеня втручання у права і свободи особи. При цьому, в порушення принципу правової визначеності, не зазначено спосіб арешту майна, а саме: не вказано заборону обмеження розпоряджатися або користуватися майном, у зв'язку з чим володільцю не зрозуміло в якому обсязі обмежено його права. Також звертає увагу, що слідчий суддя здійснював розгляд клопотання про арешт майна, яке належить третім особам, однак, всупереч вимог кримінального процесуального закону, клопотання подано слідчим, а не прокурором. Тому, просить скасувати ухвалу слідчого судді від 02 червня 2021 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно в частині переліку майна до якого входять зброя, годинники, мобільні телефони, набої, флеш-накопичувачі, дозволи на зброю, перелічені в клопотанні про арешт майна.
Прокурор в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про дату, час і місце апеляційного розгляду. Тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності прокурора, оскільки це не суперечить положенням ч.4 ст.405 КПК України.
Заслухавши:
- доповідача - суддю апеляційного суду;
- адвоката, який діє в інтересах власника майна ОСОБА_10 - ОСОБА_7 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити;
- ознайомившись з матеріалами клопотання та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого висновку.
Як вбачається з матеріалів клопотання та ухвали слідчого судді, Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020070040001601 від 27.09.2020 року за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.146, ч.4 ст.28, ч.4 ст.187, ч.4 ст.28, ч.3 ст.289 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , не бажаючи займатись суспільно-корисною працею, маючи на меті незаконне збагачення за рахунок вчинення особливо тяжких злочинів, у невстановлений досудовим розслідуванням час вирішив створити злочинну організацію з метою досягнення злочинного результату, шляхом вчинення незаконної протиправної діяльності на території м. Мукачево Закарпатської області (контрабанда, незаконний обіг зброї, наркотичних засобів, тощо).
Так, з метою ефективного функціонування злочинної організації, ОСОБА_6 усвідомлюючи необхідність залучення до її складу великої кількості учасників, для досягнення максимального злочинного результату та уникнення викриття правоохоронними органами, в невстановлений досудовим розслідуванням час, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, вирішив залучити до складу злочинної організації раніше знайомих довірених осіб, а саме ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб, яким довів до відома план щодо створення злочинної організації, визначивши за собою функцію керівника організації, а для ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб, функцію учасників злочинної організації, а саме виконавців, з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, визначивши необхідну для досягнення спільної мети кількість учасників злочинної організації, а також їх злочинну спеціалізацію, повідомивши останнім свої наміри щодо механізму їх вчинення, на що останні надали свою згоду.
Метою діяльності злочинної організації було системне, внаслідок ієрархічної зорганізованості, вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів на території м. Мукачево Закарпатської області.
29 травня 2021 року, на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України, у зв'язку з безпосереднім переслідуванням особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, а також з метою врятування майна, а саме: речових доказів, у присутності двох понятих, проведено невідкладний обшук за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено майно, що вказано в протоколі обшуку.
01 червня 2021 року хвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , та надано дозвіл на вилучення майна.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02 червня 2021 року на вказане майно накладено арешт.
Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що вилучене майно не містить ознак речового доказу у кримінальному провадженні, колегією суддів встановлено, що постановою від 30 травня 2021 року старшого слідчого слідчого управління ГУ НП в Київській області ОСОБА_8 вилучене під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , майно визнано речовим доказом та приєднане до матеріалів кримінального провадження №12020070040001601, оскільки таке майно містить відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до положень ч.3 ст.110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови.
Тобто, вказане майно має значення речового доказу у даному кримінальному провадженні, оскільки містить відомості та можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, проведення призначених у кримінальному провадженні експертиз.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що посилання у клопотанні про необхідність накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речового доказу, так як на майні можуть зберігатися дані необхідні для встановлення обставин кримінального провадження, знаходять підтвердження.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів, які б свідчили про будь-які логічні та об'єктивні підстави вважати зазначене майно, який є матеріальними об'єктами, таким, що містить відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, які встановлюються під час кримінального провадження, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки слідчим доведено, що вказане майно відповідає критеріям, передбаченим ст.98 КПК України, є матеріальним об'єктом, що містить відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, їх визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, а метою арешту є забезпечення зберігання речових доказів.
Також колегія суддів апеляційного суду не може визнати обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що клопотання про арешт майна вказаному кримінальному провадженні мало бути подано виключно прокурором, з огляду на приписи ч.2 ст.64-2 КПК України, оскільки власник майна перебуває статусі третьої особи.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що норма ч.2 ст.64-2 КПК України є загальною та якщо звернутися до спеціальних норм Кримінального процесуального кодексу України, в даному випадку статті 171 цього Кодексу, то частиною першою зазначеної статті передбачено, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. При цьому в пункті 3 ч.2 ст.171 КПК України наведені вимоги до клопотання про арешт майна, зокрема про необхідність зазначення документів, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном. Таким чином, зазначеною спеціальною нормою КПК України встановлюється право слідчого на звернення до слідчого судді, суду із клопотанням, погодженим прокурором, про арешт майна третьої особи, а тому такі доводи апеляційної скарги є безпідставними.
Посилання апелянта на те, що слідчим суддею не надано належної оцінки щодо причетності ОСОБА_6 до обставин, викладених в клопотанні про арешт майна, суд апеляційної інстанції зазначає, що у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього кодексу.
Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції наголошує, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси третіх осіб, оскільки невжиття даних заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна призведе до його відчуження, пошкодження, знищення, перетворення, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).
Втручання у право власності на майно пов'язано зі здійсненням кримінального провадження і необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже таке обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності, оскільки досягнення мети збереження речових доказів неможливо досягти в інший спосіб, аніж арешт майна.
Тому, розглядаючи клопотання слідчого про накладення арешту на майно, у відповідності до ст.173 КПК України слідчий суддя правильно встановив обґрунтованість визнання вказаного майна таким, що містить відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та прийшов до правильного висновку про те, що не застосування арешту може призвести до наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню
Інші доводи апеляційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування ухвали слідчого судді. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для скасування оскарженого судового рішення, під час апеляційного розгляду не встановлено.
У відповідності до ч.1 ст.405 КПК України апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених Главою 31 КПК України.
За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання слідчого про арешт майна, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, таприходить до висновку, що апеляційну скаргу необхіднозалишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02 червня 2021 року, залишити без змін, як законну та обґрунтовану.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.309, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу адвоката, який діє в інтересах власника майна ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02 червня 2021 року, якою накладено арешт на майно в рамках кримінального провадження №12020070040001601 від 27.09.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.ч.1, 2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.146, ч.4 ст.28, ч.4 ст.187, ч.4 ст.28, ч.3 ст.289 КК України, а саме: на майно виявлене та вилучене під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
- мобільний телефон iPhone 7, IMEI : НОМЕР_1 з абонентським номером НОМЕР_2 , з кодом « НОМЕР_3 »;
- мобільний телефон iPhone 6S, IMEI : НОМЕР_4 з абонентським номером НОМЕР_5 , з кодом « НОМЕР_6 »;
- мобільний телефон iPhone 12, IMEI : НОМЕР_7 з абонентським номером НОМЕР_8 ;
- мобільний телефон «NOKIA» RM - 1172, IMEI 1: НОМЕР_9 , IMEI 2 : НОМЕР_10 , з сім картою Joice № НОМЕР_11 , які поміщено до спеціального пакету № ЕХР0253772;
- предмет схожий на автомат з маркуванням «Форт - 201 7,62х39 вироблено в Україні 1972», НОМЕР_12 , № НОМЕР_13 ;
- два магазини;
- 17 предметів зовні схожі на набої калібру 7,62х39 мм.;
- дозвіл на зброю № НОМЕР_14 на спецзасіб ПМР-М кал. 9 мм., № НОМЕР_15 ;
- дозвіл на зброю № НОМЕР_16 на Форт 201 кал. 7,62х39 № НОМЕР_13 ;
- дозвіл на зброю № НОМЕР_17 на «ИЖ - 58» кал. НОМЕР_18 , № НОМЕР_19 , «Сайга - 12 К» КЛ. 1х12, № НОМЕР_20 , видані на ім'я ОСОБА_17 , поміщені до чохлу та опечатані біркою з відповідними написами та підписами учасників;
- 3 годинники «Pierre Ricard», «Swatch», та «Romanson».
- ланцюжок із сріблястого металу;
- намисто зеленого кольору, які поміщено до спеціального пакету №7045613;
- флеш накопичувач micro cd: «Apacer 8GB»;
- флеш накопичувач micro cd: «Apacer 16GB»;
- флеш накопичувач micro cd: « Devia»;
- флеш накопичувач micro cd: «Silicon Power 32GB», які поміщено до спеціального пакету №7045612;
- ПМР 9 мм., № ХКЕГ1277, 1966 року із магазином без патронів, які поміщено до спеціального пакету № ЕХР0253771;
- «Сайга - 12 К» № ПО8423194, кл. 12х76, 18,3, з порожнім магазином, які поміщені до пакету чорного кольору та опечатано, залишити без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
_________________ ________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4