справа № 757/45469/20-ц головуючий у суді І інстанції Зінченко М.М.
провадження № 22-ц/824/9494/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
20 вересня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді -Березовенко Р.В.,
суддів:Лапчевської О.Ф., Нежури В.А.,
з участю секретаря Мариненко Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданнів режимі відеоконференції в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - ОСОБА_2 , на рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» про визнання незаконним (недійсним) та скасування рішення, визнання права інтелектуальної власності,-
У жовтні2020 року позивач звернувся до суду з позовомдо Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» у якому просив: визнати незаконним (недійсним) та скасувати рішення Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про відмову у видачі патенту на винахід за його заявкою № а201603817, яким затверджений складений Державним підприємством «Український інститут інтелектуальної власності» остаточний висновок про невідповідність винаходу умовам патентоздатності за результатами кваліфікаційної експертизи № 17180/3А/20 від 31.07.2020 р.; визнати його право інтелектуальної власності на винахід «СУХЕ ПАЛЬНЕ» за заявкою № а201603817 від 11.04.2016 р. та зобов'язати Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» внести відомості до Державного реєстру патентів України на винаходи (корисні моделі) про реєстрацію патенту України на винахід за заявкою № а201603817 від 11.04.2016 р., здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність» та видати відповідний патент України після сплати ним адміністративного збору за видачу патенту та збору за публікацію про видачу патенту в установленому на день сплати законом розмірі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державним підприємством «Український інститут інтелектуальної власності» надано остаточний висновок про невідповідність винаходу умовам патентоздатності за результатами кваліфікаційної експертизи (№ 17180/3А/20 від 31.07.2020 р.) за заявою № а201603817, який набув статусу рішення про відмову у видачі патенту на винахід, остаточний висновок отриманий ним 17.08.2020 р., втім під час складання остаточного висновку врахована неіснуюча формула винаходу, не враховані інші документи, що були надані ним як відповідь на попередній висновок кваліфікаційної експертизи.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 березня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» про визнання незаконним (недійсним) та скасування рішення, визнання права інтелектуальної власності - відмовлено.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 , черезпредставника - ОСОБА_3 а, подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на обставини зазначені в позовній заяві, порушення норм матеріального та процесуального права,невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
При цьому, зазначає, що надані позивачем висновки повною мірою відповідають вимогам ст. 102 ЦПК, та повинні були бути враховані судом, як висновок експерта. Суд безпідставно не розцінив надані позивачем докази, як висновки експертів і відмовив у призначені судової експертизи. На думку апелянта, суд першої інстанції залишив поза увагою та не надав правової оцінки доводам позивача. Вважає, що суд позбавив позивача права на належний захист та на подання доказів по справі.
В ухвалі про відкриття апеляційного провадження сторонам було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
07 червня 2021 року до суду надійшов відзив Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. Згідно якого відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. При цьому зазначає, що твердження позивача суперечать фактичним обставинам справи та не ґрунтується на нормах законодавства в сфері інтелектуальної власності. Позивачем не надано доказів в обґрунтування доводів апеляційної скарги. Судом першої інстанції зроблено вірний висновок про неналежний спосіб захисту обраний позивачем. Позовна вимога щодо зобов'язання Укрпатенту внести відомості до Державного реєстру патентів України на винаходи про реєстрацію патенту, здійснити публікацію цих відомостей та видати відповідний патент, на думку відповідача, є формою втручання в дискреційні повноваження.
18 червня 2021 року до суду надійшов відзив Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності», згідно якого відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суд першої інстанції без змін. При цьому зазначає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та відповідає нормам процесуального та матеріального права. Вказує, що право інтелектуальної власності на винахід у ОСОБА_1 є відсутнім і нічим не підтверджується, а позовні вимоги визначені позивачем є неналежним способом захисту.
Представник апелянта в судовому засіданні просив задовольнити апеляційну скаргу.
Представник Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Інші учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до суду не з'явилися, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 263 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено, що11.04.2016 р. ОСОБА_1 було подано заявку № а201603817 на винахід «СУХЕ ПАЛЬНЕ» (т.2, а.с. 258).
За результатами формальної експертизи повідомленням про завершення формальної експертизи за заявкою на винахід № 15744/3А/16 від 25.07.2016 р. заявка ОСОБА_1 була визнана такою, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», прийнято рішення про можливість проведення кваліфікаційної експертизи заявки на видачу патенту на винахід (т.2, а.с. 229).
До Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» ОСОБА_1 було подано клопотання № 45-2016 від 08.08.2016 р. про проведення кваліфікаційної експертизи заявки на видачу патенту на винахід (частина сімнадцята 16 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», а.с. 231, том 2).
Попереднім висновком кваліфікаційної експертизи № 29132/3А/17 від 22.11.2017 р. було встановлено, що заявлений на реєстрацію винахід не відповідає умовам патентоздатності, зокрема, «За результатами кваліфікаційної експертизи, проведеної відділом Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності», встановлено, що згідно зі статтею 7 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» заявлений винахід не відповідає умовам патентоздатності, визначеним для нього частиною першою статті 7 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», - за пунктом (ами) 1 формули не є новим, за пунктом (ами) 1 формули не має винахідницького рівня.» (т.2, а.с. 215).
ОСОБА_1 було надано мотивоване заперечення на попередній висновок, в якому він частково погодився з корегуванням формули, щодо інших тверджень експертизи зазначив, що експертиза дійшла до хибного висновку стосовно невідповідності матеріалів заявки № а201603817 вимогам новизни та винахідницького рівня, надав своє тлумачення ознаки патентоздатності «винахідницький рівень» (т.2, а.с. 164-183).
У попередньому висновку кваліфікаційної експертизи № 5532/3А/19 від 01.03.2019 р. про невідповідність заявленого винаходу умовам патентоздатності, у тому числі умові «новизна» та «винахідницький рівень», зазначено: «…За результатами кваліфікаційної експертизи, проведеної відділом Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності», встановлено, що згідно зі статтею 7 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» заявлений винахід не відповідає умовам патентоздатності, визначеним для нього частиною першою статті 7 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», - за пунктом 1 формули не є новим, за пунктом 1 формули не має винахідницького рівня. … 1. Документи заявки, які взяті до уваги під час підготовки цього висновку, первинний опис винаходу на 7 арк.; первинна формула на 1 арк.; первинні креслення на 2 арк.; відкоригований опис винаходу на 6 арк.; відкоригована формула на 1 арк.; відкориговані креслення на 2 арк.; відповідь на попередній висновок кваліфікаційної експертизи № 18/3А/Вх№28306 від 07.05.2018 р. на 36 арк.» (т.2, а.с. 161-163).
ОСОБА_1 подано клопотання про внесення додаткових матеріалів № 26-2019 від 01.06.2019 р. (т.2, а.с. 83-160) та мотивоване заперечення на попередній висновок кваліфікаційної експертизи № 5532/3А/19 від 01.03.2019 р. (т.2, а.с. 12-82).
Остаточним висновком про невідповідність винаходу умовам патентоздатності за результатами кваліфікаційної експертизи № 17180/3А/20 від 31.07.2020 р. було встановлено, що заявлений на реєстрацію винахід не відповідає умовам патентоздатності, у цьому висновку зазначено: «За результатами кваліфікаційної експертизи, проведеної відділом Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності», з урахуванням змін і додаткових матеріалів, поданих у зв'язку з одержанням заявником попереднього висновку кваліфікаційної експертизи № 5532/3А/19 від 05.03.2019 р., встановлено, що заявлений винахід не відповідає умовам патентоздатності, визначеним для нього частиною першою статті 7 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», за пунктом 1 формули не є новим, за пунктом 1 формули не має винахідницького рівня. Експертиза проводилась відповідно до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та встановлених на його основі Правил розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України № 197 від 15.02.2002 р., із врахуванням Правил складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України № 22 від 22.01.2001 р. 1. Документи заявки, які взяті до уваги під час підготовки цього висновку, відповідь заявника на попередній висновок кваліфікаційної експертизи № 5523/3А/19 від 01.03.2019 р., яка була подана з листом № 19/3А/Вх№29778 від 03.06.2019 р. на 28 арк.; відкориговані у відповідь на висновок опис винаходу на 9 арк. за винятком частин, які зазначені у пункті 3.3 цього висновку та креслення на 1 арк.; відкоригована на перший попередній висновок кваліфікаційної експертизи № 29132/3А/17 від 22.11.2017 р. формула винаходу № 18/3А/Вх№28306 від 07.05.2018 р. на 1 арк.; 2. Документи рівня техніки, які взяті до уваги під час підготовки цього висновку, Д1:UA 25198 U, 25.07.2007; Д2: RU 2263136 C1, 27.10.2005 р. 3. Перевірка формули винаходу із врахуванням опису винаходу на відповідність вимогам визначеним частинами 4, 7, 8 статті 12 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», відповідно до пункту 6.4 Правил розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України № 197 від 15.02.2002 р. 3.1. Аналіз поданих заявником матеріалів на висновок відповідно до вимог пункту 7 Правил розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України № 197 від 15.02.2002 р., показав, що матеріали містять роз'яснення заявника, частина яких внесена у відкоригований опис, при цьому останні відсутні в первинних матеріалах заявки (див. далі), а формула залишається без змін. …» (т.2, а.с. 7-10).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України затвердило висновок, який набув статусу рішення про відмову у видачі патенту на винахід за заявкою № а201603817 від 11.04.2016 р.. Проведення експертизи заявки ОСОБА_1 . Державним підприємством «Український інститут інтелектуальної власності» та затвердження висновку закладу експертизи щодо заявки позивача було здійснено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавчими та нормативно-правовими актами України. Право інтелектуальної власності на винахід у ОСОБА_1 є відсутнім і нічим не підтверджується. Винахід як такий є відсутнім. Позовна вимогами про визнання права інтелектуальної власності на винахід «СУХЕ ПАЛЬНЕ» за заявкою № а201603817 від 11.04.2016 р. є необґрунтованою, не є належним способом захисту та не відповідає чинному законодавству, оскільки являється втручанням в дискреційні повноваження відповідного органу.
З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Звертаючись до суду з позовними вимогами про визнання незаконним (недійсним) та скасування рішення ОСОБА_1 у якості доказів надано: висновок експерта за результатами проведення експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 02.11.2020 р., складений доцентом кафедри прикладної математики Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна Пославським С.О., за яким остаточний висновок від 31.07.2020 р. за № 17180/3А/20 є хибним та дає підстави визнати його недійсним, проте, суд першої інстанції вірно вважав, що вказаний висновок не може бути належним та допустимим доказом у даній справі, оскільки експерт не був попереджений про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України (т.1 а.с. 68).
Погоджується колегія суддів також з висновком суду першої істанції про те, що висновок експерта за результатами проведення експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 03.11.2020 р., складений завідуючою відділом радіохімії та радіології Науково-дослідного інституту хімії Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна Краснопьоровою А.П., за яким остаточний висновок від 31.07.2020 р. за № 17180/3А/20 є хибним, що дає підстави визнати його недійсним, також, не може вважатися належним та достатнім доказом та висновком експерта в розумінні ЦПК України. Предметом позову є оскарження рішення Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» про відмову у видачі патенту на винахід «СУХЕ ПАЛЬНЕ» за заявкою № а201603817, що ґрунтується на двох підставах: «винахід за пунктом 1 формули не є «новим» та за пунктом 1 формули не має «винахідницького рівня», а тому обставинами, які мають значення для правильного вирішення спору є: встановлення «новизни» за пунктом 1 формули винаходу та «винахідницького рівня» за пунктом 1 формули винаходу за вказаною заявою.
Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що надані ОСОБА_1 висновки не містять відповіді на питання щодо предмету спору, а тому, не можуть вважатися належними та достатніми доказами, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Експертиза заявок на видачу патентів України на винаходи проводиться відповідно до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та встановлених на його основі Правил розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України № 197 від 15.02.2002 р., зареєстровані в Міністерстві юстиції України 15.04.2002 р. за № 64/6652, із змінами, внесеними згідно наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України № 578 від 14.06.2011 р. Патенти України на винаходи видаються за результатами кваліфікаційної експертизи заявки на винахід, під час якої встановлюється відповідність винаходу умовам патентоздатності (новизна, винахідницький рівень, промислова придатність).
Згідно Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» № 3771-ХІІ від 23.12.1993 р. відповідність винаходів умовам патентоздатності визначається згідно з законодавством, що діяло на дату подання заявки, отже під час визначення того, чи відповідає винахід умові патентоздатності - «винахідницький рівень», має бути враховано законодавство, що діяло на дату подання заявки № а201603817 від 11.04.2016 р., а саме: Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» у редакції від 05.12.2012 р. та Правила розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України № 197 від 15.02.2002 р., в редакції від 14.06.2011 р.
Згідно статті 12 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» особа, яка бажає одержати патент і має на це право, подає до установи (центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності) заявку. Правовими приписами означеної статті визначені загальні положення щодо заявки на винахід, зокрема, інші вимоги до документів заявки визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності відповідно до цього Закону, а саме: Правилами складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України № 22 від 22.01.2001 р., зареєстровані в Міністерстві юстиції України 27.02.2001 р. за № 173/5364.
Згідно статті 16 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» експертиза заявки має статус науково-технічної та складається з попередньої експертизи, формальної експертизи та, за заявкою стосовно патенту на винахід - кваліфікаційної експертизи, і проводиться закладом експертизи (уповноваженою установою державного закладу (підприємство, організація) для розгляду і проведення експертизи заявок) відповідно до Закону та Правил.
Експертиза за заявкою № а201603817 на винахід «СУХЕ ПАЛЬНЕ» була проведена Державним підприємством «Український інститут інтелектуальної власності».
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відсутні підстави для скасування рішення Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, що затвердило висновок, який набув статусу рішення про відмову у видачі патенту на винахід за заявкою № а201603817 від 11.04.2016 р., оскільки проведення експертизи заявки ОСОБА_1 . Державним підприємством «Український інститут інтелектуальної власності» та затвердження висновку закладу експертизи щодо заявки позивача було здійснено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавчими та нормативно-правовими актами України.
За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
Відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача щодо заявлених позовних вимог, не є підставою для звільнення від доказування у відповідності до вимог ст. 82 ЦПК України саме позивача.
За вимогами ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Аналізуючи наведені норми права, апеляційний судд вважає, що суд першої інстанції вірно вважав, що питання щодо відповідності винаходу позивача умовам патентоздатності потребує спеціальних знань, якими суд не володіє. При цьому, суд правильно вважав обґрунтованими доводи Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання незаконним (недійсним) та скасувати рішення Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про відмову у видачі патенту на винахід за заявкою ОСОБА_1 № а201603817, яким затверджений складений Державним підприємством «Український інститут інтелектуальної власності» остаточний висновок про невідповідність винаходу умовам патентоздатності за результатами кваліфікаційної експертизи № 17180/3А/20 від 31.07.2020 р., оскільки ОСОБА_4 не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування позовних вимог, які спростовують наведені вищевисновки щодо не відповідності винаходу позивача умовам патентоздатності.
Згідно частини першої статті 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.
Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається ЦК України та іншими законами (частина друга статті 418 ЦК України).
Згідно статті 423 ЦК України особистими немайновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності; 2) право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатну завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності; 3) інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Особисті немайнові права інтелектуальної власності належать творцеві об'єкта права інтелектуальної власності.
Особисті немайнові права інтелектуальної власності не залежать від майнових прав інтелектуальної власності.
Згідно частини першої статті 424 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Згідно абзацу 14 статті 1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» патент (патент на винахід, патент на секретний винахід, патент на корисну модель, патент на секретну корисну модель) - охоронний документ, що засвідчує пріоритет, авторство і права на винахід (корисну модель).
Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», що регулює питання умов надання правової охорони, пріоритет, авторство і права на винахід та корисну модель засвідчуються патентом.
Згідно частини першої статті 459 ЦК України винахід вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо він, відповідно до закону, є новим, має винахідницький рівень і придатний для промислового використання.
Отже, аналіз зазначених норм права свідчить про те, що судом першої інстанції вірно встановлено, що подання заявки на винахід не засвідчує права інтелектуальної власності на відповідний об'єкт. ОСОБА_1 подав лише заявку на винахід, сплативши офіційний збір за подання заявки, вчинив дії, спрямовані на виникнення формальних правових передумов, необхідних для набуття права очікувати отримання права інтелектуальної власності на винахід, з поданням заявки на винахід він отримав лише право на можливе набуття права інтелектуальної власності, а не саме право інтелектуальної власності на винахід. Тому, право інтелектуальної власності на винахід у ОСОБА_1 є відсутнім і нічим не підтверджується.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що винахід як такий є відсутнім, ОСОБА_1 лише подав заяву про набуття права інтелектуальної власності на винахід, тому позовна вимога про визнання права інтелектуальної власності на винахід «СУХЕ ПАЛЬНЕ» за заявкою № а201603817 від 11.04.2016 р. є необґрунтованою, та не є належним способом захисту.
При цьому, крім іншого, апеляційний суд враховує правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.10.2019 р. в справі № 537/1304/18-ц, згідно якогоперебирання на себе органом судової влади некомпетентних повноважень не є ефективним способом захисту прав учасника процесу.
Що стосується доводів апелянта про позбавлення позивача права на належний захист та на подання доказів по справі, відмову у призначені судової експертизи, то колегія суддів, вважає їх безпідставними, оскільки клопотання про призначення експертизи було подано заявником з порушенням процесуального строку, без обґрунтування поважності причин, а отже, обґрунтовано не було задоволено судом першої інстанції.
Посилання апелянта на судову практику у справі № 826/6726/16 від 10.01.2019 року, колегія суддів оцінює критично, і вважає неможливим її застосування у даній справі, оскільки вона стосується інших обставин, встановлених у іншій справі, тому не може бути застосована за встановлених судом відмінних обставин у даній справі.
Також неспроможними на думку апеляційного суду є доводи апелянта щодо розбіжностей дати висновку від 01.03.2019 року та номера формули винаходу від 07.05.2017 року, а отже прийняття рішення щодо інших документів, оскільки жодного належного та допустимого доказу на існування висновку від іншої дати та формули винаходу з іншим номером, які б стосувалися позивача матеріали справи не містять. Тому, в цій частині доводів, колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу заперечення і пояснення відповідача щодо технічних помилок, під час виготовлення вказаних документів, які нічим не спростовані.
За таких обставни, доводи апеляційної скарги, на думку колегії суддів є неспроможними, оскільки зводяться лише до переоцінки доказів та трактування норм права на розсуд апелянта, при цьому, не є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, що призвели до неправильного вирішення справи по суті.
Ухвалюючи рішення колегія суддів, крім іншого, приймає до уваги вимоги , відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Крім того, колегія суддів враховує правовий висновок Верховного Суду № 524/3490/17-ц від 27.03.2019 року, згідно якого: «Із урахуванням того, що доводи касаційної скарги є ідентичними доводам позовної заяви та апеляційної скарги заявника, яким судами надана належна оцінка, Верховний Суд доходить висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх».
Переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволені позову з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Отже, доводи апеляційної скарги, колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновків суду, викладених в рішенні.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм матеріального права при його ухваленні, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
В.А. Нежура