16 вересня 2021 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 359/1379/21
номер провадження: 22-ц/824/8076/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Мережко М.В., Савченка С.І.,
за участю секретаря - Орел П.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гопкала Вадима Володимировича та за апеляційною скаргою представника публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» - адвоката Семенюти Оксани Володимирівни на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2021 року у складі судді Журавського В.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: публічне акціонерне товариство «МТБ Банк», Головне територіальне управління юстиції у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю «ПВІТА «Центр», про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння,
У лютому 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив:
визнати протиправними дії кредитора та іпотекодавця публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Центр» (далі - ПАТ «КБ «Центр») під час звернення стягнення на предмети іпотеки на підставі застереження у договорі іпотеки №1394 від 23 серпня 2012 року та їх державної реєстрації 06 серпня 2014 року на свою користь;
визнати незаконними рішення державного реєстратора Сидорчука А.В. № 14964103, № 14964768 від 06 серпня 2014 року про державну реєстрацію предметів іпотеки на підставі застереження у договорі іпотеки № 1394 від 23 серпня 2012 року;
витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,3466 га, кадастровий номер 3220886001:01:004:0135 та земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 3220886001:01:004:0136; господарські будівлі, загальною площею 293,7 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
зобов'язати Головне територіальне управління юстиції у Київський області та/або органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, державних реєстраторів прав на нерухоме майно, в тому числі осіб, які виконують функції реєстраторів, здійснити державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,3466 га, кадастровий номер 3220886001:01:004:0135, земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 3220886001:01:004:0136, господарські будівлі, загальною площею 293,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , у зв'язку з витребуванням майна з незаконного володіння.
У березні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення вказаного вище позову, у якій просив:
накласти арешт на господарські будівлі загальною площею 293,7 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
накласти арешт на земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 3220886001:01:004:0136, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
накласти арешт на земельну ділянку площею 0,3466 га з кадастровим номером 3220886001:01:004:0135, яка розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Проців.
заборонити ОСОБА_1 вчиняти дії з продажу, знищення, перебудови, поліпшень та інших дій щодо господарських будівель загальною площею 293,7 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
заборонити ОСОБА_1 вчиняти дії з продажу, поліпшень та інших дій щодо земельної ділянки площею 0,2500 га з кадастровим номером 3220886001:01:004:0136, яка розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,3466 га з кадастровим номером 3220886001:01:004:0135, яка розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Проців.
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що відповідачка ОСОБА_1 є власником спірного нерухомого майна, яке підлягає витребуванню, а іпотекодержателем цього майна є публічне акціонерне товариство «МТБ Банк» (далі - ПАТ «МТБ Банк»). Ці обставини, на думку заявника, свідчать про те, що існує загроза зміни власника спірного нерухомого майна шляхом перепродажу або шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, що призведе до зміни відповідача та третіх осіб у цивільній справі, та, відповідно, до затягування розгляду цивільної справи.
Крім цього, зазначав, що існує загроза знищення, перебудови, пошкодження вказаного вище спірного нерухомого майна, що може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення про його витребування у ОСОБА_1 в разі задоволення позовних вимог.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2021 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково.
Накладено арешт на нерухоме майно:
господарські будівлі, загальною площею 293,7 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 432111332208);
земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 3220886001:01:004:0136, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 432140532208);
земельну ділянку площею 0,3466 га з кадастровим номером 3220886001:01:004:0135, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Проців (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 432077832208).
Заборонено ОСОБА_1 вчиняти дії зі знищення, перебудови, поліпшень щодо господарських будівель загальною площею 293,7 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
У задоволенні заяви про забезпечення позову в іншій частині відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову може бути утруднено чи унеможливлене виконання рішення суду у даній справі.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ПАТ «МТБ Банк» - адвокат Семенюта О.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не надав суду жодних доказів того, що відповідачка вчинила дії, які могли б свідчити про її намір відчужити спірне нерухоме майно, зокрема, що вона зверталася до ріелторів чи розміщувала оголошення про продаж, тощо. Звертає увагу, що суд першої інстанції лише послався на реальність загрози відчуження спірного майна, що є предметом іпотеки згідно з іпотечним договорами, і не навів обґрунтування наявності правових підстав для застосування заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на майно, не зазначив яким чином вжиття заходів забезпечення позову буде гарантією задоволення законних вимог позивача, зважаючи на предмет судового розгляду справи. Зазначає, що суд першої інстанції не обґрунтував підстави застосування саме такого виду забезпечення позову, не навів доказів і мотивів, з яких дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що заявником доведена наявність реальної загрози невиконання чи ускладнення виконання рішення суду.
Також вказує, що судом не було враховано та не досліджено ту обставину, що спірне майно перебуває в іпотеці згідно договору іпотеки від 12 липня 2016 року, укладений між публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «Центр» і ОСОБА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. та зареєстрований в реєстрі за №577. На даний час іпотекодержателем цього майна є ПАТ «МТБ Банк», а тому вважає, що застосовані заходи щодо його арешту прямо порушують його права як іпотекодержателя.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Гопкало В.В. просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити повністю, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про те, що власником спірного майна є відповідачка, а тому вона має можливість його відчужити, що утруднить виконання рішення суду у випадку задоволення позову, не ґрунтуються на матеріалах справи. Вказує, що позивачем не було наведено доказів, які б свідчили про те, що відповідачка може або має намір відчужити або істотно змінити, у тому числі, знищити спірне нерухоме майно. а тому вважає, що судом прийнято рішення про забезпечення позову на підставі нічим необґрунтованого припущення позивача про можливе відчуження спірного майна. Зазначає, що ОСОБА_2 подано позов щодо майна, правомірність вибуття якого з його власності вже була встановлена судом і судове рішення набрало законної сили, що може свідчити про подання позивачем завідомо безпідставного позову. Звертає увагу, що судом не надано оцінку тій обставині, що спірне майно перебуває у іпотеці. Вважає, що застосування заходу забезпечення позову у виді заборони відповідачці вчиняти дії зі знищення, перебудови та поліпшень щодо господарських будівель, є неспівмірним із заявленими позовними вимогами.
Позивач ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу представника ПАТ «МТБ Банк» - адвоката Семенюти О.В. та відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 - адвоката Гопкала В.В., у яких зазначає, що доводи цих апеляційних скарг є необґрунтованими та не спростовують висновків суду. Вважає, що вжиті судом заходи забезпечення позову є законними та обґрунтованими, суд першої інстанції належним чином встановив дійсні обставини справи, які свідчать про те, що існує загроза зміни власника спірного нерухомого майна шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, що призведе до зміни відповідача й третіх осіб у цивільній справі та неефективного захисту прав позивача. Вказує, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого припущення, що у випадку відчуження відповідачем ОСОБА_1 спірних об'єктів нерухомого та або звернення стягнення на предмети іпотеки на підставі договору іпотеки іпотекодержателем ПАТ «МТБ Банк», ця обставина утруднить виконання рішення суду про задоволення позову, а невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на вказане нерухоме майно, може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду в разі задоволення позову. Стверджує, що адвокат Гопкало В.В. в апеляційній скарзі не навів обставин та доказів того, що накладенням арешту на спірне нерухоме майно та забороною вчиняти дії щодо знищення, перебудови, поліпшень щодо спірного нерухомого майна порушені права відповідачки ОСОБА_1 .
Просить апеляційну скаргу представника ПАТ «МТБ Банк» - адвоката Семенюти О.В. та апеляційну скаргу ОСОБА_1 - адвоката Гопкала В.В. - залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, враховуючи доводи, викладені у відзивах на апеляційні скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.
Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктами 1, 2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).
У постанові від 05 лютого 2020 року справі № 490/3925/19 (провадження № 61-13546св19) Верховний Суд дійшов висновків, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
Також Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 640/13156/18 (провадження № 61-7314св19) зробив правовий висновок, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер. Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв'язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З матеріалів справи вбачається, що станом на час постановлення оскаржуваної ухвали у провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ПАТ «МТБ Банк», ГТУЮ у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ТОВ «ПВІТА «Центр», про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння.
Установлено, що спірне нерухоме майно обтяжене іпотекою згідно договору іпотеки від 12 липня 2016 року, укладеного між ПАТ «КБ «Центр» і ОСОБА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. та зареєстрований в реєстрі за №577. На даний час іпотекодержателем цього майна є ПАТ «МТБ Банк».
Отже, між сторонами виник спір щодо законності набуття відповідачкою права власності на господарські будівлі площею 293,7 кв.м, земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 3220886001:01:004:0136, земельну ділянку площею 0,3466 га з кадастровим номером 3220886001:01:004:0135 та витребування цього майна з володіння відповідачки на користь позивача.
Таким чином вид забезпечення позову, який просив застосовувати ОСОБА_2 відповідає позовним вимогам. Тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційних скарг про те, що накладення арешту на вказане вище нерухоме майно та заборона відповідачці вчиняти дії зі знищення, перебудови, поліпшень щодо господарських будівель не узгоджується з вимогами адекватності і співмірності заходів забезпечення позову з позовними вимогами, як необґрунтовані.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_2 обґрунтував її тим, що не вжиття заходів забезпечення позову надасть можливість ОСОБА_1 здійснити відчуження належного їй майна користь третіх осіб, а також існує ризик звернення стягнення на це майно, яке є предметом іпотеки, що призведе до зміни відповідача та третіх осіб у цивільній справі та утруднить поновлення порушених його прав.
Отже, враховуючи, що у разі невжиття заходів забезпечення позову існує можливість відповідачки, як власника майна, на власний розсуд розпоряджатися спірним майном, а також існує ризик звернення стягнення на це майно, яке є предметом іпотеки, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні господарські будівлі й земельні ділянки та заборони ОСОБА_1 вчиняти дії щодо цих господарських будівель.
Також колегія суддів враховує, що забезпечення позову є передбаченим законом тимчасовим обмеженням, яке полягає у захисті законних інтересів позивача у разі коли відповідачка буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання рішення суду.
Застосування обраних заявником заходів забезпечення позову направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення його прав та законних інтересів. Застосування таких заходів забезпечення позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Доводи апеляційних скарг про те, що заявником не надано доказів вчинення відповідачкою дій, спрямованих на відчуження спірного майна, а також не наведено фактів, які б свідчили про утруднення або неможливість виконання рішення суду у разі не застосування таких заходів забезпечення позову, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки забезпечення позову у даному спорі спрямоване на виконання можливого рішення суду про задоволення позову, вжите забезпечення є співмірним заявленим позовним вимогам та не порушує прав учасників спору.
Крім того, колегія суддів враховує, що системний аналіз наведених вище норм закону вказує на те, що підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення суду про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення (пункт 7 (абз.3) постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).
Посилання представника ПАТ «МТБ Банк»в апеляційній скарзі на те, що судом не було враховано та не досліджено ту обставину, що спірне майно перебуває в іпотеці та на даний час іпотекодержателем цього майна є ПАТ «МТБ Банк»,не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки згідно чинного процесуального законодавства обтяження іпотекою нерухомого майна, яке є предметом спору, не є перешкодою для вжиття заходів забезпечення позову щодо цього майна.
Твердження представника відповідачки в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_2 подано позов щодо майна, правомірність вибуття якого з його власності вже була встановлена судом і судове рішення у справі набрало законної сили, що може свідчити про подання позивачем завідомо безпідставного позову, не заслуговують на увагу, оскільки під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (див. постанову Верховного Суду від 23 листопада 2020 року у справі №643/8176/19 (провадження № 61-6814св20)).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки й господарські будівлі та заборони відповідачці вчиняти дії щодо цих господарських будівель.
Таким чином, доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а зводяться до переоцінки доказів, яким судом надана належна правова оцінка, на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому цю ухвалу відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гопкала Вадима Володимировича та апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» - адвоката Семенюти Оксани Володимирівни - відхилити.
Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2021 рокузалишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді: