Справа №752/25979/19 Головуючий у 1 інстанції: Мазур Ю.Ю.
Провадження №22-ц/824/10731/2021 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
16 вересня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Гаращенка Д.Р.
суддів Сліпченка О.І., Сушко Л.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 лютого 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» про стягнення коштів,-
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «АВТО ПРОСТО» про стягнення коштів, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з відповідача на користь позивача сплачені кошти за договором №80180 від 29 січня 2019 року у розмірі 22 698 грн 71 коп., а також 14 000 грн витрат на правову допомогу.
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що між позивачем та відповідачем укладено договір №801801 від 29 січня 2018 року, відповідно до умов якого ТОВ «АВТО ПРОСТО» зобов'язалось надати фінансову послугу з купівлі-продажу автомобіля за рахунок об'єднаних періодичних платежів учасників групи через систему Автофонд, а також надати фінансову послугу з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля за рахунок об'єднаних періодичних платежів учасників групи через систему Автотак.
Позивачем виконано умови Договору та сплачено платежі з 29 січня 2019 року по 15 березня 2019 року на загальну суму 22 698 грн 71 коп.
Однак, відповідач не виконав умови договору, а тому позивач змушений звернутись із даним позовом до суду за захистом свого порушеного права.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24 лютого 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «АВТО ПРОСТО» про стягнення коштів відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким:
- визнати недійсними пункти 12.1.1 та 12.1.2 Договору №801801 від 29 січня 2019 року «Про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (Автомобіля) у групі», укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «АВТО ПРОСТО», які у договорі викладені таким чином: «Сума періодичних платежів, що підлягає поверненню, розраховується відповідно до Поточної ціни автомобіля, дійсної в місяці сплати таким Учасником останнього щомісячного періодичного платежу разом із щомісячною винагородою, за вирахуванням відступного за відмову від договору у розмірі 2 (двох) періодичних платежів, розрахованих відповідно до Поточної ціни автомобіля, дійсної в місяці сплати таким Учасником останнього щомісячного періодичного платежу разом із щомісячною винагородою» та «Максимальний строк повернення періодичних платежів згідно з п. 12.1.1 не може перевищувати одного років з дня отримання АВТО ПРОСТО заяви про дострокове розірвання Договору»;
- стягнути з ТОВ «АВТО ПРОСТО» на користь ОСОБА_1 сплачені грошові кошти за договором №801801 від 29 січня 2019 року у розмірі: 22 698 грн 71 коп. та 20 000 грн витрат на правову допомогу.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що оскаржуване рішення ухвалене за неправильного застосування норм матеріального права, що полягало у незастосуванні закону, який підлягав застосуванню, висновки суду не відповідають встановленим обставинам.
Зокрема, станом на день подання апеляційної скарги відповідач не є фінансовою установою та не може надавати фінансові послуги з придбання автомобілів у лізингу.
Зазначає, що інформація, викладена в договорі, не відповідає тим умовам, які йому оголошував представник товариства.
Крім того, укладений договір суперечить вимогам законодавства, зокрема Закону України «Про захист прав споживачів», Цивільному кодексу України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», оскільки його укладено без мети виконання.
Вважає, що п.12.1 та 12.1.4 Договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, за якими відповідач користується коштами споживача, а сам споживач не має прав.
ТОВ «АВТО ПРОСТО» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін. Вказує, що в уточненій позовній заяві позивач просить суд стягнути на його користь суму сплачених за договором коштів. Причому підставами такої вимоги позивач зазначає ст. 18 та ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», які передбачають визнання недійсними договорів, які порушують права споживачів, а також ч. 1 ст. 216 ЦК України (правові наслідки недійсності правочину). Одночасно позивач, посилаючись на п. 12.1.4 ст.12 Договору, просить суд стягнути усі сплачені кошти за договором у зв'язку з його розірванням. Таким чином, позивач заявляє вимогу одночасно обґрунтовуючи її взаємовиключними підставами, що не відповідає ч. 1 ст. 5 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
У порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
6) як розподілити між сторонами судові витрати;
7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вважав, що вимоги позивача не ґрунтуються на чинному законодавстві та укладеній угоді, а тому відсутні підстави для стягнення грошових коштів.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 19 січня 2012 року ТОВ «АВТО ПРОСТО» було зареєстровано як фінансову установу та видано Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи серії А01 №370389 .
29 січня 2019 між ОСОБА_1 та ТОВ «АВТО ПРОСТО» укладено Договір №801801 (а.с. 11-21).
Предметом Договору є надання учаснику фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля за рахунок об'єднаних періодичних платежів учасників групи через систему Автофонд. Договір укладається шляхом підписання сторонами Договору та підписання Додатку №1, який є невід'ємною частиною Договору (стаття 1 Договору № 801801).
Відповідно до п. 19.2 ст. 19 Договору підписання цього Договору та Додатків до нього є свідченням факту ознайомлення, розуміння сторонами та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом Договору та Додатків до нього.
Згідно Додатку №1 до Договору автомобіль - Lada Granta, поточна ціна автомобіля - 252 000 грн.
На виконання умов Договору Договір було включено до групи №1290 та присвоєно №82 у групі.
Відповідно до п. 1.6 Договору учасник зобов'язується сплатити винагороду за послуги, пов'язані з включенням Договору до системи Автотак та формуванням групи протягом 10 (десяти) календарних днів після повідомлення товариством учасника номера групи, до якої він належить та дати створення групи.
На виконання умов Договору позивачем сплачувалися платежі, а саме: 29 січня 2019 року - 12 096 грн, 15 лютого 2019 року - 3 522 грн 71 коп., 15 березня 2019 року - 3500 грн, 17 квітня 2019 року - 3 580 грн, а всього сплачено 22 698 грн 71 коп., що підтверджується наявними матеріалах справи копіями квитанцій (а.с.22-26).
16 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «АВТО ПРОСТО» з проханням розірвати договір №801801 від 29 січня 2019 року та повернути внесенні ним грошові кошти у сумі 22 698 грн 71 коп. (а.с. 64).
У відповідь на заяву ОСОБА_1 23 травня 2019 року ТОВ «АВТО ПРОСТО» повідомило, що договір розірвано згідно ст. 3 розділу І Договору та статті 12, п.12.1 Розділу ІІ Договору. Поверненню підлягатимуть періодичні платежі, розраховані у відповідності до положень статті 12, п.12.1.1 Розділу ІІ Договору (а.с. 65).
Також вказано, що у відповідності до положень ст.12, п.12.1.2 Розділу ІІ Договору максимальний строк повернення періодичних платежів згідно з п.12.1.1 не може перевищувати орного року з дня отримання АВТО ПРОСТО заяви про дострокове розірвання договору.
Частиною 1 ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 ЦК України).
Згідно зі ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 3, 5 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Пунктом 12.1.4 ст.12 Розділу ІІ Договору передбачено, що якщо учасник виявить бажання односторонньо відмовитись від Договору про адміністрування протягом 14 календарних днів від дати підписання Договору, Договір вважається розірваним, і учасник звільняється від будь-яких зобов'язань за ним. Такому Учаснику повертається вся сума коштів, сплачених за Договором про адміністрування.
Згідно пунктів 12.1.1 та 12.1.2 Розділу ІІ Договору вказано, що сума періодичних платежів, що підлягає поверненню, розраховується відповідно до поточної ціни автомобіль, дійсної в місяці сплати таким учасником останнього щомісячного періодичного платежу разом із щомісячною винагородою, за вирахуванням відступного за відмову від договору у розмірі 2 (двох) періодичних платежів, розрахованих відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної в місяць оплати таким учасникам останнього платежу разом із щомісячною винагородою. Максимальний строк повернення періодичних платежів згідно п.12.1.1. не може перевищувати одного року з дня отримання АВТО ПРОСТО заяви про дострокове розірвання договору.
Позивач погодився з умовами Договору, підписавши його та вчиняючи дії на його виконання. При цьому, в судовому порядку не визнавались недійсними окремі пункти договору.
Отже, зважаючи на вищевикладене суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача не ґрунтуються на чинному законодавстві та укладеній угоді, тому відсутні підстави для стягнення грошових коштів в межах даної конкретної справи.
Звертаючись із даним позовом до суду позивач вказував, що укладений договір суперечить вимогам законодавства, зокрема Закону України «Про захист прав споживачів» норм Цивільного кодексу України та Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», цивільному кодексу України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», оскільки його укладено без мети виконання. А також вказував на відсутність ліцензії у відповідача, яка давала би права надавати фінансові послуги.
Звертаючись до апеляційного суду із апеляційною скаргою апелянт, зокрема, просив визнати недійсними пункти 12.1.1 та 12.1.2 Договору №801801 від 29 січня 2019 року «Про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (Автомобіля) у групі», укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «АВТО ПРОСТО», які у договорі викладені таким чином: «Сума періодичних платежів, що підлягає поверненню, розраховується відповідно до Поточної ціни автомобіля, дійсної в місяці сплати таким Учасником останнього щомісячного періодичного платежу разом із щомісячною винагородою, завирахуванням відступного за відмову від договору у розмірі 2 (двох) періодичних платежів, розрахованих відповідно до Поточної ціни автомобіля, дійсної в місяці сплати таким Учасником останнього щомісячного періодичного платежу разом із щомісячною винагородою» та «Максимальний строк повернення періодичних платежів згідно з п. 12.1.1 не може перевищувати одного років з дня отримання АВТО ПРОСТО заяви про дострокове розірвання Договору».
Частиною 6 статті 367 ЦК України визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Зважаючи на те, що позивачем не заявлялись позовні вимоги щодо визнання недійсними пункти 12.1.1 та 12.1.2 Договору №801801 від 29 січня 2019 року «Про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (Автомобіля) у групі», то на стадії апеляційного перегляду справи такі позовні вимоги не можуть розглядатись.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що згідно вимог позовної заяви ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на свою користь сплачені кошти за Договором №80180 від 29 січня 2019 року у розмірі 22698 грн 71 коп.
При цьому, вимог щодо недійсності Договору №801801 від 29 січня 2019 року не заявляв.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість рішення не впливають, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді О.І. Сліпченко
Л.П. Сушко