справа №755/597/21
головуючий у суді І інстанції Гаврилова О.В.
провадження № 22-ц/824/10449/2021
14 вересня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
за участю секретаря судового засідання - Зиль Т.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди,
У січні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди та просив стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача у відшкодування завданої моральної шкоди 1 459 567,86 грн та витрати по сплаті судових витрат у розмірі 5000 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказував, що 13 лютого 2019 року, приблизно об 11 годині 30 хвилин, на автодорозі сполученням «Київ-Дніпро», сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Toyota Camry», держаний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , «Geely», держаний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , та «Nissan Teana», держаний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 . У результаті ДТП водій транспортного засобу «Geely», держаний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_3 помер, а пасажир цього транспортного засобу ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження. Згідно вироку Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 серпня 2020 року у справі №359/4656/19, водія транспортного засобу «Toyota Camry», держаний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, що стало причиною зазначеної ДТП та, як наслідок завдання ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень. Внаслідок зазначеної ДТП позивач отримав численні тілесні ушкодження: відкриту черепно-мозкову травму; множинні садна на обличчі; забій головного мозку з вогнищем геморагічного крововиливу; субдуральний крововилив; перелом основи черепа - скроневих кісток; перелом правої п'яткової кістки зі зміщенням уламків. Внаслідок цього позивач отримав інвалідність 2 групи, а з 01 листопада 2020 року - інвалідність 3 групи. Зазначає, що крім завдання численних ушкоджень здоров'я, неправомірними діями ОСОБА_2 позивачу була завдана значна моральна шкода, яка проявилась в сильному емоційному стресі, спричиненому фактом та наслідками ДТП (загибель друга; тривога та страх за своє здоров'я та життя); фізичному болю та страждань, спричинених ушкодженням здоров'я (проходження стаціонарного та довготривалого амбулаторного лікування; оперативне втручання під загальним наркозом; болісні лікувальні процедури; значне медикаментозне навантаження; ушкодження здоров'я, які вже неможливо вилікувати); тривалій зміні звичного способу життя (постійна потреба у сторонній допомозі; обмеженість рухів; гігієнічні незручності; неможливість вести активний спосіб життя; зупинення трудової діяльності; постійна витрата власного часу на лікування); душевних стражданнях відносно: власного самосприйняття як тягаря для близьких людей; побоюванні щодо можливого невідновлення фізичного стану; знаходженні у стані постійної психологічної напруги; порушенні сну; появі післяопераційних шрамів на тілі. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача, як водія транспортного засобу «Toyota Camry», держаний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ «СК «ВУСО» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/8489997. На виконання умов договору №АМ/8489997 страховик сплатив позивачу 117 487,34 грн, з яких: відшкодування лікування - 37 154,27 грн; стійка втрата працездатності - 75 114 грн; моральна шкода - 5 216,07 грн. Також, під час досудового розслідування відповідачем було здійснене часткове відшкодування моральної шкоди позивачу в сумі 30 000 грн, двома частинами - 10 000 грн та 20 000 грн. Враховуючи результати проведеної психологічної експертизи від 21 грудня 2020 року, позивач оцінював розмір завданої йому неправомірними діями відповідача моральної шкоди в сумі 1 500 000 грн. З огляду на відшкодування моральної шкоди ПрАТ «СК «ВУСО» та часткове відшкодування моральної шкоди відповідачем, вважав, що розмір завданої позивачу неправомірними діями ОСОБА_2 моральної шкоди становить 1 459 567,86 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 травня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування завданої моральної шкоди 114783,93 грн та 395 грн витрат на проведення експертизи.
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1147,84 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що висновок суду про відсутність будь-яких критеріїв майнового виразу душевного та фізичного болю є помилковим, оскільки, відповідність заявленої позивачем суми, завданої йому моральної шкоди, розглядалася експертом саме у контексті Методики психологічного дослідження у справах щодо заподіяння моральних страждань особі та відшкодування моральної шкоди, яка зареєстрована в Реєстрі методик проведення судових експертиз Міністерства юстиції України (Реєстраційний код - 14.1.75).
Звертає увагу суду, що заявлений позивачем, виходячи з його власного сприйняття, розмір завданої йому моральної шкоди становить 1 500 000 грн, що є меншим розміру суми, визначеної експертом згідно зазначеної Методики, у 1 728 000 грн - мінімального «порогу».
Також звертає увагу, що проведення психологічної експертизи, на підставі якої був складений Висновок експерта № 601/12/2020 за результатами проведення психологічної експертизи від 21 грудня 2020 року, було здійснене атестованим судовим експертом Мінчевою Ольгою Андріївною (свідоцтво 80-Д, рішення №1 від 13 жовтня 2020 року). Відповідно до п. 7 ст. 102 Цивільно-процесуального кодексу України експерт зафіксував у висновку, що обізнаний про відповідальність за завідомо неправдивий висновок за ст. 384 Кримінального кодексу України.
Вказує, що підставою для зменшення вимог позивача більше ніж в 10 разів стало відсутність у суду відомостей про неофіційне працевлаштування відповідача, наявності відомостей про його звернення до центру зайнятості для сприяння у працевлаштуванні та наявності на утриманні двох малолітніх дітей.
Звертає також увагу суду, що статус безробітного відповідач мав ще на початку досудового розслідування у кримінальній справі за фактом ДТП 13 лютого 2019 року, та вже майже два з половиною роки цей статус є незмінним. При цьому відповідач має на утриманні двох малолітніх дітей та дружину, яка знаходиться в декреті, про що сторона позивача наголошувала під час судового засідання.
Зазначає, що для сторони позивача сумнівним є той факт, що фізично здоровий молодий чоловік, маючи на утриманні сім'ю з двома малолітніми дітьми, не має взагалі ніякого доходу. Більше того, сторона позивача впевнена, що така поведінка відповідача направлена на введення іншої сторони провадження та суду в оману з метою значно зменшити або взагалі уникнути відповідальності перед потерпілими за власну злочинну недбалість, яка призвела до трагічних наслідків.
Також зазначає, що позивач так як і відповідач має родину, малолітню дитину на утриманні, але на відміну від відповідача позивач вже не має можливості вибору, який він мав до ДТП, та змушений постійно боротися з наслідками трагічної ДТП - значного погіршення власного здоров'я. Вважає, що злочинні дії відповідача назавжди порушили звичний уклад життя позивача, позбавили можливості реалізації своїх звичок і бажань, позивач постійно здійснює додаткові зусилля для організації власного життя. Позивач вже неспроможний обирати будь-яку роботу для належного матеріального забезпечення власної родини, оскільки наслідки ДТП значно обмежили його фізичні можливості.
Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Сіняк Д.В. просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на електронну адресу представника - адвоката Сацика В.О. (а.с. 175-176) та шляхом телефонограми (а.с. 180), клопотань про відкладення розгляду справи до Київського апеляційного суду не надходило.
Таким чином, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися в судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 серпня 2020 року ОСОБА_2 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортирними засобами на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки та покладенням на нього обов'язків, відповідно до ст. 76 КК України (а.с.22-35).
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Вказаним вироком суду встановлено, що 13 лютого 2019 року, приблизно
о 11 години 30 хвилин, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Тоуоtа Саmrу», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись на 5 км + 770 м. автодороги сполученням «Бориспіль-Дніпро», поблизу автозаправної станції «Переяславська Русь», що за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Іванків, вул. Харківська, 1-Б, у напрямку міста Борисполя, проявив самовпевненість, не стежив за дорожньою обстановкою, створив своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху, чим порушив вимоги пунктів 2.3 б), д) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року та введених в дію з 01 січня 2002 року (далі - Правила дорожнього руху), відповідно до яких «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху», у порушення вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху, відповідно до якого «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», не обрав безпечну швидкість руху, щоб мати змогу контролювати керований ним транспортний засіб, не впорався з керуванням на слизькій проїзній частині, втратив керованість транспортного засобу, перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки, чим порушив вимоги підпункту 1.1 розділу «дорожня розмітка» Правил дорожнього руху, згідно з яким «лінію 1.1 горизонтальної дорожньої розмітки перетинати забороняється», виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем «Geely», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався у смузі руху в напрямку міста Переяслав-Хмельницький Київської області. У подальшому, автомобіль марки «Тоуоtа Саmrу», реєстраційний номер НОМЕР_1 , допустив зіткнення з автомобілем марки «Nisan Teana», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який рухався в напрямку м. Переяслав-Хмельницький, позаду автомобіля марки «Geely», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки «Geely», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в Бориспільській центральній районній лікарні, а пасажир цього ж автомобіля - ОСОБА_1 - отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи №51д від 27 травня 2019 року, у ОСОБА_1 виявлені наступні тілесні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма: множинні садна на обличчі, забій головного мозку з вогнищем геморагічного крововиливу, субдуральний крововилив, перелом основи черепа - скроневих кісток; перелом правої п'ясткової кістки зі зміщенням уламків. Виявленні тілесні ушкодження, у своїй сукупності, мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя (а.с.39-41).
Внаслідок отриманих при ДТП травм, ОСОБА_1 з 14 лютого 2019 року по
22 березня 2019 року перебував на стаціонарному лікуванні (а.с.102-103).
У зв'язку із отриманими під час ДТП травмами позивачу з 08 жовтня 2019 року по 01 листопада 2020 року встановлена друга група інвалідності, а з 01 листопада 2020 року по 01 листопада 2021 року - третя група інвалідності (а.с.42-45).
ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача ОСОБА_1 народився син - ОСОБА_5 (а.с.104).
Згідно даних трудової книжки позивача, з 03 березня 2020 року він прийнятий на посаду діловода до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (а.с.105-107).
Дохід позивача за період з 03 березня 2020 року по лютий 2021 року склав
14368,86 грн, виплачено за вказаний період 11566,93 грн, що підтверджується відповідною довідкою роботодавця (а.с.108).
На підтвердження розміру заподіяної позивачеві моральної шкоди до позовної заяви також долучено висновок експерта №601/12/2020 за результатами проведення психологічної експертизи ТОВ «Експертно-дослідна служба України», складений 21 грудня 2020 року експертом в галузі психології - ОСОБА_7 (а.с.7-21).
Згідно положень ч.1 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.
Згідно вказаного висновку експерта, у ОСОБА_1 наявні зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню його як особистості та виникли внаслідок ДТП, яка сталася 13 лютого 2019 року. ОСОБА_1 завдані страждання (моральна шкода) за умов ситуації, що досліджується за справою. Можливий (орієнтовний) розмір грошового еквіваленту моральних страждань, спричинених ОСОБА_1 , в середньому складає 1500000 грн.
За змістом даного експертного дослідження, у підекспертного спостерігаються емоційні ознаки важкого переживання втрати звичного суспільного статусу, соціальних зв'язків (туга за загиблим товаришем), матеріальної стабільності (печаль, гнів), почуття відрази до обставин, що кардинально змінили його життя.
У висновку наведені детальні відповіді ОСОБА_1 на запитання експерта, наведено аналіз його особистості за різними методиками.
За аналізом емоційного стану ОСОБА_1 експерт зазначив, що той продовжує переживати події, які з ним відбулися та призвели до суттєвої зміни не лише рівня життя, але й суспільних зв'язків, що призвело до травмування особистості підекспертного.
Експерт дійшов висновку, що з аналізу інтенсивності фізичних та психологічних страждань підекспертного, вбачається, що його моральні страждання є глибокими, такими, які породжують багато негативних емоцій та призвели до значних негативних змін життя.
За змістом ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно ч. 3 ст. 23 ЦПК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування (ч. 4 ст. 23 ЦК України).
В п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Як роз'яснено в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі - постанова Пленуму) відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно роз'яснень, наведених у п.9 постанови Пленуму, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Стороною позивача були додані до позовної заяви докази, які підтверджують складові, зазначені в абз. 2 ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України та абз. 2 п. 5 Постанови №4 від 31 березня 1995 року Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зокрема:
- висновок експерта № 601/12/2020 за результатами проведення психологічної експертизи від 21 грудня 2020 року та письмові пояснення дружини та матері позивача, що підтверджують: наявність шкоди; факт заподіяння позивачу моральних та фізичних страждань; глибину фізичних та душевних страждань; погіршення здібностей позивача та позбавлення його можливості їх реалізації; психологічні умови, в яких знаходиться позивач; емоційний стан позивача за наслідками ДТП.
- вирок Бориспільського районного суду Київської області від 26 серпня 2020 року у справі № 359/4656/19, що підтверджує протиправність діянь відповідача та причинно-наслідковий зв'язок між шкодою, що була завдана позивачу, і протиправним діянням відповідача та його вини в її заподіянні.
висновок експерта № 51Д від 27 травня 2019 року, довідка до акта огляду медико- соціальною експертною комісією серія АВ № 0081630, довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія АВ № 0093973, виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 22 березня 2019 року, які визначають характер ушкодження здоров'я позивача, що підтверджує фізичний біль та страждання, яких зазнав позивач у зв'язку з каліцтвом.
У підтвердження розміру заявленої у позовній заяві суми відшкодування моральної шкоди позивач посилається на висновок експерта № 601/12/2020.
За результатами проведення психологічної експертизи від 21 грудня 2020 року судовий експерт зазначив, що з аналізу інтенсивності фізичних та психологічних страждань під експертного, вбачається, що його моральні страждання є глибокими, такими, які породжують багато негативних емоцій та призвели до значних негативних змін життя. Не встановлено інших факторів, які можуть змінювати суму компенсації моральних страждань, спричинених ОСОБА_1 .
Тобто, враховуючи позицію ОСОБА_1 відносно суми відшкодування його моральних страждань, обставини справи, практику відшкодування у подібних випадках та особливості конкретного випадку, експерт вважає, що орієнтовна сума грошового еквіваленту моральних страждань, спричинених ОСОБА_1 , відповідає заявленим вимогам 1 500 000 грн.
Згідно з методикою психологічного дослідження у справах щодо заподіяння моральних страждань особі та відшкодування моральної шкоди, пропонованої Харківським НДІСЕ Міністерства юстиції України та внесеної до Реєстру методик 18 січня 2019 року (14.1.75), вбачається, що досліджувана ситуація відповідає категорії «Спричинення тяжкої шкоди здоров'ю», компенсація моральних страждань, спричинених ОСОБА_1 складає 288 МЗП.
У випадку ОСОБА_1 на підтвердження суми можуть впливати коефіцієнт індивідуальних особливостей та коефіцієнт обставин, які підлягають врахуванню. Тобто за вказаною методикою сума відшкодування може зрости в 2 рази і більше, але не може перевищувати збільшення презюмованої шкоди в 4 рази (як на це вказував ОСОБА_8 ).
Таким чином, заявлений позивачем, виходячи з його власного сприйняття, розмір завданої йому моральної шкоди становить 1 500 000 грн, що є меншим розміру суми, визначеної експертом згідно зазначеної Методики, у 1 728 000 грн - мінімального «порогу».
Суд першої інстанції встановивши доведеність вимог позову щодо наявності підстав для стягнення з відповідача моральної шкоди зменшив розмір заявленої позивачем моральної шкоди з урахуванням тих обставин, що відповідач ніде не працює та має на утриманні двох дітей, тому суд вважав, що такий тягар буде для відповідача надмірним.
Разом з тим, судом першої інстанції не були зазначені докази, які підтверджують ці обставини.
Так, відповідно до положень ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).
Так, сам факт того, що відповідач станом на 15 березня 2021 року (згідно довідки № 04-31/312 Державного центру зайнятості Черкаського обласного центру а.с. 88) не працює, не може свідчити про незадовільний майновий стан відповідача.
Відповідачем не надано докази щодо відсутності у нього об'єктів нерухомості, транспортних засобів, доходів від переданого в оренду майна, тощо.
Крім того, сам факт лише наявності у відповідача двох дітей, не свідчить, що діти перебувають лише на його утриманні, відповідні докази відповідачем не надані.
Відповідні обставини також не були доведені відповідачем у суді апеляційної інстанції.
Як убачається з матеріалів справи, відповідач на незадовільний стан здоров'я не посилається, є молодим та працездатним чоловіком (27 років).
Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення підтвердженого експертним висновком розміру моральної шкоди ґрунтується лише на заявлених відповідачем обставинах щодо його незадовільного майнового стану, які не підтверджені доказами, тобто без дотримання принципу змагальності.
У постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що підставою для переоцінки доказів судом апеляційної інстанції, які були оцінені місцевим судом щодо визначення розміру моральної шкоди, є порушення норм процесуального права, які були допущені судом першої інстанції.
Ураховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що позивачем доведено наявність шкоди, причинно-наслідковий зв'язок та розмір шкоди належними доказами, які відповідачем не спростовані, як і не спростовано його вину у завданні моральної шкоди, тому колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у заявленому розмірі.
Разом з тим, як правильно встановлено судом першої інстанції, на час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була забезпечена за полісом ПрАТ СК «ВУСО» обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/8489997 від 07 грудня 2018 року, відповідно до якого страхова сума за шкоду заподіяну життю і здоров'ю визначена у 200 000 грн (а.с.46).
Тобто, 5% від 200 000 грн - встановленої страхової суми за шкоду заподіяну життю і здоров'ю складає 10 000 грн.
Згідно із ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вказаного Закону страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Згідно наявних в матеріалах справи довідок про безготівкове зарахування
ПрАТ СК «ВУСО» виплачено 117 487,34 грн (а.с.47-48).
Як убачається зі змісту заяв по суті справи - позовної заяви та відзиву, сторонами визнано, що вказана сума складається з 37 154,27 грн - відшкодування лікування позивача, 75 114,00 грн - компенсації за стійку витрату працездатності та 5 216,07 грн - на відшкодування моральної шкоди, що також було підтверджено сторонами.
Також сторонами визнано факт сплати відповідачем позивачу в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000 грн.
З огляду на відшкодування моральної шкоди ПрАТ СК «ВУСО» та часткове відшкодування моральної шкоди відповідачем, розмір завданої позивачу неправомірними діями ОСОБА_2 моральної шкоди становить 1 500 000 грн-30 000 грн-5216,07 грн=1 464 783,93 грн.
Відповідно до вимог статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає що стягненню з відповідача підлягає сума в заявленому позивачем розмірі, а саме 1 459 567,86 грн.
Оскільки суд першої інстанції правильно встановив усі обставини, окрім розміру, який підлягає стягненню з відповідача, судове рішення відповідно до ст. 376 ЦПК України підлягає зміні в частині визначення розміру моральної шкоди.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до частини 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», з відповідача в дохід держави підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі, з відповідача ОСОБА_2 в дохід держави підлягає сплаті 1% від ціни позову, але не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: 10 510 грн (2 102 грн*5) за розгляд справи у суді апеляційної інстанції - 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви 15 765 грн (10 510*1,5).
Таким чином, з ОСОБА_2 в дохід держави підлягають стягненню судові витрати за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанції у сумі 26 275 грн (10 510+15 765).
Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 травня 2021 року змінити в частині визначення розміру моральної шкоди стягнувши її у розмірі 1 459 567 (один мільйон чотириста п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят сім) грн 86 коп., а також змінити в частині розподілу судового збору стягнувши його у сумі 26 275 (двадцять шість тисяч двісті сімдесят п'ять) грн в дохід держави.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 20 вересня 2021 року.
Головуючий Т.О. Писана
Судді К.П. Приходько
С.О. Журба