03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/7796/2021
09 вересня 2021 року м. Київ
Справа № 755/4494/20
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Махлай Л.Д., Немировської О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 19 лютого 2021 року, постановлену у складі судді Виниченко Л.М.,
у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа - ОСОБА_1 про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами,
встановив:
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19 лютого 2021 року задоволено заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа - ОСОБА_1 про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами.
Судовий наказ, виданий Дніпровським районним судом міста Києва 27 березня 2020 року по справі № 755/4494/20 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісяця, починаючи із 20.03.2020 року і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття, а потім по 1/6 до досягнення повноліття ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - скасовано.
Відмовлено ОСОБА_5 у видачі судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Роз'яснено ОСОБА_1 , що заявлені вимоги можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову.
Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та залишити заяву про перегляд судового наказу без розгляду, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не повне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Вказує, що 19.02.2021 року ним було подано до суду клопотання про перенесення засідання у зв'язку з тим, що фахівець у галузі права, з якою у нього укладено договір, була задіяна у слуханні кримінальної справи у іншому суді м. Києва, та письмові заперечення проти заяви щодо перегляду судового наказу за нововиявленими обставинами. Однак, суд першої інстанції зазначив, що стягувач не надав доказів на підтвердження поважності причин неявки до суду та визнав причини неявки до суду неповажними, тим самим позбавивши ОСОБА_1 права на правову допомогу.
Доводи боржниці про те, що їй не було відомо про існування судового наказу, не відповідають дійсності, оскільки з боржниці було стягнуто у рамках відкритого виконавчого провадження ВП №62156764/4 аліменти у сумі 7929,49 грн. Посилання в заяві на те, що стягувач систематично застосовував фізичне та психологічне насильство до боржниці, також не відповідає дійсності та спростовуються тим, що 08.05.2013 боржниця зламала руку його мамі ОСОБА_6 та за цим фактом було відкрито кримінальне провадження за ст. 125 ч.1 КК України, яке згодом було закрито за проханням ОСОБА_6 .
Звертає увагу на те, що боржниця є особою, хворою на психічну хворобу та перебуває на обліку в КМПЛ №2. Завдяки вказаному захворюванню боржниця часто пропадала на невизначений час з дому, вихованням дітей не займалась. Одного разу викрала дітей заради зйомок у телевізійній програмі. За фактом викрадення дітей боржницею та випуску програми «Говорить Україна» в ефір Телеканалом Україна було порушено кримінальне провадження №12017100090003817. Телеканал Україна за результатами перевірки отримав попередження від Національної ради з питань телебачення і радіомовлення. Також, представник боржниці вводить в оману суд, повідомляючи про те, що боржниця переїхала до квартири своєї матері у лютому 2017 року.
29.12.2016 року стягувач подав заяву про розлучення, у якій було вказано, що місце проживання дітей буде з батьком. Боржниця виїхала з квартири стягувача разом з речами, діти залишились з ним. 29.01.2017 року з квартири було викрадено значну суму грошей. Боржниця та пов'язані з нею особи, на думку стягувача, причетні до цього, але поліція розслідування майже не веде.
Стверджує, що боржниця постійно намагається викрасти дітей за допомогою сторонніх осіб. Щодо одного з таких фактів Дніпровським РУ поліції було відкрито кримінальне провадження №12017100040006442, яке дивним чином зникло. Стосовно цих подій ухвалою суду скасовано постанову про закриття кримінального провадження, прокуратурою м. Києва проводиться перевірка.
Вказує, що посилання на довідку, видану головою ЖБК «Дельфін» про те, що діти та боржниця не мешкають за адресою: АДРЕСА_1 є нікчемною, оскільки голова ЖБК Джима є зацікавленою особою, яка вже незаконно знімала дітей з реєстрації, після чого він відновлював реєстрацію дітей. З приводу цих незаконних дій Дніпровським РУ 21.05.2019 було відкрито кримінальне провадження №12017100040009452 за ч.4 cт. 190 КК України. Дії боржниці та її представника направлені виключно на введення суду в оману та ухилення від сплати аліментів.
У відзиві на апеляційну скаргу, що надісланий засобами електронного зв'язку, представник ОСОБА_7 - ОСОБА_8 , вважаючи ухвалу суду законною та обґрунтованою, заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила ухвалу суду залишити без змін.
В судовому засіданні стягувач ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просив ухвалу суду скасувати.
Представник боржника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила залишити ухвалу суду без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши думку стягувача та представника боржника, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 27 березня 2020 року Дніпровським районним судом м. Києва у справі № 755/4494/20 видано судовий наказ про стягнення з боржника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Київ, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь стягувача ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісяця, починаючи із 20.03.2020 року і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття, а потім по 1/6 до досягнення повноліття ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 16).
Видаючи судовий наказ про стягнення аліментів, суд виходив з наданих заявником ОСОБА_1 документів, зокрема, що останній є батьком дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (а.с. 9, 10), діти проживають разом із заявником за адресою: АДРЕСА_1 , про що суду було надано довідки про реєстрацію місця проживання від 04.02.2019 року № 2595509, № 2595520 (а.с. 11, 12).
05 січня 2021 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_8 звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою, в якій просила скасувати у зв'язку з нововиявленими обставинами судовий наказ від 27 березня 2020 року про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заява обґрунтована тим, що заяві про видачу судового наказу у реквізитах сторін стягувач ОСОБА_1 умисно вказав адресу, за якою боржник ОСОБА_2 та їх молодший син ОСОБА_9 не проживають більше трьох років, також зазначив неправильний номер телефону боржника. ОСОБА_2 вищевказаний судовий наказ не отримувала, ознайомлена з ним не була, оскільки з лютого 2017 р. за адресою: АДРЕСА_1 з дитиною не проживає, про що достеменно було відомо стягувачу. Після арешту банківських рахунків 03.11.2020 року боржника остання звернулась за правовою допомогою.
Представник ОСОБА_8 ознайомилась з матеріалами справи 04.11.2020 року та 19.11.2020 р. звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, оскільки право вимоги аліментів стягувачу не належало. Однак у задоволенні заяви ухвалою суду від 24.12.2020 року було відмовлено.
Внаслідок систематичного фізичного та психологічного насильства з боку стягувача боржник ОСОБА_2 вимушена була у лютому 2017 р. разом з обома синами покинути квартиру, у якій сторони мешкали разом, та з дітьми переїхала у квартиру своєї матері за адресою: АДРЕСА_2 . З того часу боржник та молодший син ОСОБА_9 не мешкають за адресою реєстрації. Старший син ОСОБА_10 деякий час проживав разом із матір'ю і молодшим братом ОСОБА_9 , однак через деякий час хитрощами був забраний батьком та постійно мешкає зі стягувачем. У заяві про видачу судового наказу стягувач надав суду неправдиву інформацію, що боржник сама покинула квартиру, а він залишився проживати разом із двома синами. Внаслідок умисного введення суду в оману ОСОБА_1 про його спільне проживання із двома дітьми, Дніпровським районним судом м. Києва без належної перевірки доказу спільного проживання стягувача із дітьми було порушено майнові права боржника та незаконно стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання двох дітей.
Оскаржуваною ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19 лютого 2021 року заяву задоволено. Вищевказаний судовий наказ, виданий Дніпровським районним судом міста Києва 27 березня 2020 року по справі № 755/4494/20 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісяця - скасовано. Відмовлено ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що в обґрунтування вимог заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, боржник посилається на те, що з лютого 2017 р. дитина ОСОБА_11 проживає з нею за адресою: АДРЕСА_2 , із стягувачем ОСОБА_1 мешкає лише старший син ОСОБА_3 . Вказані доводи підтверджуються письмовими доказами, які знаходяться в матеріалах справи. У спростування викладених обставин жодних доказів зі сторони стягувача ОСОБА_1 суду не надано. Таким чином, на момент звернення до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів, заявник ОСОБА_1 надав суду недостовірні відомості, що обидва малолітні сини проживають з ним.
Відповідно до ухвали, судом встановлено, що ОСОБА_1 було заявлено у порядку наказного провадження вимогу про стягнення на його користь аліментів на утримання двох дітей з ОСОБА_2 , з якою на час звернення до суду про видачу судового наказу фактично постійно проживала лише одна дитина, тобто за вимогою, за якою з огляду на вищенаведені приписи п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ не міг бути виданий.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції вважав, що зазначені обставини є нововиявленими обставинами та підставою для перегляду судового наказу судді Дніпровського районного суду міста Києва від 27 березня 2020 року у цивільній справі №755/4494/20. При цьому суд враховував те, що в інший спосіб захистити своє порушене право, окрім як подати заяву про перегляд судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставини, заявник ОСОБА_2 не може.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає нормам процесуального права та матеріалам справи, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Частиною 1 ст. 161 ЦПК України передбачено вимоги, за якими може бути видано судовий наказ. Зокрема, згідно з п. 4 ч. 1 цієї статті судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 167 ЦПК України судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований у порядку, передбаченому цим розділом.
Боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч. 1 ст. 170 ЦПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.
Таким чином, судовий наказ про стягнення аліментів, виданий на підставі п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, може бути скасований лише у порядку перегляду його за нововиявленими обставинами.
Згідно з ч. 2 ст. 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться у пунктах 3, 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами», нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки Житлово-будівельного кооперативу «Хімікат» від 09.11.2020 року № 013, ОСОБА_2 та її син ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають з лютого 2017 року по теперішній час за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 76).
Згідно з довідкою Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Дельфін» від 24.12.2020 р. № 4, ОСОБА_2 та її син ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не проживають за адресою: АДРЕСА_1 з лютого 2017 року по теперішній час (а.с. 79).
Відповідно до довідки від 17.11.2020 р., ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спостерігається в КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Деснянського району з народження, декларація укладена 04.05.2018 року з лікарем педіатром ОСОБА_12 , по цей час, дитина проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 78).
З довідки Спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 251 імені Хо Ши Міна з поглибленим вивченням англійської мови Деснянського району міста Києва від 17.11.2020 року № 96 вбачається, що ОСОБА_11 навчається у вказаній школі з 01 вересня 2017 року по даний час (а.с. 77).
Отже, надані ОСОБА_2 докази спростовують посилання ОСОБА_1 у заяві про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів про те, що обидва малолітні сини проживають з ним.
Таким чином, судом першої інстанції було правильно встановлено, що станом на момент звернення ОСОБА_1 до суду з заявою про видачу судового наказу у березні 2020 року про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на двох синів, малолітній ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживав разом з матір'ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .
Зазначене свідчить про наявність спору про розмір аліментів, які має намір отримувати стягувач, а тому розмір призначених на двох дітей аліментів вказаним судовим наказом не відповідає вимогам ст.161 ЦПК України, оскільки заява ОСОБА_1 не могла бути розглянута в порядку ст. 161 ЦПК України шляхом її задоволення та видачі судового наказу, адже одна дитина не проживала разом з ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги про щодо порушення процесуальних прав ОСОБА_1 , оскільки заява про скасування судового наказу за нововиявленими обставинами була розглянута у відсутності ОСОБА_1 та його представника, не зважаючи на подане клопотання про відкладення розгляду справи, - колегія суддів вважає необґрунтованими, адже зазначене клопотання було вирішене судом першої інстанції та обґрунтовано відхилено, оскільки жодних доказів на підтвердження неможливості явки до суду представника ОСОБА_1 , а також поважності причин такої неявки, стягувачем до суду надано не було.
Як вбачається з наявного у матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, ОСОБА_1 завчасно, 09 лютого 2021 року , був повідомлений про дату судового засідання по розгляду заяви ОСОБА_2 про скасування судового наказу за нововиявленими обставинами, та отримав копію заяви.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про наявність між сторонами конфліктів з приводу зйомок дітей в телепрограмі 15.02.2017 року, викрадення з квартири суми коштів, що мало місце 29.01.2017 року, а також інших конфліктних ситуацій між колишнім подружжям, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі обставини мали місце в 2016 - 2017 роках, задовго до звернення ОСОБА_1 до суду з заявою про видачу судового наказу та правового значення для вирішення заяви ОСОБА_2 про скасування судового наказу за нововиявленими обставинами не мають.
Враховуючи, що ОСОБА_1 звертався до суду з судовим наказом про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання двох дітей у березні 2020 року, то відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України, п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, правовою підставою для видачі судового наказу є звернення до суду того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Враховуючи викладене та оцінюючи надані ОСОБА_2 докази про те, що на час звернення до суду ОСОБА_1 з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на двох синів, один з яких - малолітній ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживав разом з матір'ю ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про скасування судового наказу від 27 березня 2020 року за нововиявленими обставинами.
Оскільки ОСОБА_1 було заявлено у порядку наказного провадження вимогу про стягнення на його користь аліментів на утримання двох дітей, один з яких на час звернення із заявником не проживав, тому з огляду на п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ не міг бути виданий.
Посилання скаржника на наявність у ОСОБА_2 певної хвороби, в силу якої вона не може належно здійснювати догляд та виховання сина, не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду, оскільки не спростовують обставин, викладених у заяві ОСОБА_2 про фактичне проживання з нею сина ОСОБА_9 , 2011 року народження, а свідчать про наявність між колишнім подружжям спору щодо участі у вихованні дітей.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, оскільки судове рішення є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Разом з тим, ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися до суду із позовом про стягнення аліментів в порядку позовного провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 374-379, 381-384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 19 лютого 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 24 вересня 2021 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Махлай Л.Д.
Немировська О.В.