08 вересня 2021 року
справа № 359/4752/18
провадження № 22-ц/824/7870/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Олійника В.І.
при секретарі: Русинчук І.І.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , малолітній ОСОБА_4 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , малолітній ОСОБА_5 , в інтересах якого діє ОСОБА_2
треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Бориспільської районної державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Бориспільської міської ради
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - Войтенко Катерини Віталіївни на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2021 року, ухваленого під головуванням судді Журавського В.В., у справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , малолітнього ОСОБА_4 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , малолітнього ОСОБА_5 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей та сім'ї Бориспільської районної державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Бориспільської міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку,
В червні 2018 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду з вказаним позовом.
Позов обґрунтований тим, що 30 вересня 2011 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №014/0222/82/34865, за яким банк зобов'язався надати кредит у розмірі 1 169 804 гривні 79 копійок, а ОСОБА_1 зобов'язався до 28 лютого 2022 року повернути кредит та сплатити відсотки за користування ним, а також виконати інші зобов'язання в порядку та строки, визначені кредитним договором. 05 жовтня 2011 року та 11 лютого 2016 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 були укладені додаткові угоди. Крім того, для забезпечення належного виконання грошових зобов'язань за кредитним договором 30 вересня 2011 року укладено іпотеки, за яким ОСОБА_1 передав в іпотеку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» нерухоме майно, а саме: домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,1473 га з кадастровим номером 3220882601:01:011:0038, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» виконав свої зобов'язання за кредитним договором, однак, відповідач неналежним чином виконував грошові зобов'язання за кредитним договором. Станом на 13 березня 2008 року заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» становить 2 027 003 гривні 65 копійок. АТ «Райффайзен Банк Аваль» направляв письмову вимогу відповідачам про усунення порушень зобов'язань. Відповідач ОСОБА_1 відмовляється добровільно повернути борг. Тому в рахунок погашення боргу за кредитним договором у розмірі 2 027 003 гривні 65 копійок АТ «Райффайзен Банк Аваль» просило суд звернути стягнення на предмет іпотеки, а також виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , малолітнього ОСОБА_4 , малолітнього ОСОБА_5 , які зареєстровані та проживають в будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та зняти їх з реєстраційного обліку.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2021 року позов задоволено частково.
В рахунок погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором №014/0222/82/34865 від 30 вересня 2011 року у розмірі 2 027 003 гривень 65 копійок, що складається з заборгованості за кредитом - 1 092 085 гривень 33 копійки, заборгованості за відсотками - 155 486 гривень 62 копійки, пені - 779 431 гривня 70 копійок, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: домоволодіння загальною площею 105,1 кв.м., житловою площею 62,6 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,1473 га з кадастровим номером 3220882601:01:011:0038, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на підставі внутрішньобанківської оцінки у розмірі 2119000 гривень.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду представник банку подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині відмови банку у вимогах щодо виселення та зняття з реєстраційного обліку скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вимог.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що власником іпотечного майна є позичальник, який є дідом малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Вказує, що батьки малолітніх дітей зареєстровані за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 . Зазначає, що дитина має право на проживання за місцем проживання кожного з батьків, а тому права дітей, внаслідок відчуження квартири, порушені не будуть.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялись належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що виселення відповідачів з житлового будинку, придбаного не за рахунок кредитних коштів, без надання їм іншого постійного житла є неможливим.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Встановлено, що 30 вересня 2011 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №014/0222/82/34865 (а.с.11-14).
З метою забезпечення належного виконання грошових зобов'язань 30 вересня 2011 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, за яким з метою забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 передав в іпотеку домоволодіння загальною площею 105,1 кв.м., житловою площею 62,6 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,1473 га з кадастровим номером 3220882601:01:011:0038, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.33-35).
30 вересня 2011 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено договір про зміни договору іпотеки від 30 вересня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Левчук І.І., за реєстровим №7909 (а.с.36 зворотній бік -38).
В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_6 , в якій остання надала згоду на укладення її чоловіком, ОСОБА_1 , договору зміни до іпотечного договору від 30 вересня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Левчук І.І., реєстровий №7909, укладеного 11 лютого 2016 року з АТ «Райффайзен Банк Аваль» (а.с.36).
Дані щодо заборони відчуження та те, що банк є іпотекодержателем вказаного майна внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 30 вересня 2011 року на підставі заяви представника банку (а.с.39-41).
В подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових угод.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2021 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: домоволодіння загальною площею 105,1 кв.м., житловою площею 62,6 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,1473 га з кадастровим номером 3220882601:01:011:0038, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на підставі внутрішньобанківської оцінки у розмірі 2119000 гривень.
Вказане рішення в цій частині не оспорюється, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається.
Обґрунтовуючи поданий позов в частині виселення осіб із житлового будинку, який є предметом іпотеки, банк зазначив, що у житловому будинку у 2014 та 2015 роках були зареєстровані неповнолітні діти - ОСОБА_4 , 2014 р.н., та ОСОБА_5 , 2015 р.н. Вважає, оскільки реєстрації відбулась через 4 роки після укладення договору іпотеки, відтак на момент укладення договору іпотеки, малолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , майнових прав щодо забезпеченої договором іпотеки квартири не мали, а тому не вбачається перешкод для виселення їх разом із родиною.
Згідно ч.3 ст.39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
За змістом ч.2 ст.40 Закону України «Про іпотеку» та ч.3 ст.109 ЖК УРСР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення.
Згідно ст.47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
В усталеній практиці Верховного Суду України при розгляді вказаної категорії справ, у тому числі й у постановах від 22 червня 2016 року у справі № 6-197цс16, від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1731цс16, роз'яснено порядок застосування статті 40 Закону № 898-IVта статті 109 ЖК УРСР. Зазначено, що частина друга статті 109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Зроблено висновок про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на жиле приміщення застосовуються як положення статті 40 Закону № 898-IV, так і норма статті 109 ЖК УРСР.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що правовий висновок Верховного Суду України про належне застосування статті 40 Закону № 898-IV та статті 109 ЖК УРСР, викладений у постановах від 22 червня 2016 року у справі № 6-197цс16 та від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1731цс16, є законним та обґрунтованим, враховує вимоги як вітчизняного, так і міжнародного законодавства про дотримання положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції та практики ЄСПЛ, а також ураховує, що такі обмеження неволодіючого власника встановлені законом, вони є необхідними в демократичному суспільстві та застосовуються з дотриманням балансу інтересів сторін спірних правовідносин, оскільки наявні інші ефективні способи захисту прав неволодіючого власника. (відповідну позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року, справа № 753/12729/15-ц).
Особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), який є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається тільки в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, а за інших обставин є підстава для відмові у задоволенні позову про виселення.
Згідно довідки Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області №02-31/1170 від 11 вересня 2019 року вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , у тому числі двоє малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.178).
Встановлено, що предмет іпотеки був набутий ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно №413, виданого Гнідинською сільською радою Бориспільського району Київської області 13 березня 2007 року.
Згідно витягу про державну реєстрацію прав комунального підприємства Бориспільської районної ради Бориспільське районне «Бюро технічної інвентаризації» домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстровано на праві власності за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності № 413 від 13 березня 2007 року (а.с.43).
Суд першої інстанції вірно встановив, що в іпотеку переданий житловий будинок, який є власністю ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно та який набуто до отримання кредитних коштів.
Колегія суддів погоджується із висновком суду про неможливість виселення відповідачів з житлового будинку, що є предметом іпотеки, оскільки житловий будинок, придбано ОСОБА_1 до отримання кредитних коштів.
Вимоги банку про зняття відповідачів з місця реєстрації також задоволенню не підлягають, оскільки є похідними від права відповідачів на житло.
Рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
До апеляційного суду від представника АТ «Райффайзен Банк» надійшло клопотання про зміну найменування учасника справи.
З Проколу Загальних зборів акціонерів № 3 б- 62 від 23.04.2021 вбачається, що назву банку змінено з Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на Акціонерне товариство «Райффайзен Банк».
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» - Войтенко Катерини Віталіївни залишити без задоволення.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач
Судді