Справа №379/138/21
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/9045/2021
7 вересня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.
при секретарі Баллі Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 25 лютого 2021 року (суддя Музиченко О.О.) про видачу дубліката виконавчого листа по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дітей,
встановив:
рішенням Таращанського районного суду Київської області від 7 травня 2004 року у цивільній справі за № 2-182/2004 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки його заробітку щомісяця, починаючи з 9 квітня 2004 року до досягнення ними повноліття, але не менше неоподаткованого мінімуму доходів громадян в місяць на кожну дитину.
У лютому 2021р.ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа по цивільній справі № 2-182/2004 від 7 травня 2004 року.
Обґрунтовуючи заяву, ОСОБА_2 посилалася на те, що ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 2 лютого 2021 року у справі №379/673/20 було закрито виконавче провадження по заочному рішенню Таращанського районного суду Київської області від 24 листопада 2008 року, а виконавчий лист у справі № 2-182/2004 від 7 травня 2004 року було втрачено.
Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 25 лютого 2021 року заяву задоволено.Видано ОСОБА_2 дублікат виконавчого листа за рішенням Таращанського районного суду Київської області від 7 травня 2004 року у справі № 2-182/2004р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки його заробітку щомісяця, починаючи з 9 квітня 2004 року до досягнення ними повноліття, але не менше неоподаткованого мінімуму доходів громадян в місяць на кожну дитину.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви.
Боржник вважає, що стягувач не надала належних та допустимих доказів того, що виконавчий лист № 2-182/2004р. загублено, втрачено чи пошкоджено.
Боржник стверджує, що суд не звернув увагу на ту обставину, що виконавчий лист
вже перебуває на примусовому виконанні у Солом'янському РВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за реєстраційним номером виконавчого провадження 60732573, тому видача дублікату виконавчого листа призведе до ситуації, що виконавчі дії будуть проводитися по двох виконавчих листах, що призведе до подвійного стягнення коштів.
ОСОБА_1 посилається на те, що ОСОБА_2 вже зверталася до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа у справі № 2-182/2004р. і ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 29 жовтня 2020 року у задоволенні її заяви було відмовлено з підстав недоведеності втрати виконавчого листа, а також тому, що виконавчий лист про стягнення аліментів вже перебуває на виконанні в органах державної виконавчої служби.
Крім того, боржник зазначає, що при видачі дублікату виконавчого листа суд першої інстанції не врахував того, що однією з дочок вже досягнуто повноліття, а тому строк стягнення періодичного платежу щодо найстаршої дитини вже пройшов та не підлягає виконанню, а тому суд, видавши дублікат виконавчого листа, мав вказати в якій частині має виконуватися рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу стягувач просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що з 2004 року вона отримала від боржника 70грн аліментів, в апеляційній скарзі боржник не навів жодних доказів зі сплати аліментів, крім того, боржник протягом останніх двох років зловживає своїми процесуальними правами, оскаржуючи кожний процесуальний документ, чим затягує розгляд даної справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Гончарука О.М., який підтримав апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено і матеріалами справи № 2-182/2004 підтверджено, що рішенням Таращанського районного суду Київської області від 7 травня 2004 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки його заробітку щомісяця, починаючи з 9 квітня 2004 року до досягнення ними повноліття, але не менше неоподаткованого мінімуму доходів громадян в місяць на кожну дитину.
Згідно супровідного листа від 7 травня 2004 року на адресу ОСОБА_2 судом був направлений виконавчий лист про стягнення аліментів. Доказів отримання виконавчого листа матеріали справи не містять.
Також судом встановлено, що заочним рішенням Таращанського районного суду Київської області від 24 листопада 2008 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки всіх видів його заробітку, щомісяця, починаючи з 31 жовтня 2008 року до досягнення ними повноліття, але не менше неоподаткованого мінімуму доходів громадян в місяць на кожну дитину (справа 2-743/2008).
Ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 29 грудня 2020 року заочне рішення Таращанського районного суду Київської області від 24 листопада 2008 року скасоване і провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів закрито ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 2 лютого 2021 року на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий лист, виданий у справі № 2-182/2004, на виконанні не перебував та не перебуває, строк виконання даного виконавчого листа не закінчився, а рішення суду підлягає виконанню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він
відповідає обставинам справи та ґрунтується на нормах матеріального і процесуального
права.
Згідно підпункту 17.4 пункту 17 розділу XIII перехідних положень ЦПК України, у редакції закону № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.
Судом встановлено, що виконавчий лист про стягнення аліментів з ОСОБА_1 , який виданий Таращанським районним судом Київської області 7 травня 2004 року, на виконанні не перебував та не перебуває, протягом тривалого часу виконавчий лист до виконання на пред'являвся, за твердженням ОСОБА_2 він втрачений, строк пред'явлення виконавчого листа до виконання не закінчився, а відтак суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність правових підстав для видачі дублікату виконавчого листа.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не надано належних доказів у підтвердження втрати виконавчого листа, виданого 7 травня 2004 року, колегія суддів вважає безпідставними, так як будь-яких відомостей, що виконавчий лист будь-коли пред'являвся до виконання, матеріали справи не містять і ОСОБА_1 не надано, тому колегія суддів вважає даний факт є належним доказом у підтвердження втрати виконавчого листа.
Крім того, ОСОБА_2 у 2008 році повторно звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 аліментів, що на думку колегії суддів, також є підтвердженням відсутності у заявника виконавчого листа, виданого судом 7 травня 2004 року.
Посилання ОСОБА_1 у апеляційній скарзі на те, що у разі видачі дубліката виконавчого листа по справі № 2-182/2004, виникне ситуація, що виконавчі дії будуть проводитися по двох виконавчих листах про стягнення аліментів, так як на примусовому виконанні у Солом'янському РВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавчий лист про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_2 (виконавче провадження 60732573), колегія суддів вважає необґрунтованими.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні Солом'янського РВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває дублікат виконавчого листа № 2-743/2008, який виданий на підставі заочного рішення Таращанського районного суду Київської області від 24 листопада 2008 року.
Разом з цим, зазначене заочне рішення Таращанського районного суду Київської області було скасоване ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 29 грудня 2020 року, а ухвалою цього ж суду від 2 лютого 2021 року провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів закрито.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Таким чином, виконавче провадження, відкрите на виконання дублікату виконавчого листа № 2-743/2008, виданого на підставі заочного рішення Таращанського районного суду Київської області від 24 листопада 2008 року, підлягає закінченню, що виключає проведення виконавчих дій за двома виконавчими документами.
Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_2 неправомірно не відкликає
виконавчий лист та не вчинює дії для закінчення виконавчого провадження, колегія суддів вважає безпідставними, так як чинне законодавство не покладає такого обов'язку на стягувача у даному випадку.
При цьому ОСОБА_1 не позбавлений можливості вчинити дії по повідомленню державної виконавчої служби про скасування заочного рішення, на підставі якого був виданий дублікат виконавчого листа, який перебуває на примусовому виконанні у Солом'янському РВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Київ).
Не виконання органами державної виконавчої служби вимог п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», за твердженням ОСОБА_1 , не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого листа по справі № 2-182/2004, так як рішення у даній справі є чинним, строк його виконання не закінчився, однак боржником не виконується, а виконавчий документ на примусовому виконанні не перебуває.
Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_2 вже зверталася до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа у справі № 2-182/2004 і ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 29 жовтня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 було відмовлено, є правомірними.
Разом з цим, підставою для відмови у видачі дублікату виконавчого листа суд зазначив ненадання ОСОБА_2 доказів, що виконавчий лист № 2-182/2004 не перебуває на примусовому виконанні, а також, що на примусовому виконанні у Солом'янському РВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 аліментів, який виданий на підставі рішення Таращанського районного суду Київської області у справі № 2-743/2008.
Звертаючись до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа у лютому 2021 року, ОСОБА_2 надала лист Гайворонського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 18 листопада 2020 року про те, що виконавчий документ № 2-182/2004 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на виконанні не перебуває.
Колегія суддів вважає, що вказаний лист є належним документом у підтвердження посилань ОСОБА_2 , так як ОСОБА_1 зареєстрований у смт. Завалля, Гайворонського району Кіровоградської області, що про він особисто зазначив у апеляційній скарзі.
Крім того, ОСОБА_2 у заяві посилалася на те, що ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 2 лютого 2021 року провадження у справі за її позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, який був поданий у 2008 році, було закрито, у зв'язку із наявністю рішення Таращанського районного суду Київської області від 7 травня 2004 року між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, яке набрало законної сили (справа № 2-182/2004).
За таких обставин, наявність ухвали Ставищенського районного суду Київської області від 29 жовтня 2020 року про відмову ОСОБА_2 у видачі дублікату виконавчого листа № 2-182/2004, не є перешкодою для повторного звернення стягувача із заявою про видачу дублікату виконавчого документа, так як підстави такого звернення змінилися.
Посилання у апеляційній скарзі на ту обставину, що при видачі дублікату виконавчого листа суд не врахував того, що однією з дочок досягнуто повноліття, а тому строк стягнення аліментів на старшу дочку закінчився і рішення суду в цій частині не підлягає виконанню, а відтак суд мав вказати, в якій частині має виконуватися рішення, не
ґрунтуються на нормах процесуального права, які такого обов'язку суду при розгляді питання про видачу дублікату виконавчого листа не містять.
Дублікат - це екземпляр документа, що видається замість втраченого оригіналу. Він виготовляється для того, щоб замінити оригінал. Дублікат має однакову юридичну силу з оригіналом.
Отже, дублікат виконавчого листа повинен повністю відповідати оригіналу, а відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документів зазначається резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.
Таким чином, приймаючи рішення про видачу дублікату виконавчого листа та видаючи дублікат виконавчого листа, суд не має повноважень змінювати зміст резолютивної частини рішення суду, на підставі якого видається дублікат виконавчого документу.
Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_2 зловживає своїми процесуальними правами, звертаючись до судів із заявами про видачу дублікату виконавчого листа про стягнення аліментів, колегія суддів вважає безпідставними, так як ОСОБА_1 не надано жодного доказу у підтвердження виконання ним, як рішення суду у справі № 2-182/2004, так і у справі № 2-743/2008. Крім того, у разі виконання ОСОБА_1 рішення суду у справі № 2-743/2008, сплачені ним аліменти повинні бути враховані при виконанні рішення суду від 7 травня 2004 року.
Твердження у апеляційній скарзі про те, що розглядаючи заяву про видачу дублікату виконавчого листа, суд першої інстанції порушив права ОСОБА_1 , так як не повідомив його про судовий розгляд та позбавив можливості надати пояснення та відповідні докази, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Згідно підпункту 17.4 пункту 17 розділу XIII перехідних положень ЦПК України у редакції закону № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.
Вказана норма процесуального права не містить обов'язку суду повідомляти учасників справи про розгляд заяви про видачу дублікату виконавчого листа.
Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд заяви ОСОБА_2 , 23 лютого 2021 року направив до суду клопотання про відмову у видачі дублікату виконавчого документа, до якого ним надані відповідні докази.
Також матеріали справи містять докази направлення ОСОБА_1 копії ухвали суду, яка ним отримана.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді заяви про видачу дублікату виконавчого документа права ОСОБА_1 порушені не були.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи, оцінив надані докази, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення питання або є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 25 лютого 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 23 вересня 2021 року.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.А. Семенюк