ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про повернення позовної заяви
24 вересня 2021 року м. Київ № 640/23277/21
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
ОСОБА_1
до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України; Управління стратегічних розслідувань Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України
про скасування наказі та висновку, -
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з первинним позовом до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України в особі начальника Руслана Марчука (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10, код ЄДР: 43305056), Управління стратегічних розслідувань Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України в особі начальника управління Євгена Беляєва (93405, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Маяковського, 18), Дисциплінарної комісії управління стратегічних розслідувань в Луганській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (93405, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Маяковського, 18), в якому просив суд:
1) визнати наказ, виданий начальником УСР в Луганській області ДСР НП України Є. Бєляєвим від 06 липня 2021 року № 92, недійсним та виданим з порушенням законодавства та перевищенням повноважень;
2) визнати наказ, виданий начальником УСР в Луганській області ДСР НП України Є. Бєляєвим від 09 липня 2021 року № 93, як такий, що виданий з порушенням законодавства та перевищенням повноважень;
3) висновок, затверджений начальником УСР в Луганській області ДСР НП України Є. Бєляєвим від 13 липня 2021 року визнати таким, що складений не у відповідності до встановлених законодавством вимог;
4) наказ, виданий начальником ДСР НП України Р. Марчуком від 16 липня 2021 року № 236 о/с, скасувати;
5) призначене йому дисциплінарне стягнення скасувати, як незаконне.
Ухвалою судді від 31.08.2021 позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
Зокрема, ухвалою суду від 31.08.2021 позивача зобов'язано було надати суду:
1) уточнену позовну заяву (відповідно до кількості учасників спору) із приведенням її у відповідність до вимог ч. 1, п.п. 4 та 5 ч. 5 та ч. 9 ст. 160 КАС України та із приведенням змісту позовних вимог у відповідність до ч. 1 ст. 5 КАС України, з урахуванням висновків суду викладених у даній ухвалі, зокрема, із викладом обставини щодо правового обґрунтування кожної із заявленої позивачем вимоги до кожного з відповідачів, у тому числі обґрунтуванням протиправності кожного оскаржуваного наказу та висновку та із зазначенням у такій позовній заяві найменування суду першої інстанції, до якого подається заява, а не до голови суду, а також послідовно зазначити учасників справи (позивач, відповідач, треті особи): 1) відомості щодо позивача (позивачів); 2) відомості щодо відповідача (відповідачів) та 3) відомості щодо третьої особи (третіх осіб); із зазначенням ідентифікаційних кодів відносно Управління стратегічних розслідувань Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України в особі начальника управління Євгена Беляєва та Дисциплінарної комісії управління стратегічних розслідувань в Луганській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомих номерів засобів зв'язку позивача, відповідачів та третьої особи, а також адреси електронної пошти позивача, офіційної електронної адреси відповідачів та третьої особи;
2) копії позовної заяви з доданими до неї документами відповідно до кількості учасників справи;
3) оригіналу документу про доплату судового збору за звернення до суду у розмірі 2680,40 грн.;
4) доказів, на які позивач посилається у позовній заяві, у тому числі наказу, виданого начальником УСР в Луганській області ДСР НП України Є. Бєляєвим від 06.07.2021 № 92 та наказу, виданого начальником УСР в Луганській області ДСР НП України Є. Бєляєвим від 09 липня 2021 року № 93 (відповідно до кількості учасників справи);
5) заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом та доказів поважності причин його пропуску;
6) заяви про залучення третьої особи до участі у справі, а також на яких підставах третю особу належить залучити до участі у справі та на які права, свободи, інтереси або обов'язки цієї особи може вплинути рішення у справі.
20.09.2021 позивачем на усунення недоліків позовної заяви надано суду уточнену позовну заяву, в якій позивачем в якості відповідачів визначено: 1) Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України та 2) Управління стратегічних розслідувань Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України та в якій просить сул:
1) визнати протиправним та скасувати наказ, виданий начальником ДСР НП України Р. Марчуком від 16 липня 2021 року № 236 о/с;
2) визнати протиправним та скасувати наказ, виданий начальником ДСР НП України Р. Марчуком від 16 липня 2021 року № 441;
3) визнати протиправним та скасувати висновок, затверджений начальником УСР в Луганській області ДСР НП України Є. Бєляєвим від 13.07.2021;
4) визнати протиправним та скасувати накази, видані начальником УСР в Луганській області ДСР НП України Є. Бєляєвим від 09.07.2021 № 63 та 06.07.2021 № 62, як такі, що виданий з порушенням законодавства та перевищенням повноважень.
Як зазначає позивач у позовній заяві предметом цього позову є визнання протиправними:
наказу, виданого начальником Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Р. Марчуком від 16 липня 2021 року № 236 о/с по особовому складу;
наказу, виданого начальником Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Р. Марчуком, від 16 липня 2021 року № 441 про притягнення до дисциплінарної відповідальності підполковника поліції ОСОБА_1 , працівника ДСР;
висновку службового розслідування за фактом неналежного виконання постанови прокурора про проведення слідчих (розшукових) дій від 13 липня 2021 року, затвердженого начальником управління стратегічних розслідувань в Луганській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Євгеном Бєляєвим ;
наказів, виданих начальником УСР в Луганській області ДСР НП України Євгеном Бєляєвим, від 09 липня 2021 року № 63 про призначення та проведення службового розслідування та 06 липня 2021 року № 62 про організацію роботи та здійснення контролю за ОСОБА_1 , а також їх скасування.
В обґрунтування протиправності наказу від 19.07.2021 № 236 позивач зазначив, що кадровою службою управління стратегічних розслідувань в Луганській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України вручено витяг з наказу, виданий начальником Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Русланом Марчуком , від 16.07.2021 № 236 о/с по особовому складу, який прийнятий на підставі наказу від 16 липня 2021 року № 441.
За твердженням позивача зазначені накази є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки, такі накази видані в порушення вимог законодавства України. Додає, що аналізуючи матеріали дисциплінарної справи, вина позивача навіть не встановлювалася, тобто прослідковується суто формальний підхід, зазначає, що його було звинувачено необґрунтовно, використовуючи лише наявні у дисциплінарній справі документи, а саме: доповідну записку та пояснення заступника начальника УСР в Луганській області ДСР НП України О. Валуйського,, його рапорт та пояснення. Всупереч вимогам частини восьмої Статуту (відповідно до положень якої зазначено, що під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби) у керівника такого наміру не з'явилося. Тобто зазначені норми нормативно-правового акту ним були проігноровані.
Водночас, проігноровано положення пункту 1 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за № 1355/32807, відповідно до якого уповноважений керівник приймає рішення, що може відрізнятися від запропонованого дисциплінарною комісією.
Позивач зазначає, що Руслан Марчук , беручи до уваги вимоги абзацу першого пункту 1 розділу II Порядку (відповідно до яких встановлено, що службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення), відсутність повноважень начальника УСР в Луганській області ДСР НП України Євгена Беляева призначати службове розслідування по відношенню до позивача (так як він службу проходив в Департаменті), видавати наказ про призначення та проведення службового розслідування, затверджувати висновок службового розслідування, а також враховуючи вимоги частини сьомої статті 4 Статуту (наказ, виданий з порушенням вимог закону або з перевищенням повноважень, є недійсним та підлягає скасуванню прямим керівником), зобов'язаний був взагалі скасувати наказ начальника УСР в Луганській області ДСР НП України від 09 липня 2021 року № 63, який став підставою призначення дисциплінарного стягнення та про який йдеться мова в наказі ДСР НП України від 16 липня 2021 року № 441.
Відтак, позивач наголошує на тому, що обидва накази від 16 липня 2021 року (№ 236 о/с та 441) були видані начальником ДСР НП України Русланом Марчуком протиправно.
Щодо висновку проведення службового розслідування, то позивач наголошує на його протиправності, оскільки начальник УСР в Луганській області ДСР НП України Євген Беляев першочергово навіть не мав права взагалі не те щоб накладати хоча б один з передбаченого Статутом вид дисциплінарного стягнення, а навіть призначати службове розслідування, оскільки у нього не було повноважень, відтак відповідно до Положення про ДСР НП України (пункти 1,2 розділу V) обов'язки щодо, зокрема забезпечення дотримання службової дисципліни працівниками ДСР, призначення службового розслідування за фактами порушення працівниками ДСР, а також вирішення питання щодо притягнення працівників Департаменту до дисциплінарної відповідальності покладені на начальника ДСР НП України.
Позивач наголошує, що згідно з положеннями частини третьої статті 14 Статуту службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Однак, в порушення цих вимог, та інших норм законодавства (що оговорювалися в цій уточненій позовній заяві) начальник УСР в Луганській області затвердив висновок, приймав участь в проведенні службового розслідування, видав наказ про призначення та проведення службового розслідування від 09 липня 2021 року № 63, видав наказ про організацію роботи та здійснення конролю за ОСОБА_1 від 06.07.2021 № 62 та підготував клопотання на ім'я Руслана Марчука . В той же час прямим керівником начальника УСР в Луганській області ДСР НП України Свгена Беляева є заступник начальника Департаменту, який відповідно до розподілу функціональних обов'язків здійснює координацію та контроль за діяльністю управління, тобто Михайло Максименко.
Відтак, за твердженням позивача, Порядком встановлені чіткі вимоги до оформлення висновку, то Євген Беляев повинен був установити невідповідність поданого дисциплінарною комісією з метою його затвердження Висновку.
Позивач наголошує, що відображаючи дисциплінарною комісією УСР в Луганській області ДСР НП України у висновку думку про те, що у ході проведення службового розслідування дисциплінарна комісія вважає недоцільним зазначати відомості, що характеризують ОСОБА_1 , у зв'язку з недавнім його відрядженням до УСР в Луганській області, тим самим не дотримано вимог абзацу третього пункту 4 Порядку та вимог частини шостої статті 14 Статуту. У висновку зазначено, що службова дисципліна зобов'язує поліцейського безумовно виконувати накази керівників віддані (видані), в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону. Водночас в обґрунтуваннях висновку дисциплінарної комісії УСР в Луганській області ДСР НП України йде посилання на частину першу статті 5 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до якої поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно його виконати. Натомість, як зазначає позивач, всупереч зазначеному дисциплінарна комісія приходить до висновку щодо його особистої безвідповідальності, здійснення ним порушення службової дисципліни та неналежного ставлення до його службових обов'язків, при цьому, навіть не проаналізувала його посадові обов'язки.
На думку позивача, невідповідність висновку вимогам чинного законодавства полягає і в тому, що був сформований склад дисциплінарної комісії всупереч вимогам пункту першого розділу II Положення про дисциплінарні комісії, відповідно до яких персональний склад дисциплінарних комісій із проведення службових розслідувань за відомостями про порушення поліцейським посадових (функціональних) обов'язків, наказів безпосереднього керівника, втрату службового посвідчення та (або) спеціального жетона (знака) формується із числа поліцейських та працівників органу (підрозділу) поліції, в якому проходить службу зазначений поліцейський. Зауважує, що він проходив службу в Департаменті, а не в УСР в Луганській області ДСР НП України, тоді як в УСР в Луганській області ДСР НП України він лише перебував у відрядженні з метою надання практичної допомоги.
Відтак, доручення щодо доопрацювання дисциплінарною комісією висновку про дисциплінарне стягнення в дисциплінарній справі відсутнє. Це дає підстав вважати, що воно керівником УСР в Луганській області ДСР НП України також не надавалося. Отже, Євгеном Бєляєвим не було повернуто дисциплінарній комісії висновок хоча б з тих підстав, що він в цілому не відповідав вимогам, визначеним в Дисциплінарному статуті та Порядку, а дисциплінарною комісією неналежно виконано свої обов'язки, з огляду на що позивач просить суд скасувати такий висновок службового розслідування.
Щодо прийняття рішення начальником УСР в Луганській області ДСР НП України Євгеном Бєляєвим про призначення та проведення службового розслідування від 09.07.2021, то позивач зазначив наступне.
12 липня 2021 року в приміщенні Управління стратегічних розслідувань в Луганській області ДСР НП України він отримав наказ начальника зазначеного управління від 09 липня 2021 року № 63 про призначення та проведення відносно позивача службового розслідування. Цього ж дня у позивача було відібрано пояснення. Не погодившись з наказом № 63 позивачем надіслані відповідні рапорти до начальника ДСР НП України Руслана Марчука.
Позивач вважає, що наказ був виданий з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки враховуючи Положення про ДСР НП України, Положення УСР в Луганській області ДСР НП України, його посадову інструкцію, організаційно-розпорядчий документ про призначення йому, як працівнику ДСР НП України, службового розслідування мав право Михайло Максименко - перший заступник начальника ДСР НП України та Руслан Марчук - начальник ДСР НП України, а рішення відносно призначення йому дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органу поліції - лише Руслан Марчук - начальник ДСР НП України, у зв'язку з чим позивач наголошує на протиправності наказі від 07 липня 2021 року № 63 про призначення службового розслідування, з огляду на що, за висновком позивача, такий наказ підлягає скасуванню.
Щодо прийняття рішення начальником УСР в Луганській області ДСР НП України Євгеном Бєляєвим про організацію роботи та здійснення контролю за ОСОБА_1 , то позивач зазначив наступне.
Відповідно до наказу начальника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Руслана Марчука від 01.07.2021 № 393 у зв'язку із службовою необхідністю та з метою надання практичної допомоги в здійсненні досудового розслідування у відкритому 05.02.2020 кримінальному провадженні позивача (заступника начальника 2-го відділу (оперативно-технічної розвідки) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України) та іншого працівника з Управління стратегічних розслідувань в Полтавській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України із 06.07.2021 по 04.08.2021 було відряджено до Управління стратегічних розслідувань в Луганській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України.
Пояснює, що перебуваючи у відрядженні в УСР Луганській області ДСР НП України, 08.07.2021 працівником канцелярії йому передано постанову прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Лисичанської окружної прокуратури Д. Бєлоусова про доручення проведення слідчих (розшукових) дій оперативними працівниками від 07.07.2021 № 09/3-668 вих-21, надісланого на адресу начальника УСР в Луганській області ДСР НПУ Беляева Є.О.
Відповідно до змісту постанови прокурора прокурор Лисичанської окружної прокуратури Д. Бєлоусов постановив:
1. Доручити працівникам УСР в Луганській області ДСР НП України встановити покупців незаконно зрубленої деревини та допитати їх щодо обставин замовлення, доставки, вартості деревини, транспортного засобу та водія, який здійснив доставку, дати та часу, можливості впізнати водія, тощо. Відносно яких осіб необхідно провести зазначені дії визначено в постанові прокурора;
2. Після встановлення та допиту провести впізнання з покупцями за фотознімками фігурантів кримінального провадження.
Позивач додає, що ураховуючи пункт 1 розділу І, підпункти 5, 19 пункту 1 розділу III Положення про Управління стратегічних розслідувань в Луганській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, затвердженого наказом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 09.11.2019 № 17, УСР в Луганській області ДСР НП України є структурним (відокремленим) підрозділом ДСР НП України та згідно із законодавством України здійснює оперативно-розшукову діяльність; здійснює оперативно-розшукові заходи, у тому числі оперативно-технічні, з викриття організованих груп та злочинних організацій, їх організаторів, учасників та осіб, які сприяють, укривають їх злочинну діяльність та фінансування; виконує в межах компетенції та в установленому КПК України порядку письмові доручення слідчого, вказівки прокурора та ухвали слідчого судді щодо проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадження, прокурор Лисичанської окружної прокуратури Д. Бєлоусов надіслав постанову прокурора саме до начальника УСР в Луганській області ДСР НП України Є. Беляеву для її виконання його підлеглими. Тому, начальник УСР в Луганській області Є. Беляев на постанові прокурора наклав резолюцію такого змісту: «Валуйський О.С. Підпис.08.07.2021».
Однак, в свою чергу, О. Валуйський - заступник начальника УСР в Луганській області ДСР НП України, всупереч доручення прокурора у кримінальному провадженні Лисичанської прокуратури Д. Белоусова (відповідно до якого виконання прокурора доручено працівникам УСР в Луганській області ДСР НП України), наклав резолюцію: «ОСОБА_1 До виконання. 08.07.2021. Підпис.».
Разом з тим, як наголошує позивач, на момент відрядження він займав посаду заступника начальника 2-го відділу (оперативно-технічної розвідки) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, а відтак, начальник Управління, що входить в склад Департаменту, на думку позивача, перевищив свої повноваження видавши наказ № 62 по відношенню позивача - працівника Департаменту, оскільки позивач не проходив службу в УСР в Луганській області та обіймав посаду заступника начальника 2-го відділу (оперативно - технічної розвідки) ДСР НП України, повноваження щодо такого видання наказу ніхто не надавав.
Позивач наголошує, що він виключно на той час був у відрядженні в УСР в Луганській області ДСР НП України, а відтак, дії щодо встановлення, допиту та впізнання фігурантів кримінального провадження ніколи не проводив, у зв'язку з тим, що він увесь час перебуваючи на службі в органах поліції був оперативно-технічним працівником в оперативно-технічному відділі (різних підрозділів поліції), а відтак до його повноважень не належали виконання таких дій. Пояснює, що до його посадових обов'язків належало, зокрема, знати порядок організації та проведення оперативно-технічних заходів та негласних слідчих (розшукових) дій, вміти його застосовувати у складній оперативній підготовці, вимоги щодо особливостей роботи відділу оперативно-технічної розвідки в умовах режимних обмежень та консперацій, а також їх виконувати, а також про спеціальні технічні засоби, що застосовуються під час роботи.
Відтак позивач просить суд задовольнити позовні вимоги та скасувати оскаржувані висновок та накази.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Разом з тим, проаналізувавши позовні вимоги та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, суд зазначає, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог, тобто, позивачем в даному позові заявлено вимоги щодо, зокрема:
до відповідача 1 - Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України; щодо:
визнати протиправним та скасувати наказ, виданий начальником ДСР НП України Р. Марчуком від 16 липня 2021 року № 236 о/с «По особовому складу», яким звільнено позивача із займаної посади;
визнати протиправним та скасувати наказ, виданий начальником ДСР НП України Р. Марчуком від 16 липня 2021 року № 441 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»;
відповідача 2 - Управління стратегічних розслідувань Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, щодо:
визнати протиправним та скасувати висновок, затверджений начальником УСР в Луганській області ДСР НП України Є. Бєляєвим від 13.07.2021 «Про проведення службового розслідування»;
визнати протиправним та скасувати наказ начальника УСР в Луганській області ДСР НП України Є. Бєляєва від 09.07.2021 № 63 «Про призначення та проведення службового розслідування»;
визнати протиправним та скасувати наказ визнати протиправним та скасувати наказ начальника УСР в Луганській області ДСР НП України Є. Бєляєва від 06.07.2021 № 62 «Про організацію роботи та здійснення контролю за ОСОБА_1 ».
Тобто, суд зазначає, вказані вимоги звернуті до різних відповідачів та мають індивідуальний предмет доказування, оскільки заявлені позивачем вимоги розглядаються на підставі різних документів та регулюються різними законодавчими актами України.
Заявлені позивачем в одному адміністративному позові вимоги мають три окремі предмети доказування та з'ясування обставин, а саме:
(1) в частині видання наказу начальника УСР в Луганській області ДСР НП України Є. Бєляєва від 06.07.2021 № 62 «Про організацію роботи та здійснення контролю за ОСОБА_1 »., яким на позивача покладено певні службові обов'язки. Тобто, з метою вирішення питання протиправності такого наказу суду слід аналізувати посадові обов'язки начальника УСР в Луганській області ДСР НП України щодо покладення на ОСОБА_1 обов'язків службової діяльності, у їх взаємозв'язку з статтями Дисциплінарного статуту та законодавством України;
(2) в частині правомірності підстав призначення службового розслідуванні начальника УСР в Луганській області ДСР НП України та його проведення поліцейськими саме УСР в Луганській області ДСР НП України (наказ № 63 від 09.07.2021) та висновку службового розслідування;
(3) щодо підстав притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача (накази від 16 липня 2021 року № 441 «про притягнення до дисциплінарної відповідальності» та від 16 липня 2021 року № 236 о/с «по особовому складу» про звільнення позивача).
Тобто, предметом даної позовної заяви є об'єднані вимоги, які мають самостійні та значні предмети та обсяги доказування, що також супроводжуються різними доказами та підставами їх виникнення.
Вчинення зазначених дій та прийняття відповідних рішень, які просить позивач, є окремою самостійною процедурою, правова оцінка яких може бути надана виключено за різними правовим регулюванням.
Суддя також акцентувати увагу на тому, що об'єднані позивачем в одній позовній заяві вимоги, не є основними та похідними позовними вимогами, що, крім власне порушення правил об'єднання позовних вимог, призведе до того, що сукупний розгляд об'єднаних в один позов вимог, які мають свій власний обсяг окремих доказів та обставин взаємовідносин сторін, значно ускладнить та уповільнить розгляд такої справи.
Крім іншого, слід звернути увагу позивача на п. 4 ч. 2 ст. 45 КАС України, відповідно до якого з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.
У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Таким чином, враховуючи викладені обставини, позовна заява, відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України, підлягає поверненню.
Керуючись п. 6 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позовну заяву повернути позивачу.
2. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву. Копія позовної заяви залишається в суді.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання. Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293 -- 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) .
Суддя О.А. Кармазін