ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
24 вересня 2021 року м. Київ № 640/19418/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., вирішивши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ядзакі Україна»
до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ядзакі Україна» (далі також - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (далі також - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення №0003875212 від 12.05.2020 року; податкове повідомлення-рішення №0003885212 від 12.05.2020 року; податкове повідомлення-рішення №0003895212 від 12.05.2020 року; податкове повідомлення-рішення №0003905212 від 12.05.2020 року; податкове повідомлення-рішення №0003845212 від 12.05.2020 року.
Адміністративний позов обґрунтовано тим, що за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки відповідачем встановлені порушення податкового законодавства України позивачем, із чим останній не погоджується.
Так, господарські операції позивача із контрагентами є реальними, що підтверджується первинними документами, наданими ТОВ «Ядзакі Україна» під час спірної перевірки. В свою чергу, технічні помилки, допущені у податкових розрахунках за формою 1-ДФ, на переконання позивача, не завдають жодної шкоди державному бюджету та не призвели до заниження податку на доходи фізичних осіб.
Зокрема, позивач переконаний, що ним правомірно включено до собівартості реалізованої продукції вартість послуг по забезпеченню трудовими ресурсами за Договором про надання послуг на загальну суму 39 951 324,99 грн., а також сформовано податковий кредит на загальну суму 7 990 265,03 грн.
Висновки відповідача про те, що позивачем не відкориговано значення від'ємного об'єкту оподаткування минулих звітних періодів у податковій звітності за 2019 рік, не відповідають фактичним обставинам, оскільки зазначене коригування звітних періодів у податковій звітності за 2019 рік, на думку позивача, не відповідають фактичним обставинам, оскільки зазначене коригування здійснено позивачем шляхом подання 05.03.2020 року уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з ПнП за І квартал 2019 року, І півріччя 2019 року та 9 місяців 2019 року.
Крім того, позивачем зазначено, що у останнього відсутній обов'язок для нарахування податкових зобов'язань з ПДВ та реєстрації податкових накладних за договором з ТОВ «Профур», оскільки, позивачем не здійснювалося будь-яких операцій з безоплатного надання майна в оренду ТОВ «Профур» та первинних документів за фактом надання подібних послуг не складалося.
Серед іншого, висновки відповідача про не нарахування податкових зобов'язань в грудні 2018 року у загальній сумі 461 525,00 грн. від балансової вартості основних засобів, які ліквідовано за самостійним рішенням платника податку є неправомірними, оскільки, як зазначено позивачем, ТОВ «Ядзакі Україна» належним чином документально оформлено факт знищення, розібрання, перетворення основних засобів, внаслідок чого основні засоби не можуть використовуватися за первісним призначенням у зв'язку з фізичним зносом та подано відповідні документи до Офісу великих платників податку.
З огляду на наведене, позивач просить суд задовольнити позовні вимог.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 09.11.2020 року.
Через канцелярію суду 18.09.2020 року Офісом великих платників податків Державної податкової служби подано відзив на позовну заяву.
Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у Акті перевірки від 23.03.2020 року №39/28-10-52-12/32269989, за висновками якого, ТОВ «Ядзакі Україна» занижено податок на прибуток всього у сумі 18 787 486,00 грн., завищено суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню всього у сумі 15 816 049,69 грн., завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 Декларації) за вересень 2019 року у сумі 786 752 грн., не складено та не зареєстровано в ЄРПН протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України, податкові накладні на загальну суму 45 421 194,90 грн., у тому числі ПДВ 7 570 199,15 грн., на загальну суму 6 254 025,11 грн., у тому числі ПДВ 1 042 337,52 грн.
Відповідачем зазначено, що у наданих до перевірки документів відсутні документи, що підтверджують забезпечення Виконавця Договору про надання послуг трудовими ресурсами та інших документів, які отримували необхідність отримання таких послуг. Також, позивачем не надано жодних первинних документів, які свідчили б про конкретні факти надання ТОВ «Смарт Солюшнс» послуг по забезпеченню трудовими ресурсами, обумовлених договором про надання послуг. В свою чергу, відображатися у податковій звітності повинна лише та господарська операція, яка фактично відбулася, а не зміст якої лише відображений в первинних документах.
Крім того, відповідач стверджує, що позивачем не подано уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за 9 місяці 2019 року та не зменшено значення р. 3 2 4 «Сума від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років (підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України)» додатку РІ із 120 470 934 грн. до 30 257 858 грн., відповідно до податного додатку ТЦ «Самостійне коригування ціни контрольованої операції і сум податкових зобов'язань платника податку», що призвело до заниження різниць, які виникають відповідно до Податкового кодексу України (-) за 9 місяців 2019 року у сумі 120 470 934 грн. (у т.ч. за І квартал 2019 року у сумі 1 120 470 934 грн., за І півріччя 2019 року у сумі 120 470 934 грн., за 9 місяців 2019 року у сумі 120 470 934 грн.).
Зокрема, відповідачем встановлено, що за Договором про надання послуг, укладеним між позивачем і ТОВ «Профур», позивач отримує послуги з виготовлення продукції, за допомогою персоналу ТОВ «Профур» на виробничих потужностях, які належать скаржнику. Тобто, відповідач дійшов висновку, що позивач надає в безоплатне користування майно, а саме виробничі площі та обладнання, на якому здійснюється виготовлення продукції, працівникам ТОВ «Профур».
Таким чином, спірною перевіркою встановлено, що на безоплатну оренду майна позивачем не нараховано податкові зобов'язання з ПДВ та не включено до складу податкових зобов'язань відповідних звітних періодів.
Зокрема, на порушення вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, скаржником не складено та не зареєстровано в ЄРПН протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України податкові накладні на загальну суму 45 421 194,90 грн.
Крім того, такі порушення призвели до нарахування штрафних санкцій відповідно до пункту 120-1.2 статті 120-1 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.
Щодо винесеного податкового повідомлення-рішення від 12.05.2020 року №0003845212, спірною перевіркою встановлено, що платником подано з недостовірними відомостями та з помилками податкові звіти про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку на доходи х фізичних осіб та невірно відображено відомості щодо такого платника податку у поданих податкових розрахунках за ф.1-ДФ, а саме: платником за період перевірки у податковому розрахунку (ф. №1-ДФ) невірно відображено інформацію пор осіб, податкові номери яких відсутні в окремому реєстрі ДРФО за 3 квартал 2018 року, 4 квартал 20018 року по РНОКПП (допущені помилки), у зв'язку із чим, збільшено зобов'язання за штрафною санкцією у розмірі 510 грн.
Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Через канцелярію суду 18.09.2020 року Офісом великих платників податків Державної податкової служби подано заяву про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, що обумовлено тим, що ТОВ «Ядзакі Україна» перебуває на податковому обліку у Західному управлінні Офісу великих платників податків Державної податкової служби. Обслуговування та супроводження судових справ по цьому платнику податків здійснюється працівниками юридичного відділу Львівського управління за довіреністю Офісу великих платників податків Державної податкової служби.
Ухвалою Окружного адміністративного сулу від 29.09.2021 року заяву Офісу великих платників податків Державної податкової служби про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Підготовче засідання в адміністративній справі №640/19418/20, яке відбудеться 09.11.2020 року о 10 год. 00 хв., ухвалено провести за участю представника Офісу великих платників податків ДПС в режимі відеоконференції. Забезпечення проведення відеоконференції в адміністративній справі №640/19418/20 доручено Восьмому апеляційному адміністративному суду (м. Львів, вул. Саксаганського, 13).
Через канцелярію суду 09.10.2020 року позивачем подано відповідь на відзив.
У відповіді на відзив позивач проти викладених у відзиві тверджень заперечує з тих підстав, що останнім надані усі первинні документи, зокрема, акти виконаних робіт (наданих послуг), які містять вичерпну інформацію про зміст, період та вартість наданих послуг, в той час, як інформація про прізвища залучених працівників чи фактично витрачений ними час в процесі надання послуг жодним чином не спростовує факту реальності господарських операцій позивача, оскільки така інформація міститься в калькуляціях, а її дублювання у актах виконаних робіт (наданих послуг) є недоцільним та не вимагається чинним законодавством України.
Крім того, позивачем зауважується, що уточнюючі декларації подані останнім в той період, коли перевірка була зупинена (з 31.01.2020 року по 16.03.2020 року), що не заборонено податковим законодавством. В свою чергу, доводи відповідача про те, що подання уточнюючих декларацій у період зупинення перевірки забороняється з огляду на те, що термін зупинення зараховується у загальний строк проведення перевірки є необґрунтованими та не відповідають вимогам законодавства.
Зокрема, факт переходу до ТОВ «Профур» права користування приміщенням та обладнанням позивача - відсутній, з огляду на що, на переконання позивача, в даному випадку відсутній об'єкт оподаткування ПДВ та обов'язок позивача складати відповідні податкові накладні на суму 45 421 194,90 грн.
Зазначене позивач просить суд врахувати під час вирішення справи по суті.
У підготовче засідання 09.11.2020 року прибув представник позивача.
Судом встановлено технічний зв'язок із Восьмим апеляційним адміністративним судом, разом з тим, встановлення складом суду осіб, які прибули у підготовче засідання в режимі відеоконференції до Восьмого апеляційного адміністративного суду, не вдалося за можливе, оскільки працівник апарату Восьмого апеляційного адміністративного суду, відповідальний за забезпечення проведення відеоконференції 09.11.2020 року у справі №640/19418/20 залишив зал судового засідання Восьмого апеляційного адміністративного суду під час вчинення судом зазначеної процесуальної дії.
Зокрема, пізніше, під час проведення підготовчого засідання, технічний зв'язок із Восьмим апеляційним адміністративним судом втрачено.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відкладення підготовчого засідання на іншу дату.
Ухвалою Окружного адміністративного сулу від 09.11.2020 року підготовче засідання в адміністративній справі №640/19418/20, відкладено на 23.11.2020 року. Забезпечення проведення відеоконференції в адміністративній справі №640/19418/20 доручено Восьмому апеляційному адміністративному суду (м. Львів, вул. Саксаганського, 13).
Відповідно до Довідки секретаря судового засідання від 23.11.2020 року, у зв'язку із перерубуванням головуючого судді Маруліної Л.О. у відпустці, справу №640/19418/20 знято з розгляду.
Через канцелярію суду 27.11.2020 року відповідачем подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції шляхом доручення Господарському суду Львівської області її забезпечення.
Визначивши дату наступного підготовчого засідання в режимі відеоконференції, враховуючи заяву відповідача від 27.11.2020 року, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2020 року підготовче засідання в адміністративній справі №640/19418/20 призначено на 25.01.2021 року, яке провести за участю представника Офісу великих платників податків ДПС в режимі відеоконференції; забезпечення проведення відеоконференції в адміністративній справі №640/19418/20 доручено Господарському суду Львівської області (м. Львів, вул. Личаківська, 128); підготовче засідання для інших осіб, які беруть у справі, відбудеться в приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, зал судових засідань №6.
У підготовче засідання 25.01.2021 року в режимі відеоконференції прибули представники позивача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2021 року закрито підготовче провадження у справі. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 04.03.2021 року. Забезпечення проведення відеоконференції в адміністративній справі №640/19418/20 доручено Господарському суду Львівської області (м. Львів, вул. Личаківська, 128).
Через канцелярію суду 04.03.2021 року позивачем подано клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.
Згідно з Довідкою секретаря судового засідання від 04.03.2021 року сторонами участь уповноважених представників не забезпечено.
Враховуючи неявку представника відповідача, та подане представником позивача клопотання від 04.03.2021 року, суд дійшов висновку про закінчення розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі частини дев'ятої статті 205 кодексу адміністративного судочинства України.
На електронну пошті суду 05.03.2021 року надійшло клопотання представника Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про заміну відповідача правонаступником у зв'язку із ліквідацією як юридичних осіб публічного права територіальних органів ДПС України, зокрема, Офіс великих платників податків ДПС.
На електронну пошту суду 28.04.2021 року надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Окружного адміністративного суд міста Києва від 13.05.2021 року клопотання представника Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про заміну відповідача правонаступником задоволено. Замінено відповідача - Офіс великих платників податків ДПС (код ЄДРПОУ 43141471) на правонаступника - Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ ВП 44045187, адреса: 79026, Львівська обл., м. Львів, вул. Стрийська, буд.35).
Водночас, після здійснення процесуального правонаступництва відповідача у справі, адміністративна справа №640/19418/20 стала не підсудна Окружному адміністративному суду міста Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суд міста Києва від 16.06.2021 року суд вийшов з письмового провадження. Призначено судове засідання в режимі відеоконференції з метою вирішення питання передачі адміністративної справи №640/19418/20 на розгляд іншого адміністративного суду на 01.07.2021 року. Забезпечення проведення відеоконференції в адміністративній справі №640/19418/20 доручено Восьмому апеляційному адміністративному суду (м. Львів, вул. Саксаганського, 13).
Відповідно до Довідки секретаря судового засідання від 01.07.2021 року зважаючи на надходження апеляційної скарги на ухвалу суду, справу № 640/19418/20 знято з розгляду, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Після повернення матеріалів справи №640/19418/20 суду першої інстанції про призначення наступного судового засідання на 12.08.2021 року сторін повідомлено у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
Через канцелярію суду 03.08.2021 року відповідачем подано клопотання про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.
У судове засідання 12.08.2021 року прибув представник позивача.
Судом оголошено про надходження клопотання відповідача від 03.08.2021 року, яке станом на 12.08.2021 року не є вирішеним у зв'язку із перебування складу суду у відпустці під час надходження останнього.
Ухвалою Окружного адміністративного суд міста Києва від 12.08.2021 року заяву Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Судове засідання з метою вирішення питання передачі адміністративної справи №640/19418/20 на розгляд іншого адміністративного суду, яке відбудеться 01.09.2021 року ухвалено провести за участю представника Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків в режимі відеоконференції. Забезпечення проведення відеоконференції в адміністративній справі №640/19418/20 доручено Галицькому районному суду міста Львова (вулиця Чоловського, 2, Львів, Львівська область, 79018).
У судове засідання 01.09.2021 року сторони не прибули; технічного зв'язку із Галицьким районним судом міста Львова не встановлено.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.09.2021 року судом постановлено продовжити розгляд справи по суті у письмовому провадженні з огляду на судову практику вирішення питання підсудності в аналогічних випадках.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 77.4 статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за IV квартал 2019 року, на підставі наказу Офісу великих платників податків ДПС від 11.11.2019 року №422 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Ядзакі Україна»», Львівським управлінням Офісу великих платників податків ДПС проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Ядзакі Україна» з питань здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків і зборів, дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період х 01.10.2016 року по 30.09.2019 року, та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 30.09.2019 року (далі також - спірна перевірка), за результатами якої складено Акт від 23.03.2020 року №39/28-10-52-12/32269989 (далі також - Акт перевірки).
Згідно із змістом Акта перевірки (розділ ІІ), перевірка проводилася з 27.11.2019 року по 16.03.2020 року. Термін проведення перевірки продовжувався на 15 робочих днів з 13.01.2020 року на підставі наказу Офісу великих платників податку ДФС від 09.01.2020 року №4 «Про продовження документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Ядзакі Україна» (ЄДРПОУ 32269989)». Термін проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Ядзакі Україна» зупинявся з 31.01.2020 року терміном 30 робочих днів, на підставі наказу Офісу великих платників податку ДФС від 31.01.2020 року №131 «Про зупинення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Ядзакі Україна» (ЄДРПОУ 32269989)».
За висновками Акту перевірки, встановлено порушення ТОВ «Ядзакі Україна» податкового законодавства України :
- підпункту 134.1.1 пункту 134 статті 134, пункту 135.1 статті 135; пункту 134.1. статті 134, підпункту 140.4.2. пункту 140.4 статті 140 Податкового Кодексу України (із змінами та доповненнями); пунктів 7, 9, 10, 11, 15 МСБ02 «Запаси», видані Радою з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку станом на 1 січня 2012 року (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток всього у сумі 18 787 486 грн., у тому числі за IV кв. 2016 року у сумі 634 561 грн., за 1 кв. 2019 року у сумі 11 570 725 грн., за ІІ кв. 2019 року у сумі 5 767 370 грн., за ІІІ кв. 2019 року у сумі 814 830 грн.
- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1. статті 188; пункту 185.1. статті 185, пункту 187.1статті 189; пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством: завищено суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванні 15816049,69 грн. у тому числі за жовтень 2016 року у сумі 88903,13 грн., за листопад 2016 року у сумі 238907,81 грн., за грудень 2016 року у сумі 277990,94 грн., за січень 2017 року у сумі 19535,33 грн., за лютий 2017 року у сумі 53766,23 грн., за березень 2017 року у сумі 156554,61 грн., за квітень 2017 року у сумі 147884,31 грн., за травень у сумі 47067,75 грн., за червень 2017 року у сумі 222055,12 грн., за липень у сумі 119383,89 грн., за серпень 2017 року у сумі 109458,03 грн., за вересень 174965,27 грн., за жовтень 2017 року у сумі 258988,54 грн., за листопад 2017 року у сумі 331853,32 грн., 331853,32 грн., за грудень 2017 року у сумі 416390,35 грн., за січень 2018 року у сумі 460194,79 грн., за лютий 2018 року у сумі 593342,54 грн., за березень 2018 року у сумі 101059,74 грн., за квітень 2018 року у сумі 1037060,83 грн., за травень 2018 року у сумі 292082,52 грн., за червень 2018 року у сумі 107945,67 грн., за липень 2018 року у сумі 758882,01 грн., за серпень 2018 року у сумі 155545,35 грн., за вересень 2018 року у сумі 683632,86 грн., за жовтень 2018 року у сумі 104874,84 грн., за листопад 2018 року у сумі 1387543,06 грн., за грудень 2018 року у сумі 2865333,02 грн., за січень 2019 року у сумі 187953,68 грн., за лютий 2019 року у сумі 527790,63 грн., за березень 2019 року у сумі 301365,07 грн., за квітень 2019 року у сумі 1284687,05 грн., за травень 2019 року у сумі 760712,22 грн., за червень 2019 року у сумі 1490923,08 грн., за липень 2019 року у сумі 51416,10 грн.;
- завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації) за вересень 2019 року у сумі 786 752 грн.
- пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме підприємством не складено та не зареєстровано в єдиному реєстрі податкових накладних протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкові накладні: на загальну суму 45 421 194, 90 грн., в т.ч. ПДВ на суму 7 570 199, 15 грн.; на загальну суму 6254025, 11 грн. в т.ч. ПДВ 1042337, 52 грн.;
- розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року №4, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 року за N111/26556, та «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового Кодексу України, щодо подання відомостей з недостовірними даними - неповідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей №1-ДФ про доходи громадян за 3-4 кв.2018 року;
- вимоги пункту 2 статті 6 Закону України №2464-VI від 08.07.2010, із змінами та доповненнями, а саме порушено порядок нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що призвело до заниження нарахування внеску за період перевірки на загальну суму 577 395,60 грн.
Відповідно до листа Офісу великих платників податків ДПС від 07.05.2020 року №17430/10/28-10-52-12, позивача за результатами розгляду заперечення від 23.04.2020 року (вх. Львівського управління Офісу ВПП ДПС №12773/10 від 29.04.2020 року) на акт від 23.03.2020 року №39/28-10-52-12/32269989 та доданих документів, комісією із розгляду спірних питань, які виникають під час організації та проведення документальних перевірок та розгляду заперечень прийнято рішення наступного змісту: «висновки акта перевірки від 23.03.2020 року №39/28-10-52-12/32269989 є правомірними, аргументи, викладені в запереченні ТОВ «Ядзакі Україна» від 23.04.2020 року та додані документи не спростовують висновки акта перевірки.
Листом від 12.05.2020 року №17693/10/28-10-52-12 Львівським управлінням Офісу великих платників податків ДПС направлено ТОВ «Ядзакі Україна» податкові повідомлення-рішення із розрахунками штрафних санкцій:
- №0003875212 від 12.05.2020 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на 18 152 825, 00 грн. та донораховано штрафні санкції на суму 4 538 231,00 грн.;
- №0003885212 від 12.05.2020 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ, задекларовану на рахунок платника в банку, у розмірі 18 725 489, 61 грн., визначено податкове зобов'язання у сумі 14 980 391, 64 грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 3 745 097, 97 грн.;
- №0003895212 від 12.05.2020 року, яким зменшено розмір від'ємного значення ПДВ за вересень 2019 року на суму 786 752, 00 грн.;
- №0003905212 від 12.05.2020 року, яким застосовано штрафні санкції на суму 4 081 335,18 грн. у зв'язку з несвоєчасною реєстрацією податкових накладних;
- №0003845212 від 12.05.2020 року, щодо застосування штрафних санкцій у розмірі 510 грн за платежем податок з доходів фізичних осіб.
Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, в порядку адміністративного оскарження останніх, позивач звернувся до Державної податкової служби України, рішенням якої від 20.07.2020 року №22937/6/99-00-06-02-02-06 залишено податкові повідомлення - рішення без змін, а скаргу позивача - без задоволення.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, додаткові пояснення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принцип законності вимагає, щоб органи державної влади мали повноваження на вчинення певних дій та в подальшому діяли виключно в межах тих повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України), у поєднанні з принципом законності вимагає, щоб такі дії органів державної влади були ще й правовими.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Разом з цим, згідно з частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями) (далі також - ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з пунктом 75.1, абзацами 1, 2, 5 підпункту 75.1.2 пункту 75.1. 2 статті 75 ПК України Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Згідно з абзацом 1 пункту 86.3. статті 86 ПК України акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).
Пунктами 86.8. та 86.10. статті 86 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.
Суд зазначає, що позивачем не ставиться під сумнів дотримання відповідачем процедури документальної планової виїзної перевірки та оформлення її результатів.
Щодо суті встановлених контролюючим органом порушень податкового законодавства України, суд зазначає наступне.
Згідно з Актом перевірки податковим органом встановлено, зокрема, порушення ТОВ «Ядзакі Україна» підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 ПК України, пунктів 7, 9, 10, 11, 15 Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку 2 «Запаси», пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, що призвело до заниження собівартості реалізованої продукції на загальну суму 39 951 324,99 грн., а також завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 7 990 265, 03 грн. по послугах, отриманих позивачем від ТОВ «Смарт Солюшнс».
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).
Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Відповідно до підпункту 140.4.2. пункту 140.2 статті 140 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу.
Згідно з пунктами 198.1-198.3 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.
Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до висновків контролюючого органу, до спірної перевірки ТОВ «Ядзакі Україна» не надано жодних первинних документів, які б фіксували конкретні факти надання ТОВ «Смарт Солюшнс» послуг по забезпеченню трудовими ресурсами, обумовлених договором про надання послуг від 07.07.2015 року №0707-3Ф/15. Так, у досліджуваних відповідачем актах про надання послуг чітко не вказано, які саме послуги по забезпеченню трудовими ресурсами надавалися Виконавцем, не зазначено кількості трудових ресурсів за відповідний період, не конкретизовано змісту наданих послуг, не надано документів, що підтверджують забезпечення Виконавцем трудовими ресурсами, та інших документів, які б підтверджували необхідність отримання послуг.
Суд зауважує, що згідно з частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі здійснення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві вказану послугу, якщо інше не встановлене договором.
Так, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента і визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). В свою чергу, зміст договору складають умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, й умови, обов'язкові згідно з актами цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Тобто, платників податків наділено правом передбачати в договорах будь-які умови, що не суперечать чинному законодавству.
Суд звертає увагу, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством, а для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент здійснення господарський операцій між позивачем та контрагентами) (далі також - Закон №996) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
З матеріалів справи в межах дослідження спірного порушення судом встановлено, що між Західноукраїнською філією ТОВ «Смарт Солюшнс» (Виконавець) та ТОВ «Ядзакі Україна» укладено Договір від 07.07.2015 року №0707-3Ф/15 про надання послуг (далі також - Договір), відповідно до положень якого, Виконавець зобов'язується надати Замовнику платні послуги, що визначені у Додатках до цього Договору (далі - послуга). Замовник зобов'язується оплачувати надані послуги на умовах, узгоджених Сторонами. Вид послуг, місце, час, терміни виконання, а також, якість і обсяг послуг, додаткові умови - визначаються в Додатках до цього Договору, які є його невід'ємною частиною.
Згідно із змістом розділу 7 цього Договору, підтвердженням факту належного надання послуг і підставою для оплати послуг є належним чином підписані та оформлені Акти прийому-передачі наданих послуг.
Відповідно до Додатку №1/OF-15 до Договору від 07.07.2015 року №0707-3Ф/15 Виконавець зобов'язується за Заявкою Замовника і за оплату надати послуги із забезпечення Замовника персоналом на території України, на умовах, які узгоджуються сторонами в Заявках до цього Договору. За необхідності падання Замовнику додаткових послуг з метою підтримки чисельності працівників, що виконують роботи на території Замовника, останній звертається до Виконавця з Заявкою про надання відповідної додаткової послуги та здійснює її оплату на підставі виставленного рахунку. Строки, умови та обсяги додаткових послуг, узгоджуються сторонами в окремих Заявках. (пункт 1).
Працівники, що направляються Замовнику, є співробітниками Виконавця. Виконавець забезпечує дотримання всіх прав Фахівця, передбачених чинним трудовим законодавством України. Виконавець несе відповідальність за дотримання трудового, податкового та інших напрямків законодавства України щодо працівників. Надані працівники не надають будь-які послуги і не здійснюють будь-які дії від імені Замовника. (пункт 2).
Замовник сповіщає Виконавця про свої потреби в трудових ресурсах, характер робіт, рівень необхідної кваліфікації та спеціальних знань письмово у формі Заявки, наведеної в Доповненні - №1 до цього Додатка, який має бути підписаний обома Сторонами.(пункт 6).
Заявка повинна бути направлена не пізніше, ніж за 1 (один) робочий день до передбачуваної дати початку надання послуг. Якщо Заявка направлена пізніше зазначеного терміну, Виконавець докладе всіх зусиль для виконання Заявки, в максимально короткий термін. (пункт 7).
Виконавець не створює на території Замовника стаціонарних робочих місць (власних чи орендованих). Працівники, в рамках цього Договору, вважаються надісланими на виконання трудових функцій з тимчасовим розміщенням в приміщеннях, які відповідають вимогам безпеки, наданих Замовником. Такий напрямок не є відрядженням. Замовник здійснює контроль за дотриманням працівниками правил техніки безпеки. (пункт 8).
Зокрема, між Виконавцем та Замовником укладено низку Додаткових угод до Договору №0707-3Ф/15 від 07.07.2015 року щодо узгодження окремих положень цього Договору.
До матеріалів справи позивачем долучено Акти виконання робіт (наданих послуг) за перевіряємий відповідачем період, в яких зазначено про отримання Замовником послуги «по забезпеченню трудовими ресурсами» за відповідний період. Акти засвідчено підписами відповідальних представників Сторін Договору, печатками юридичних осіб, що відповідає вимогам Закону №996 до первинної документації.
Суд зауважує, що Акт приймання виконаних робіт (послуг) є документом, який фіксує закінчення будь-яких робіт (послуг) та приймання їх замовником за кількістю та якістю, проте типову форму не затверджено, з огляду на що, суд не приймає посилання відповідача у Акті перевірки на не конкретизацію зазначених у актах виконаних робіт наданих послуг.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постанові від 04.04.2018 року у справі №810/4751/13а, відповідно до якої, ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлено. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Власне відсутність максимальної деталізації виконаних послуг та окремих позиції у первинних облікових документах, які не впливають на зміст господарської операції, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності господарських операцій.
Також, позивачем долучено рахунки на оплату за перевіряємий період згідно з Договором №0707-3Ф/15 від 07.07.2015 року.
Зокрема, суд бере до уваги наступне.
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, позивач здійснює наступні види економічної діяльності, а саме: виробництво електричного й електронного устаткування для автотранспортних засобів (основний) (код КВЕД 29.31), виробництво інших вузлів, деталей та приладдя для автотранспортних засобів ( код КВЕД 29.32), та інші.
З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлено, що основним видом діяльності ТОВ «Смарт Солюшнс» є код КВЕД 78.30 Інша діяльність із забезпечення трудовими ресурсами (основний).
На запит ТОВ «Ядзакі Україна» від 22.04.2020 року №542, листом ТОВ «Смарт Солюшнс» підтверджено, що за період з 2016 року по 2019 рік Західноукраїнською філією ТОВ «Смарт Солюшнс» надані ТОВ «Ядзакі України» послуги з забезпечення персоналом на підставі Договору від №0707-3Ф/15 від 07.07.2015 року про надання послуг, для підтримання безперебійного та ефективного виробництва схемних джгутів для автомобілів. Зокрема, зауважено, що забезпечення персоналом за Договором здійснювалося відповідно до Заявок позивача та щомісячній основі. Оплата за надані послуги здійснювалася Замовником відповідно до пункту 20 Додатку №1/OF-15 до Договору.
До листа ТОВ «Смарт Солюшнс» долучено Додаток 1, в якому наведено перелік даних (іпн. та ПІБ, номер перепустки) залучених працівників за період жовтень 2016 року - червень 2019 року. Аналогічний перелік працівників надано ТОВ «Ядзакі Україна».
Крім того, факт отриманих позивачем послуг від ТОВ «Смарт Солюшнс» за Договором від №0707-3Ф/15 від 07.07.2015 року про надання послуг підтверджується витягами з Реєстрів входу та виходу персоналу на територію Товариства. Оскільки залучені працівники безпосередньо брали участь у виробничому процесі Товариства за місцем знаходження заводу у с. Минай Ужгородського району Закарпатської області, то відомості про фактичне прибуття працівників на роботу, а також їхнє вибуття з заводу, додатково підтверджують факт залучення персоналу Товариством на отримання відповідних послуг.
Оплата за Договором про надання послуг здійснювалась Товариством на підставі виставлених рахунків відповідно до погодженого розрахунку. Водночас, факт оплати ТОВ «Смарт Солюшнс» за надані послуги підтверджується платіжними дорученнями.
В ході спірної перевірки відповідачем встановлено, що позивачем відображено вартість отриманих послуг від ТОВ «Смарт Солюшнз» шляхом включення до собівартості реалізованої продукції на загальну суму 39 951 324,99 грн., що підтверджується матеріалами справи та наданими позивачем документами.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового (грошового) зобов'язання на підставі таких операцій.
Суд зауважує, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством, а для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Видаткова накладна - це первинний документ, що підтверджує факт постачання товарів (товарно- матеріальних цінностей), як правило, від постачальника до покупця.
Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 201. 1 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Верховним Судом у своїй постанові від 13.03.2018 року у справі № 809/1062/17 зроблено висновок про обґрунтованість відхилення доводів контролюючого органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій позивача, зважаючи на те, що вони ґрунтуються виключно на припущеннях, які в свою чергу базуються на узагальненій податковій інформації без дослідження первинних документів позивача. При цьому, можливе порушення контрагентом податкової дисципліни не може свідчити про відсутність у позивача права, за результатами господарської діяльності з таким контрагентом, на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, з огляду на відсутність дослідження та аналізу господарських операцій за результатами здійснення яких, сформовано позивачем податковий кредит.
Згідно з абзацами 1-5 пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.
З матеріалів справи судом встановлено, що у зв'язку з наданням послуг позивачу, ТОВ «Смарт Солюшнс» складено та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні, що підтверджується інспекторам ОВПП (стор. 69-75 Акту перевірки). На підставі отриманих від ТОВ «Смарт Солюшнс» зареєстрованих податкових накладних позивачем сформовано податковий кредит. Податкові накладні не були заблоковані на етапі реєстрації, доказів спростування чого відповідачем не надано.
Таким чином, отримавши послуги забезпечення персоналом, позивачем вироблено продукцію та реалізовано її власним контрагентам, отримавши дохід, що спричинив зміни у майновому стані ТОВ «Ядзакі Україна».
Суд звертає увагу, що відповідачем не надано суду будь-яких належних доказів, які покладено в основу висновків Акту перевірки на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених позивачем з контрагентом ТОВ «Смарт Солюшнс», а також, факту суперечності відповідного правочину фіскальним інтересам держави. В свою чергу, надані позивачем документи мають ознаки первинних та достатніх для спростування викладених у Акті перевірки необґрунтованих тверджень податкового органу в цій частині.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, не наведено жодних обґрунтованих обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Смарт Солюшнс» цілям та завданням статутної діяльності позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту надання послуг, а той час, як позивачем надано підтвердження фактичного руху активів в процесі здійснення господарської операції за Договором №0707-3Ф/15 від 07.07.2015 року, належну правосуб'єктність учасників господарської операції (позивач та його контрагент є зареєстрованими платниками ПДВ та не мають ознак фіктивності), наявність ділової мети при здійснення господарської операції (забезпечення виготовлення продукції позивачем та отримання прибутку).
Враховуючи викладене, висновки податкового органу щодо завищення позивачем собівартості реалізованої продукції на загальну суму 39 951 324,99 грн. по відображеній вартості послуг, отриманих від ТОВ «Смарт Солюшнс» та заниження різниць, які виникають відповідно до ПК України та завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 7 990 265, 03 грн. є необґрунтованими, позаяк податкове повідомлення-рішення №0003875212 від 12.05.2020 року в частині відповідного донарахування податку на прибуток, податкове повідомлення-рішення №0003885212 від 12.05.2020 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на суму 7 990 265,03 грн. та податкове повідомлення-рішення №0003895212 від 12.05.2020 року в частині зменшення від'ємного значення ПДВ за вересень 2019 року на суму 786 752 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо висновків відповідача про надання позивачем, контрагенту ТОВ «Профур», послуг з безоплатної оренди приміщень та обладнання, суд зазначає наступне.
В Акті перевірки (стор. 49) контролюючим органом зазначено, що позивачем в порушення вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1. статті 188 ПК України нібито занизило податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 7 570 199,15 грн. внаслідок надання контрагенту ТОВ «Профур» в безоплатне користування майна, а саме - виробничих площ та обладнання, на якому працівниками ТОВ «Профур» здійснюється виготовлення продукції. За твердженням відповідача, позивачем не нараховано податкові зобов'язання з ПДВ на вартість зазначених послуг з безоплатної оренди майна, нібито наданих ТОВ «Профур».
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що між ТОВ «Профур» (далі також - Виконавець) та ТОВ «Ядзакі» (далі також - Замовник) укладено Договір з ТОВ «Профур» №02-17-HR від 11.08.2017 року Замовником отримуються послуги з виготовлення продукції, яка використовується у галузі автомобілебудування (п.1.2 Договору). Надання послуг здійснюється за допомогою персоналу Виконавця (ТОВ «Профур»), відповідно до вимог Замовника (Товариство) до кваліфікаційних якостей такого персоналу.
При цьому, як визначено пунктом 3.2.2. цього Договору визначено, що Товариство зобов'язується забезпечити персонал Виконавця усіма необхідними для надання послуг засобами (інвентарем, обладнанням, спецодягом і т.ін.), а також забезпечити безперешкодний доступ осіб, що надають послуги, до місць їх надання, визначених замовником самостійно.
Додатком №1 до цього Договору визначено, що для надання послуг Виконавець надає персонал за кваліфікацією «в'язальник схемних джгутів», основним обов'язком якого є в'язання за шаблонними схемами джгутів та кабелів із жорстких та м'яких проводів для автомобілів.
Отже, з умов Договору з ТОВ «Профур» висновується, що позивач отримує послуги з виготовлення джгутів та кабелів, які надаються шляхом залучення персоналу Виконавця на виробництво Замовника. Предметом Договору є саме послуга з виготовлення продукції (дія працівника Виконавця з в'язання джгутів та кабелів), а не сам кінцевий продукт чи його складові. Надання витратних матеріалів, виробничого обладнання для використання працівниками під час виготовлення продукції є невід'ємною та необхідною частиною процесу надання послуги, однак не передбачає надання ТОВ «Профур» майнових прав на такі витратні матеріали, обладнання чи приміщення Товариства.
Тому, суть послуги за Договором з ТОВ «Профур» полягає саме у залученні персоналу для виготовлення продукції з використанням матеріалів, обладнання та виробничих площ позивача, а не у виробництві Виконавцем (ТОВ «Профур») певної кількості продукції з сировини та на потужностях позивача.
В свою чергу, за умовами Договору з ТОВ «Профур» ТОВ «Ядзакі Україна» самостійно визначає місце надання послуг та зобов'язується забезпечити залученим працівникам належні умови праці для дотримання норм гігієни, санітарії, охорони і безпеки праці (пункт 3.2.3 Договору), а також необхідним обладнанням, інвентарем для надання таких послуг (пункт 3.2.2. Договору).
Зокрема, пунктом 3.2.2. Договору передбачено, що Замовник зобов'язується забезпечити персонал Виконавця усіма необхідними для надання послуг засобами (інвентарем, обладнанням, спецодягом і т.ін.), а також забезпечити безперешкодний доступ осіб, що надають послуги, до місць їх надання, визначених замовником самостійно.
Тобто, Договором передбачено, що Товариство забезпечуватиме виконавця - ТОВ «Профур» - засобами, необхідними для надання послуг з виготовлення продукції. Отже, використання виробничих площ та обладнання, на якому працівниками ТОВ «Профур» здійснювалося виготовлення продукції для позивача, охоплювалося умовами Договору.
Відтак, забезпечення позивачем персоналу ТОВ «Профур» виробничими площами та обладнанням, які ТОВ «Профур» використовувало виключно при наданні Товариству послуг з виготовлення джгутів та кабелів із жорстких та м'яких проводів для автомобілів, не є окремою операцією, з надання послуг, а є забезпеченням виконавця засобами для цілей виконання робіт, передбачених у Договорі. На переконання суду, зазначене забезпечення ТОВ «Профур» виробничими площами та обладнанням не може вважатися окремим об'єктом оподаткування, оскільки є складовою однієї операції.
Зокрема, згідно з умовами Договору, право користування обладнанням чи приміщеннями (як складова права власності) ТОВ «Ядзакі Україна» за Договором до ТОВ «Профур» не переходить. ТОВ «Профур» не отримує право використовувати обладнання Товариства для виготовлення, наприклад, іншої продукції чи надання послуг іншим контрагентам, не може передати таке право третій особі чи іншим чином розпоряджатися майном позивача.
За умовами Договору лише ті працівники ТОВ «Профур», які надаються ним для виконання послуг на виробництві, мають право використовувати обладнання ТОВ «Ядзакі Україна» з чітко визначеною метою - для виготовлення продукції з матеріалів Замовника. Тому правова природа такого використання полягає лише в забезпеченні Замовником засобів для надання Виконавцем послуг, але не в передачі прав користування майном юридичній особі - контрагенту за Договором.
Враховуючи викладене, надання залученим працівникам доступу до приміщень і обладнання ТОВ «Ядзакі Україна» є невід'ємною частиною процесу отримання позивачем послуги з виробництва продукції та є обов'язком останнього в межах Договору, однак не свідчить про обов'язок зворотного надання будь-якої окремої послуги виконавцю - ТОВ «Профур».
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас статтею 1 Закону №996 визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Згідно з частинами першою, другою статті 9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Як передбачено, підпунктом 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПК України, постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
Відповідно до підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК України безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.
Підпунктом «б» пункту 185.1. статті 185 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається, зокрема, для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Таким чином, для виникнення у платника об'єкту оподаткування ПДВ повинен мати місце факт надання послуг, який має виражатись в певних діях виконавця таких послуг та засвідчуватися належним чином оформленими первинними документами.
За таких обставин, постачання послуг з оренди (оплатної чи безоплатної) - об'єкт оподаткування ПДВ буде мати місце, якщо: орендарю надається право користування певним визначеним майном; отримувач послуги (орендар) отримує право самостійно та на власний розсуд використовувати предмет оренди для власних цілей;
Зі встановлених судом обставин справи, переходу до ТОВ «Профур» права користування приміщенням та обладнанням позивача не відбулося. Ані умовами Договору, ні іншими документами не передбачено надання ТОВ «Профур» права використання обладнання Товариства, його виробничих приміщень чи будь-якого іншого майна. ТОВ «Профур» за Договором не отримує можливості використовувати приміщення та обладнання Товариства для цілей власної господарської діяльності, виготовлення продукції для інших контрагентів чи з будь-якою іншою метою, окрім направлення працівників для надання послуг.
Первинні документи ТОВ «Ядзакі Укрїана», надані останнім відповідачу під час спірної перевірки, жодних відомостей про вчинення позивачем будь-яких дій щодо надання ТОВ «Профур» прав користування обладнанням, виробничими потужностями чи приміщеннями позивача, не містять
Зокрема, долучені позивачем Акти приймання-передачі складені за фактом надання ТОВ «Профур» послуг з виготовлення продукції і містять інформацію виключно про час, витрачений працівниками ТОВ «Профур» на надання послуг у певному період, відповідно до якого і розраховується вартість послуг. Будь-яка інформація про надання позивачем контрагенту у безоплатне користування майна в Актах приймання-передачі чи інших первинних документах відсутня.
За таких обставин, у позивача відсутні будь-які підстави для нарахування податкових зобов'язань з ПДВ та реєстрації податкових накладних, оскільки будь-які операції з безоплатного надання майна в оренду ТОВ «Профур» Товариство не здійснювало, та первинні документи за фактом надання подібних послуг не складало.
Більше того, неправомірність подібних висновків податкових органів підтверджується судовою практикою у справах зі схожими обставинами.
Отже, висновки відповідача про надання позивачем послуг з безоплатної оренди обладнання та приміщень спростовані матеріалами справи, суперечать фактичним обставинам справи та є результатом неправильного тлумачення норм Договору з ТОВ «Профур».
Враховуючи встановлене судом та не спростоване відповідачем, податкове повідомлення-рішення від №0003885212 від 12.05.2020 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на 7 570 199,15 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.
Крім цього, контролюючим органом встановлено, що в порушення пункту 201.10 статті 201 ПК України, позивачем не складено та не зареєстровано в єдиному реєстрі податкових накладних протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 ПК України, податкові накладні на загальну суму 45 421 194,90 грн. (в тому числі ПДВ 7 570 199,15 грн.).
Разом з тим, судом встановлено, що позивачем не здійснювалося господарських операцій з надання ТОВ «Профур» послуг з безоплатної оренди приміщень чи обладнання, тобто, об'єкт оподаткування відсутній, з огляду на що, обов'язок складати та реєструвати податкові накладні в порядку пункту 201.1 статті 201 ПК України у позивача в даному випадку відсутній.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення від №0003905212 від 12.05.2020 року у відповідній частині підлягає скасуванню.
Щодо подання позивачем уточнюючих декларацій з податку на прибуток у період зупинення перевірки, суд зазначає наступне.
Згідно із змісту Акта перевірки (стор. 4), перевірку проведено з 27.11.2019 року по 16.03.2020 року; термін проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Ядзакі Україна» зупинявся з 31.01.2020 року терміном на 30 робочих днів, на підставі наказу Офісу великих платників податків ДФС від 31.01.2020 року №131 «Про зупинення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Ядзакі Україна» (ЄДРПОУ 32269989)», тобто, до 13.03.2020 року.
Акт перевірки, в свою чергу, складено 23.03.2020 року.
В Акті перевірки (стор.36) відповідачем зазначено, що 27.11.2019 року позивачем подано уточнюючу Податкову декларацію з податку на прибуток за 2018 рік №9311942849, відповідно до якої подано додаток ТЦ «Самостійне коригування ціни контрольованої операції і сум податкових зобов'язань платника податку» на суму коригування 120 470 943 грн. при продажу товарів (робіт, послуг). В результаті поданого додатку ТЦ сума від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток за 2018 рік зменшилася на 120 470 934 грн. та становить 30 257 858 грн.
Так, контролюючим органом зазначено, позивачем не подано уточнюючих декларацій до податкових деклараціях з податку на прибуток за І квартал 2019 року, І півріччя 2019 року та 9 місяців 2019 року, та не зменшено значення рядка 3.2.4 «Сума від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих звітних періодів» додатку РІ із 120 470 934 грн. до 30 257 858 грн., що призвело до заниження різниць, які виникають відповідно до ПК України за 9 місяців 2019 року у сумі 120 470 934 грн.
Разом з тим, висновки відповідача, що ТОВ «Ядзакі Україна» не відкориговано значення від'ємного об'єкту оподаткування минулих звітних періодів у податковій звітності за 2019 року спростовуються матеріалами справи, оскільки судом встановлено, що зазначене коригування здійснено позивачем шляхом подання 05.03.2020 року уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з ПнП за І квартал 2019 pоку, І півріччя 2019 року та 9 місяців 2019 року (далі також - уточнюючі декларації від 05.03.2020 року).
Крім того, Товариством отримано Квитанції №2, які вказують на факт прийняття даної звітності податковим органом.
Так, позивачем подано уточнюючі декларації від 05.03.2020 року в період, коли спірну перевірку зупинено, проте відповідачем не враховано подані уточнюючі декларації від 05.03.2020 року, що на переконання ТОВ «Ядзакі Україна» є протиправним, оскільки вважає, що подання уточнюючої декларації під час зупинення перевірки спірного періоду є правомірним.
Водночас, суд звертає увагу на помилковість тверджень позивача в цій частині з огляду на наступні положення податкового законодавства.
Згідно з пунктом 82.4 статті 82 ПК України проведення документальної виїзної планової та позапланової перевірки великого платника податків може бути зупинено за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що оформляється наказом, копія якого не пізніше наступного робочого дня вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку, або надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, з подальшим поновленням її проведення на невикористаний строк.
Зупинення документальної виїзної планової, позапланової перевірки перериває перебіг строку проведення перевірки в разі вручення платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку або надіслання платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про зупинення документальної виїзної планової, позапланової перевірки.
При цьому перевірка може бути зупинена на загальний строк, що не перевищує 30 робочих днів, а в разі необхідності проведення експертизи, отримання інформації від іноземних державних органів щодо діяльності платника податків, завершення розгляду судом позовів з питань, пов'язаних з предметом перевірки, відновлення платником податків втрачених документів перевірка може бути зупинена на строк, необхідний для завершення таких процедур.
Загальний термін проведення перевірок, визначених у пунктах 200.10 та 200.11 статті 200 цього Кодексу, з урахуванням установлених цим пунктом строків зупинення не може перевищувати 60 календарних днів.
За приписами абзацу 4 пункту 50.1 статті 50 ПК України якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
При цьому, пункт 50.2 статті 50 ПК України містить наступне застереження - платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом. Це правило не поширюється на випадки, встановлені статтею 177 цього Кодексу.
Суд зауважує, що метою правового регулювання, встановленого нормами пункту 50.2. статті 50 ПК України, є обмеження зловживання платниками своїми правами шляхом подання уточнюючих розрахунків під час проведення перевірки, оскільки ціллю проведення податкової перевірки є встановлення обставин щодо дотримання платником податків норм податкового законодавства при веденні податкового обліку та сплати податків.
Так, уточнюючі декларації позивачем подано під час зупиненої планової документальної виїзної перевірки, отже, на останнього розповсюджуються застереження пункту 50.2 статті 50 ПК України, в той час, як зупинення перевірки вливає лише на строки проведення такої перевірки, в той час, як сама перевірка не є припиненою (закінченою).
Отже, доводи позивача щодо протиправного застосування відповідачем пункту 50.2 статті 50 ПК України до позивача та не взяття до уваги під час проведення перевірки уточнюючих декларацій від 05.03.2020 року, поданих у період, коли спірну перевірку було зупинено, є помилковими та спростовуються положеннями податкового кодексу України.
Таким чином, висновки відповідача про заниження позивачем різниць, які виникають відповідно до ПК України на суму 120 470 934,00 грн. є обґрунтованими.
Щодо висновків відповідача про заниження позивачем ПДВ внаслідок списання основних засобів, суд зазначає наступне.
Відповідно до місту Акта перевірки (стор.54-62) контролюючим органом встановлено, що ТОВ «Ядзакі Україна» в періоді, що перевірявся (з 01.10.2016 року по 30.09.2019 року) здійснювало списання основних засобів (перелік яких наведено в Акті перевірки) на загальну суму 5 211 687,59 грн.
Разом з тим, відповідачем встановлено, що позивачем не нараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість на залишкову вартість списаних вищезазначених основних засобів на загальну суму 1042337, 52 грн., у тому числі за листопад 2016 року у сумі 436944, 92 грн., за грудень 2016 року у сумі 2442, 43 грн., за січень 2017 року у сумі 2180,80 грн., за лютий 2017 року у сумі 8298,17 грн., за травень 2017 року у сумі 10493,38 грн., за червень 2017 року у сумі 6588,08 грн., за липень 2017 року у сумі 1325,06 грн., за березень 2018 року у сумі 21726,67 грн., за квітень 2018 року у сумі 551134, 22 грн., за березень 2019 року у сумі 1203,79 грн.
З огляду на встановлене, податковий орган дійшов висновку, що операції зі списання (ліквідації) основних виробничих засобів або невиробничих засобів прирівняні до операцій з постачання товарів, які є об'єктом оподаткування ПДВ та, відповідно, оподатковуються податком у загально встановленому порядку за ставкою 20 відсотків. При цьому, база оподаткування ПДВ за такими операціями визначається відповідно до пункту 189.9 статті 189 розділу V ПК України, а саме за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.
Крім того, на переконання відповідача, ТОВ «Ядзакі Україна» мало скласти і зареєструвати в ЄРПН податкові накладні на загальну вартість зазначених списаних (ліквідованих) основних засобів на загальну суму 6254025, 11 грн., в тому числі ПДВ 1042337, 52 грн., сума без ПДВ 5211687, 59 грн.
В свою чергу, позивач вважає висновок контролюючого органу протиправним, оскільки, в даному випадку списання основних засобів відбулося з огляду на здійснення ТОВ «Ядзакі Україна» інвентаризації та списання тих, які неможливо надалі використовувати за їх первісним призначенням, з огляду на що, обов'язок нарахування податкових зобов'язань у позивача відсутній.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України 14.1.191. постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
З метою застосування терміна «постачання товарів» електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром.
Постачанням товарів також вважаються, зокрема (пункт «д»), ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника.
Не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.
Отже, висновується, що у разі віднесення ліквідації до постачання товару, основний засіб, що ліквідується, в подальшому може використовуватися за своїм первісним призначенням та, ліквідується за самостійним рішенням власника-платника податку.
Разом з тим, у разі втрати засобом на день ліквідації первісних властивостей, у відповідних випадках платником податку має бути надано контролюючому органу підтверджуючий документ про його знищення (списання) та ін. у застосований власником спосіб.
Згідно з пунктом 189.9 статті 189 ПК України у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.
Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.
Відповідно до пунктів 41-43 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 року №561, для визначення непридатності основних засобів до використання, можливості їх використання іншими підприємствами, організаціями та установами, неефективності або недоцільності їх поліпшення (ремонту, модернізації тощо) та оформлення відповідних первинних документів керівником підприємства створюється постійно діюча комісія.
Постійна діюча комісія: здійснює безпосередній огляд об'єкта, що підлягає списанню;
установлює причини невідповідності критеріям активу; визначає осіб, з вини яких сталося передчасне вибуття основних засобів з експлуатації, вносить пропозиції щодо їх відповідальності; визначає можливість продажу (передачі) об'єкта іншим підприємствам, організаціям та установам або використання окремих вузлів, деталей, матеріалів, що можуть бути отримані при демонтажі, розбиранні (ліквідації) основних засобів, установлює їх кількість і вартість; складає і підписує акти на списання основних засобів.
В актах на списання наводяться дані, що характеризують об'єкти основних засобів: рік виготовлення або будівництва об'єкта, дата його надходження на підприємство і початок експлуатації, первісна (переоцінена) вартість об'єкта, сума нарахованого зносу, передбачений і фактичний строк корисного використання, проведені ремонти, причини вибуття тощо.
Відповідно до узагальнюючої податкової консультації, затвердженої наказом Мінфіну від 03.08.2018 року №637, у випадку ліквідації основних засобів у зв'язку з їх розібранням або перетворенням у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням, платник податку не нараховує податкові зобов'язання з податку на додану вартість (в тому числі, відповідно до норм пункту 198.5 статті 198 Кодексу) у випадку подання контролюючому органу належним чином оформленого акту на списання основних засобів за формою, встановленою наказом Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку» від 29.12.1995 № 352, або за довільною формою, за умови, що такий документ міститиме всю необхідну інформацію, яка дозволяє ідентифікувати операцію, та матиме належні реквізити первинного документа.
Незалежно від форми складання документа на списання основних засобів такий документ має підтверджувати факт знищення, розібрання або перетворення основних засобів в інший спосіб, внаслідок чого основний засіб не може використовуватися за первісним призначенням.
При цьому, суд зауважує, що ПК України не визначено строку та способу подання платником податку контролюючому органу документів про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів. У зв'язку із цим, висновується, що платник податку може подати такі документи (копії документів) контролюючому органу у загальновстановленому порядку за власною ініціативою або на запит контролюючого органу, зокрема, в межах відповідної перевірки платника податку.
Отже, ПК України передбачає ряд випадків, коли податкові зобов'язання з ПДВ на вартість списаних основних засобів не нараховуються. Зокрема, обов'язок нараховувати такі податкові зобов'язання відсутній, якщо: основний засіб не може надалі використовуватися за його первісним призначенням у зв'язку зі знищенням, розібранням, перетворення, фізичним зносом або іншими причинами; платник податків сформував відповідну комісію, яка задокументувала факт неможливості подальшого використання основного засобу в акті на списання; акт містить достатню інформацію для ідентифікації основного засобу та причини його списання.
Згідно з Актом перевірки (стор. 60), ТОВ «Ядзакі Україна» до спірної перевірки подано наступні документи:
- Наказ від 01.11.2016 року №308, в якому зазначено, що у зв'язку із рішенням кінцевого Замовника Volkswagen (Німеччина) про переміщення проекту VW Movo Т6 на іншу локацію та припиненням відповідного виробництва на потужностях ТОВ «Ядзакі Україна», наказано провести огляд основних засобів, що відносяться до виробничого проекту VW Movo Т6. Специфічні об'єкти основних засобів (тестове обладнання, монтажні дошки, ін.), що є унікальними та не можуть бути використані в інших проектах VW, списати та здійснити відповідні бухгалтерські записи в обліковій системі SAP ERP;
- Акт на списання основних засобів від 30.11.2016 року;
- Наказ від 11.12.2016 року №316, в якому зазначено, що у зв'язку із завершенням замовлень на виробничий проект VW Crafter та припиненням відповідного виробництва на потужностях ТОВ «Ядзакі Україна», наказую провести огляд основних засобів, що відносяться до виробничого проекту VW Crafter. Специфічні об'єкти основних засобів (монтажні дошки, ін.), що є унікальними та не можуть бути використані в інших проектах VW, списати та здійснити відповідні бухгалтерські записи в обліковій системі SAP ERP;
- Акт на списання основних засобів від 26.12.2016 року;
- Запит на вибуття основних засобів від 25.01.2017 року, Акт на списання основних засобів від 25.01.2017 року;
- Запит на вибуття основних засобів від 20.02.2017 року; Акт на списання основних засобів від 20.02.2017 року;
- Акт на списання основних засобів від 04.05.2017 року; Запити на вибуття основних засобів;
- Акт на списання основних засобів від 30.06.2017 року;
- Запити на вибуття основних засобів; Акт на списання основних засобів від 31.07.2017 року;
- Наказ від 05.03.2018 року №17 «Про порядок проведення інвентаризації основного та допоміжного обладнання»;
- Акт на списання основних засобів від 31.03.2018 року;
- Наказ від 02.04.2018 року №402, в якому зазначено, що у зв'язку із рішенням кінцевого Замовника Volkswagen (Німеччина) про переміщення проекту VW Movo PQ26 на локацію підприємства-конкурента, прийнятим рішенням в центральному офісі YEL Ядзакі Юєроп Лімітед) та припиненням відповідного виробництва на потужностях ТОВ «Ядзакі Україна», наказано провести огляд основних засобів, що відносяться до виробничого проекту VW Movo PQ26; визначити об'єкти, що є унікальними та не можуть бути використані в інших проектах VW та JLR; провести їх списання та здійснити відповідні бухгалтерські записи в обліковій системі SAP ERP;
- Акт на списання основних засобів від 30.04.2018 року;
- Наказ від 25.01.2019 року «Про порядок проведення інвентаризації основного та допоміжного обладнання»;
Акт на списання основних засобів від 01.03.2019 року.
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до Наказів №308 від 30.11.2016 року №316, від 11.12.2016 pоку, №17 від 05.03.2018 pоку, №402 від 02.04.2018 pоку, від 25.01.2019 року, ТОВ «Ядзакі Україна» здійснювало інвентаризацію обладнання та основних засобів та списання тих із них, які було неможливо надалі використовувати за їх первісним призначенням.
Зокрема, Наказом №308 передбачено, що у зв'язку з рішення замовника Volkswagen про переміщення проекту VW Movo Т6 та припиненням відповідного виробництва на потужностях Товариства, інженерному та фінансовому відділах ТОВ «Ядзакі Україна» доручено провести огляд основних засобів та здійснити оцінку можливості їх подальшого використання. Ті основні засоби, які в подальшому використати було неможливо через фізичний знос, відповідно до Наказу, підлягали списанню.
На виконання даного Наказу №308 комісія ТОВ «Ядзакі Укрїана» у складі начальника відділу інженерії, головного бухгалтера, начальника РМВ та бухгалтера встановила, що окремі основні засоби (монтажні дошки, запасні частини на JIG BOARDS, тестуючі модулі з тестерів перебувають у незадовільному стані та не можуть надалі використовуватися.
У зв'язку із викладеними обставинами, позивачем складено Акт про списання основних засобів від 30.11.2016 року, який містить перелік основних засобів, їхню балансову вартість, номенклатурний номер та відповідно до якого списано основних засобів на загальну суму 2 184 724, 59 грн. Результати проведеного огляду та Акт на списання основних засобів затверджено керівником Товариства та проведено відповідні бухгалтерські записи.
Відповідно до Наказу №316 від 11.12.2016 року проведено огляд основних засобів у зв'язку з ліквідацією проекту VW Crafter. Згідно з Актом на списання основних засобів від 26.12.2016 року у зв'язку з незадовільним станом та неможливістю подальшого використання було списано основних засобів (монтажні дошки) на загальну суму 12 212,15 грн.
З аналогічних причин списано основні засоби, подальше використання яких є неможливим у зв'язку з незадовільним станом, за Актами від 25.01.2017 pоку, 20.02.2017 pоку, 04.05.2017 pоку, 30.06.2017 pоку, 31.07.2017 року.
Відповідно до Наказу №402 від 02.04.2018 року та Акту від 30.04.2018 року списано основних, засобів (модулі, монтажні дошки, тестуючі модулі тощо) на загальну суму 2 755 671, 09 грн. у зв'язку з незадовільним станом та неможливістю подальшого використання останніх.
Відповідно до Наказу №17 від 05.03.2018 року «Про порядок проведення інвентаризації основного та допоміжного обладнання» комісією ТОВ «Ядзакі Україна» проведено інвентаризацію основних засобів та, згідно з Актом на списання основних засобів від 31.03.2018 року прийнято рішення про списання тих, які перебували у незадовільному стані та були непридатні для подальшого ремонту і використання, на загальну суму 108 333,33 грн.
Відповідно до Наказу від 25.01.2019 року та Акту від 01.03.2019 року ТОВ «Ядзакі Україна» проведено інвентаризацію та списано основні засоби, подальше використання яких є неможливим у зв'язку з незадовільним станом, на загальну суму 6 018,97 грн.
Таким чином, списання основних засобів у кожному із зазначених вище випадків здійснювалося вимушено та внаслідок об'єктивної неможливості подальшого використання основних засобів за їх первісним призначенням у зв'язку з незадовільним станом, що встановлено відповідною комісією і задокументовано у відповідному акті на списання основних засобів.
Акти списання основних засобів, складені комісією ТОВ «Ядзакі Україна», відповідають типовій формі і містять всі необхідні дані, які дозволяють ідентифікувати списані основні засоби, їх поточний стан, можливість подальшого використання та причини їх вибуття, затверджені керівником Товариства та, на переконання суду, є достатнім доказом належного проведення Товариством списання основних засобів і підставою для не нарахування на їхню вартість податкових зобов'язань з ПДВ.
Отже, оскільки позивачем документально підтверджено відповідними первинними документами факт списання основних засобів у зв'язку з їх фізичним зносом, внаслідок чого такі основні засоби не можуть використовуватися за своїм первісним призначенням, такі операції не є постачанням товарів у розумінні підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України та не є об'єктом оподаткування ПДВ відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, позаяк, у ТОВ «Ядзакі Україна» відсутні підстави для нарахування податкових зобов'язань на суму 1 042 337,52 грн. в порядку пункту 189.9 статті 189 ПК України.
Крім того, із змісту Акта перевірки висновується, що відповідач не ставить під сумнів факт списання вказаних основних засобів, правильності документального оформлення платником податку процесу знищення біологічних активів.
Зокрема, Верховний Суд у постанові від 14.08.2018 року у справі № 826/2313/13-а, дійшов висновку, що подання позивачем актів списання основних засобів типової форми 03-9, є належним повідомлення податкового органу про ліквідацію основних засобів.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем виконано податковий обов'язок, передбачений нормою абзацу 2 пункту 189.9 статті 189 ПК України щодо подання органу державної податкової служби відповідного документу про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів у інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.
Враховуючи викладене, висновок відповідача у Акті перевірки про наявність у Товариства обов'язку нарахувати ПДВ-зобов'язання на суму списаних основних засобів є безпідставним, адже відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України знищення, розібрання або перетворення необоротних активів, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням, не є постачанням товарів та не є об'єктом оподаткування ПДВ відповідно до ст. 185 ПК України.
Окрім того, податковим органом зазначено, що в порушення пункту 201.10 статті 201 ПК України, ТОВ «Ядзакі Укрїана» не складено та не зареєстровано в ЄРПН протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 ПК України, податкові накладні на загальну суму 6 254 025,11 грн. (в тому числі ПДВ 1 042 337,52 грн.).
Водночас, оскільки операція розібрання необоротного активу, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням, не є об'єктом оподаткування ПДВ, у позивача відсутній обов'язок складати та реєструвати відповідно податкові накладні в порядку пункту 201.1 статті 201 ПК України.
Таким чином, податкові повідомленні-рішення №0003885212 від 12.05.2020 року, №0003895212 від 12.05.2020 року, та №0003905212 від 12.05.2020 року у частині відповідного зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ, від'ємного значення ПДВ та нарахування штрафних санкцій є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо додаткових доводів ТОВ «Ядзакі Україна» про правомірність заявлення сум від'ємного значення ПДВ до бюджетного відшкодування, суд зазначає наступне.
Так, у позовній заяві позивачем зауважено, що встановлене відповідачем завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 15 816 049,69 грн. є неправомірним, оскільки відшкодуванню передувала перевірка Товариства з питань правомірності декларування сум від'ємного значення попередніх звітних періодів за результатами якої відповідачем не виявлено жодних порушень щодо відображення Товариством зазначених сум у відповідних податкових деклараціях.
Відповідно до підпункту 14.1.18. пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
Згідно з пунктом 200.10. статті 200 ПК України платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.
Отже, виникнення права на бюджетне відшкодування залежить від правомірності формування платником податків податкового кредиту. При цьому, сума бюджетного відшкодування ПДВ, яку платник податків бажає відшкодувати з бюджету за відповідною заявою, формується на підставі суми від'ємного значення ПДВ, правомірність визначення якої таким платником податку підтверджується контролюючим органом шляхом проведення перевірки.
Так, станом на період проведення спірної перевірки встановлено, що ПДВ на загальну суму 15 816 049,69 грн. ТОВ «Ядзакі Україна» відшкодовано, з огляду на що, висновується, що відшкодуванню мала передувати відповідна камеральна перевірка позивача з питань правомірності декларування суми від'ємного значення попередніх звітних періодів.
Суд зауважує, що у матеріалах справи відсутні докази проведення камеральної перевірки позивача з питання перевірки бюджетного відшкодування, в той же час, відповідачем зазначених обставин не спростовано ні Актом перевірки, ні процесуальними заявами, поданими по суті позову, ні під час судових засідань.
Враховуючи викладене, висновки Акта перевірки про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 15 816 049,69 грн. є безпідставними, з огляду на що, податкові повідомлення - рішення №0003885212 від 12.05.2020 року та №0003895212 від 12.05.2020 року підлягають скасуванню у відповідних частинах.
Щодо висновків Відповідача про подання позивачем з недостовірними відомостями та не в повному обсязі податкового розрахунку за формою № 1-ДФ, суд зазначає наступне.
Акту перевірки (стор. 94) відповідачем зазначено, що ТОВ «Ядзакі Україна» допущено порушення розділу III Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом № 4 Міністерства фінансів України від 13.01.2015 pоку, щодо подання відомостей з недостовірними даними - неповідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей № 1-ДФ про доходи громадян за 3-4 квартал 2018 року. Підставою висновків контролюючого органу слугують технічні помилки у податковому номері платника, допущені позивачем при поданні податкової звітності за формою №1-ДФ.
Разом з тим, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з підпунктом «б» пункту 176.2. статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.
З аналізу змісту підпункту «б» пункту 176.2. статті 176 ПК України висновується, що норми ПК України закріплюють обов'язок платника податків саме щодо своєчасного подання податкової звітності.
З матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ «Ядзакі Україна» своєчасно подано податкову звітність за формою № 1-ДФ за 3-4 квартали 2018 pоку, яку прийнято відповідачем, що підтверджується Актом перевірки.
Відповідно, пунктом 119.2. статті 119 ПК України передбачено, що неподання, подання з порушенням встановленім строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення, податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.
Разом з тим, суд зауважує, що технічні помилки у податковій звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, що не призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань та/або зміни платника податку, не можуть бути підставою для застосування до платника податків відповідальності у вигляді штрафних санкцій.
Відповідно до усталеної судової практики адміністративних судів, підставою для відповідальності платника податку за вказаними нормами податкового законодавства є неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками вказаного податкового розрахунку при умові, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку.
Так, допущені позивачем помилки у податковій звітності за формою №1-ДФ стосуються лише зазначення податкового номера працівників, щодо яких подавалася така звітність. При цьому, суми податку на доходи фізичних осіб були задекларовані і сплачені позивачем своєчасно та у повному обсязі. Зокрема про це зазначено відповідачем у Акті перевірки, що перевіркою не встановлено порушень щодо визначення ТОВ «Ядзакі Україна» бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб (стор. 95 Акту перевірки). Так само, допущені технічні помилки не призвели до зміни платника податків, оскільки працівників, щодо яких подана інформація, можливо ідентифікувати за іншими даними форми №1-ДФ.
Аналогічного висновку щодо допущення платником податку технічної помилки у податковій звітності дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові від 24.11.2020 року у справі № 815/6103/15.
Таким чином, оскільки технічні помилки у визначенні податкового номера платника, допущені у податковій звітності за формою №1-ДФ, не вплинули на стан розрахунків позивача з бюджетом та не призвели до заниження податкових зобов'язань, а також не призвели до зміни платника податків, ТОВ «Ядзакі Україна» не допущено жодних порушень податкового законодавства, які б могли слугувати підставою для винесення податкового повідомлення-рішення №0003845212 від 12.05.2020 року, щодо застосування штрафних санкцій у розмірі 510,00 грн. за платежем податок з доходів фізичних осіб, з огляду на що, останнє підлягає скасуванню як протиправне.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні даної справи враховує правову позицію, висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції», яке згідно із Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Так, у пункті 110 вказаного рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».
Враховуючи вищевикладене, суд вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню у повному обсязі з огляду на протиправність останніх, прийнятих на підставі Акта перевірки, висновки якого спростовано матеріалами справи та доводами позивача.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У матеріалах справи містяться платіжне доручення від 10.08.2020 року №20080717, яким підтверджується сплата позивачем судового збору у загальному розмірі 21 020,00 грн.
З огляду на задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі, сплачена сума судового збору підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь ТОВ «Ядзакі Україна».
Щодо відшкодування судових витрат на правову допомогу у заявленому розмірі 179 820,60 грн., суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України 05.07.2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (із змінами і доповненнями) (далі також - Закону №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 Закону №5076 визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону №5076).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076).
Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16.
На підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу представниками позивача надано суду: копію Рамкового договору №15-АА/2020 про надання професійної правничої (правової) допомоги, додатки та Завдання №1 до нього; копію Звіту про надані юридичні послуги в рамках виконання пункту 1.1. Завдання №1 до Рамкового договору №15-АА/2020, копії Рахунків UA-18987 від 08.09.2020 року, UA-20432 від 15.03.2021 року, копії платіжних доручень №20091002 від 10.09.2020 року, №21031737, копії Актів прийому-передачі послуг від 10.09.2020 року та від 17.03.2021 року, банківські виписки по рахунку АО «КПГ Право Україна».
Так, відповідно до змісту копії Рамкового договору №15-АА/2020 про надання професійної правничої (правової) допомоги між Адвокатським об'єднанням «КПМГ Право Україна» (далі - КПМГ) та ТОВ «Ядзакі Україна» (далі - Компанія) укладено договір, предметом якого є обов'язок КПМГ надати Компанії послуги з податкових та юридичних питань. КМПГ приймає на себе зобов'язання щодо надання Послуг згідно з Загальними умовами здійснення діяльності, що містяться в Додатку №1, які будуть застосовуватися до цього Договору та регулювати взаємовідносини КПМГ з Компанією.
Згідно із змістом копії Завдання №1 до Рамкового договору №15-АА/2020, КПМГ встановлено факт отримання Компанією Акта податкової перевірки №39/28-10-52-21/3229989 від 23.03.2020 року, з огляду на що, Компанію цікавлять податкові та юридичні послуги щодо супроводу поточного спору із податковими органами. Пунктом 1.1. передбачено, що КПМГ надасть Компанії податкові та юридичні послуги щодо повного супроводу оскарження висновків Акта перевірки №39/28-10-52-12/32269989 від 23.03.2020 року та податкових повідомлень-рішень в процедурі досудового та судового (за необхідністю) оскарження, включаючи: розробку правової позиції Компанії у спорі та підготовку Заперечень на Акт перевірки; підготовку скарги на податкові повідомлення-рішення до ДПС України; підготовку позовної заяви про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та інших необхідних процесуальних документів (відповіді на відзив відповідача, додаткових пояснень, клопотань, заперечень та ін.); представництва в рамках справи у податкових органах та адміністративних судах усіх інстанцій; поточне консультування Компанії з податкових та юридичних питань, інші послуги (підготовка зразків документів, перегляд документів Компанії тощо), що можуть виникати у процесі вирішення спору.
Пунктом 3.1. Завдання визначено, що вартість Послуг КПМГ відповідно до п. 1.1, цього Завдання буде розраховуватися відповідно до усередненої (пільгової) погодинної ставки у розмірі 3 554,00 грн. (три тисячі п'ятсот п'ятдесят чотири гривні), що є еквівалентом 120,00 (сто двадцять) євро, згідно із офіційним курсом НБУ на дату укладання цього Завдання, без урахування накладних витрат, та без урахування податку на додану вартість, який буде сплачуватися додатково відповідно до вимог чинного законодавства України, та будь-яких інших податків, потреба у сплаті яких може виникнути у подальшому. Планується, що фактично витрачений час фахівцями КПМГ на надання Послуг щодо підготовки Заперечень на Акт перевірки (п. 1.1.1. цього Завдання) не перевищуватиме 16 (шістнадцять) годин.
Згідно з Актами прийому-передачі послуг від 10.09.2020 року та від 17.03.2021 року та Звіту наданих послуг, з серпня 2020 року по березень 2021 року (розгляд справи в суді першої інстанції) Компанії надані наступні послуги: ознайомлення із документами у справі, аналіз законодавства, судової практики зі спірних питань - 8 год. - 960 євро; обговорення з Клієнтом стратегії захисту, підготовка аргументів для цілей підготовки позовної заяви- 2,75 год. - 330 євро; підготовка проекту позовної заяви про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, узгодження тексту із представниками Компанії - 18 год. - 2160 євро; підготовка позовної заяви та додатків до неї до подання, подання позовної заяви до суду - 1, 75 год. - 90 євро; підготовка відповіді на відзив Офісу великих платників податків ДПС від 14.09.2020 року, аналіз можливих додаткових доказів у справі для спростування аргументів ОВПП ДПС, узгодження проекту відповіді на відзив з Компанією та подання його до суду - 6, 5 год. - 780 євро; підготовка та участь у судовому засіданні 09.11.2020 року - 1 год. - 120 євро; підготовка та участь у судовому засіданні 25.01.2021 року - 1 год. - 120 євро. Загалом витрачено 38 год., що дорівнює 4 560, 00 євро; 149 850, 50 грн. без ПДВ; 179 820, 60 грн. з ПДВ.
Відповідно до платіжних доручень від 10.09.2020 року №20091002 на суму 139 325, 90 грн. та від 17.03.2021 року №21031737 на суму 40 494, 70 грн. ТОВ «Ядзакі Україна» сплачено за послуги щодо супроводу справи №640/19418/20 у суді першої інстанції на виконання пункту 1.1 Завдання №1 до Рамкового договору №15-АА/2020.
Суд зауважує, що заперечень щодо розміру судових витрат позивача на професійну правничу допомогу відповідачем не подано.
Разом з тим, у суду наявні підстави для зменшення заявленої суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу на підставі частини шостої статті 134 кодексу адміністративного судочинства України в частині наданих адвокатом послуг: ознайомлення із документами у справі, аналіз законодавства, судової практики зі спірних питань - 8 год. - 960 євро; обговорення з Клієнтом стратегії захисту, підготовка аргументів для цілей підготовки позовної заяви - 2,75 год. - 330 євро, оскільки останні не відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом справи в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, на переконання суду, визначений розмір оплати за послугу підготовка проекту позовної заяви про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, узгодження тексту із представниками Компанії - 2160 євро, є завищеним, оскільки КПМГ надавалися послуги з адміністративного оскарження спірних у цій справі податкових повідомлень-рішень за аргументами, викладеними в подальшому, й у позовній заяві.
Таким чином, суд дійшов висновку про зменшення суми відшкодування за зазначену послугу вдвічі - 1080 євро.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленої до стягнення з відповідача у справі суми витрат позивача на професійну правову допомогу у розмірі 2190 євро, що дорівнює 64 324,01 грн., розрахованого відповідно до курсу НБУ на дату укладання Завдання №1 (EUR (Евро) - 29,3306 грн.), без урахування податку на додану вартість.
Керуючись статтями 6, 9, 12, 73-80, 132, 134, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ядзакі Україна» задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003875212 від 12.05.2020 року.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003885212 від 12.05.2020 року.
4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003895212 від 12.05.2020 року.
5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003905212 від 12.05.2020 року.
6. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003845212 від 12.05.2020 року.
7. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ядзакі Україна» суму сплаченого судового збору у розмірі 21 020,00 грн. (двадцять одна тисяча двадцять грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь ТОВ «Ядзакі Україна».
8. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ядзакі Україна» понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 64 324,01 грн. (шістдесят чотири тисячі триста двадцять чотири грн. 01 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь ТОВ «Ядзакі Україна».
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ядзакі Україна» (код ЄДРПОУ 32269989, адреса: 89424, Закарпатська обл., Ужгородський район, село Минай, вул. Турянці, буд. 7);
Відповідач: Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ ВП: 44045187, адреса: 79026, Львівська обл., м. Львів, вул. Стрийська, буд.35).
Повне рішення суду складено 24.09.2021 року.
Суддя Л.О. Маруліна