ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
22 вересня 2021 року м. Київ № 640/25493/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Качура І.А., ознайомившись із позовною заявою і доданими до неї матеріалами
за позовом ОСОБА_1
до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві
Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
про зобов'язати вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить:
- зобов'язати Шевченківській відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зменшити суму звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у виконавчому провадженні №65861031.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, судом встановлено наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, виходячи з наступного.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Водночас, у ч. 1 ст. 74 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Судом встановлено, що відповідно до рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01.04.2021 у справі № 761/2344/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, позовні вимоги було задоволено частково та стягнено на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходів), щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.02.2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Як було встановлено судом, що із квитанції долученої відповідачем до відзиву по справі вбачається, що відповідач сплачував з вересня 2020 року кошти за навчання дочки ОСОБА_3 , згідно договору №45/20 у сумі 3900 грн. щомісячно до січня 2021 року.
Відповідно до листа Відповідача від 27.08.2021 станом на 27.08.2021 у ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 27.08.2021 за період з 01.02.2021 по 01.07.2021 становить 24 699 грн., що сукупно перевищує суму відповідних платежів за три місяці.
Позивач вказує, що кошти мали бути враховані виконавцем при визначенні суми на яку звертається стягнення в межах виконавчого провадження, оскільки такі відрахування позивачем здійснювались до призначення сплати аліментів в судовому порядку.
Відповідно до частини першої статті 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною другою статті 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно із з положеннями ч. 1, 2 ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Разом з тим за наявності спору питання про розмір заборгованості з аліментів вирішується за заявою зацікавленої особи судом у порядку, встановленому законом. Державний виконавець зобов'язаний здійснювати систематичний контроль за правильним і своєчасним відрахуванням утриманих сум аліментів стягувачам.
Відповідно до статті 27 ЦПК України Позовна заява про зміну розміру аліментів подається в порядку цивільного судочинства до районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів за зареєстрованим місцем проживанням або перебуванням відповідача
Отже, даний спір відноситься до юрисдикції цивільних судів та підлягає розгляду за правилами ЦПК України.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що позов ОСОБА_1 не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до ч. 6 ст. 170 КАС України, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
За таких обставин, суд приходить до вискову про відмову у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 , оскільки для вирішення спору, що виник між сторонами по справі встановлений інший порядок судового провадження, а саме за правилами цивільного судочинства.
На підставі вищенаведеного, п. 1 ч. 1 ст. 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зобов'язання вчинити дії.
На виконання ч. 6 ст. 170 КАС України роз'яснити позивачу право звернення з даним позовом до місцевого суду за правилами цивільного судочинства з урахуванням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати сторонам.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України з моменту її підписання та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені ст.ст.293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А. Качур