23 вересня 2021 року справа № 580/4742/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу ОСОБА_1 до Тальнівської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Тальнівської міської ради (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки у власність площею 2,0 га, яка розташована на території Тальнівської міської територіальної громади, в адмінмежах Романівської сільської ради, за межами населеного пункту, Черкаської області, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 у власність площею 2,0 га, яка розташована на території Тальнівської міської територіальної громади, в адмінмежах Романівсь кої сільської ради, за межами населеного пункту, Черкаської області, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності;
- зобов'язати відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу у власність площею 2,0 га, яка розташована на території Тальнівської міської територіальної громади, в адмінмежах Романівської сільської ради, за межами населеного пун кту, Черкаської області, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності.
- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення, шляхом зобов'язання віповідача подати у встановлений судом строк - не більше 90 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили, звіт про виконання судового рі шення відповідно до ст. 382 КАС України.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивача, як учасник АТО звернувся до відповідача з клопотанням в якому просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га. Відповідач рішенням №10/8-32.2 відмовив позивачу у задоволенні його клопотання. Позивач вважає, що вказані дії відповідача є протиправними та такими, що порушують його права.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 відкрито спрощене провадження у справі за даним позовом, без повідомлення учасників справи.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, надавши 06.08.2021 до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у її задоволенні повністю. Вказував, що позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки бажана земельна ділянка входить до сформованої земельної ділянки, площею 23, 0710 га, яка перебуває в оренді ТОВ “Благодатне”. Тому надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою суперечить вимогам земельного законодавства. Крім того, надання позивачу в оренду земельної ділянки матиме наслідком втрати надходжень орендної плати.
09.08.2021 від відповідача до суду надійшов уточнений відзив на позовну заяву в якому зазначено, що підставою відмови позивачу в задоволенні його заяви є недопущення втрат до бюджету громади, за яку проголосували депутати Тальнівської міської ради. Надання дозволу на розроблення проекту землеустрою можливе за умови закінчення терміну договору оренди землі або його дострокового припинення за згодою сторін.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.
11.05.2021 позивач через свого представника звернувся до відповідача із клопотанням (вх.№4778 від 11.05.2021), в якому просив відповідно до ст.ст. 116, 118, 121, 122 Земельного кодексу України надати дозвіл на розробку документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га (кадастровий номер 7124089000:01:001:2036), що розташована на території Тальнівської міської ради а адмінмежах Романівської сільської ради за межами населеного пункту. Також у клопотанні просив надати дозвіл поділ земельної ділянки, площею 23,0710 га (кадастровий номер 7124089000:01:001:2036) та просив надати дозвіл на поділ вказаної земельної ділянки.
До клопотання додано: копії паспорта та РНОКПП; посвідчення УБД; довідка про невикористане право; графічні матеріали про бажане розташування земельної ділянки; копії заяви ТОВ “Благодатне”, витягу ЄДРПОУ, додаткової угоди до договору оренди, довідки, витягу з ДЗК; схема поділу земельної ділянки; копія довіреності, паспорта та РНОКПП представника.
Рішенням Тальнівської міської ради від 28.05.2021 №10/8-32.2 відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. Підставою відмови зазначено недопущення втрат до бюджету.
Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся в суд з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд врахував таке.
Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-III (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-III (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.
Відповідно до п.б ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Частинами 1-3 ст.116 ЗК України встановлено, що громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. “в” ч. 3 ст. 116 ЗК України).
Згідно з ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При вирішенні спору суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.06.2018 у справі №803/1183/17, від 15.09.2020 у справі №805/4560/17-а, що відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає врахуванню судами.
Так, Верховний Суд зазначив, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
З доданих позивачем до заяви графічних матеріалів про бажане місце розташування земельної ділянки, суд встановив, що спірні правовідносини виникли з приводу бажання позивача отримати землю площею 2,00 га, яка входить до складу сформованої земельної ділянки, площею 23,0710 га (кадастровий номер 7124089000:01:001:2036), що перебуває в оренді ТОВ “Благодатне”.
Згідно з частинами 1, 2 ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки, як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
На підставі ч.4 ст.79-1 ЗК України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Частиною 6 ст.79-1 ЗК України встановлено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі відповідної технічної документації із землеустрою.
Технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування (ст.1 Закону України від 22.05.2003 №858-IV “Про землеустрій” (далі - Закон України №858-IV).
Згідно з абзацом першим ст.25 Закону України №858-IV документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Абзац другий зазначеної статті Закону визначає види документації із землеустрою:
а) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;
б) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць;
в) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів;
г) проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;
д) проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб;
е) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;
є) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;
ж) проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);
з) робочі проекти землеустрою;
и) технічна документація із землеустрою щодо визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України;
і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
ї) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту;
й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок;
к) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель.
Документація із землеустрою відповідно до ст.ст. 116, 118, 121, 122 ЗК України та проект технічної документації щодо поділу та об'єднання земельних ділянок згідно з ч.6 ст.79-1 ЗК України є різними видами документації із землеустрою. Як наслідок, посилання позивача на вимоги ст.116, 118, 121, 122 ЗК України не є обґрунтованим, оскільки зазначена норма стосується порядку набуття права на землю, що не є сформованою земельною ділянкою та не регулює питання поділу земельної ділянки.
Відповідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04.05.2020 у справі №802/1539/17 у подібних правовідносинах щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав, що бажана земельна ділянка входить до складу сформованої земельної ділянки зазначено, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об'єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки. Тому проект землеустрою та подальша відповідна процедура необхідні лише у разі: переведення земельної ділянки з однієї категорії, визначеної статтею 19 ЗК України, в іншу; зміни виду використання земельної ділянки в межах земель оборони; зміни виду використання земельної ділянки в межах земель сільськогосподарського призначення (окрім наданих для ведення ОСГ, які можуть використовуватись також для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення).
Спірні правовідносини не стосуються зміни категорії, цільового призначення, або виду використання земельної ділянку, яку позивач має намір отримати.
Тому посилання позивача на ст.ст. 116, 118, 121, 122 ЗК України суд оцінює критично.
Відповідно до ст.29 Закону України №858-IV документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов'язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації.
Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником.
Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою.
Погодження і затвердження документації із землеустрою відповідно до ст.30 Закону України №858-IV проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.
Частиною 1 ст. 26 Закону №858-IV визначено, що замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.
Оскільки позивач не є власником або користувачем земельної ділянки, площею 23,0710 га (кадастровий номер 7124089000:01:001:2036), суд вважає вимоги про надання дозволу на поділ вказаної земельної ділянки необґрунтованими.
Згідно зі ст.31 Закону України №858-IV зміни до документації із землеустрою вносяться особою, яка відповідно до вимог цього Закону може бути розробником документації із землеустрою за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, які затвердили проекти землеустрою.
Погодження та затвердження змін до документації із землеустрою здійснюються в порядку, передбаченому для погодження та затвердження документації із землеустрою.
Згідно з ч.1 ст.56 Закону України №858-IV технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок включає:
а) пояснювальну записку;
б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації;
в) кадастрові плани земельних ділянок, які об'єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку;
г) матеріали польових геодезичних робіт;
ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу;
д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути;
е) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об'єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні);
є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об'єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв'язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).
Отже, отримання дозволу на виготовлення вказаного виду технічної документації закон не передбачає.
Видача уповноваженим органом “дозволу” передбачена абзацом 7 ст.50 Закону України №858-IV саме для проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а також абз.12 ст.55 зазначеного Закону для технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), тобто для іншого виду документації із землеустрою.
Верховний Суд у рішенні від 03.10.2019 у справі №823/1172/17 зазначив, що оскільки позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а не з технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, що суперечить вимогам частини шостої статті 79-1 Земельного кодексу України, відповідач правильно відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
З огляду на те, що позивач з технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок не звертався, у спірних правовідносинах його права відповідачем не порушені.
Тому протилежні доводи позивача суд вважає необґрунтованими.
За вказаних обставин, виходячи за межі позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що задоволенню не підлягають.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, відсутні підстави для їх розподілу в розумінні статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст.6, 14, 242-245, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.О. Кульчицький