20 вересня 2021 року справа № 580/4903/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у здійсненні виплати пенсії позивачу з урахуванням усіх основних та додаткових видів грошового забезпечення відповідно ст. ст. 51, 63 Закону № 2262-ХІІ та надбавок/підвищень до пенсії без обмеження її максимального розміру з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01.04.2019;
- зобов'язати відповідача виплачувати пенсію позивачу з урахуванням усіх основних та додаткових видів грошового забезпечення відповідно до ст.ст. 51, 63 Закону № 2262-ХІІ та надбавок/підвищень до пенсії без обмеження її максимального розміру з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01.04.2019;
- зобов'язати відповідача подати в порядку ст. 382 КАС України до Черкаського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що є пенсіонером та отримує пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”. На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 у справі №580/1029/21, яке набрало законної сили 21.05.2021 відповідачем здійснено перерахунок пенсійного забезпечення позивача з 01.04.2019 на підставі оновленої довідки Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля Національного університету цивільного захисту України від 23.10.2020р. №116, з урахуванням усіх видів грошового забезпечення. Позивач 10.06.2021 звернувся до відповідача із заявою в якій просив здійснити виплату пенсії з урахуванням усіх основних та додаткових видів грошового забезпечення та надбавок/підвищень до пенсії без обмеження її максимального розміру з урахуванням фактично виплачених сум. Листом №4051-4117/З-03/8-2300/21 від 23.06.2021 відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача. Позивач вважає вказану бездіяльність позивача протиправною та такою, що порушує його права.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач проти позову заперечив, надавши 03.08.2021 до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом України “Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи”. Згідно вказаного закону максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, що втратили працездатність. З огляду на зазначене, максимальний розмір пенсії відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” становить 17 690, 00 грн. Оскільки загальний розмір пенсії позивача з 01.01.2021 становить 17 690, 00 грн, законодавчих підстави для виплати позивачу пенсії без обмеження її граничним розміром відсутні.
10.08.2021 до суду надійшла відповідь на відзив у якому позивач зазначає, що викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву доводи є необґрунтованими. Вважає, що має право на перерахунок пенсії без обмеження її максимального розміру.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.
Судом встановлено, що позивач з 2013 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Черкаській області та отримує пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданого 02 січня 2014 року.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 у справі №580/1029/21, яке набрало законної сили 21.05.2021 позов задоволено частково, а саме визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у перерахунку та виплаті призначеної ОСОБА_1 пенсії відповідно до ст. 51,63 Закону №2262-ХІІ на підставі довідки Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля Національного університету цивільного захисту України від 23.10.2020р. №116 з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, із 01.04.2019р. та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок з 01.04.2019р. пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля Національного університету цивільного захисту України від 23.10.2020р. №116, з урахуванням усіх видів грошового забезпечення відповідно до ст.ст. 51,63 Закону №2262-ХІІ та здійснити виплату з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01.04.2019р.
На виконання рішення суду від 20.04.2021 у справі №580/1029/21 відповідачем здійснено перерахунок пенсійного забезпечення позивача та розмір якого обчислено із грошового забезпечення 29839, 60 грн, визначеного довідкою Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля Національного університету цивільного захисту України від 23.10.2020р. №116.
10.06.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив здійснити виплату пенсії з урахуванням усіх основних та додаткових видів грошового забезпечення та надбавок/підвищень до пенсії без обмеження її максимального розміру з урахуванням фактично виплачених сум.
Листом №4051-4117/З-03/8-2300/21 від 23.06.2021 відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача.
Вважаючи вказану бездіяльність позивача протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з нормами статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI (надалі - Закон № 3668-VI), який набрав чинності 01.10.2011, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Зазначені положення Закону №3668-VI є чинними, неконституційними не визнавалися.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для непрацездатних осіб з 01.01.2019 становить 1497, 00 грн, з 01.07.2019 - 1564, 00 грн, з 01.12.2019 - 1638, 00 грн, з 01.07.2020 - 1712,00 грн, з 01.12.2020 - 1769,00 грн.
Отже, максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ з 01.10.2020 становить 17120,00 грн (1712,00 грн х 10), з 01.12.2020 становить 17690,00 грн (1769,00 грн х 10).
Судом встановлено, що позивачу з 28.05.2021 проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 із грошового забезпечення 29082, 00 грн відповідно до довідки від 23.10.2020 №116. Загальний розмір пенсії після перерахунку з 01.04.2019 становить 14 970, 00 грн, з 01.07.2019 - 15 640, 00 грн, з 01.12.2019 - 16 380, 00 грн, з 01.07.2020 - 17 120, 00 грн, з 01.12.2020 - 17 690 грн, що підтверджується розрахунком на доплату за пенсійною справою №2304005267.
Згідно з частиною сьомою статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції Закону від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону № 2262-XII зі змінами, а саме: частину сьому статті 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Згідно пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01 січня 2017 року, у частині сьомій статті 43 Закону № 2262-XII слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
При цьому, буквальне розуміння змін внесених Законом №1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016, дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-XII відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Отже, протягом 2017-2019 років стаття 43 Закону №2262-XII, не передбачала і не передбачає положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, а отже, внесені Законом №1774-VIII до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Водночас, відповідно до статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону № 3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII, дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016 року.
Суд зазначає, що тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI у контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01.10.2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01.10.2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов'язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.
Виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.
Фактичні обставини справи, встановлені колегією суддів вказують на те, що позивач перебуває на обліку в територіальному органі пенсійного фонду та отримує пенсію з 2020 року відповідно до Закону № 2262-XII.
Таким чином, дія пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII (яким внесено зміни до Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи») в частині виключення не може бути застосована до позивача, оскільки пенсія йому призначена після 01.01.2016 (з 26.10.2020).
Наведені вище висновки суду узгоджуються із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 24.06.2020 у справі № 580/234/19.
Крім того, зазначена правова позиція, підтримана Верховним Судом у постановах від 21.05.2021 у справі № 347/2083/16, від 27.01.2021 у справі № 344/1326/17, від 10.12.2020 у справі № 580/492/19, від 05.11.2020 у справі № 440/2423/19, від 24.09.2020 у справі № 640/5854/19.
Щодо рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону №2262-ХІІ із змінами, то у пункті 2 резолютивної частини зазначено, що положення ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Таким чином, з 20.12.2016 року констатується відсутність ч. 7 ст. 43 у Законі №2262-ХІІ, яка з вказаної дати втратила чинність. У той же час інші положення Закону № 3668-VI, а також Закону №2262-XII, неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому, обов'язкові для застосування.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що дії пенсійного органу щодо перерахунку пенсії позивача з 01.04.2019 з обмеженням її граничним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, є правомірними та відповідають положенням Закону №2262-XII та Закону №3668-VI.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають .
Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподілу не підлягають, оскільки позивач звільнений від судового збору.
Керуючись ст.ст. 2 ,6, 9, 14, 19, 76, 77, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.О. Кульчицький