22 вересня 2021 року справа № 580/6017/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 07.07.2020 № Ф-2711-51 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 21 030, 90 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем винесено вимогу про сплату боргу від 07.07.2020 № Ф-2711-51 на суму 21 030, 90 грн. Проте, відповідачем при винесенні оскаржуваної податкової вимоги не враховано те, що постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27.02.2015 у справі №823/300/15, яка набрала законної сили 11.03.2015 припинено підприємницьку діяльність позивача. За вказаних обставин позивач вважає податкову вимогу від 07.07.2020 № Ф-2711-51 протиправною.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач проти позовних вимог заперечив, надавши до суду відзив на позовну заяву в якому вказав, що рішення про припинення підприємницької діяльності позивачем прийнято 22.05.2019. Зазначено, що підставою для формування оскаржуваної вимоги стали відомості з облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів згідно яких позивач перебував на обліку в Головному управлінні ДПС у Черкаській області як платник податків і підстави для його зняття до 22.05.2019 з обліку як фізичної особи - підприємця відсутні. Оскільки станом на дату розгляду справи заборгованість не погашена, вимога про сплату боргу (недоїмки) сформована в межах та спосіб визначений чинним законодавством.
Ухвалою суду від 26.03.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення залишено без розгляду.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 30.06.2021 ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 26 березня 2021 року скасувано, а справу №580/6017/20 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
12.07.2021 справа №580/6017/20 надійшла до Черкаського окружного адміністративного суду та шляхом автоматизованого розподілу передана на розгляд судді Кульчицькому С. О.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 адміністративну справу №580/6017/20 прийнято до свого провадження.
Ухвалою суду від 20.09.2021 замінено відповідача у справі № 580/6017/20 - Головне управління ДПС у Черкаській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС в Черкаській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що позивача 04.02.2004 зареєстровано як фізичну особу-підприємця за видом діяльності організація азартних ігор (КВЕД 92.71.0).
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27.02.2015 у справі №823/300/15, яка набрала законної сили 11.03.2015 припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , що не пов'язано з банкрутством.
22.05.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис 20090060003000945 про припинення підприємницької діяльності за власним рішенням.
07.07.2021 Головним управлінням ДПС у Черкаській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2711-51, якою відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, позивача зобов'язано сплатити суму боргу (недоїмку) зі сплати єдиного внеску у розмірі 21 030, 90 грн.
Вважаючи безпідставним нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування, а вимогу про сплату такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд зазначає, що соціальне страхування є складовим елементом системи соціального захисту.
Сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Мета такої участі полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).
Платниками єдиного внеску є роботодавці та особи, які забезпечують себе працею самостійно (у т.ч. фізичні особи-підприємці).
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
За змістом частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI, особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Пунктом 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
В силу частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Згідно з частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Визначальною умовою для наявності обов'язку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, подавати звітність є наявність у особи статусу фізичної особи-підприємця.
Державна реєстрація фізичних осіб - підприємців полягає у засвідчення факту набуття статусу підприємця фізичною особою. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації.
Документом, який підтверджує статус фізичної особи - підприємця відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 року №755-IV, як суб'єкта підприємницької діяльності, є витяг з Єдиного державного реєстру, в якому зазначаються основні види діяльності.
Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
В ході розгляду справи судом встановлено, що постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27.02.2015 у справі №823/300/15, яка набрала законної сили 11.03.2015 припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , що не пов'язано з банкрутством.
Згідно ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно з частиною першою статті 46 Закону №755-IV (в редакції, чинній на момент винесення постанови суду по справі №823/300/15), державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі, зокрема, постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Державний реєстратор зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем заповнити реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця у зв'язку з постановленням судового рішення, внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем у зв'язку з постановленням судового рішення та в той же день видати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) їй повідомлення про внесення такого запису.
Таким чином, законом установлений чіткий механізм дій державних органів та суду у випадку набрання законної сили рішення суду щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, при цьому метою таких дій є внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою.
Разом з тим, незважаючи на наявність судового рішення по справі №823/300/15, державним реєстратором не внесено до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем у зв'язку з постановленням судового рішення.
Невиконання судового рішення призвело до нарахування відповідачем суми боргу з єдиного соціального внеску позивачу, що є неприпустимим.
Враховуючи викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що невиконання судового рішення, яке набрало законної сили у справі №823/300/15 та невнесення державним реєстратором відповідного запису до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За вказаних обставин, судові витрати у розмірі 840, 00 грн підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 9, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 07.07.2020 № Ф-2711-51 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 21 030, 90 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (вул.Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, ідентифікаційний код 44131663) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.О. Кульчицький