Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
23 вересня 2021 р. № 520/13273/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:
1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у відмові ОСОБА_1 у перерахунку і виплаті з 01.12.2019 пенсії згідно з довідкою Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Харківській області" № 100/23111 від 10.06.2021 (вих.№ 33/41-721).
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 01.12.2019 щомісячну пенсію у розмірі 77% грошового забезпечення по відповідній посаді в поліції згідно з довідкою Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Харківській області" № 100/23111 від 10.06.2021 (вих.№ 33/41-721) в сумі 17488,44 грн. на місяць та без обмеження суми виплат перерахованої пенсії максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб які втратили працездатність, а також здійснити виплату суми всієї перерахованої пенсії за весь період з 01.12.2019 по дату перерахунку пенсії разом з виплатою компенсації за несвоєчасну виплату всіх сум несвоєчасно виплаченої пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати" у найближчий виплатний період однією сумою та без відстрочення такої виплати будь-якими строками, а також без використання при такій виплаті будь-яких постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно-правових актів, які надають Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області можливість для відстрочення чи розстрочення такої виплати.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом тридцяти днів з дня набрання ним законної сили.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору.
В обґрунтування позову зазначено, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у відмові ОСОБА_1 у перерахунку і виплаті з 01.12.2019 пенсії згідно з довідкою Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Харківській області" № 100/23111 від 10.06.2021 (вих.№ 33/41-721) є протиправними та тами, що порушують права позивача на пенсійне забезпечення.
Ухвалою суду від 23.07.2021 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Від відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, відзив на адміністративний позов не надходив, отже, своїм правом на подання відзиву по адміністративній справі відповідач не скористався.
Відповідно до ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що позивачау - ОСОБА_1 , у жовтні 1999 році було звільнено зі служби в органах внутрішніх справ України.
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ як отримувач пенсії за вислугу років, призначеної на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 року у розмірі 77 % грошового забезпечення.
З 01.01.2018 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону № 2262 та постанови КМУ №103 від 21.02.18 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі постанова КМУ 103), проведено перерахунок пенсії позивача. Пенсія обчислена, виходячи із грошового забезпечення позивача (посадового окладу; окладу за військовим званням; надбавки за вислугу років).
05.03.19 набрало законної сили рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.18 у справі № 826/3858/18, яким визнано протиправними та нечинними п.п. 1,2 постанови №103 та зміни до п. 5 і додатку 2 Порядку № 45.
Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» із врахуванням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва по справі від 14.05.2019 № 826/12704/18 та Постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2019 було складено нову довідку про розмір грошового забезпечення №100/23111 від 10.06.2021 року.
Однак, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області не здійснено перерахунок пенсії на підставі довідки ДУ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» №100/23111 від 10.06.2021 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з заявою щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Відповідач листом від 09.07.2021 року № 8170-13264/А-02/8-2000/21 повідомив, що провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» немає підстав.
Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
З 05 березня 2019 року, внаслідок набрання чинності рішенням Окружного адміністративного суду міста Київ від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду визнано противоправними та не чинними пункти 1, 2 постанови КМУ країни від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та де яким іншим категоріям осіб» та зміни до порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХП, затвердженого постановою КМ України від 13.02.2000 №45, підстави для застосування пунктів 1 і 2 постанови КМ України при проведенні перерахунку пенсії позивача відпали.
Таким чином, з 05.03.2019, дня набрання законної сили рішенням у справі №826/3858/18 - скасовані внесені до Порядку №45 постанови КМ України №103, щодо складових грошового забезпечення, яке враховується для перерахунку пенсії з 01.01.2018 та зняті обмеження щодо виплати підвищення до пенсії колишніх військовослужбовців, перерахованої згідно з постанови КМ України №103.
Враховуючи, що зміни внесені постановою КМ України №103, зокрема до додатку 2 до Порядку №45, визначено форму довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, були визнані противоправними та не чинними, з 05.03.2019 дня набрання законної сили рішенням у справі №826/3858/201 8 редакція додатку 2 до Порядку №45, яка діяла до зазначених змін.
Водночас алгоритм дій, які повинні вчинити відповідачі в зв'язку із втратою чинності положень пунктів 1, 2 постанови №103 та змін до пункту 5 і додатку 2 Порядку№45 не змінився.
Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені зі служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення ( перерахунку ) пенсій відповідно до Закону №2262-XII. крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює Порядок №3-1.
Відповідно до пункту 23 Порядку №3-1 перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами що призначають пенсії, в порядку, установленому ст. 63 Закону №2262-XII. Пенсіонери подають органам які призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.
Згідно з пунктом 24 Порядку №3-1 про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно ст. 63 Закону №2262-XII уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюються хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або в зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців щомісячних додаткових видів грошового забезпечення ( надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії протягом п'яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії. Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи у них зазначають зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п'ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів що призначають пенсії.
Таким чином, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте КМ України, про що державні органи, визначені Порядком №45, повідомляють орган ПФУ.
Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема Верховного Суду України від 22.04.2014 у справі №21-484а 13 та у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №553/3619/16-а.
Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Постановою КМ України №704 установлені додаткові види грошового забезпечення.
При цьому підпунктом 2 пункту 5 постанови КМ України №704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10% відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.
Таким чином, з 01.12.2019 - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/3858/18 виникли підстави для перерахунку пенсій призначених згідно із Законом №2262-XII, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, оскільки з цієї дати позивач мас право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових , розрахованих згідно з постановою КМ України №704 у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону №2262-XII та ст. 9 Закону №2011-XII.
В силу п. 24 Постанови Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України» «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка погоджена з Міноборони і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за №135/13402 обласний військовий комісаріат є уповноваженим структурним підрозділом Міноборони га відповідає за проведення перерахунку грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія на умовах і розмірах встановлених Законом №2262-XII.
За змістом положень пункту 24 Порядку №3-1 органи ПФУ не наділені повноваженнями самостійно визначати розмір пенсії, а здійснюють її нарахування на підставі наданих їм іншими органами довідок про розмір грошового забезпечення, і розмір пенсійних виплат залежить від розміру складових грошового забезпечення, зазначених в таких довідках (висновок Верховного Суду України викладений у постанові від 25.11.2014 у справі №21-322а14).
Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закроплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь - ким.
Враховуючи порядок дій пенсійного органу передбачений постановою КМ України №45 та Порядком №3-1, відповідач не має дискреційного повноваження що до перерахунку пенсій позивачу після отримання довідок про грошове забезпечення для перерахунку пенсії позивачу.
Таким чином, відповідач, як державний орган, який зобов'язаний відповідно до ст. 19 Конституції України діяти лиш на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зобов'язаний був у відповідності до ст. 51, 63 Закону №2262-ХІІ, Порядку №45 здійснити такий перерахунок після отримання довідки про грошове забезпечення від уповноваженого органу. Однак, як підтверджується матеріалами справи, відповідачем не було вчинено дій що до його проведення, в зв'язку з чим бездіяльність відповідача не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч. 2ст. 2 КАС України, від так, позивні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у відмові ОСОБА_1 у перерахунку і виплаті з 01.12.2019 пенсії згідно з довідкою Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Харківській області" № 100/23111 від 10.06.2021 (вих.№ 33/41-721) та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 01.12.2019 щомісячну пенсію у розмірі 77% грошового забезпечення по відповідній посаді в поліції згідно з довідкою Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Харківській області" № 100/23111 від 10.06.2021 (вих.№ 33/41-721), з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати позивачу пенсії у конкретній сумі, яку наведено у позові, суд зазначає, що суд під час розгляду справи не дає оцінки у нарахуванні та виплаті певної суми пенсії.
Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, вказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень та виходять за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не підлягає задоволенню.
Стосовно позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу суму компенсації втрати частини доходу, у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії, суд зазначає наступне.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ (далі по тексту - Закон України № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з положеннями статті 2 Закону України №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (частина друга статті 2 Закону України №2050-III).
Статтею 3 Закону України №2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно з положеннями статті 4 Закону України №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до статті 6 Закону України №2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
З системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 16 травня 2019 року по справі № 134/89/16-а, від 10 лютого 2020 року по справі № 134/87/16-а, від 05 березня 2020 року по справі №140/1547/19, яка відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України враховується судом при вирішенні питання щодо зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу.
Таким чином, нарахування та виплата суми пенсії ставить первинною подією щодо компенсації втрати частини пенсії, яка нараховується та виплачується, відповідно, після та за результатом нарахування та виплати основної суми пенсії.
Суд зауважує, що наразі відсутні підстави вважати, що після та за результатом нарахування та виплати основної суми пенсії відповідачем не буде нараховано та виплачено компенсацією за несвоєчасну виплату пенсії.
Отже, позовні вимоги у вказаній частині звернені на майбутнє, в даній частині позовних вимог права позивача не є порушеними.
Щодо зобов'язання здійснити виплату пенсії однією сумою, слід зазначити, що спосіб виконання дій, які має вчинити за рішенням суду суб'єкт владних повноважень, не визначений в спірних правовідносинах нормативно. У разі задоволення позову та набрання чинності рішенням суду про зобов'язання сплатити недоплачену частину пенсії перерахування недоплачених сум буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми єдиним платежем, так і кількома платежами, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці.
В силу вимог ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
При цьому, ч. 1 ст. 372 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
У даному випадку спосіб виконання дій, які має вчинити за рішенням суду суб'єкт владних повноважень є виплата належних позивачу сум у повному обсязі, інший спосіб виконання в спірних правовідносинах нормативно не визначений.
Суд зауважує, що ні приписами статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ані постановою КМУ №649 від 22.08.2018 року, за наявності вини пенсійного органу, не встановлено спосіб виплати належних позивачу сум частинами, періодичністю проведення платежів тощо, та не обмежено право позивача на виплату належної йому суми одним платежем.
При ухваленні судом рішення, суд зобов'язує відповідача здійснити позивачу виплату належних сум пенсії, та у разі набрання чинності рішенням суду про зобов'язання сплатити недоплачену частину пенсії, перерахування недоплачених сум буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми кількома платежами, так і однією сумою, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо вимог про виплату пенсії без відстрочення такої виплати будь-якими строками, а також без використання при такій виплаті будь-яких постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно-правових актів, які надають Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області можливість для відстрочення чи розстрочення такої виплати, суд виходить з наступного.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб факт порушення був обгрунтованим.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Враховуючи вищезазначене, судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.
Зважаючи на ті обставини, що пенсійні виплати, щодо яких заявлено позовні вимоги, відповідачем на час звернення позивача до суду нараховані та виплачені не були у зв'язку з чим не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо виплати пенсії без урахування без відстрочення такої виплати будь-якими строками, а також без використання при такій виплаті будь-яких постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно-правових актів, які надають Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області можливість для відстрочення чи розстрочення такої виплати, оскільки така вимога базується лише на припущенні позивача, що постанови КМ України можуть бути застосовані відповідачем у майбутньому.
Стосовно вимоги позивача про встановлення судового контролю, суд зазначає, що відповідно до ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами. Це виключно як певна (можливо, виняткова) міра впливу на той чи інший орган влади.
Позивач не навів аргументованих доводів та не надав доказів того, що прийняте рішення суду буде відповідачем тривалий час не виконуватись.
Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, суд не вбачає підстав для встановлення контролю за виконанням даного рішення шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у відмові ОСОБА_1 у перерахунку і виплаті з 01.12.2019 року пенсії згідно з довідкою Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Харківській області" № 100/23111 від 10.06.2021 (вих.№ 33/41-721).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 01.12.2019 року щомісячну пенсію у розмірі 77% грошового забезпечення по відповідній посаді в поліції згідно з довідкою Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Харківській області" № 100/23111 від 10.06.2021 (вих.№ 33/41-721), з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в частині задоволення позовних вимог у сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Спірідонов М.О.