22 вересня 2021 рокум. ПолтаваСправа № 440/3122/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Шевякова І.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2021 року у справі №440/3122/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
13.09.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду зі заявою про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі №440/3122/21.
В заяві просить: визнати протиправними дії, вчинені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2021 року у справі №440/3122/21; постановити окрему ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 Кодексу адміністративного судочинства України.
В обґрунтування заяви заявником зазначено, що, виконуючи рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2021 року у справі №440/3122/21, відповідач нарахував компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії з порушенням вимог Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року №2050-III та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Кабінетом Міністрів України постановою від 21.02.2001 №159, а саме, здійснено розрахунок не з 01.01.2005 року, а з травня 2010 року, а також здійснено розрахунок компенсації на загальну суму заборгованості з виплати пенсії 187 286,64 грн, а не на суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць.
Відповідно до частини 5 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду 14.09.2021 вирішено розгляд заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі №440/3122/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії проводити в порядку письмового провадження.
17.09.2021 року до суду надійшли письмові заперечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на заяву ОСОБА_1 , у яких відповідачем зазначено, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2021 року у справі №440/3122/21 було проведено нарахування компенсації втрати частини доходів на загальну суму 6 948,33 грн. за період з травня 2010 року (місяць, що слідує за місяцем набрання чинності рішенням №2а-308/2009) по листопад 2010 року (місяць, що передує місяцю виплати цього доходу).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Вирішуючи заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2021 року у справі №440/3122/21, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, регламентований статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частин 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Таким чином, вказаними нормами визначено особливий порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, який здійснюється судом в процесі контролю за виконанням судових рішень.
При цьому, суд при вирішенні спору повинен встановити природу спірних правовідносин, а саме: які рішення, дії чи бездіяльність відповідача призвели до порушення прав позивача, чи такі пов'язані з виконанням рішення суду, чи вчинені відповідачем у зв'язку з виникненням нових правовідносин.
Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12 листопада 2018 року у справі №806/3099/17 (№К/9901/50917/18).
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 звертав увагу, що статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами застосування цієї статті є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2021 року у справі №440/3122/21, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2005 по 31.10.2010 починаючи з 01.01.2005 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії 06.12.2010 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити розрахунок та нарахувати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21.04.2009 у справі №2а-308/2009, за період з 01.01.2005 по 31.10.2010 починаючи з 01.01.2005 року по день фактичної виплати пенсії 06.12.2010 року та виплатити нараховану відповідно до статті 6 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" за рахунок коштів Пенсійного фонду України.
Рішення набрало законної сили 27.07.2021 року.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2021 року у справі №440/3122/21 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2021 року по справі № 440/3122/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії повернуто скаржнику.
На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2021 року у справі №440/3122/21 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області нараховано суму компенсації у розмірі 6948,33 грн. за період з травня 2010 року по листопад 2010 року включно /а.с. 106/.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року №2050-III (далі також - Закон №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
За змістом статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Приписами статей 3, 4 Закону № 2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Тобто, зазначені вище правові норми Закону № 2050-III встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців, дається визначення поняття "доходи" для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.
З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Пунктом 1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. №159 (далі - Порядок) закріплено, що дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до п.2 Порядку, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
За змістом п.3 Порядку компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Пунктом 4 Порядку визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Отже, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ та пункті 4 Порядку № 159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток “нарахованого, але не виплаченого грошового доходу” за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 55 Закону № 2262-XII, статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії).
Водночас, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статті 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року у справі №21-518а14, від 11 липня 2017 року у справі №21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2018 року у справі №681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі №522/5664/17, від 21 червня 2018 року у справі №523/1124/17, від 03 липня 2018 року у справі №521/940/17, від 05 жовтня 2018 року у справі №127/829/17, від 12.02.2019 у справі №814/1428/18 та від 10.04.2019 №686/13725/17.
Згідно рішення суду від 06.05.2021 у справі №440/3122/21, період за який позивачу повинна бути нарахована компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії, на виконання рішення суду у справі №440/3122/21, має обчислюватися з 01.01.2005 (тобто з моменту виплати пенсії у меншому розмірі, ніж встановлено законодавством) по день фактичної виплати пенсії, тобто по 06.12.2020.
Сума компенсації має обчислюватися шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Однак, відповідач здійснюючи розрахунок компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21.04.2009 року у справі №2а-308/2009, врахував загальну суму пенсії в розмірі 187286,64 грн., нарахованої ОСОБА_1 на підставі постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21.04.2009 року у справі №2а-308/2009 за період з 01.01.2005 року по 31.10.2010 року, а не нарахований, але невиплачений грошовий дохід (пенсію) за відповідний місяць.
Беручи до уваги вищевикладене, дії відповідача щодо нарахування позивачу компенсації втрати частини доходів за період з травня 2010 року по листопад 2010 року та врахування при обчисленні компенсації нарахованого, але невиплаченого грошового доходу (пенсії) в загальній сумі лише 187286,64 грн. за весь період з 01.01.2005 по 31.10.2010, порушують вимоги статті 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року №2050-III, Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Кабінетом Міністрів України постановою від 21.02.2001 №159, та не відповідають рішенню Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2021 року у справі №440/3122/21, яке набрало законної сили, та на виконання якої відповідачем вчинено оскаржувані дії.
Крім того, відповідачем не надано доказів звернення до розпорядника коштів вищого рівня, яким є Пенсійний фонд України за одержанням коштів з метою виконання судового рішення у цій справі.
Вказане призвело до неналежного виконання відповідачем рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2021 року у справі №440/3122/21, яке набрало законної сили, та, як наслідок, порушення відповідачем приписів статей Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших нормативно-правових актів в частині обов'язковості виконання судового рішення, що відповідно до частини другої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини 6 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Зважаючи на положення вказаної норми, суд вважає за необхідне постановити окрему ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 Кодексу адміністративного судочинства України, копію якої направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов неналежного виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2021року у справі №440/3122/21.
Таким чином, заява ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2021 року у справі №440/3122/21 підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 229, 248, 249, 256, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2021 у справі №440/3122/21 - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійною фонду України в Полтавській області, вчинені на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2021 у справі №440/3122/21.
Копію окремої ухвали направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов неналежного виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2021 у справі №440/3122/21.
Про результати виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2021 у справі №440/3122/21 повідомити Полтавський окружний адміністративний суд протягом 30 днів з дня отримання копії цієї окремої ухвали.
Окрема ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Окрема ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.С. Шевяков