Справа № 420/9664/21
24 вересня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження, визначеного ч.5 ст.262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №154450003296 від 05.01.2021 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеської області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 з врахуванням стажу роботи, зазначеного у трудовій книжці з 27 липня 1984 року по 08 квітня 1985 року, бетонщиком у БМУ (СМУ) «Промбут» м. Тернопіль, та з 05 квітня 1984 року по 10 червня 1994 року газоелектрозварником у кооперативі «Простор» м.Білгород-Дністровський Одеської області з дати звернення з 23.12.2020 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він у період з 27 липня 1984 року по 08 квітня 1985 року працював бетонщиком у БМУ (СМУ) «Промбут» м.Тернопіль, а з 05 квітня 1984 року по 10 червня 1994 року газоелектрозварником у кооперативі «Простор» у м.Білгород-Дністровський Одеської області, що вбачається з його трудової книжки. Разом з тим, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №154450003296 від 05.01.2021 року позивачу було відмовлено у зарахуванні зазначених періодів роботи до його страхового стажу та призначення пенсії за віком. Так, за твердженням пенсійного органу, у даті звільнення позивача з роботи « 08 квітня 1985 року» наявне виправлення, а щодо періоду з 05 квітня 1984 року по 10 червня 1994 року відповідач зазначив про проставлення печатки УССР (держави якої не існує).
Не погоджуючись із зазначеним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та вважаючи його протиправним, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду.
Ухвалою суду від 26.07.20210 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. Відповідачу запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.
31.08.2021 року через канцелярію суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що відповідно до ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162 (в редакції станом на 08.04.1985 року) записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів. У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис.
Так, працівниками Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області було виявлено, що в записі під №12, який міститься в трудовій книжці позивача за період роботи з 27.07.1984 року по 08.04.1985 року на посаді бетонщика в СМУ “Промбут” наявне виправлення у даті звільнення. Водночас таке виправлення не проведено в встановленому порядку. Також позивачем не надані Головному управлінню додаткові документи, які містять уточнені відомості про період роботи з 27.07.1984 по 08.04.1985 років, а тому підстави для зарахування цього періоду до страхового стажу відсутні.
Що стосується періоду роботи з 05.04.1989 року по 10.06.1994 року на посаді газоелектрозварника в кооперативі «Простор» відповідачем зазначено, що такий період роботи не зараховано до страхового стажу позивача, оскільки запис про звільнення завірений печаткою Української PCP, а після набрання чинності постанови Верховної Ради УРСР №1427 від 24.08.1991 записи про звільнення, завірені печаткою УСРС, тобто держави, якої вже не існувало, не можуть прийматись до уваги. Оскільки підприємство не замінило свою печатку новою після припинення УРСР, період роботи з 05.04.1989 по 10.06.1994 років не може бути зараховано до трудового стажу.
22.09.2021 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.
Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 25.08.1978 року, позивач у період з 27 липня 1984 року по 08 квітня 1985 року працював бетонщиком у СМУ «Промбут», а з 05 квітня 1984 року по 10 червня 1994 року газоелектрозварником у кооперативі «Простор».
23.12.2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення йому пенсії за віком.
Водночас рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №154450003296 від 05.01.2021 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії та зазначено, що у відповідності до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років.
Страховий стаж роботи ОСОБА_1 складає 25 років 4 місяці.
До страхового стажу не враховано періоди роботи:
- з 27.07.1984 по 08.04.1985 року бетонщиком у СМУ “Промбуд”, оскільки в даті звільнення наявні виправлення;
- з 05.04.1989 по 10.06.1994 року газоелектрозварником у кооперативі “Простор”, оскільки при звільненні проставлена печатка УРСР.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до Одеського окружного адміністративного суду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дослідивши адміністративний позов, відзив ГУ ПФУ в Одеській області, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1058-ІV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч.4 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»). До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно із частиною першою статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (ч. 3 ст.44 Закону №1058-IV).
Відповідно до статті першої Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).
Згідно частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 року №13-1 (далі Порядок № 22-1).
Пунктом 1.1 Порядку № 22-1 встановлено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
За приписами пункту 2.1 Порядку №22-1 документи, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637; для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на
підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію (п. 2.23 Порядку №22-1).
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Суд зазначає, що приписами пункту 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року за №58 (далі-Інструкції №58) передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до п.п. 1.3, 1.4 Інструкції №58 при влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.
Пунктами 2.2 - 2.4 Інструкції №58 встановлено, що до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
У п. 2.6 пункту 2 Інструкції №58 зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно п.4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 року № 301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, працівник не може відповідати за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення.
Так з наданої до суду копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 25.08.1978 року вбачається, що позивач у період з 27 липня 1984 року по 08 квітня 1985 року працював бетонщиком у СМУ «Промбут». При цьому друга цифра дня звільнення позивача з роботи « 08» написана більш товстим шрифтом, що, на переконання суду, не є виправленням.
Також відповідно до довідки Архівного відділу Тернопільської районної державної адміністрації від 02.02.2021 року №12-06/02/38 документація від СМУ «Промбут» на державне зберігання не передавалось.
Суд звертає увагу на те, що доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даного періоду роботи відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги при розрахунку стажу.
Також суд вказує, що на особу не може перекладатись обов'язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Висновки аналогічного характеру викладені в постанові Верховного Суду від 29.03.2019 у справі № справа №548/2056/16-а, від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17.
На підставі вищезазначеного, суд доходить висновку, що наведення цифри у даті звільнення позивача з роботи у БМУ (СМУ) «Промбут» м. Тернопіль більш товстим шрифтом не є тим недоліком, що тягне за собою відмову у призначенні пенсії та не зарахуванні відповідного стажу роботи до страхового стажу.
Щодо не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача періоду його роботи з 05.04.1989 по 10.06.1994 року газоелектрозварником у кооперативі «Простор», оскільки на записі про звільнення від 10.06.1994 року печатка містить запис УРСР (неіснуючої держави) суд зауважує наступне.
Так відповідно до постанови Верховної Ради Української РСР від 24.08.1991 року №1427-XII, проголошено 24 серпня 1991 року Україну незалежною демократичною державою. Тобто, з 24.08.1991 року Українська РСР припинила своє існування та існує самостійна українська держава - Україна. До 24.08.1991 року на печатках підприємств, установ та організацій містився напис «УРСР». В подальшому зміна печаток відбувалась поступово і протягом значного часу.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.10.1993 року за №643 була затверджена Інструкція про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, яка зареєстрована у Міністерстві юстиції України 28.10.1993 року.
Разом з тим, суд вважає, що використання кооперативом «Простор» печатки старого зразка при заповненні трудової книжки позивача, не є підставою для не зарахування періоду роботи на вказаному підприємстві під час призначення пенсії.
Так постановою Верховної Ради України від 11.05.1992 року №218-XII «Про заходи щодо забезпечення виконання вимог дозвільної системи» та «Інструкції про порядок видачі дозволів на виготовлення печаток і штампів», затвердженої наказом МВС України від 18.10.1993 №643, на яку посилається відповідач, не містять положень про не чинність фактично існуючих печаток та штампів та про обов'язок їх заміни. Не впливає на права та законні інтереси позивача й факт припинення статусу СРСР як суб'єкта міжнародного права, а також факт створення Співдружності Незалежних Держав.
Суд зауважує, що не вчинення підприємством дій для обміну печаток є порушенням безпосередньо вказаного підприємства, яке жодним чином не впливає на факт перебування ОСОБА_1 із вказаним підприємством у трудових відносинах. Засвідчення запису про звільнення печаткою старого зразка, на думку суду, не є достатнім та належним доказом для встановлення факту відсутності трудових відносин між підприємством та позивачем у спірний період.
Крім того суд наголошує, що трудова книжка ОСОБА_1 , окрім наявного порушення, оформлена у відповідності до вимог законодавства, містить всі необхідні записи, які вчинені в хронологічному порядку, а також містить посилання на відповідні накази на підставі яких зроблено записи про прийняття позивача на роботу та звільнення з роботи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року по справі №275/615/17.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).
На підставі вищезазначеного, суд доходить висновку що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №154450003296 від 05.01.2021 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком є необґрунтованим, а тому протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Водночас суд зазначає, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та готує документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
З огляду на встановлені обставини у справі №420/9664/21 суд вважає необхідним для належного захисту прав та інтересів позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення йому пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством, та зарахувати до загального стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи з 27 липня 1984 року по 08 квітня 1985 року у СМУ «Промбут» та з 05 квітня 1984 року по 10 червня 1994 року у кооперативі «Простор», зазначені у трудовій книжці.
У задоволенні іншої частини позовної вимоги зобов'язального характеру слід відмовити.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією про сплату судового збору від 04.06.2021 року.
Враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 , суд вважає необхідним стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 908,00 грн. з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №154450003296 від 05.01.2021 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення йому пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством, із зарахуванням до загального стажу роботи ОСОБА_1 періодів роботи з 27 липня 1984 року по 08 квітня 1985 року у СМУ «Промбут» та з 05 квітня 1984 року по 10 червня 1994 року у кооперативі «Простор», зазначених у трудовій книжці.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 908,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя О.В. Білостоцький