Справа № 420/15105/21
24 вересня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65005, м. Одеса, вул. Польський узвіз, буд. 6; код ЄДРПОУ 41405070) про визнання протиправною бездіяльності щодо не скасування арешту, скасування арешту, вилучення відомостей з Єдиного реєстру боржників, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність державного виконавця щодо не скасування арешту на грошові кошти, накладеного 5 квітня 2021 р. старшим державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Жорновим Павлом Вікторовичем про арешт коштів боржника ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та невилучення ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру боржників;
скасувати арешт, накладений 5 квітня 2021 р. старшим державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Жорновим Павлом Вікторовичем про арешт коштів боржника ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );
вилучити із Єдиного реєстру боржників відомості про те, що ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) є боржником у виконавчому провадженні ВП №59200021, відкритому на підставі постанови старшого державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області (нині Перший Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Жорнова Павла Вікторовича від 24 травня 2019 р., за наслідками розгляду постанови про примусове виконання № 51333776 від 22.02.2018р. про стягнення коштів - виконавчого збору у розмірі 110324,37 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24.05.2019р. старшим державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області (нині Перший Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Жорновим Павлом Вікторовичем за наслідками розгляду постанови про примусове виконання №51333776 від 22.01.2018р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №59200021 про стягнення коштів у розмірі 110324,37 грн. ОСОБА_1 внесено до єдиного реєстру боржників. 05.04.2021р. державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника. Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2021 р. у справі №420/2200/21 визнано протиправною та скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №59200021 від 24.05.2019р. Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» саме винесення постанови про відкриття виконавчого провадження пов'язано з початком примусового виконання рішень, то визнання в судовому порядку протиправною та скасування такої постанови унеможливлює існування виконавчого провадження ВП №59200021. Однак за даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень жодних змін у зазначеному виконавчому провадженні не відбулось, постанова про арешт коштів від 05.04.2021р. є чинною, а в Єдиному реєстрі боржників наявні відомості про те, що ОСОБА_1 продовжує мати статус боржника за виконавчим провадженням про стягнення виконавчого збору. Позивач 06.08.2021р. направив відповідачу заяву про скасування постанови про арешт майна та виключення позивача з єдиного реєстру боржників, проте відповідач відповіді не надав, жодних дій з метою відновлення порушеного права позивача не вчинив.
Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2021р. позовну заяву залишено без руху; надано позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.
Ухвалою від 14.09.2021 р. поновлено позивачу строк звернення до суду; відкрито провадження у справі та визначено, що справа буде розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження (з викликом сторін), з урахуванням особливостей встановлених ст.ст. 268-272 КАС України щодо розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ. Призначено судове засідання по справі на 23.09.2021 р. о 14 год. 15 хв.
До судового засідання 23.09.2021 р. сторони явку представників не забезпечили, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.
23.09.2021 р. (вх. № ЕП25848/21) від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-
24.05.2019 р. старшим державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Жорновим Павлом Вікторовичем, за наслідками розгляду постанови про примусове виконання №51333776 від 22 лютого 2018 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№ 59200021 щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 110324,37 грн.
На підставі постанови старшого державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Жорнова Павла Вікторовича накладений арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження, що було зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 05.04.2021р.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2021 р. у справі №420/2200/21 визнано протиправною та скасовано постанову Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області ВП № 59200021 від 24.05.2019 р. про відкриття виконавчого провадження.
04.08.2021р. представником позивача направлено до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заяву про скасування постанови від 05.04.2021р. про арешт коштів боржника; вилучення з Єдиного реєстру боржників відомостей про те, що позивач є боржником у виконавчому провадженні ВП № 59200021 (а.с. 14-15).
Порядок та умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі не виконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Отже, правомірними вважаються дії державного виконавця, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом.
Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 15 Закону № 1404-VІІІторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
У відповідності до ст.4 Закону № 1404-VІІІ , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання (ст. 4 Закону).
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Частиною 1 ст. 18 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з п.1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов'язаний, серед іншого, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Підстави та порядок закінчення виконавчого провадження врегульовані ст. 39 Закону № 1404-VIII.
За правилами ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону № 1404-VIII арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.
Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 48 Закону № 1404-VIII передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Згідно ст. 9 Закону № 1404-VIII Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.
Реєстрація боржника в Єдиному реєстрі боржників не звільняє його від виконання рішення.
Державні органи, органи місцевого самоврядування, нотаріуси, інші суб'єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, у разі звернення особи за вчиненням певної дії щодо майна, що належить боржнику, який внесений до Єдиного реєстру боржників, зобов'язані не пізніше наступного робочого дня повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця із зазначенням відомостей про майно, щодо якого звернулася така особа.
Банки у разі відкриття рахунку на ім'я фізичної особи, внесеної до Єдиного реєстру боржників, у тому числі через відокремлені підрозділи банку, або закриття рахунку такою особою зобов'язані у день відкриття або закриття рахунку повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця. Порядок надання такої інформації та форма повідомлення встановлюються Національним банком України за погодженням із Міністерством юстиції України.
З матеріалів справи вбачається, що згідно електронної бази даних АСВП, на виконанні в Першому Приморському відділі державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало виконавче провадження ВП № 59200021 щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 110324,37 грн.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2021 р. у справі №420/2200/21 визнано протиправною та скасовано постанову Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області ВП № 59200021 від 24.05.2019 р. про відкриття виконавчого провадження.
При прийнятті рішення у вказаній справі, суд дійшов висновку, що відкриття виконавчого провадження поза межами строку пред'явлення до виконання постанови про стягнення виконавчого збору свідчить, що відповідач вийшов за межі визначених повноважень щодо здійснення заходів примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені законом, що призвело до порушення процедури виконавчого провадження та є підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 59200021 від 24.05.2019 р.
Враховуючи висновки суду, викладені у постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2021 р. у справі №420/2200/21 щодо відсутності у відповідача повноважень на відкриття виконавчого провадження № 59200021 та відповідно протиправності таких дій, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для існування арешту на грошові кошти, накладеного 5 квітня 2021 р. старшим державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Жорновим Павлом Вікторовичем про арешт коштів боржника ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та наявності підстав для вилучення ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру боржників.
Враховуючи, що в судовому порядку визнано протиправною та скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження № 59200021, існування арешту, накладеного на підставі постанови про накладення арешту, винесеної як похідної від постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 59200021 від 24.05.2019 р. не узгоджується з приписами чинного законодавства.
Подібну правову позицію висловлено Верховним Судом при прийнятті постанов від 29.01.2020р. у справі № 804/476/17, від 25.06.2019р. у справі № 826/7969/16.
Статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження" в чинній редакції №1404-VIII від 02.06.2016 року передбачено порядок зняття арешту з майна, накладеного державним виконавцем. Так, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Таким чином, рішення про зняття арешту на майно, накладеного державним виконавцем, приймається державним виконавцем або начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, шляхом винесення відповідної постанови.
На підставі викладеного, враховуючи те, що відповідачем не доведено належними доказами правомірності існування арешту, накладеного на майно позивача, попри скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №59200021, а наявність записів про арешт перешкоджає позивачу розпоряджатись своїм правом власності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не скасування арешту на грошові кошти, накладеного 5 квітня 2021 р. старшим державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Жорновим Павлом Вікторовичем про арешт коштів боржника ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та невилучення ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру боржників; зобов'язання Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт, накладений 5 квітня 2021 р. старшим державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Жорновим Павлом Вікторовичем про арешт коштів боржника ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ); зобов'язання Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вилучити із Єдиного реєстру боржників відомості про те, що ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) є боржником у виконавчому провадженні ВП №59200021, відкритому на підставі постанови старшого державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області (нині Перший Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Жорнова Павла Вікторовича від 24 травня 2019 р., за наслідками розгляду постанови про примусове виконання № 51333776 від 22.02.2018р. про стягнення коштів - виконавчого збору у розмірі 110324,37 грн.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням висновку суду про задоволення позову, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 908,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України "Про виконавче провадження", ст.ст 6, 14, 78, 90, 139, 161,205, 255, 273, 287 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65005, м. Одеса, вул. Польський узвіз, буд. 6; код ЄДРПОУ 41405070) про визнання протиправною бездіяльності щодо не скасування арешту, скасування арешту, вилучення відомостей з Єдиного реєстру боржників, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не скасування арешту на грошові кошти, накладеного 5 квітня 2021 р. старшим державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Жорновим Павлом Вікторовичем про арешт коштів боржника ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та невилучення ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру боржників.
Зобов'язати Перший Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт, накладений 5 квітня 2021 р. старшим державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Жорновим Павлом Вікторовичем про арешт коштів боржника ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Зобов'язати Перший Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вилучити із Єдиного реєстру боржників відомості про те, що ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) є боржником у виконавчому провадженні ВП №59200021, відкритому на підставі постанови старшого державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області (нині Перший Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Жорнова Павла Вікторовича від 24 травня 2019 р., за наслідками розгляду постанови про примусове виконання № 51333776 від 22.02.2018р. про стягнення коштів - виконавчого збору у розмірі 110324,37 грн.
Стягнути з Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65005, м. Одеса, вул. Польський узвіз, буд. 6; код ЄДРПОУ 41405070) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя: Г.П. Самойлюк