Справа № 420/11779/21
23 вересня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ГЮБІ+» до ДПС України, Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання зареєструвати податкову накладну,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ГЮБІ+» до ДПС України, Головного управління ДПС в Одеській області в якому позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області №1761561/38443006 від 23.07.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної №32 від 30.06.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої ТОВ «АГРО ГЮБІ+»;
зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну ТОВ «АГРО ГЮБІ+»№32 від 30.06.2020в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО ГЮБІ+» (вул. Катерининська, 26, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 38443006) зареєстровано в Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців 11.06.2013 р. Основним видом діяльності товариства є: 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Товариство також здійснює допоміжну діяльність у рослинництві (код 01.61).
Відповідно до договору про надання послуг мотопомпою № Г-57 від 01.06.2020 року ТОВ «АГРО ГЮБІ+» надавало Державному підприємству «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№37)» (далі ДП №37) послуги мотопомпою марки МП80- 25Б.
Пунктом 2.1 договору було визначено вартість оренди за 1 га міжрядного обробітку 100 грн.00 коп. у т.ч. ПДВ 16,67 грн. Також було визначено, що остаточна вартість послуг фіксується в Актах здачі-прийняття робіт (надання послуг). Пунктом 2.2. Договору визначено, що Акт здачі- прийняття робіт (надання послуг) містить відомості про надані послуги, їх об'єм, вартість та є підставою для виставлення виконавцем замовнику рахунка- фактури до сплати. Пунктом 2.3. Договору передбачено, що всі розрахунки проводяться Орендарем на підставі виписаних рахунків-фактур та актів здачі- приймання виконаних робіт за фактично виконані роботи.
Актом №107 від 22 червня 2020 року сторонами було зафіксовано, що фактично наданий об'єм послуг з подачі води в ємкість мотопомпою склав 41 годину на загальну суму 4 100,00 грн у т. ч. ПДВ 683,33 грн.
Актом №118 від 30 червня 2020 року сторонами було зафіксовано, що фактично наданий об'єм послуг з подачі води в ємкість мотопомпою склав 45 годину на загальну суму 4 500,00 грн. у т.ч. ПДВ 750,00 грн.
Для надання послуг «АГРО ГЮБІ+» використовувало власну техніку, перелік якої міститься у повідомленні про об'єкти оподаткування форми №20-ОПП, а також дизельне паливо, отримане від ТОВ «Регіон-Юг» на підставі договору №РЮ-14/2020 від 14 травня 2020р. по видатковій накладній №353 від 16.06.2020р.
Відповідно до приписів п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, за датою першої події -надання послуг, ТОВ «АГРО ГЮБІ+» було складено податкову накладну №17 від 22.06.2020 на загальну суму 4 100,00 грн у т. ч. ПДВ 683,33 грн та податкову накладну №32 від 30.06.2020 на загальну суму 4500,00 грн у т.ч. ПДВ 750,00 грн, після чого ці податкові накладні було направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Податкову накладну №17 від 22.06.2020 на загальну суму 4100,00 грн. у т.ч. ПДВ 683,33 грн. було зареєстровано в Реєстрі 01.07.2020 о 10:18:57.
Реєстрацію податкової накладної №32 від 30.06.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено. У квитанції зазначено, що платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК, для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку корегування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Представником позивача було подано до контролюючого органу пояснення з документами щодо податкової накладної, реєстрацію якої зупинено, та за результатами розгляду цих пояснень отримано рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №1761561/38443006 від 23.07.2020. Скаргу на це рішення залишено без задоволення рішенням №40665/38443006/2 від 05.08.2020р.
Підставами для відмови в реєстрації податкової накладної в рішенні зазначено «ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявною певних типових форм та галузевої специфіки, накладних». При цьому форма рішення податкової містить текст «(документи, як. не надано, підкреслити)», але які саме документи не надано, та яких саме документів на думку податкового органу не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, податковий орган не визначив.
Крім того, через електронну систему обмін документами з ДПС, Товариство отримало п'ять рішень про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 03.07.2020 №4041; від 04.08.2020 №4427; від 20.08.2020 №4797; від 24.09.2020 №5162; від 28.01.2021 №13680. В цих рішеннях (усі рішення однакові за змістом) зазначалось про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, а також вказувалося: підстава: п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку; податкова інформація: наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі поточної діяльності при реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданій на реєстрацію податковій накладній/розрахунку коригування.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2020р. у справі №420/11346/20 адміністративний позов ТОВ «АГРО ГЮБІ+» задоволено, визнано протиправними та скасовано рішення Комісії ГУ ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування в ЄРПН за №5162 від 24.09.2020р. про відповідність ТОВ «АГРО ГЮБІ+» п.8 Критеріїв ризиковості платника податку. Зобов'язано ГУ ДПС в Одеській області виключити ТОВ «АГРО ГІОБІ+» з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
П'ятим апеляційним адміністративним судом 09 червня 2021 року це рішення залишено без змін.
Комісією регіонального рівня, незважаючи на оскарження податковим органом рішення суду про необґрунтованість віднесення ТОВ «АГРО ГЮБІ+» до ризикових платників податків, 30.03.2021 прийнято рішення №41446 про невідповідність платника податку ТОВ «АГРО ГЮБІ+» критеріям ризиковості платника податку.
З огляду на вищезазначене Позивач вважає дії Відповідачів протиправними, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Процесуальні дії.
Ухвалою суду від 09.07.2021 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України).
11.08.2021 року за вх. №ЕП/21631/21 представником Головного управління ДПС в Одеській області надано відзив, який обґрунтований наступним.
Позивачем було направлено повідомлення та документи щодо невідповідності критеріям ризиковості, та після опрацювання первинного повідомлення щодо визнання невідповідності критеріям ризиковості платника податків було прийняте рішення №4427 від 04.08.2020 року, тобто в період прийняття оскаржуваного даною судовою справою рішення №1761564/38443006 від 23.07.2021 року позивач був віднесений до переліку ризиковості, та підстави зупинення реєстрації ПН №32 від 30.06.2020 року відповідають чинному законодавству.
Обов'язок довести реальність господарської операції та підтвердити її належними документами покладається виключно на Позивача. Вказані первинні документи мають відповідати стандартам бухгалтерського обліку та вимогам ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
На виконання п. 11 Порядків №1165 позивачем було подано до контролюючого органу Повідомлення №9 від 18.07.2020 року про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних, реєстрацію яких зупинено.
Відповідач звертає увагу, що позивачем в підтвердження реальності відображених у податковій накладній господарських операцій також не було надано жодного бухгалтерського документа (наприклад, оборотно - сальдових відомостей, аналізів або карток по субрахункам рахунків 10, 15, 30, 31, 36, 66, 90, 93 тощо Плану рахунків бухгалтерського обліку (або їх аналогів відповідно до Спрощеного плану рахунків), які б свідчили про зміну активів та пасивів підприємства внаслідок проведення зазначених господарських операцій, що б сприяло підтвердженню настання реального економічного ефекту для позивача від господарських операцій, відображуваних у ПН позивача (наявність ділової мети)).
Головне управління ДПС в Одеській області стверджує, що відповідачем доведено обґрунтованість виникнення у контролюючого органу підстав для зупинення реєстрації податкових накладних.
Разом з тим, відповідач звертає увагу і на той факт, що адміністративні суди наділені правом надавати оцінку актам суб'єктів владних повноважень. У той же час позовна вимога щодо виключення платника податків із переліку ризикових, на думку ГУ ДПС в Одеській області, є неправомірна, так як суд в даному випадку перебирає функцію органу ДПС щодо зібрання, опрацювання та контролю за своєчасністю та достовірністю сплатою коштів до бюджету.
Фактично у разі ухвалення вказаних рішень суд підміняє собою контролюючий орган -ДПС, приймає позицію платника податків при наявній у ДПС податковій інформації про протилежне.
Таким чином, позовні вимоги в частині зобов'язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні є передчасним, в той час, як належним способом захисту порушеного права / є зобов'язання ГУ ДПС в Одеській області повторно розглянути питання щодо реєстрації/ податкової накладної.
Вищезазначене узгоджується із правовою позицією, викладеною у справах №№160/17565/20, 160/17629/20. 160/16902/20. 160/13195/20, 160/17570/20,160/17501/20.
Ухвалою суду від 13.08.2021 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Відповідно до приписів п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, за датою першої події -надання послуг, ТОВ «АГРО ГЮБІ+» було складено податкову накладну №17 від 22.06.2020 на загальну суму 4 100,00 грн у т. ч. ПДВ 683,33 грн та податкову накладну №32 від 30.06.2020 на загальну суму 4500,00 грн у т.ч. ПДВ 750,00 грн, після чого ці податкові накладні було направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Податкову накладну №17 від 22.06.2020 на загальну суму 4100,00 грн. у т.ч. ПДВ 683,33 грн. було зареєстровано в Реєстрі 01.07.2020 о 10:18:57.
Реєстрацію податкової накладної №32 від 30.06.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено. У квитанції зазначено, що платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК, для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку корегування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Представником позивача було подано до контролюючого органу пояснення з документами щодо податкової накладної, реєстрацію якої зупинено, та за результатами розгляду цих пояснень отримано рішення про відмову в реєстрації податкової накладної № 1761561/38443006 від 23.07.2020. Скаргу на це рішення залишено без задоволення рішенням №40665/38443006/2 від 05.08.2020р.
РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ.
Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.
У ч. 2 ст. 19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Отже, усі без виключення суб'єкти права на території України зобов'язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).
Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.10 ст.201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
01.02.2020 набув чинності Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1165.
Відповідно до п. 2 Порядку 1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації; критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник автоматизованого моніторингу, що характеризує ризик; ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складення та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту а або б пункту 185.1 статті 185, підпункту а або б пункту 187.1 статті 187, абзацу першого пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) за наявності об'єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість (далі - платник податку) виконання свого податкового обов'язку.
Відповідно до п. 3 Порядку №1165 податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності таким ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування (далі - ознаки безумовної реєстрації): 1) податкова накладна, яка не підлягає наданню отримувачу (покупцю) та/або складена за операцією, звільненою від оподаткування; 2) обсяг постачання, зазначений платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування (крім розрахунків коригування, поданих для реєстрації в іншому місяці, ніж місяць, в якому вони складені), зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданої для реєстрації в Реєстрі податкової накладної/розрахунку коригування, становить менше 500 тис. гривень за умови, що обсяг постачання товарів/послуг, зазначений у них у поточному місяці за операціями з одним отримувачем - платником податку, не перевищує 50 тис. гривень, сума податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), сплачена у попередньому місяці, становить більше 20 тис. гривень, та керівник - посадова особа такого платника податку є особою, яка займає аналогічну посаду не більше ніж у трьох (включно) платників податку; 3) одночасно виконуються такі умови: загальна сума податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), сплачена за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування, платником податку та його відокремленими підрозділами, якими подано податкову накладну/розрахунок коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить більше 1 млн. гривень; значення показника D, розрахованого згідно з цим підпунктом, становить більше 0,05. Показник D розраховується за такою формулою: D= S/T, де S - загальна сума сплачених за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування, сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків і зборів, контроль за справлянням яких покладено на ДПС, платником податку та його відокремленими підрозділами; T - загальна сума постачання товарів/послуг на митній території України, що оподатковуються за ставками 0, 20 і 7 відсотків, зазначеними платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування; значення показника P є меншим, ніж значення, розраховане за такою формулою: P = Pм х 1,4, де P - сума податку на додану вартість, зазначена платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі у звітному (податковому) періоді, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної/розрахунку коригування; Pм - найбільша місячна сума податку на додану вартість, зазначена у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих платником податку в Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування. Значення показників D та P відображаються в електронному кабінеті платнику податку; 4) у податковій накладній/розрахунку коригування відображена операція з товаром за кодом згідно з УКТЗЕД та/або послугою за кодом згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, які зазначені у таблиці даних платника податку, врахованій контролюючим органом.
За приписами п. 5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
Відповідно до п.7 Порядку №1165, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Згідно з п.11 Порядку №1165, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації
Зі змісту квитанції про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних в ЄРПН по вищевказаній податковій накладній позивача вбачається, що її реєстрація зупинена контролюючим органом відповідно до п.201.16 ст.201 КАС України та контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкової накладної п.8 "Критеріїв ризиковості здійснення операцій".
Разом з тим, названа квитанція не містить перелік документів, необхідних для розгляду питання щодо прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.
Наказом Міністерства фінансів України №520 від 12 грудня 2019 року затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Порядок №520), яким визначено механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.2. Порядку №520 прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).
Пунктом 3 Порядку №520 визначено, що комісія регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.
Згідно п.4 Порядку №520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.
За приписами п.5 Порядку №520 Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Згідно п.6 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).
За приписами п. 11 Порядку №520 комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
В оскаржуваному рішенні підставою відмови в реєстрації податкової накладної зазначено ненадання платником податків копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано підкреслити).
Разом з тим, необхідні документи з зазначеного переліку не були підкреслені податковим органом. Водночас, позивачем були надані на підтвердження здійснення господарських операцій пояснення та документи, які містяться в матеріалах справи та надані докази їх направлення відповідачу.
Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 23.10.2018 у справі №822/1817/18 (адміністративне провадження №К/9901/62472/18), від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18 (адміністративне провадження №К/9901/7590/19), від 02.07.2019 у справі №140/2160/18 (адміністративне провадження №К/9901/13662/19).
Можливість виконання платником податків обов'язку надати документи, необхідні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного переліку цих документів. Хоча перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН визначено Порядком № 520, конкретний перелік таких документів може залежати, зокрема від змісту операції з постачання, суб'єктного складу її учасників, їх податкової поведінки.
Загальними вимогами, яким повинен відповідати акт індивідуальної дії, як акт правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість. В разі не зазначення в індивідуальному акті підстав його прийняття (фактичних і юридичних), чітких та зрозумілих мотивів його прийняття такий акт не може вважатися правомірним.
В той же час суд враховує той факт, що надані позивачем документи підтверджували фактичне здійснення операції з постачання товару на адресу контрагента, кількісні та вартісні показники цих операцій і були достатніми для реєстрації податкової накладної.
З огляду на неконкретність вимог контролюючого органу про надання документів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної не відповідає критерію обґрунтованості.
Правова позиція такого ж змісту щодо застосування вище наведених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 16.04.2019 касаційне провадження №К/9901/4895/19 (справа №826/10649/17), від 28.10.2019 касаційне провадження №К/9901/23858/19 (справа №640/983/19).
Тобто, контролюючим органом викладена загальна правова норма без зазначення конкретних документів, яких, на думку відповідача, не вистачає для здійснення реєстрації податкових накладних, а також без повідомлення причин та мотивів, за яких надані позивачем пояснення та документи не були враховані.
Оскаржуване рішення податкового органу не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості актів індивідуальної дії, та породжує їх неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.
Із набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 р. № 466-IX запроваджується нова концепція відповідальності. Вона стосується як відповідальності платників податків, так і контролюючих органів.
Відповідно до п. 109.1 ст. 109 Кодексу, податковим правопорушенням, є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (у т.ч. осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених Кодексом.
Основною відмінністю такого визначення від формулювання, яке застосовувалося до 1 січня 2021 року - у включенні до визначення податкового правопорушення критерію винного діяння (дії чи бездіяльності) платника податків.
Кодекс не містить визначення поняття «вина», однак умови за яких особа вважається винною наведені у ст. 112 Кодексу та полягають у тому, що особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Таким чином, умовами які визначають вину особи, у розумінні ст. 112 Кодексу є:
- встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання;
- доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи, у вчинені податкового правопорушення.
Кваліфікуючою ознакою податкового правопорушення є вчинення особою діяння умисно. Податкове законодавство не містить визначення «умислу, умисності діяння», однак так само як і поняття «вини», розкриває його зміст та суть.
Згідно з приписами п. 109.1 ст. 109 Кодексу діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов'язків закріплених за платником податків у ст.ст. 16, 36 Кодексу.
Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм.
Не дотримання цих правил та норм, є умисними діями особи, які визначають її вину у вчиненні податкового правопорушення, за умови доведення вказаного контролюючим органом.
Податковим органом не доведено вини позивача, оскільки позивачем подано пояснення та первинні документи, а відповідачем не спростовано невідповідність таких документів чи їх дефектність.
У розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, статті 8 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України належна поза розумним сумнівом вмотивованість офіційного письмового документу владного суб'єкта є гарантією особи на доступ до суду. Незабезпечення владним суб'єктом цієї вимоги призводить до однозначної та очевидної протиправності управлінського діяння у зв'язку з дефектом у юридичній визначеності.
Такий правовий висновок сформовано ВС КАС у постанові від 25.03.2021 року по справі №520/4577/19, у постанові від 09.12.2020 року по справі №824/1276/18-а
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області №1761561/38443006 від 23.07.2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 32 від 30.06.2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої ТОВ «АГРО ГЮБІ+».
Вирішуючи позовні вимоги ТОВ «АГРО ГЮБІ+» про зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну ТОВ «АГРО ГЮБІ+» №32 від 30.06.2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних», суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може, в тому числі, прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Приписами КАС України, передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.
Згідно з положеннями п.п. 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
Отже повноваження з реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі покладені на Державну податкову службу України (з урахуванням організаційних змін податкових органів).
Враховуючи, що позивачем були надані для дослідження відповідачу передбачені законодавством документи та пояснення по суті здійснення господарської діяльності, які підтверджують проведення господарських операцій між позивачем та контрагентами, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України” від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Так відповідач - як суб'єкт владних повноважень не довів належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваних рішень.
Згідно з ч.1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на зазначене та згідно із ст.139 КАС України судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ГЮБІ+» в загальній сумі 2270,00 грн., сплачені згідно платіжного доручення №1835 від 07.07.2021 року підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України.
Керуючись ст. ст. 2-9, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ГЮБІ+» до ДПС України, Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення від 23.07.2020 року - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області № 1761561/38443006 від 23.07.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної №32 від 30.06.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої ТОВ «АГРО ГЮБІ+».
Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну ТОВ «АГРО ГЮБІ+» №32 від 30.06.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ГЮБІ+» суму судового збору за подання адміністративного позову за квитанцією №1835 від 07.07.2021 року у сумі 2 270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.).
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення підписано 23.09.2021 року у зв'язку із перебуванням судді у відпустці.
Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО ГЮБІ+» (адреса: 65026, м. Одеса, вул. Катеринінська, буд. 26, код ЄДРПОУ 38443006, телефон: (048) 787 02 79)
Головне управління ДПС в Одеській області - адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ ВП 44069166, телефон: (048) 725-83-58, електронна пошта: od.official@tax.gov.ua
Державна податкова служба України (адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393)
Головуючий суддя Потоцька Н.В.