Справа № 420/14290/21
22 вересня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Цховребової М.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
встановив:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком за 2021 рік відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону № 367-ХІV;
- зобов'язати відповідача здійснити нарахування (перерахунок) та виплату позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону № 367-ХІV, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплаченої суми.
Ухвалою суду від 16.08.2021 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); від 20.09.2021 року: відмовлено у задоволенні клопотання про заміну неналежного відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Згідно зі змістом адміністративного позову, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, із посиланням на рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 року № 3-р/2020 тощо.
Згідно зі змістом відзиву на позовну заяву, відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з таких підстав:
- щодо фактичних обставин у спірних правовідносинах, зокрема:
- відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом;
- згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України;
- 22.10.1993 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статтею 13 якого визначено пільги особам з інвалідністю внаслідок війни;
- Законом України від 25.12.1998 року № 367-XIV статтю 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» доповнено частиною четвертою такого змісту: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком»;
- розділом ІІ Закону України від 25.12.1998 року № 367-XIV передбачено Кабінету Міністрів України щорічно у проекті Державного бюджету України передбачити цільові кошти, необхідні для виплати разової грошової допомоги ветеранам війни;
- так, відповідно до пп. б п. 9 ч. 1 ст. 87 Бюджетного кодексу України видатки на державні програми соціальної допомоги, серед яких щорічна разова грошова допомога ветеранам війни, здійснюються з Державного бюджету України;
- пунктом 20 Розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частину 4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено в такій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України»;
- проте, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 вищенаведене положення п. 20 Розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано неконституційними, з урахуванням чого станом на сьогодні частина 4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» чинна в первинній редакції, викладеній Законом України від 25.12.1998 року № 367-XIV;
- у свою чергу, Законом України від 19.06.2003 року № 968-IV Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» доповнено статтею 17-1, відповідно до ч. 1 якої щорічну виплату державної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання;
- проте, Законом України від 16.10.2012 року № 5462-VI у частині 1 ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» слова «органи праці та соціального захисту населення» замінено словами «центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення»;
- таким чином, з 16.10.2012 року відповідно до ч. 1 ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання;
- поряд з цим, відповідно до ч. 7 ст. 20 Бюджетного кодексу України за бюджетними програмами, здійснення заходів за якими потребує нормативно-правового визначення механізму використання бюджетних коштів, головні розпорядники коштів державного бюджету розробляють проекти порядків використання коштів державного бюджету (в тому числі за бюджетними програмами, вперше визначеними законом про Державний бюджет України) та забезпечують їх затвердження протягом 30 днів з дня набрання чинності законом про Державний бюджет України. За рішенням Кабінету Міністрів України (у формі протокольного рішення) порядки використання коштів державного бюджету затверджуються Кабінетом Міністрів України або головним розпорядником коштів державного бюджету за погодженням з Міністерством фінансів України. Про затвердження таких порядків інформується Комітет Верховної Ради України з питань бюджету;
- в подальшому, Законом України від 28.12.2014 року № 79-VIII розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування;
- так, з метою реалізації наведених положень бюджетного законодавства 19.02.2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 112, відповідно до змісту якої у 2020 році виплату до 5 травня разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - грошова допомога), проводило Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення), які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення), центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат);
- крім цього, вказаною постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 року № 112 було визначено розміри виплат учасникам бойових дій, що є значно меншими ніж ті, що передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1491 гривень;
- при цьому, пунктом 3 наведеної постанови передбачалося Міністерству фінансів і Державній казначейській службі забезпечити до 06.04.2020 року перерахування коштів Міністерству соціальної політики для їх спрямування регіональним органам соціального захисту населення з метою виплати грошової допомоги;
- проте, рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 року у справі № 1-247/2018 (3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) та втрачає чинність з дня ухвалення цього рішення окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування;
- у своєму рішенні Конституційний Суд України зазначив наступне: «Таким чином, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України;
- Конституційний Суд України вважає, що встановлення пунктом 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Бюджетного кодексу України та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України»;
- отже, рішенням Конституційного Суду України визнано недопустимим встановлення Кабінетом Міністрів України розміру виплат, які є нижчими, ніж передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також виплати такої допомоги, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування;
- Конституційним Судом України неодноразово визнавалися неконституційними зміни до законодавчих актів України, якими встановлювалися інші порядок, способи та розміри виплати державної щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни до 5 травня, ніж передбачено спеціальним Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- при цьому, Конституційним Судом України акцентувалося на необхідності здійснення виплат державної щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни до 5 травня у порядку та розмірах визначених саме спеціальним Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- ігноруючи висновки Конституційного Суду України щодо недопустимості встановлення Кабінетом Міністрів України зменшеного розміру виплат державної грошової допомоги ветеранам війни та виплати такої допомоги, виходячи з фінансових ресурсів місцевого бюджету, керуючись ч. 7 ст. 20 Бюджетного кодексу України, Кабінетом Міністрів України постановою від 08.04.2021 року № 325 затверджено Порядок використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань (далі - Порядок № 325), яким вчергове визначено розміри державної допомоги ветеранам війни менші, ніж визначені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- відповідно до п. 1 Порядку № 325 цим Порядком визначається механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою «Щорічна разова грошова допомога ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань та соціальна допомога особам, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною» для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань (далі - бюджетні кошти);
- пунктом 2 Порядку № 325 передбачено, що головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики;
- відповідно до п. З Порядку № 325 розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є: 1) структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення); 2) структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - місцеві органи соціального захисту населення), центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат);
- у пункті 4 Порядку № 325 зазначено, що бюджетні кошти спрямовуються на виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - грошова допомога);
- при цьому, пунктом 5 Порядку визначено, що бюджетні кошти розподіляються Мінсоцполітики в межах бюджетних призначень і спрямовуються регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між місцевими органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що перераховують кошти за місцем отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання через відділення організації, що здійснює виплату і доставку пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання, або на поточні рахунки уповноваженого банку (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у розмірах згідно з додатком до цього Порядку;
- відповідно до Додатку до Порядку № 325 разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році виплачується, зокрема, учасникам бойових дій в таких розмірах:
- учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1 491 гривня;
- крім цього, пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 року № 325 передбачено, що Міністерству фінансів і Державній казначейській службі забезпечити до 16 квітня поточного року перерахування коштів Міністерству соціальної політики для їх спрямування структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій з метою виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»;
- таким чином, головним розпорядником бюджетних коштів, спрямованих на виплату державної щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій до 5 травня, та відповідальним виконавцем такої бюджетної програми визначено виключно Міністерство соціальної політики України, яке і розподіляє та спрямовує обсяг коштів для такої допомоги. Натомість, за змістом постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.20201 року № 325 такий обсяг коштів перераховується Міністерством соціальної політики України регіональним органам соціального захисту населення, а ті, в свою чергу, районним органам соціального захисту населення та центрам по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які лише перераховують вже отримані від головного Розпорядника з державного бюджету кошти безпосередньо громадянам;
- у 2021 році для визначення обсягів коштів, необхідних для здійснення виплат грошової допомоги до 5 травня, Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради (місцевий орган соціального захисту населення) надає Департаменту сімейної та соціальної політики Одеської державної адміністрації (регіональному органу соціального захисту населення) розрахункову кількість ветеранів війни, в тому числі осіб з інвалідністю внаслідок війни та розрахунок проведення виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами «Простатус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» «Про жертви нацистських переслідувань» у розмірах визначених зазначеними Законами;
- відповідні кошти, визначені Міністерством соціальної політики України з урахуванням розмірів, встановлених Кабінетом Міністрів України, перераховуються Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської державної адміністрації, який розподіляє їх місцевим органам соціального захисту населення;
- статтею 2 Закону України від 15.12.2020 року № 1082-ІХ «Про Державний України на 2021 рік» затверджено бюджетні призначення головним розпорядникам коштів Державного бюджету України на 2021 рік у розрізі відповідальних виконавців за бюджетними програмами згідно з додатком № 3, відповідно до якого Міністерство соціальної політики України є головним розпорядником бюджетних коштів за кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету № 2501150 на щорічну разову грошову допомогу війни і жертвам нацистських переслідувань та соціальну допомогу особам, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною у розмірі 1 382 540,6 тис. грн.;
- наведені кошти, що надійшли з Державного бюджету України, і були перераховані Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради позивачу;
- згідно додатку до зазначеного Порядку позивачу як учаснику бойових дій зазначена допомога була виплачена Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради у 2021 році у розмірі 1491,00 гривня;
- тобто, державна щорічна разова грошова допомога ветеранам війни до 5 травня у 2021 році виплачена Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради за рахунок коштів, що надійшли з Державного бюджету України, та розмір яких визначений постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 року № 325. Однак, наведене ігнорується позивачем, внаслідок чого недоплачена особам сума державної щорічної грошової допомоги до 5 травня стягується не з головного розпорядника відповідних бюджетних коштів - Міністерства соціальної політики України, а з Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, який фінансується з місцевого бюджету;
- Департамент акцентує увагу на неприпустимості застосування висновків, викладених у зразковій справі № 440/2722/20, під час розгляду цієї справи у зв'язку з різними обставинами справи та її суб'єктним складом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані сторонами, а також докази в їх сукупності, суд встановив таке.
Відповідно до посвідчення, серія НОМЕР_1 , виданого 18 грудня 2020 року, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій. (а.с.16)
Згідно з банківською випискою UKRSIBBANK, документ № НОМЕР_2 , з рахунку відправника НОМЕР_3 банку АТ «УКРСИББАНК» на рахунок одержувача НОМЕР_4 , 27.05.2021 року, як зарахування заробітної плати та виплат прирівняних до неї, проведено зарахування суми 1491,00 грн. (а.с.17)
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком за 2021 рік відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону № 367-ХІV, позивач звернувся до суду з вищенаведеними позовними вимогами.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до абз. 1, 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Поняття ветеранів війни, їх правовий статус та осіб, які належать до ветеранів війни визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII). Захист ветеранів війни шляхом створення належних умов для підтримання здоров'я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я визначено основним завданням цього Закону (ст. 1).
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону № 3551-XII (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 року № 367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Згідно із ст. 17-1 Закону № 3551-XII, щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених ст.ст. 12-16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Військовослужбовцям, поліцейським, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ України, особам начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які проходять службу (крім пенсіонерів), виплата разової грошової допомоги здійснюється шляхом перерахування коштів органами праці та соціального захисту населення на спеціальні рахунки військових частин, установ і організацій за місцем їх служби.
Особам, які тримаються в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах (крім пенсіонерів), виплата разової грошової допомоги здійснюється шляхом перерахування коштів центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, на спеціальні рахунки установ виконання покарань і слідчих ізоляторів.
Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28 грудня 2007 року (набрав чинності 01 січня 2008 року) статтю 12 частину 5 Закону № 3551-XII викладено у такій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення підпункту "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28 грудня 2007 року.
У подальшому Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» (набрав чинності 01 січня 2015 року) розділ VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні (щодо окремого бюджетного року) постанови, а саме: № 147 від 31 березня 2015 року, № 141 від 02 березня 2016 року, № 233 від 05 квітня 2017 року, № 170 від 14 березня 2018 року, № 237 від 20 березня 2019 року, № 112 від 19 лютого 2020 року та № 325 від 08.04.2021 року, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій.
Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2021 р. № 325 затверджено Порядок використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, відповідно до додатку до якого, разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році виплачується в таких розмірах, зокрема учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося
18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1 491 гривня.
Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У цьому ж рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Відповідно до ст. 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Конституційним Судом України в рішенні від 27.02.2020 року № 3-р/2020 вказано про втрату чинності положеннями Закону саме з дня ухвалення цього Рішення.
Таким чином, з 27.02.2020 року застосовуються положення ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 року № 367-XIV, а саме: щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 29.09.2020 року у зразковій справі № 440/2722/20, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 року.
За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003, мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 вказаного Закону, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року № 1082-IX встановлено у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 01.01.2021 року - 1769,00 гривень. Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій до 5 травня у 2021 року становить 8845,00 грн. (1769,00 грн. х 5).
Водночас, як встановлено судом вище, Кабінет Міністрів України у Постанові від 08.04.2021 року № 325 встановив, що у 2021 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом № 3551-ХІІ, учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків здійснюється у розмірі 1491, 00 грн., тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено статтею 12 цього Закону.
Тобто на час виплати позивачу у 2021 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон № 3551-ХІІ та Постанова від 08.04.2021 року № 325.
Виходячи із визначених у частині третій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій необхідно застосовувати не Постанову від 08.04.2021 року № 325, а Закон № 3551-ХІІ, який має вищу юридичну силу.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права.
Разова грошова допомога учасникам бойових дій є доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів № 11 та № 14 (04.11.1950), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014 року Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 № 5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 № 23-рп/2010, від 11.10.2011 № 10-рп/2011).
Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами не наведено та не надано.
При цьому, щодо обґрунтування заперечень відповідача проти позовних вимог із посиланням на нормативно-правові вимоги щодо належного розпорядника бюджетних коштів у спірних правовідносинах слід зазначити таке.
Дійсно відповідно до п. 2 Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2021 р. № 325 (далі - Порядок № 325), на який у клопотанні посилається відповідач, головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики.
При цьому, згідно з п. 3 Порядку № 325 розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є:
1) структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення);
2) структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - місцеві органи соціального захисту населення), центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат).
Отже, з наведених положень Порядку № 325 вбачається, що відповідач є розпорядником бюджетних коштів.
Також, відповідно до пп. 2.1.2 п. 2.1, пп. 5 пп. 2.2.2 п. 2.2 Положення про Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради № 4876-VІІ від 31.07.2019 р., зокрема:
- основними завданнями Департаменту є: призначення та виплата соціальних допомог, компенсацій та інших соціальних виплат, встановлених законодавством України;
- Департамент відповідно до визначених завдань виконує такі функції: з питань реалізації заходів соціальної підтримки населення: здійснює виплату одноразової грошової допомоги ветеранам війни та державних стипендій.
Згідно зі змістом основної вимоги позивача, він просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
З наведених висновків, викладених у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.09.2020 року у справі № 440/2722/20 щодо наведеного обґрунтування відповідача, та наведених нормативно-правових положень, вбачається, що наведена позиція відповідача є помилковою, про що також зазначено в ухвалі суду від 20.09.2021 року про відмову у заміні відповідача.
При цьому слід зазначити, що наведене відповідачем обґрунтування стосується питань, пов'язаних з виконанням судового рішення, а не вирішення спірних правовідносин по суті.
Суд також звертає увагу відповідача, що, дійсно, справа № 420/14290/21 не відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № 440/2722/20.
Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 242 КА С України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у зразковій справі № 440/2722/20 у подібних правовідносинах залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року.
Щодо решти доводів сторін слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).
Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідносуд, із застосуванням положень ч. 2 ст. 9 КАС України, дійшов висновку, що:
- бездіяльність щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, допущена відповідачем: не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дії; недобросовісно; нерозсудливо; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких вона спрямована, тому вона є протиправною.
Наведена позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у зразковій справі № 440/2722/20 у подібних правовідносинах, яке постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року залишено без змін, відповідно
- адміністративний позов підлягає задоволенню повністю, з урахуванням способу, встановленого рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у зразковій справі № 440/2722/20 у подібних правовідносинах, яке постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року залишено без змін.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI, позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно, підстав для його розподілу в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, немає.
Щодо розподілу судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу.
В прохальній частині позову позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 2000,00 грн. на правничу допомогу.
Представником позивача на доведення понесених судових витрат, в частині витрат на професійну правничу допомогу, надано (а.с.18-23):
- копію договору про надання правничої допомоги від 20 липня 2021 року, укладеного, між позивачем, як Клієнтом, та Адвокатом - Масловським Ігорем Миколайовичем, про таке, зокрема:
1. Предмет договору
1.1. Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов'язання по наданню правової допомоги, забезпеченню представництва прав та законних інтересів Клієнта у Одеському окружному адміністративному суді при розгляді справи Клієнта про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити дії.
1.2. Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе виконання наступних обов'язків:
- представляти інтереси клієнта в державних органах, в тому числі у державній виконавчій службі, органах місцевого самоврядування, судах тощо;
- брати участь у судових засіданнях в якості представника Клієнта;
- підготовити всі необхідні документи (заяви, додатки) для звернення до суду;
- надавати Клієнту консультації, висновки, довідки з правових питань, що виникають під час розгляду клопотань, заяв Клієнта;
- підписувати всі необхідні документи, що стосуються інтересів Клієнта при розгляді його заяв, клопотань в рамках зазначеної вище справи та виконувати всі інші необхідні дії та повноваження адвоката, який надає правову допомогу Клієнту, передбачену Кодексом адміністративного судочинства.
3. Гонорар та порядок здійснення розрахунків
3.1. Гонорар - винагорода Адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів Клієнта та надання йому інших видів правової допомоги в умовах і порядку, що визначені Договором.
3.2. Гонорар складає 2000,00 грн. (дві тисячі грн. 00 коп.) та сплачується Адвокату в такому порядку: 100% оплати після прийняття рішення про задоволення позовних вимог щодо визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити дії;
- копію акту № 1 від 06 серпня 2021 року приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правничої допомоги від « 20» липня 2021 року на суму 2000,00 грн., згідно з яким адвокат надав, а клієнт отримав таку правничу допомогу (послуги):
- консультації, роз'яснення адміністративного процесуального законодавства щодо порядку звернення до суду, щодо порядку та послідовності розгляду позовної заяви, щодо надання доказів по адміністративній справі: кількість год. - 1; ціна, грн. - 500,00; загальна вартість, грн. - 500,00;
- підготовка позовної заяви про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити дії: кількість год. - 3; ціна, грн. - 500,00; загальна вартість, грн. - 1500,00;
- детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги по адміністративній справі про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити дії, на загальну суму 2000,00 грн., із зазначенням назви послуги, кількості год., ціни грн. та загальної вартості грн., які відповідають змісту акту № 1 від 06 серпня 2021 року приймання-передачі наданих послуг.
Порядок та підстави розподілу витрат на професійну правничу допомогу передбачені ст. 134 КАС України.
Так, відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до абз.абз. 1, 2 ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Аналізуючи вказане, суд дійшов висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
02.09.2021 року від відповідача до суду надійшло клопотання, вхід. № 48150/21, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат у сумі 2000,00 грн., пов'язаних з правничою допомогою, оскільки вважає, що заявлений розмір витрат представником позивача є неспівмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову і значенням справи для сторони.
При цьому, відповідачем у поданому клопотанні не зазначено жодних конкретних обставин та не наведено їх аналіз з урахуванням поданих позивачем на доведення понесених судових витрат, в частині витрат на професійну правничу допомогу, документів-доказів, та законодавчих вимог, які регулюють відповідне питання.
Отже, клопотання відповідача щодо відмови у задоволенні вимоги про стягнення витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, є необґрунтованим та безпідставним.
З урахуванням: складності справи та фактично виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значення справи для позивача тощо, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі в розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок).
Згідно з п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України (в редакції, чинній до 17.07.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема, процесуальні строки щодо розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 року № 731-ІХ, який набрав чинності 17.07.2020 року, зокрема, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 855 від 11.08.2021 року) до 1 жовтня 2021 року на території України продовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 250, 255, 258, 263, 295, Прикінцевими та Перехідними положеннями КАС України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ) до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (місцезнаходження: вул. Косовська, буд. 2Д, м. Одеса, 65017; ідентифікаційний код юридичної особи: 36290160) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Стягнути з Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок).
Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Г. Цховребова