23 вересня 2021 р. № 400/2952/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу від 30.01.2021 року № 23; зобов'язання вчинити певні дії, -
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (надалі - відповідач) про:
- визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 №23 від 30.01.2021 року про звільнення старшого солдата військової служби за контрактом, ОСОБА_1 , стрільця - снайпера 1 десантно-штурмового взводу 2 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з військової служби у запас за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту);
- зобов'язання військової частини НОМЕР_1 поновити старшого солдата військової служби за контрактом, ОСОБА_1 , посаді стрільця - снайпера 1 десантно-штурмового взводу 2 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 та нарахувати і виплатити йому за 2021 рік компенсацію за невикористану щорічну чергову відпустку, грошову компенсацію на оздоровлення, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань, відповідно до вимог Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що звільнення ОСОБА_1 з військової служби 30 січня 2021 року є протиправним та незаконним. Так, позивач вказав, що 31.01.2018 року ним було укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України з Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_2 . Вказаний контракт укладено строком на три роки та він набув чинності 31.01.2018 року. Вказав, що його було звільнено із Збройних Сил України на 1 день раніше до закінчення строку контракту, що має негативні наслідки щодо отримання грошового забезпечення, а саме відпустки, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. З огляду на таке, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою суду від 05.05.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
21.05.2021 року на виконаня ухвали суду від 05.05.2021 року позивачем до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду надано клопотання про поновленя строку звернення до адміністративного суду з даним позовом з обгрунтуванням причин пропуску строку звернення та доказами поважності причин його пропуску. Заява обгрунтована тим, що після звільнення його з посади, вживав заходи досудового врегулювання, а саме звертався зі скаргою до командира військової частини НОМЕР_1 про скасування оскаржуваного наказу та лише 26.02.2021 року отримав відповідь. У зв'язку з пандемією короно вірусної хвороби, суд може поновити відповідний строк. Таким чином, заявник вважає, що ним пропущено строк звернення до суду у зв'язку з обмеженнями, зумовленими карантином, а тому даний строк має бути поновлено.
Ухвалою від 26.05.2021 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/2952/21 та ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначив по справі підготовче засідання на 30 червня 2021 року.
Вказаною ухвалою суд клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду - задовольнив, визнав причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу від 30.01.2021 року № 23; зобов'язання вчинити певні дії поважними та поновити строк звернення до адміністративного суду з наведеним позовом.
22.06.2021 року за вх. № 13821 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач вказав, що відповідно до підпункту 5 пункту 23 розділу II «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (зі змінами) строк контракту про проходження військової служби обчислюється з дня набрання ним чинності, а саме з дня зарахування до списків особового складу військової частини із громадянами, прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі з військовозобов'язаними, які проходять збори, та резервістами під час мобілізації. Відповідно до наказу командира військової частини ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 30.01.2018 року №26. Тому, саме з 30 січня 2021 року позивача виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Таким чином, в діях командування військової частини НОМЕР_1 відсутні порушення діючого законодавства при звільненні ОСОБА_1 .
Підготовче судове засідання, призначене на 30.06.2021 року, відкладено на 07.07.2021 року.
Ухвалою від 07.07.2021 року суд закрив підготовче провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу від 30.01.2021 року № 23; зобов'язання вчинити певні дії та призначив справу № 400/2952/21 до судового розгляду по суті на 07.07.2021 року на 12:10 год.
Представник позивача в судове засідання, призначене на 07.07.2021 року, не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю в порядку письмового провадження.
Представник відповідача в судове засідання, призначене на 07.07.2021 року, не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив. Заяв чи клопотань до суду не надходило.
Суд клопотання представника позивача задовольнив та на підставі частини 9 статті 205 КАС України, здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.
Розглянувши матеріали справи, ознайомившись з заявами учасників справи по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
31.01.2018 року громадянином України - ОСОБА_1 було укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України з Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_2 полковником ОСОБА_2 .
Контракт про проходження військової служби укладено строком на три роки.
При вирішенні питань, не передбачених цим Контрактом, сторони керуються вимогами законів та інших нормативно - правових актів (пункт 7).
Після закінчення навчальних зборів старший солдат військової служби за контрактом ОСОБА_1 прибув для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15.03.2018 року № 60 солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 , призначеного наказом командувача Високомобільних десантних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 10 березня 2018 року № 12-РС на посаду стрільця - помічника гранатометника десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти 2 десантрно-штурмового батальйону, який прибув з військової частини НОМЕР_2 м. Житомир, з 15 березня 2018 року зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення.
30.01.2021 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 23 позивача звільнено з військової служби в запас за підпунктом “а” пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” (в зв'язку із закінченням строку контракту).
Позивач вважаючи наказ про звільнення незаконним, звернувся для захисту своїх прав, свобод та законних інтересів до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України “Про військовий обов'язок та військову службу”.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу”, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно із ч. 4 ст. 2 Закону №2232-ХІІ порядок проходження військової служби права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 9 ст. 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” встановлено, що громадяни України в добровільному порядку можуть проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України або інших військових формувань. Порядок відбору та прийняття на службу у військовому резерві, строки, умови та порядок її проходження, а також підстави та порядок звільнення із служби визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження громадянами України служби у військовому резерві, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону №2232 громадяни призовного віку в добровільному порядку можуть бути прийняті на військову службу за контрактом на умовах, передбачених ч. 1 ст. 20 цього Закону, та в порядку, визначеному положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно зі статтею 19 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.
Згідно із ст. 23 Закону №2232, строки строкової військової служби в календарному обчисленні встановлюються: для солдатів і матросів, сержантів і старшин, які проходять строкову військову службу в Збройних Силах України та інших військових формуваннях, - до 12 місяців; для матросів і старшин, які проходять строкову військову службу на кораблях, суднах і в берегових частинах бойового забезпечення Військово-Морських Сил Збройних Сил України та Морської охорони Державної прикордонної служби України, - до 18 місяців; для осіб, які мають вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем підготовки спеціаліста або магістра, - до 9 місяців.
Для громадян України, які вперше прийняті на військову службу за контрактом, установлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні: для військовослужбовців, прийнятих на посади рядового складу, - 3 роки; для військовослужбовців, прийнятих на посади сержантського і старшинського складу, - 5 років; для курсантів вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів - час навчання у вищому військовому навчальному закладі або військовому навчальному підрозділі вищого навчального закладу; для осіб офіцерського складу - 5 років.
Початком проходження військової служби вважається:
1) день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу;
2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації;
3) день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних;
4) день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу (ч. 1 ст. 24 Закону № 2232-XII).
Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 24 Закону № 2232-XII, закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до пп. “а” п.1 ч.5 ст.26 Закону України “Про військову службу і військовий обов'язок” контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту.
Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України, що передбачено частиною 7 статті 26 Закону №2232-XII.
Порядок проходження військової служби за контрактом також визначений розділом II
Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України № 170 від 10.04.2009 року (надалі - Інструкція № 170).
Згідно з пунктом 2.12 Інструкції № 170 контракт про проходження служби припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби з підстав, визначених пунктом 35 Положення №1153/2008.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, їх звільнення зі служби, та врегулювання питань, пов'язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі визначено Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (надалі, Положення №1153/2008).
Пунктом 15 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення) з громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - контракт про проходження військової служби) - письмова угода, що укладається між громадянином і державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби.
За правилами п.23 Розділу ІІ Положення №1153/2008 строк контракту про проходження військової служби обчислюється з дня набрання ним чинності.
Згідно пп. 5 п. 23 Положення №1153/200 контракт про проходження військової служби набирає чинності з дня зарахування до списків особового складу військової частини: із громадянами, прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі з військовозобов'язаними, які проходять збори, та резервістами під час мобілізації; з військовослужбовцями, які прибули для проходження військової служби у Збройних Силах України з інших військових формувань, з виключенням їх зі списків особового складу цих військових формувань.
У п.34 Положення №1153/2008 зазначено, що Контракт припиняється (розривається):
- у день закінчення строку контракту;
- у день набрання чинності новим контрактом - у разі зміни військовослужбовцем одного виду військової служби на інший;
- у день, зазначений у наказі командира (начальника) військової частини по стройовій частині про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (у разі дострокового припинення (розірвання) контракту, звільнення з військової служби або направлення для проходження військової служби до іншого військового формування з виключенням зі списків особового складу Збройних Сил України);
- у день набрання чинності контрактом про навчання у разі вступу особи рядового складу, сержантського та старшинського складу, яка проходить військову службу за контрактом, до вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти;
- у день, що настає після дня смерті (загибелі) військовослужбовця або дня визнання його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим;
- у день видачі свідоцтва про смерть військовослужбовця на підставі проведеної генетичної експертизи, якщо військовослужбовця не було визнано судом безвісно відсутнім чи оголошено померлим.
Пунктом 35 Положення №1153/2008 передбачено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової служби (крім випадку, передбаченого пунктом 195 цього Положення): 1) за рішенням командування військової частини за наявності підстав, передбачених підпунктами "а" - "г", "д", "е", "є", "з" - "й" та "л" пункту 1 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 31 січня 2018 року позивач підписав з Міністерством оборони України контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, який набрав чинність 31.01.2018, строком на 3 (три) роки.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15.03.2018 року № 60 солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 , призначеного наказом командувача Високомобільних десантних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 10 березня 2018 року № 12-РС на посаду стрільця - помічника гранатометника десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти 2 десантрно-штурмового батальйону, який прибув з військової частини НОМЕР_2 м. Житомир, з 15 березня 2018 року зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення.
17 січня 2020 року позивачем подано рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 полковнику ОСОБА_3 , в якому просив звільнити його з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту.
30.01.2021 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 23 позивача звільнено з військової служби в запас за підпунктом “а” пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” (в зв'язку із закінченням строку контракту) та виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Як було зазначего вище, п.34 Положення №1153/2008 передбачено, що Контракт припиняється (розривається) у день закінчення строку контракту.
Таким чином, оскільки позивач підписав з Міністерством оборони України контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України 31 січня 2018 року, який набрав чинність 31.01.2018, строком на 3 (три) роки, то суд дійшов висновку, що днем закінчення строку контракту є саме 31.01.2020 року.
З огляду на вищевикладнене, суд вважає, що відповідачем було протиправно звільнено позивача із займаної посади 30.01.2020 року.
Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що оскільки позивача виключили зі списків особового складу військової частини 30.01.2020 року, саме цей день вважається днем закінченням проходження військової служби, оскільки днем закінчення строку контракту є саме 31.01.2020 року, що унеможливлює виключення позивача зі списків особового складу військової частини 30.01.2020 року.
Посилання позивача на пп. 5 п. 23 Положення №1153/200, яким передбачено, що контракт про проходження військової служби набирає чинності з дня зарахування до списків особового складу військової частини: із громадянами, прийнятими на військову службу за контрактом, а оскільки позивача було зараховано до списків особового складу військової частини 30.01.2018 року, то і звільнити повинні 30.01.2020 року, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.
Доказів на підтвердження того, що позивача було зараховано до списків особового складу військової частини 30.01.2018 року відповідачем до суду не надано.
Крім того, з аналізу чинного законодавства вбачається, що початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, вважається день зарахування до списків особового складу військової частини, а закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини у порядку, встановленому положенням про проходження військової служби громадянами України.
Разом з тим, підставою для початку проходження військової служби та зарахування до списків особового складу військової частини є саме укладення контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, який укладається між громадянином і державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби.
Тож правові відносини між сторонами під час проходження військової служби виникають саме з моменту підписання контракту, що є підставою для зарахування до списків особового складу військової частини, та передує такому зарахуванню.
Таким чином, позивача не могли зарахувати до списків особового складу військової частини раніше набрання чинності контрактом.
Суд також не приймає до уваги твердження відповідача про те, що позивач у рапорті просив звільнити його з 30.01.2020 року, оскільки позивача було звільнено не за власним бажанням, а саме у зв'язку із закінченням строку контракту, тому рапорт позивача з даному випадку є недопустимим доказом оскільки обставина справи щодо строку дії контракту не може підтверджуватись рапортом позивача, який підтверджує лише намір військослужбовця на укладення нового контракту.
Таким чином, при розгляді даної адміністративної справи судом встановлено порушення відповідачем вимог закону під час звільнення та виключення позивача зі списків особового складу, а саме ОСОБА_1 було звільнено із Збройних Сил України 30.01.2021 року, тобто на день раніше закінчення строку контракту.
Суд зауважує, що у разі порушення процедури припинення контракту з працівником, негативні наслідки слід усувати шляхом зміни дати звільнення позивача.
Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 року у справі №205/4196/18.
Частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи те, що в досліджуваних правовідносинах встановлено, що позивача звільнено із Збройних Сил України раніше строку закінчення контракту та враховуючи небажання позивача продовжувати військову службу, приймаючи до уваги необхідність ефективного захисту прав та інтересів позивача, що ґрунтується на чинному законодавстві України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог позивача на підставі ч.2 ст.9 КАС України та встановити позивачу належний спосіб захисту порушених прав та інтересів шляхом: змінити дату звільнення старшого солдата військової служби за контрактом, ОСОБА_1 , стрільця - снайпера 1 десантно-штурмового взводу 2 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону, з 30 січня 2021 року на 31 січня 2021 року.
Щодо позовних вимог про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити йому за 2021 рік компенсацію за невикористану щорічну чергову відпустку, грошову компенсацію на оздоровлення, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань, відповідно до вимог Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, суд зазначає наступне.
Суд звертає увагу на правову позицію висловлену ВС у Постанові від 09.11.2018 року по справі №263/15749/16-а, а саме:
“…особа звертається до суду з метою захистити у судовому порядку свого порушеного права або інтересу, які охороняються законом, при цьому вона повинна використовувати адекватний засіб захисту своїх прав, тобто такий засіб, який призведе до відновлення (захисту) порушеного права або інтересу…”.
При цьому, статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Позивач, зокрема, просить військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити йому за 2021 рік компенсацію за невикористану щорічну чергову відпустку, грошову компенсацію на оздоровлення, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань.
Оскільки, в розумінні вимог ч.1 ст.5 КАС України судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, враховуючи зміну дати звільнення позивача з військової служби, суд відмовляє у задоволенні вимог щодо зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити йому за 2021 рік компенсацію за невикористану щорічну чергову відпустку, грошову компенсацію на оздоровлення, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань, відповідно до вимог Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", оскільки дана позовна вимога є передчасною.
Щодо посилання відповідача у відзиві на необхідність залучення військової частини НОМЕР_2 у якості співвідповідача, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 166 КАС України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.
Разом зтим, ОСОБА_1 оскаржує саме наказ командира військової частини НОМЕР_1 про звільнення його з військової служби. Крім того, позовна заява вимог до військової частини НОМЕР_2 не містить.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності оскаржуваного наказу та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 №23 від 30.01.2021 року про звільнення старшого солдата військової служби за контрактом, ОСОБА_1 , стрільця - снайпера 1 десантно-штурмового взводу 2 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з військової служби у запас за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту); зобов'язання військової частини НОМЕР_1 поновити старшого солдата військової служби за контрактом, ОСОБА_1 , посаді стрільця - снайпера 1 десантно-штурмового взводу 2 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 та нарахувати і виплатити йому за 2021 рік компенсацію за невикористану щорічну чергову відпустку, грошову компенсацію на оздоровлення, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань, відповідно до вимог Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» - задовольнити частково.
Змінити в наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 30.01.2021 року №23 дату звільнення старшого солдата військової служби за контрактом, ОСОБА_1 , стрільця - снайпера 1 десантно-штурмового взводу 2 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону, з 30 січня 2021 року на 31 січня 2021 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 23.09.2021 року.
Суддя Г.В. Лебедєва