справа № 380/11364/21
з питань закриття провадження в адміністративній справі
23 вересня 2021 року
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Сакалоша В.М.,
за участі секретаря судового засідання Наум'як Х.О.,
представника позивача Фалько М.М.,
представник позивача Мельничук Ю.І.,
представника відповідача Михайленко Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом Керівника Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Львівської міської ради, Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, Державної інспекції архітектури та містобудування України до ОСОБА_1 про знесення самочинно збудованого об'єкта нерухомого майна, -
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Керівника Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області (81000, м.Пустомити, вул. Шевченка 3) в інтересах держави в особі Львівської міської ради ( 79006, м.Львів, пл. Ринок 1), Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області (79057, м.Львів, вул. Генерала Чупринки 71), Державної інспекції архітектури та містобудування України (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки 26) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) в якій позивач просить суд:
- знести самочинно збудований 4 поверховий багатоквартирний житловий будинок в АДРЕСА_2 на земельній ділянці з кадастровим номером 4623683800:07:000:0918 з компенсацією витрат, пов'язаних з знесенням цього об'єкта за рахунок ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1 );
- з відповідача стягнути на користь Львівської обласної прокуратури (отримувач: Львівська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910031, банк платника Державна казначейська служба України, м. Київ, розрахунковий рахунок №UA138201720343140001000000774) 2 270 грн. судового збору сплаченого за подання до Львівського окружного адміністративного суду позовної заяви.
Від представника відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі. Заява обгрунтована тим, що дана справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Зазначає, що житловий будинок №5 про який йдеться у позовній заяві, зданий в експлуатацію та на даний житловий будинок зареєстровано право власності, а тому вважає, що це спір про право.
При вирішенні клопотання суд керувався наступним.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
У Рішенні 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України", яким зазначено, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п.1 ст.6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. При цьому, суд зазначає, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАС (у редакції Закону № 2147-VIII) у порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС (у редакції Закону № 2147-VIII) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, визначальним критерієм віднесення справи до справ адміністративної юрисдикції є наявність стороною у справі суб'єкта владних повноважень та виконання ним у спірних відносинах управлінських функцій.
Водночас за приписами п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС (у редакції Закону № 2147-VIII) суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України від 20.05.1999 № 687-ХІV «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури, додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюються в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
Частиною 3 ст. 6 Закону № 3038 визначені органи архітектурно-будівельного контролю, до яких належать, зокрема, виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що Управління ДАБК є суб'єктом владних повноважень, оскільки здійснює делеговані повноваження, а тому юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи за участю виконавчих органів з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад, які виникають під час виконання повноважень у сфері державного архітектурно-будівельного контролю.
Зі змісту ч. 4 ст. 5 КАС (у редакції Закону № 2147-VIII) вбачається, що до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб'єкта владних повноважень, в яких одночасно можуть бути відповідачами фізичні особи в чітко визначених законами України випадках.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що орган державного архітектурно-будівельного контролю у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, уповноважений видати припис про усунення порушень, у тому числі шляхом знесення самочинного збудованого об'єкта. Цей припис є обов'язковою передумовою для можливості контролюючого органу на звернення до суду на підставі ч. 1 ст. 38 вказаного Закону у зв'язку з його невиконанням. І, враховуючи положення ч. 4 ст. 5 КАС (у редакції Закону № 2147-VIII), такий позов повинен розглядатись в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Об'єктами цивільних прав відповідно до ст. 177 ЦК є речі. Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Речі поділяються на рухомі та нерухомі. До нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ст. 179, 181 ЦК).
За приписами ст. 182 ЦК право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Статтею 331 ЦК передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Таким чином, для того, щоб новостворене майно стало об'єктом цивільно-правових відносин, потрібно виконання трьох умов:
1) завершення будівництва;
2) прийняття майна до експлуатації;
3) його державна реєстрація.
Доки ці умови не виконано, особа вважається лише власником матеріалів, обладнання тощо, яке було використано у процесі цього будівництва (створення майна) - (ч. 3 ст. 331 ЦК).
Відповідно до ст. 376 ЦК самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
З огляду на вказане, суд вважає, що в задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України необхідно відмовити, у зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 238, ст.ст. 243, 248 КАС України, суд, -
у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі - відмовити повністю.
Ухвала суду з питань закриття провадження у справі окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Суддя В.М.Сакалош