справа № 380/8352/21
23 вересня 2021 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі - відповідач, Головне управління МВС України у Львівській області), у якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби.
В обґрунтування позову зазначив, що 31.07.2015 позивача звільнено з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області та на підставі постанови Львівського окружного адміністративного суду від 10.10.2016 у справі № 813/1892/16 попереднє звільнення визнано незаконним, відповідний запис скасовано, датою звільнення визначено 28.03.2016. Вказав, що у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 02.10.2020 у справі № 380/6089/20 суд зазначив, що станом на момент звільнення з органів внутрішніх справ календарна вислуга років позивача становила більше 10 років. Відтак вважає, що на момент звільнення з органів внутрішніх справ він мав право на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби на підставі ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» № 393 від 17.07.1992. Оскільки при звільненні з органів внутрішніх справ відповідач вказаної виплати не здійснив, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Ухвалою від 28.05.2021 позовну заяву залишено без руху для усунення її недоліків.
Ухвалою суду від 16.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
На адресу суду від відповідача надійшло клопотання (вх. № 52598 від 22.07.2021), у якому, зокрема, вказав, що ліквідаційною комісією очікуються кошти для розрахунку з позивачем, як будуть виплачені після надходження.
Правом подати письмовий відзив на позовну заяву відповідач не скористався, відтак суд, керуючись ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вирішив справу за наявними матеріалами.
Суд дослідив подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.
ОСОБА_1 згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 28.11.2001 проходив службу в органах внутрішніх справ України та з 31.07.2015 на підставі наказу Головного управління МВС України у Львівській області № 542 о/с від 30.07.2015 його звільнено із служби органах внутрішніх справ України.
Наказом Головного управління МВС України у Львівській області «Про виконання рішення суду» № 959 о/с від 15.01.2016 ОСОБА_1 поновлено на посаді з 31.07.2015.
Наказом Головного управління МВС України у Львівській області «Про виконання рішення суду» № 978 о/с від 23.04.2016 на підставі постанови Львівського окружного адміністративного суду у справі № 813/5884/15 та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2016 у справі № 876/946/16 скасовано наказ № 542 о/с від 30.07.2015 в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил України за п. 63 «і» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС у зв'язку із непроходженням випробування в період іспитового строку; звільнено ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за п. 63 «з» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 06.11.2015; встановлено вислугу років для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні (10 років 11 місяців 11 днів).
На підставі постанови Львівського окружного адміністративного суду від 10.10.2016 у справі № 813/1892/16 наказом Головного управління МВС України у Львівській області «Про виконання рішення суду» № 1017 о/с від 17.02.2017 внесено зміни в наказ № 9178 о/с та, серед іншого, змінено дату звільнення з 06.11.2015 на 28.03.2016.
Станом на момент звільнення з органів внутрішніх справ календарна вислуга років позивача становила більше 10 років. Отже, на момент звільнення з органів внутрішніх справ він набув право на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Вказані обставини встановлено рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.10.2020 у справі № 380/6089/20, яке набрало законної сили 03.11.2020. Відтак відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України такі обставини доказуванню не підлягають.
Станом на момент звільнення позивачу не нараховано та не виплачено одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, встановленої ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20.12.1991.
Листом за вих. № А-50/Оп/17/01-2020 від 27.03.2020 Головне управління МВС України у Львівській області повідомило позивача, що відповідно до записів особових карток про грошове забезпечення одноразова грошова допомога при звільненні йому не нараховувалася та не виплачувалася, оскільки при звільненні у 2003 році вислуга років становила лише 03 роки 00 місяців 01 день, а при повторному звільненні у 2015 році причиною звільнення було непроходження випробувань в період іспитового строку, що не передбачає виплату одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби.
Оскільки така бездіяльність відповідача, на думку позивача, є протиправною і порушує його законні права, він звернувся із цим позовом до суду.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абзацу першого пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 1294 від 07.11.2007 (чинна на момент виникнення спірних правовідносин) виплата грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» № 499 від 31.12.2007 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Інструкція № 499; чинна на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до підпункту 1.6 якої грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.
Згідно з частиною першою статті 9 Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992 (у редакції, яка діяла на час звільнення позивача з посади; далі - Закон України № 2262-XII) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за вказаним Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби, у тому числі, у зв'язку із скороченням штатів, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Положення аналогічного змісту містяться у пункті 10 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» № 393 від 17.07.1992 (далі - Порядок № 393), згідно з яким особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються зі служби зв'язку із скороченням штатів, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Судом встановлено та не оскаржується відповідачем, що позивача звільнено зі служби в органах внутрішніх справ з 28.03.2016 за п. 63 «з» (через скорочення штатів). Відтак станом на момент звільнення з органів внутрішніх справ календарна вислуга років позивача становила більше 10 років.
Отже, на момент звільнення з органів внутрішніх справ він набув право на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Вказані обставини встановлено рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.10.2020 у справі № 380/6089/20, яке набрало законної сили 03.11.2020. Відтак відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України такі обставини доказуванню не підлягають.
Таким чином, при вирішенні спору по суті суд не надає оцінки законності календарної вислуги років позивача, оскільки наявність у позивача більше 10 років календарної вислуги станом на момент звільнення з органів внутрішніх справ встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили.
З огляду на це суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності Головного управління МВС України у Львівській області щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відтак відповідача належить зобов'язати нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності своєї бездіяльності.
Ураховуючи викладене та зважаючи на встановлені обставини, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими , що підлягають задоволенню повністю.
В силу вимог ст. 139 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору і такий ним не сплачувався.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 243-246, 255, 293, 295, пп. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (79007 м. Львів пл. Генерала Григоренка 3; код за ЄДРПОУ 08592247) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні зі служби в органах внутрішніх справ України одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
3. Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
4. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Р.П. Качур