Іменем України
24 вересня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3803/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою адвоката Меламеда Вадима Борисовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
20 липня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Меламеда Вадима Борисовича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач), в якій представник позивача просить:
- визнати протиправними та дискримінаційними рішення відповідача № 121630001602 від 09 листопада 2020 року стосовно розрахунку розміру суми, що підлягає виплаті позивачу на 09 листопада 2020 року за період з 07 жовтня 2009 року по 10 вересня 2018 року, без обов'язкового врахування індексації/автоматичного перерахунку щомісячної пенсії та без здійснення розрахунку компенсації втрати частини доходів на борг щомісячних пенсій на момент їх нарахування до виплати - на 09 листопада 2020 року;
- визнати протиправними та дискримінаційними дії відповідача, стосовно розрахунку розміру суми, що підлягає виплаті позивачу на 09 листопада 2020 року за період з 07 жовтня 2009 року по 10 вересня 2018 року без обов'язкового врахування індексації/автоматичного перерахунку щомісячної пенсії та без здійснення розрахунку компенсації втрати частини доходів на борг щомісячних пенсій на момент їх нарахування до виплати - на 09 листопада 2020 року;
- визнати протиправною та дискримінаційною бездіяльність відповідача, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно і законодавством України, а саме, стосовно розрахунку розміру суми, що підлягає виплаті позивачу на 09 листопада 2020 року за період з 07 жовтня 2009 року по 10 вересня 2018 року проведеного відповідачем без обов'язкового врахування індексації/автоматичного перерахунку щомісячної пенсії та без здійснення розрахунку компенсації втрати частини доходів на борг щомісячних пенсій на момент їх нарахування до виплати - на 09 листопада 2020 року;
- зобов'язати відповідача здійснити розрахунок суми щомісячної пенсії за період з 07 жовтня 2009 року по 10 вересня 2018 року з урахуванням передбаченої законом індексації/автоматичного року та з урахуванням компенсації втрати частини доходів на борг щомісячних пенсій на момент їх нарахування до виплати - на 09 листопада 2020 року та виплатити її за винятком вже сплачених сум пенсій за вказаний період боргу;
- стягнути з відповідача кошти в сумі 100000 (сто тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди, заподіяної його дискримінаційними протиправними рішеннями, дією та бездіяльністю, в результаті яких відповідач здійснив розрахунки пенсії позивачу за період з 07 жовтня 2009 року по 10 вересня 2018 року у спосіб не передбачений в Законі № 1058-IV.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 04 січня 2021 року позивачем отримано лист відповідача № 1216-02-8/11799 від 29 грудня 2020 року, яким повідомлено, що відповідач, на виконання вищезазначеної постанови суду від 08 жовтня 2020 року нарахував пенсію позивачу у розмірі 128144,44 грн за період з 07 жовтня 2009 року по 10 вересня 2018 року.
Позивач звернувся до відповідача із особистою заявою про поновлення виплати пенсії та листом від 05 лютого 2021 року № 1216-02-8/3126 позивачу надано протокол перерахунку пенсії.
15 лютого 2021 року у відповідь на вимогу представника позивача повідомити розрахунок суми 128,144 гривень. Відповідач надіслав завірену копію розрахунку № 121630001602 від 09 листопада 2020 року стосовно пенсій позивача за період з 07 жовтня 2009 року по 12 вересня 2018 року, відповідно до якого він нарахував до виплати суму 128,144 гривень. До сьогоднішнього дня ця сума залишається несплаченою позивачу.
Позивач не погоджується з рішенням щодо розрахунку розміру пенсії позивача № 121630001602 від 09 листопада 2020 року, вважає його незаконним і дискримінаційним.
06 вересня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 79-85), в обґрунтування якого зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області (правонаступник Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області) та отримує пенсію за віком до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Загальний стаж ОСОБА_1 - 41 рік 8 місяців 26 днів.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року по справі № 360/986/19 зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 07 жовтня 2009 року шляхом її призначення відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року у справі № 360/986/19 - задоволено частково. Рішення скасовано в частині вирішення позовних вимог за період з 2009 року до 11 вересня 2018 року та в цій частині позов залишено без розгляду. В решті рішення залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 08 жовтня 2020 року у справі 360/986/19 провадження № К/9901/25943/19 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову суду апеляційної інстанції скасовано, а рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року залишено в силі.
На виконання вищезазначеного рішення суду управлінням поновлено нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 07 жовтня 2009 року шляхом її призначення відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон) в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.
Пенсія розрахована зі стажу 41 рік 08 місяців 26 днів (стаж враховано по 30 червня 2008 року) та заробітку за період з 01 липня 2000 року по 30 червня 2008 року.
Коефіцієнт стажу становить - 0,41667, з урахуванням кратності 1,35 - 0,56250 та коефіцієнт заробітної плати, взятої за період з 01 липня 2000 року по 30 червня 2008 року розрахований відповідно до статті 40 Закону та становить - 1,41741. Відповідно заробітна плата для обчислення пенсії становить - 1697,93 грн (1197,91грн *1,41741), де 1197,91 грн - середня заробітна плата за 2007 рік.
Розмір пенсійної виплати з 07 жовтня 2009 року склав 1037,77 грн, в тому числі: 955,09 - основний розмір пенсії за віком (1697,93 грн*0,56250); 29,88 - доплата за 6 років понаднормового стажу; 49,80 - підвищення дітям війни.
Відповідно до абзацу 26 підпункту 27 пункту 19 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року № 2148 з 1 жовтня 2017 року пенсія перерахована з урахуванням середньої заробітної плати по Україні за 2014, 2015 та 2016 роки (3764,40грн) із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1%. Після перерахунку з 01 жовтня 2017 року коефіцієнт стажу з урахуванням кратності 1 становить - 0,41667, заробітна плата для обчислення пенсії становить - 5335,70 грн (3764,40 грн*1,41741).
Розмір пенсійної виплати склав 2354,10 грн, у тому числі: 2223,23 грн - основний розмір пенсії за віком (5335,70 грн*0,41667); 64,44 грн - доплата за 6 років понаднормового стажу; 66,43 грн - підвищення дітям війни.
З 01 березня 2019 року пенсія проіндексована та перерахована згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» із застосуванням збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17 (3764,40 грн* 1,17 = 4404,35 грн). Відповідно заробітна плата для обчислення пенсії становить - 6242,77 грн (4404,35 грн* 1,41741).
Розмір пенсійної виплати складав 2732,04 грн, в тому числі: 2601,17 грн - основний розмір пенсії за віком (6242,77*0,41667); 64,44 грн - доплата за 6 років понаднормового стажу; 66,43 грн - підвищення дітям війни.
З 01 травня 2020 року пенсію проіндексовано та перераховано відповідно до частини другої статті 42 Закону та п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2020 року № 251 з урахуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати в розмірі 1,11 (4404,35 грн*1,11 = 4888,83 грн). Відповідно заробітна плата для обчислення пенсії становить - 6929,48 грн (4888,83 грн* 1,41741).
Розмір пенсійної виплати склав 3018,18 грн, в тому числі: 2887,31 грн - основний розмір пенсії за віком (6929,48 грн*0,41667); 64,44 грн - доплата за 6 років понаднормового стажу; 66,43 грн- підвищення дітям війни.
З 01 березня 2021 року пенсію проіндексовано та перераховано відповідно до частини другої статті 42 Закону та Постанови Кабінету Міністрів України № 127 від 22,02.2021 року із застосуванням збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11 (4888,83 грн*1,11=5426,60 грн). Відповідно заробітна плата для обчислення пенсії становить - 7691,72 грн (5426,60 грн *1,41741).
Розмір пенсійної виплати склав 3335,78 грн, в тому числі: 3204,91 - основний розмір пенсії за віком (7691,72 грн*0,41667); 64,44 - доплата за 6 років понаднормового стажу; 66,43 - підвищення дітям війни.
Таким чином, розмір пенсії ОСОБА_1 індексувався з 01 березня 2019 року, з 01 травня 2020 року, з 01 березня 2021 року відповідно до частини другої статті 42 Закону шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) Україні, з якої сплачені страхові внески.
21 серпня 2019 року до управління звернувся представник позивача Маламед Вадим Борисович стосовно ОСОБА_1 , який мешкає в АДРЕСА_1 .
29 серпня 2019 року управлінням надано ОСОБА_2 лист-відповідь №18229/03-22, яким повідомлено, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року у справі № 360/986/19 та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року про зобов'язання провести поновлення та виплату пенсії за віком прийнято відповідне рішення 23 серпня 2019 року. Виплата пенсії буде проведена у вересні 2019 року на картковий рахунок ОСОБА_1 . До відповіді управління додано розрахунок пенсії, розрахунок стажу, розрахунок заробітної плати, розрахунок суми до виплати.
Пенсія позивачу призначення відповідно до рішення суду, в якому чітко прописані умови її призначення, а саме «поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 07 жовтня 2009 року шляхом її призначенця відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність». Просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі за необґрунтованістю.
Ухвалою суду від 26 липня 2021 року позов залишено без руху (арк. спр. 43-44).
Ухвалою суду від 17 серпня 2021 року відкрито провадження у справі вирішено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 74-75).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю та 26 березня 2009 року прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , виданим 17 серпня 2001 року органом 1200 та довідкою про присвоєння ідентифікаційного номера (арк.спр. 12, 114-122).
До виїзду на постійне місце проживання до Ізраїлю позивач мешкав за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2019 року у справі № 360/986/19 позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про зобов'язання провести поновлення та виплату пенсії за віком задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 09 жовтня 2018 року № 2018 про відмову в поновленні пенсії ОСОБА_1 . Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 07 жовтня 2009 року шляхом її призначення відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність (арк. спр. 15 зв.б.-20).
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2019 року у справі № 360/986/19 рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року у справі № 360/986/19 - скасовано в частині вирішення позовних вимог за період з 2009 року до 11 вересня 2018 року, а в цій частині позов залишено без розгляду. В решті рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року у справі №360/986/19, зокрема, в частині задоволення позовних вимог з 11 вересня 2018 року - залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 08 жовтня 2020 року постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року у справі №360/986/19 скасовано; рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року у справі №360/986/19 залишено в силі (арк. спр. 25 зв.б.- 27).
Відповідно до протоколу індивідуального перерахунку за період з 01 жовтня 2009 року по 30 листопада 2020 року позивачу пенсія нарахована, проте не виплачена (арк. спр. 94-95).
Згідно з розрахунком компенсації за період з вересня 2018 року по серпень 2019 року позивачу нарахована компенсація (арк. спр. 97).
Відповідно до протоколу перерахунку пенсії від 09 листопада 2020 року розмір пенсії позивача становив: 07 жовтня 2009 року - 31 жовтня 2009 року - 1034,77 грн, 01 листопада 2009 року - 31 грудня 2009 року - 1039,27 грн, 01 січня 2010 року - 31 березня 2010 року 1046,59 грн, 01 квітня 2010 року - 30 червня 2010 року - 1047,25 грн, 01 липня 2010 року - 30 вересня 2010 року - 1047,43 грн, 01 жовтня 2010 року - 30 листопада 2010 року - 1048,27 грн, 01 січня 2011 року - 31 березня 2011 року - 1049,89 грн, 01 квітня 2011 року - 31 грудня 2011 року - 1050,73 грн, 01 січня 2012 року - 31 березня 2012 року - 1058,47 грн, 01 квітня 2012 року - 30 червня 2012 року - 1059,59 грн, 01 липня 2012 року - 30 вересня 2012 року - 1060,01 грн, 01 жовтня 2012 року - 30 листопада 2012 року - 1060,85 грн, 01 грудня 2021 року - 31 грудня 2012 року 1062,81 грн, 01 січня 2013 року - 30 листопада 2013 року - 1063,51 грн, 01 грудня 2013 року - 31 серпня 2015 року - 1067,36 грн, 01 вересня 2015 року - 30 вересня 2017 року - 1085,96 грн, 01 жовтня 2017 року - 28 лютого 2019 року 2354,10 грн, де здійснювався розрахунок за формулою із застосування коефіцієнту стажу з урахування кратності 0,056250 (500/100*12)*1,35), із врахуванням підвищення дітям війни постанова 530 пункт 8, постанова 112 пункт 6 та доплата за понаднормовий стаж (арк. спр. 29 зв.б.- 30, 86-88, 91-93).
Судом встановлено, що розмір пенсії, розрахований відповідачем, є більшим ніж розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за відповідний період.
Листом від 29 грудня 2020 року №1216-02-8/11799 повідомлено позивача, що на виконання вищезазначеної постанови суду від 08 жовтня 2020 року відповідач нарахував пенсію позивачу у розмірі 128144,44 грн за період з 07 жовтня 2009 року по 10 вересня 2018 року (арк. спр. 27 зв.б. - 28).
Листом від 05 лютого 2021 року №1216-02-8/3126 відповідач надав представнику позивача розрахунок пенсії (арк. спр. 29-30).
Не погодившись з розрахунком пенсії відповідачем, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Згідно з частиною другої статті 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Приписами статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09 липня 2003 року, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1058- ІV).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України № 1058-IV, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 24 Закону України № 1058-IV, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до приписів статті 1 Закону України № 1058-IV, коефіцієнт страхового стажу - величина, що визначається відповідно до цього Закону для обрахування страхового стажу при обчисленні розміру пенсії у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Частиною другою статті 25 Закону № 1058-IV передбачено, що коефіцієнт страхового стажу з урахуванням періодів до набрання чинності цим Законом не може перевищувати 0,75, а з урахуванням страхового стажу, передбаченого абзацом десятим частини третьої статті 24 цього Закону - 0,85.
Частиною першою статті 25 Закону № 1058-IV, у редакції, чинній до перерахунку пенсії позивачу (01 жовтня 2017 року), було передбачено, що за період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35%, а за період участі в солідарній і накопичувальній системах пенсійного страхування - 1,08%.
Згідно з частинами першою та другою статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп * Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.
Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Порядок індексації і перерахунку пенсії передбачені статті 42 Закону № 1058-IV.
Так, відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV (дію якої зупинено до стабілізації економічної ситуації в країні згідно із Законом № 1166-VII від 27 березня 2014 року та змінену Законом № 2148-VIII від 03 жовтня 2017 року) для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 42 Закону № 1058-IV (в редакції Закону № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року) крім індексації пенсії, передбаченої частиною першою цієї статті, щороку починаючи з 1 березня поточного року у разі, якщо середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за минулий рік зросла, здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій із застосуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію, підвищеної на коефіцієнт, який відповідає не менш як 20 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, порівняно з попереднім роком, але не менше зростання рівня інфляції (індексу споживчих цін) за минулий рік.
Суд звертає увагу, що до 2019 року індексація пенсії не відбувалась.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році” встановлено, зокрема, що: у 2019 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим цією постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17; у разі, коли розмір підвищення в результаті перерахунку пенсії, зазначеного у цьому пункті, не досягає 100 гривень, встановлюється доплата до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії (п.2 Постанови).
Пунктом 5 цієї Постанови, Пенсійному фонду України визначено забезпечити перерахунок пенсій, зазначених у пункті 2 цієї постанови, з 1 березня 2019 року.
Водночас, Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого цією постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 (далі - Порядок №124) відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Пунктом 2 Порядку № 124 визначено, що перерахунку підлягають пенсії, в тому числі, обчислені відповідно до Закону № 1058-IV.
Згідно матеріалів справи, пенсія позивачу була призначена на підставі Закону № 1058-IV.
Згідно пунктом 3 Порядку № 124 перерахунку підлягають пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли, зокрема: по 31 грудня включно року, що передує року, в якому проводиться перерахунок, крім тих, які на дату проведення перерахунку переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на умовах, визначених абз. 3 ч. 3 ст. 45 Закону (за зверненнями, які надійшли з 1 січня року, в якому проводиться перерахунок).
Разом з цим, з 11 жовтня 2017 року частково, а з 01 січня 2018 року, у повному обсязі, набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” № 2148-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, яким були внесені зміни до Закону № 1058-IV.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” № 2148- VIII (далі - Закон № 2148- VIII), який набрав чинності 01 жовтня 2017 року, до частини першої статті 25 Закону № 1058-ІV були внесені зміни та визначено, що за період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.
Законом № 2148-VIII розділ XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV доповнено п. 4.3 такого змісту: "Пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 01 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 01 грудня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", збільшений на 79 гривень."
Крім того доповнено пунктом 4-4 такого змісту: “З 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %. З 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. У разі, якщо при однакових показниках індивідуального коефіцієнта заробітної плати (доходу) та тривалості страхового стажу розмір пенсії у 2018 році, обчислений відповідно до аналогічних показників, буде меншим, ніж пенсія, призначена у 2017 році, розмір якої обчислений з урахуванням положень абзацу першого цього пункту, Кабінет Міністрів України приймає рішення про збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується при призначенні пенсій з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, таким чином, щоб пенсії, призначені у зазначений період, не були меншими за пенсії, що призначалися з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року.
З пункту 1 розділу ІІ Закон № 2148-VIII вбачається, що пункт 4.3 розділу XV Закону № 1058-IV застосовується з 01 жовтня 2017 року.
При цьому, пунктом 1 розділу ІІ Закону № 2148-VIII установлено, що з 01 грудня 2017 року до встановлення розміру прожиткового мінімуму, який буде більшим за розмір, встановлений на 01 грудня 2017 року та збільшений на 79 гривень, при призначенні та перерахунку пенсій, надбавок, підвищень, інших пенсійних виплат, встановлених законодавством, використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений на 01 грудня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", збільшений на 79 гривень.
Згідно з пункту 2 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону № 2148-VIII, у разі якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону, розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Суд наголошує, що вказана норма є законодавчою гарантією захисту прав на отримання пенсії у раніше встановленому розмірі, у випадку якщо внаслідок перерахунку зменшився її розмір.
Підпунктами 2 і 5 Порядку проведення перерахунку пенсій встановлено, що у 2019 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою Кабінету Міністрів України “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році”, затвердженим цією постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17; у разі, коли розмір підвищення в результаті перерахунку пенсії, зазначеного у цьому пункті, не досягає 100 гривень, встановлюється доплата до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії.
Пунктом 5 Порядку проведення перерахунку пенсій, передбачено, що у 2019 році перерахунок пенсій у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 01 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.
Кожен наступний перерахунок у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 року №127 “Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році” у Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124: пункт 5 доповнити абзацом такого змісту:
“Пенсії, які призначені відповідно до Закону та розмір яких не підвищено відповідно до пункту 4 цього Порядку, абзаців першого, другого цього пункту, з урахуванням абзаців першого, третього частини першої, частини другої статті 28, абзацу другого пункту 4-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону, пункту 4 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій”, а також з урахуванням щомісячної державної адресної допомоги до пенсії, що виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 “Деякі питання пенсійного забезпечення громадян” (Офіційний вісник України, 2008 р., № 25, ст. 785), щороку підвищуються за рішенням Кабінету Міністрів України в межах бюджету Пенсійного фонду України. Підвищення встановлюється в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, і враховується під час подальших перерахунків пенсії.”.
Позивачу пенсію призначено за рішенням суду відповідно до положень Закону № 1058-IV, у зв'язку з чим пенсія підлягала розрахунку та перерахунку з урахуванням пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV та застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% з 01 жовтня 2017 року.
Нормами пункту 2 розділу ІІ "Прикінцевих положень" Закону № 2148-VIII визначено, що у разі якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Отже, Законом № 2148-VIII передбачено заходи з метою уникнення зменшення розміру раніше призначених пенсій.
Тобто, у жовтні 2017 року була відновлена норма закону щодо індексації пенсій. Але Законом № 1058 не було передбачено, з якої дати мають перераховуватися пенсії. Визначено лише, що дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 1058-IV (станом на час призначення пенсії позивачу), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.
Статтею 40 Закону №1058-IV врегульовано Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії.
Так, частиною першою статті 40 Закону №1058-IV визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до частини другої статті 40 Закону №1058-IV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1+Кз2+Кз3+...+Кзn );
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Як зазначено вище, пунктом 5 Порядку № 124 визначено, що у 2019 році перерахунок пенсій у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.
Таким чином, з урахуванням середньої заробітної плати по Україні станом на 01 жовтня 2017 року, а саме 3764,40 грн, розрахунок заробітної плати проводиться із величини 4404,35 грн (3764,40 грн х 1,17). При перерахунку застосовується величина оцінки одного року страхового стажу на дату проведення перерахунку - 1%.
Отже, розрахунок заробітної плати для обчислення пенсії має наступний вигляд:
Зп = 4404,35 х індивідуальний коефіцієнт заробітної плати за матеріалами пенсійної справи на дату проведення перерахунку.
При цьому, розмір пенсії розраховується за формулою, визначеною статтею 27 та з урахуванням статті 28 Закону (враховуючи індивідуальні показники страхового стажу пенсіонера).
Згідно з пунктом 6 Порядку № 124 під час перерахунку пенсій у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, призначених відповідно до Закону, застосовується величина оцінки одного року страхового стажу, визначена статтею 25 Закону на дату проведення перерахунку.
Так, згідно з частиною першою та другою статті 25 Закону № 1058-IV коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою: Кс = См х Вс/100% х 12, де: Кс - коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%. Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням періодів до набрання чинності цим Законом не може перевищувати 0,75, а з урахуванням страхового стажу, передбаченого абзацом десятим частини третьої статті 24 цього Закону, - 0,85.
Суд звертає увагу, що судом апеляційної інстанції у постанові від 26 травня 2020 року у справі 360/684/20 встановлено, що ОСОБА_1 не надано до Пенсійного органу жодної довідки про заробітну плату до 30 червня 2000 року, тому відповідачем правомірно, відповідно до приписів нормативно-правових актів, заробітна плата розрахована за даними персоніфікованого обліку - індивідуальними відомостями про застраховану особу форми ОК-5, що не потребує доказуванню.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем на виконання вимог Закону та задля недопущення зменшення розміру пенсії позивача, здійснено перерахунок пенсії, який в цілому відповідає приписам закону та рішенню суду у справі № 360/986/19.
Таким чином, жодним доказом у справі не підтверджується, що за наслідками проведеного розрахунку та перерахунку пенсії, загальний розмір пенсії позивача зменшився, навпаки з кожним перерахунком пенсії її розмір збільшувався, що відповідає меті пенсійного законодавства та положенням статей 1, 46 Конституції України.
Конституційний Суд України в Рішенні № 1-рп/99 від 09 лютого 1999 року зазначив, що дію в часі законів та інших нормативно-правових актів треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Перерахунок пенсії позивача із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% здійснено з 01 жовтня 2017 року, тобто з дати набрання чинності пунктом 4-3 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, що виключає зворотну дію закону в часі.
Норми пункту 4.3 розділу XV Закону № 1058-IV не визнано неконституційними, а отже у відповідача були підстави застосовувати їх при перерахунку пенсії позивачу.
З урахуванням наведених норм та встановлених судом обставин справи, суд вважає помилковим посиланням представника позивача на необхідність застосування попередніх коефіцієнтів страхового стажу та заробітної плати.
Оскільки позивачу пенсію призначено відповідно до положень Закону № 1058- IV в редакції, чинній до набрання чинності Законом України № 2148-VIII, пенсія підлягала перерахунку з 01 жовтня 2017 року відповідно до пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Суд наголошує, що при зменшені величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1% одночасно було підвищено розмір середньої заробітної плати раніше призначених пенсій здійснено із використанням показника середньої заробітної плати на рівні 3764,40 грн. Таким чином, вказані зміни не погіршили умов отримання пенсії позивачем.
Крім того, позивачем не надано суду будь-яких доказів того, що внаслідок проведеного перерахунку пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1 % відбулось зменшення розміру виплачуваної пенсії.
Таким чином, суд приходить до висновку, що під час перерахунку пенсії відповідач діяв правомірно.
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, які наведені в постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 822/3781/17 та від 12 листопада 2020 року у справі №260/401/19.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та дискримінаційними дії відповідача, стосовно розрахунку розміру пенсії, що підлягає виплаті позивачу за період з 07 жовтня 2009 року по 10 вересня 2018 року без обов'язкового врахування індексації/автоматичного перерахунку щомісячної пенсії; визнання протиправною та дискримінаційною бездіяльність відповідача, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно і законодавством України, а саме, стосовно розрахунку розміру суми, що підлягає виплаті позивачу за період з 07 жовтня 2009 року по 10 вересня 2018 року проведеного відповідачем без обов'язкового врахування індексації/автоматичного перерахунку щомісячної пенсії; зобов'язання відповідача здійснити розрахунок суми щомісячної пенсії за період з 07 жовтня 2009 року по 10 вересня 2018 року з урахуванням передбаченої законом індексації/автоматичного року, слід відмовити за необґрунтованістю.
Оскільки судом встановлено, що органом Пенсійного фонду здійснено розрахунок відповідно до норм закону із застосуванням відповідного механізму розрахунку пенсії, що відповідає рішенню суду № 360/986/19, у задоволенні вимоги про зобов'язання здійснити розрахунок суми пенсії за спірний період з урахування індексації, також слід відмовити за необґрунтованістю.
Щодо позовних вимог в частині виплати позивачу компенсації втрати частини доходів на усі несвоєчасно нараховані суми за спірний період, суд зазначає наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).
Згідно з нормами статті 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (страхові виплати, пенсії (довічне грошове утримання), соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Таким чином, Закон № 2050-ІІІ та Порядок № 159, не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням.
Рішенням суду у справі № 360/986/19 визначено право позивача на отримання пенсії з 07 жовтня 2009 року, тобто виплата пенсії буде здійснюватися з порушенням строків.
Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Суд зауважує, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 24 жовтня 2011 року № 6-38цс-11, від 11 липня 2017 року № 21-2003а16; Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року № 522/5664/17, від 27 липня 2018 року № 815/459/18, від 14 квітня 2021 року № 465/322/17, висновки якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин в силу частини 5 статті 242 КАС України.
Матеріалами справи підтверджено, що органом Пенсійного фонду заборгованість з пенсії за період з 07 жовтня 2009 року по 10 вересня 2018 року нарахована, проте не виплачена, що в силу приписів статті 3 Закону № 2050-ІІІ, є підставою для нарахування та виплати компенсації частини доходів (пенсії).
Таким чином, суд вважає обґрунтованими доводи представника позивача, що Пенсійний орган зобов'язаний нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів, що обумовлює наявність підстав для задоволення в цій частині позовних вимог та зобов'язання відповідача виплатити позивачу компенсацію у зв'язку з втратою частини доходів в межах відновлення порушеного права позивача з 07 жовтня 2009 року по 10 вересня 2018 року.
Суд звертає увагу, що постановою суду апеляційної інстанції від 26 травня 2020 року у справі № 360/684/20 зобов'язано орган Пенсійного фонду виплатити компенсацію втрати частини доходів - пенсії з 11 вересня 2018 року (арк. спр. 32-37).
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.
Суд звертає увагу, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться), а тому посилання представника позивача щодо виплати компенсації станом на 09 листопада 2020 року є необґрунтованими.
У позовній заяві позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення №121630001602 від 09 листопада 2020 року стосовно розрахунку розміру суми, що підлягає виплаті позивачу.
З цього приводу суд зауважує, що зазначене рішення №121630001602 від 09 листопада 2020 року не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, а лише наданий позивачу як протокол з пенсійної справи, які відображають перерахунок (розрахунок) його пенсії.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову в цій частині вимоги.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (ідентифікаційний код 21792459) 22 червня 2021 року припинено в результаті реорганізації правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461).
З матеріалів справи встановлено, що позивачу не виплачено компенсацію втрати доходів з вини Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним:
- визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 компенсацію втрати грошових доходів - пенсії з 07 жовтня 2009 року по 10 вересня 2018 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати грошових доходів - пенсії з 07 жовтня 2009 року по 10 вересня 2018 року, яка проводиться відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.
Стосовно вимог про стягнення моральної шкоди, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами частини 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.
Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Отже, в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Всупереч вимог статей 77, 78 КАС України представник позивача не подав доказів, які б підтверджували факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань, або втрат немайнового характеру, обґрунтування розміру заявленої моральної шкоди, а також інші обставини, що мають значення для вирішення цієї вимоги, а тому позовні вимоги про стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 133 КАС України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 908,00 грн (арк. спр. 11) за чотири вимоги немайнового характеру, які пов'язані між собою.
Оскільки позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 454,00 грн.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 133, 139, 241-246, 250, 255, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву адвоката Меламеда Вадима Борисовича в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9, ідентифікаційний код 21782461) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 компенсацію втрати грошових доходів - пенсії з 07 жовтня 2009 року по 10 вересня 2018 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати грошових доходів - пенсії з 07 жовтня 2009 року по 10 вересня 2018 року, яка проводиться відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.
В іншій частині позову відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 454,00 (чотириста п'ятдесят чотири грн. 00 коп) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.В. Смішлива