Іменем України
24 вересня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3923/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши в письмовому провадженні позов ОСОБА_1 до Новопсковської селищної ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
26 липня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Новопсковської селищної ради (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправним дії Новопсковської селищної ради щодо неналежного розгляду моєї заяви від 02.04.2021, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства;
- зобов'язати Новопсковську селищну раду повторно розглянути мою заяву від 02.04.2021 з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 02.04.2021 позивач звернувся до Новопсковської селищної ради із заявою надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, розташованої в межах населеного пункту, на території, яка, за даними Державного земельного кадастру, враховується у Новорозсошанській сільській раді Новопсковського району Луганської області (КОАТУУ: 4423384000, зона: 04, квартал: 001), для ведення особистого селянського господарства, та передачу вищезазначеної земельної ділянки мені у власність, в порядку ст. 118 ЗК України.
До вказаної заяви мною були надані копії паспорту, картки платника податків, та графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.
27.04.2021 позивач отримав лист Новопсковської селищної ради від 19.04.2021 № 1138, в якому з посиланням на положення ст. 12, 34, 83 ЗК України, зазначено, що земельна, за рахунок якої він бажає реалізувати своє право на безоплатну приватизацію, згідно Рішення Новопсковської селищної ради № 5/12 «Про резервування земель під громадські випаси», зарезервована під громадські випаси в межах колишньої Новорозсошанської сільської ради.
У вказаному листі відповідачем також зазначено, що через невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно правових актів, Новопсковська селищна рада не може надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок зазначеної земельної ділянки, та запропоновано позивачу визначитись з іншим місцем розташування земельної ділянки.
Вважає, що вказані дії відповідача є протиправними.
Ухвалою суду від 02 серпня 2021 року прийнята позовна заява до розгляду та відкрито провадження у справі. Справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач 20.08.2021 подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечив (арк.спр. 19-21).
В обґрунтування якого зазначив, що 25.03.2021 згідно з протоколом № 5 засідання постійної комісії селищної ради з питань містобудування, земельних відносин, охорони навколишнього природного середовища, комісія вирішила: погодитись з запропонованим проектом рішення «Про резервування земель під громадські випаси» і винести на розгляд 5 сесії селищної ради 1 (один) проект рішення.
Відповідно до вимог ст. ст. 12, 34, 83 Земельного кодексу України та з метою врахування інтересів жителів Новопсковської громади - власників худоби та для забезпечення резервувань земель під громадські випаси, рішенням Новопсковської селищної ради від 25.03.2021 № 5/12 «Про резервування земель під громадські випаси» були зарезервовані землі під громадські випаси в межах Новопсковської селищної територіальної громади згідно з додатком.
Дане рішення було офіційно оприлюднено на офіційному сайті селищної ради 25.03.2021 в розділі «Архів документів» - «Рішення селищної ради» і є загальнодоступним.
02.04.2020 позивач звернувся з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована в межах населеного пункту, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується у Новорозсошанській сільській раді Старобільського району Луганської області.
19.04.2021 позивачу ОСОБА_1 надана відповідь про те, що земельна ділянка, яка відображена на картографічних матеріалах, доданих до заяви, згідно з рішенням Новопсковської селищної ради від 25.03.2021 № 5/12 «Про резервування земель під громадські випаси» зарезервована під громадські випаси в межах колишньої Новорозсошанської сільської ради та запропоновано визначитися з іншим місцем розташування земельної ділянки, повторно звернутися до селищної ради з відповідною заявою.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходить з наступного.
02 квітня 2021 року позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся із заявою до Новопсковської селищної ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, розташованої в межах населеного пункту, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується у Новорозсошанській сільській раді Старобільського району Луганської області (а.с. 7).
Листом Новопсковської селищної ради від 19.04.2021 № 1138 позивача повідомлено, що земельна ділянка зазначена на картографічних матеріалах доданих до Вашого клопотання, за рахунок якої Ви бажаєте реалізувати своє право па безоплатну приватизацію, згідно Рішення Новопсковської селищної ради восьмого скликання №5/12 «Про резервування земель під громадські випаси» зарезервована під громадські випаси в межах колишньої Новорозсошанської сільської ради. Враховуючи невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, Новопсковська селищна рада не може надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га за рахунок зазначеної земельної ділянки. Запропоновано позивачу визначитись з іншим місцем розташування (а.с. 9).
Не погоджуючись із діями Новопсковської селищної ради позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Як зазначалось вище, єдиною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Виходячи з положень ст. 36 Земельного кодексу України, громадянам або їх об'єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» визначено, що для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.
Згідно до вимог статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;
Отже, норами закону передбачено, що позивач має право на безоплатне отримання у власність або оренду в порядку, встановленому законом земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства або садівництва у відповідному розмірі.
Відмовляючи у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, відповідач мав можливість розглянути та вирішити клопотання позивача щодо надання відповідної земельної ділянки для сільського господарства у тому розмірі, як це передбачено відповідно до вимог ст. 121 Земельного кодексу України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" Онер'їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" "Москаль проти Польщі").
Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Беєлер проти Італії").
Відтак, викладені у спірному наказі мотиви відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою не узгоджуються зі змістом статті 118 Земельного кодексу України.
Слід зауважити, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення органом місцевого самоврядування конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття. Недотримання законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії зумовлює його протиправність.
За викладених обставин суд визнає дії відповідача таким, що прийнятий не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України та необґрунтовано, що має своїм правовим насідком визнання їх протиправними.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача повторно розглянути мою заяву від 02.04.2021 з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні., суд виходить з наступного.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Суд зазначає, що дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2019 №509/1350/17 сформовано висновок про те, що суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. Суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У дослідженому випадку судом надавалась оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою в межах мотивів, наведених відповідачем у спірному рішенні. Виходячи з предмету доказування у цій справі, суд не досліджував чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу.
Натомість належним способом захисту та відновлення прав ініціатора звернення у цій справі, з урахуванням частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, є зобов'язання відповідача зобов'язати Новопсковську селищну раду повторно розглянути мою заяву від 02.04.2021 з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні., з урахуванням висновків суду.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача
Всупереч вимог даної статті, відповідач не довів та не обґрунтував суду правомірність прийнятого відносно позивача оскаржуваного рішення.
За таких обставин, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про наявність у спірних відносинах порушеного права позивача у сфері публічно-правових відносин. Відтак суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 908,00 грн.
Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 908 грн.
Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Новопсковської селищної ради (код ЄДРПОУ 04335594, 92302, Луганська область, Старобільський район, смт. Новопсков, вул. Шкільна, буд. 3) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним дії Новопсковської селищної ради щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 02.04.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства.
Зобов'язати Новопсковську селищну раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.04.2021 з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Новопсковської селищної ради судові витрати по сплаті судового збору у сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень 00 коп.)
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Тихонов