1Справа № 335/8164/21 2/335/2645/2021
21 вересня 2021 р. суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Соболєва І.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (письмове провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
В обґрунтування позову зазначила, що вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, який на теперішній час розірвано. Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після припинення шлюбних відносин позивач вимушена була разом з дітьми до м. Запоріжжя, а відповідач залишився проживати у с. Лежине Запорізької області за місцем своєї реєстрації.
Після розірвання шлюбу відповідач забажав в добровільному порядку надавати матеріальну допомогу на утримання дітей, на що позивач погодилась, так як її колишній чоловік мав постійний дохід, він працював та був директором ПП «Укрпромсервіс-2000».
Відповідач довгий час виконував в добровільному порядку свої батьківські обов'язки по матеріальному забезпеченню синів, але з березня 2020 р. припинив свою участь у забезпеченні дітей.
На теперішній час, старший син сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вже досяг повноліття, а молодший ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає та зареєстрований разом із позивачкою - ОСОБА_1 та перебуває на її утриманні.
Як зазначає позивачка, відповідач вважає, що він не повинен приймати участь у матеріальному забезпеченні їх сина. Вона працює на посаді методист ВДВ в Приватному акціонерному товаристві «Регіональний сервісний центр «СЛАВУТИЧ», її щомісячний дохід становить близько 5 000 грн. на місяць, однак її заробітку на належне утримання сина не вистачає.
Відповідач, має кошти на придбання та отримання власних автомобілів, а грошей на потреби дитини не надає, хоча має теплиці та в промисловому масштабі займається виробництвом с/г продуктів (вирощує овочі), за таких обставин позивач вимушена звернутися до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача аліментів.
Тому ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви та до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.08.2021 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження, встановлено сторонам строки на подання заяви по суті справи (відзив - 15 днів з дня вручення даної ухвали, відповідь на відзив - 5 днів з дня отримання відзиву, заперечення на відповідь - 5 днів з дня отримання відповіді на відзив тощо). Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, призначено перше судове засідання на 21.09.2021 без повідомлення (виклику) учасників справи.
Копію ухвали разом з позовною заявою та доданими до неї документами було направлено відповідачеві рекомендованим листом із повідомленням, однак конверт повернувся на адресу суду з відміткою пошти «адресат відмовився».
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 190 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів.
Згідно з положеннями ч. 5 ст. 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
Оскільки копія ухвали суду про відкриття провадження у справі разом із копіями позовної заяви з доданими до неї документами надсилались відповідачеві за його зареєстрованим місцем проживання, та враховуючи, що відповідач відмовився від їх отримання, тому з урахуванням вищезазначених вимог процесуального закону, суд доходить висновку, що останньому були у встановленому порядку вручені копії вищезазначених документів.
За таких обставин, суд вважав за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у судове засідання на підставі наявних у справі доказів на підставі статті 279 ЦПК України.
Дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 23.04.2015, який був розірваний 05.04.2007 року Запорізьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про що складено відповідний актовий запис № 51, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу Серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_5 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 , яке видане 03.08.2006 Орджонікідзевським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції.
Згідно до довідки від 08.07.2021 № ДО-00000006, ОСОБА_1 працює в приватному акціонерному товаристві «Регіональний сервісний центр «СЛАВУТИЧ» з 01.09.2011. Займає посаду методиста ВДВ, дохід за період з 01.01.2021 по 30.06.2021 склав 37 800,00 грн.
Відповідно до довідки про внесення відомостей до єдиного державного демографічного реєстру № 559162-2020, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 23.04.2007.
Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Частиною другою статті 51 Конституції України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до статей 180 Сімейного кодексу України (далі СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
З роз'яснень, викладених у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» убачається, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Частиною третьою статті 181, частиною першою статті 183 СК України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів і ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини (Постанова Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 759/10277/18).
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Також, у пункті 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом № 3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
Відповідно до статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України № 89-XII від 27.02.1991 року і набула чинності для України 27.09.1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно із частиною другою статті 3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (частина друга статті 6 цієї Конвенції).
Також, частинами першою та другою статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із статтею 5 «Рівноправність подружжя» Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. (Конвенцію ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 ) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Таким чином, визначаючи розмір аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд враховує матеріальне становище кожної із сторін спору, а саме те, що неповнолітня дитина проживає разом з матір'ю, перебуває на її утриманні, відповідно до вимог сімейного законодавства діти мають право на отримання матеріальної допомоги з боку своїх батьків.
Відповідач ОСОБА_2 , батько дитини, є особою працездатного віку, доказів про наявність медичних протипоказань встановлених відповідачу щодо працевлаштування та заняття певними видами діяльності суду надано не було, доказів того, що відповідач має на утриманні інших неповнолітніх дітей чи непрацездатних батьків в матеріалах справи не міститься, отже в сукупності оцінених судом доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що відповідач спроможний надавати матеріальну допомогу на утримання неповнолітнього сина.
Аналізуючи вищезазначені обставини та факти, враховуючи принципи об'єктивності та справедливості, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно зі статтею 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, тому аліменти слід призначити з 30.07.2021, тобто з дня пред'явлення позивачем вказаного позову.
Оскільки, відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про стягнення аліментів від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, з урахуванням положень статті 141 ЦПК України з відповідача в дохід Держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908 гривень.
Відповідно до статті 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 19, 7 83, 141, 247, 259, 263265, 268, 272279, 354, 430 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 30 липня 2021 р. та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід Держави судовий збір у розмірі 908 гривень.
Рішення суду в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ПГУ НОМЕР_4 , виданий Запорізьким РВ УМВС України в Запорізькій області 29 серпня 2003 р., місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Повне рішення складено 21 вересня 2021 р.
Суддя І.П. Соболєва