Справа № 156/707/21
Номер провадження: 3/156/374/21
Рядок статзвіту 289
24 вересня 2021 року смт Іваничі
Суддя Іваничівського районного суду Волинськоїобласті Малюшевська І.Є., розглянувши у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, матеріали адміністративної справи, що надійшла з Управління стратегічних розслідувань у Волинській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної Поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Литовеж, Іваничівського району, Волинської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою та мешканця: АДРЕСА_1 , в період з 12.11.2015 року по 18.11.2020 року депутата Литовезької сільської ради, одруженого, підсобного робітника ПАН Курчак,
за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
учасники справи:
особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
про права передбачені ст. 268 КУпАП, ст.ст. 10, 63 Конституції України особі роз'яснено,
прокурор Володимир-Волинської окружної прокуратури Назаркевич В.В.,
безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, виніс постанову про наступне:
І. Обставини адміністративного правопорушення
25.08.2021 року начальником сектору УСР у Волинській області майором поліції Мазуриком Р.Ю. складено протокол № 259 про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією відносно ОСОБА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Згідно даного протоколу гр. ОСОБА_1 , будучи депутатом Литовезької сільської ради, відповідно до п.п."б", п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про запобігання корупції" є суб'єктом на якого поширюється дія зазначеного Закону, несвоєчасно подав без поважних причин декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування "перед звільненням".
ІІ. Пояснення учасників справи
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , в судовому засіданні визнав обставини, вказані у протоколі про адміністративне правопоуршення, щиро розкаявся та просив суворо його не карати.
Прокурор Назаркевич В.В. в судовому засіданні зазначила, що вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, просила визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у межах санкції встановленої частини статті. При цьому, враховуючи обставини вчиненого правопорушення, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, врахувати фактичні обставини вчиненого.
ІІІ. Джерела права та акти їхнього застосування
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно із ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
У відповідності до статті 256 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадській організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом встановлено, що рішенням Литовезької сільської ради №1/1 від 12.11.2015 «Про підсумки виборів, визнання повноважень та реєстрацію депутатів Литовезької сільської ради та Литовезького сільського голови», ОСОБА_2 обрано депутатом Литовезької сільської ради сьомого скликання.
В подальшому рішенням Литовезької сільської ради №1/2 від 18.11.2020 «Про підсумки виборів депутатів Литовезької сільської ради 8 скликання та сільського голови на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року», було обрано новий склад Литовезької сільської ради восьмого скликання, відповідно ОСОБА_3 припинив повноваження депутата Литовезької сільської ради сьомого скликання.
Відтак відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_3 у період з 12.11.2015 року по 18.12.2020 року був суб'єктом на якого поширювалися вимоги вказаного антикорупційного Закону.
Відповідно до підпункту 3, пункту 5 розділу II Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції 10 червня 2016 року № 3 (у редакції наказу Національного агентства з питань запобігання корупції від 12 грудня 2019 року № 168/19), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2019 р. за № 1300/34271, декларація після звільнення - декларація, яка подається відповідно до абзацу другого частини другої статті 45 Закону до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком, у якому було припинено діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини першої статті 3 Закону. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року. Інформація про місце роботи (проходження служби) та займану посаду суб'єкта декларування у такій декларації зазначається відповідно до місця роботи (проходження служби) та займаної посади, перебування (проходження) на яких зумовили обов'язок подання такої декларації.
Відповідно до рішення Національного агентства з питань запобігання корупції 10 червня 2016 року № 3 (у редакції наказу Національного агентства з питань запобігання корупції від 12 грудня 2019 року № 168/19) Зареєстровано в Міністерстві юстиції України15 липня 2016 р. за № 960/29090, а саме: частина 1 зазначає: «Декларація заповнюється та подається особисто суб'єктом декларування шляхом заповнення відповідної електронної форми у власному персональному електронному кабінеті суб'єкта декларування у Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування».
Відповідно до вимог абзацу 1 частини 2 ст. 45 Закону, особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.
Статтею 1 Закону №1700-VІІ «Про запобігання корупції» визначено, що правопорушення, пов'язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про запобігання корупції», державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, а також юридичні особи публічного права зобов'язані перевіряти факт подання суб'єктами декларування, які в них працюють (працювали або входять чи входили до складу утвореної в органі конкурсної комісії, до складу Громадської ради доброчесності), відповідно до цього Закону декларацій та повідомляти Національне агентство про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій у визначеному ним порядку.
За пунктом 5 частини 1 статті 12 Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має право, зокрема приймати з питань, що належать до його компетенції, обов'язкові для виконання нормативно-правові акти.
Приписами абзацу 2 пункту 2 розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції» закріплено, що про початок роботи системи подання та оприлюднення відповідно до цього Закону декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, приймається рішення Національного агентства з питань запобігання корупції.
Національне агентство перевіряє факт подання відповідно до цього Закону декларацій особами, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону.
Якщо за результатами контролю встановлено, що суб'єкт декларування не подав декларацію, Національне агентство письмово повідомляє такого суб'єкта про факт неподання декларації, і суб'єкт декларування повинен протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення подати декларацію в порядку, визначеному частиною першою статті 45 цього Закону.
Одночасно Національне агентство письмово повідомляє про факт неподання декларації спеціально уповноваженим суб'єктам у сфері протидії корупції, а також керівнику державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, вищому органу управління відповідного громадського об'єднання, іншого непідприємницького товариства про факт неподання декларації відповідним суб'єктом декларування.
Вирішуючи питання про притягнення осіб до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, щодо порушення вимог фінансового контролю, яке полягало у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, слід враховувати:
- об'єктивні ознаки складу цього адміністративного правопорушення, зокрема його об'єктивну сторону, яка має активну форму прояву та полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації.
Для розкриття об'єктивних складових адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, слід зазначити, що диспозиція цієї норми за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших норм.
Примітка до ст. 172-6 КУпАП, вміщуючи вказівку на суб'єкт цього правопорушення, відсилає правозастосувача до норм спеціального антикорупційного закону, зокрема частин 1 і 2 ст.45 Закону, в яких, крім іншого, передбачено певну деталізацію відповідних положень нормативно-правових актів, що наповнює норму ч.1 ст.172-6 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації зазначеного діяння.
Для кваліфікації діяння за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП необхідним є встановлення несвоєчасності подання декларації, тобто подання поза строком, визначеним законом.
Безпосереднім об'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є встановлений законодавством (зокрема Законом України «Про запобігання корупції») порядок і кореспондуючі йому обов'язки суб'єкта декларування подавати декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Зважаючи на те, що адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 172-6 КУпАП є правопорушеннями з формальним складом, обов'язковими ознаками їх об'єктивної сторони є діяння (дія чи бездіяльність), наслідки у вигляді порушення встановленого порядку та причинний зв'язок між діянням та зазначеними наслідками.
Згідно ч. 1 ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно дотримуватись Конституції України та Законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
ІV. Оцінка суду щодо фактичних обставин справи
Дослідивши протокол та додані до нього матеріали, допитавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , вислухавши думку прокурора Назаркевич В.В., суддя дійшов наступного висновку.
Прокотол № 259 від 31 серпня 2021 року складений уповноваженою на те посадовою особою, в межах наданих їй повноважень, відповідає вимогам ст.ст. 255, 256 КУпАП та в силу ст. 251 КУпАП є доказом у справі.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбачений ч. 1 ст. 172-6 КУпАП є доведеними та підтверджується дослідженими судом належними і допустимим наступними доказами по справі:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення за № 259 від 31 серпня 2021 року;
- поясненнями ОСОБА_1 від 20.08.2021 року (а.с.13);
- поясненнями голови Литовезької сільської ради ОСОБА_4 від 10.08.2021 року (а.с.14-15);
- роздруківками з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (а.с.27-29);
- копією рішення Литовезької сільської ради Іваничівського району Волинської області від 12.11.2015 року № 1/1 про підсумки виборів, визнання повноважень та реєстрацію депутатів Литовезької сільської ради та Литовезького сільського голови і списком депутатів відповідної сільської ради (а.с.18-20);
- копією рішення Литовезької сільської ради Іваничівського району Волинської області від 18.11.2020 року № 1/2 про підсумки виборів депутатів Литовезької сільської ради 8 скликання та сільського голови на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року і повідомленням про результати виборів дпутатів (а.с.21-23);
- копією рішення Литовезької сільської територіальної виборчої комісії Володимир-Волинського району Волинської області від 18.11.2020 року № 2 про встановлення результатів голосування з виборів депутатів Литовезької сільської ради у багатомандатних виборчих округах (а.с.24);
- копією витягу з протоколу Литовезької сільської ради від 10.08.2021 року (а.с.25-26);
- іншими матеріалами справи.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 , за обставинами справи показав, що умислу на несвоєчасне подання без поважних причин декларації не мав.
Слід зазначити те, що ОСОБА_1 , припиняючи виконання повноважень депутата сільської ради не пізніше 15.12.2020 року був зобов'язаний подати декларацію особи, уповноваженої на виконанням функцій держави або місцевого самоврядування "перед звільненням", а саме: не пізніше 15.12.2020 року. Проте ОСОБА_1 таку подав 20.08.2021 року, тобто невчасно, що, у даному випадку, є очевидним та ніким не оспорюваним фактом.
Поважність причин, які б слугували несвоєчасному заповненню та поданню декларації, як органом, який склав адміністративний протокол так і судом не встановлено, що в свою чергу презюмує настання для особи негативних наслідків, а саме: адміністративної відповідальності за вчинення діянь пов'язаних з корупцією.
На переконання судді є очевидним, що ОСОБА_1 допустив відповідне порушення Закону та подав декларацію з пропуском встановленого строку.
Разом з тим, суддя звертає увагу, що декларування це не новація в українській правовій системі. Е-система декларування працює на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції з 2016 року. Дані декларацій, за виключенням персональних, відповідно до чинного законодавства, публікуються для перегляду. Декларування є одним з дієвих антикорупційних інструментів. Станом на день ухвалення Закону України "Про запобігання корупції корупція" була в переліку основних реальних та потенційних загроз національній безпеці України, стабільності в суспільстві. Зокрема, так було визначено в статті 7 Закону України "Про основи національної безпеки України". Громадяни України та особи, які є суб'єктами декларування, мають відкритий доступ до Єдиного державного реєстру декларацій на сайті НАЗК і будь-які питання, що виникають у них з приводу необхідності подання декларації та строків її подачі, вони можуть отримати на офіційному сайті, по телефону гарячої лінії та в існуючих роз'ясненнях, які знаходяться в вільному доступі в інтернеті.
Суд, зауважує, що першочерговою справою держави та загальними засадами протидії корупції є запобігання корупційним та пов'язаним із корупцією правопорушенням. Одним з основоположних принципів діяльності із запобігання і протидії корупції є невідворотність відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, оскільки ці правопорушення несуть негативні наслідки, які можуть виявитися у підриві авторитету державних органів та органів місцевого самоврядування та зашкодити суспільним інтересам. Більше того, факт вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією порушує встановлені антикорупційним законодавством вимоги, заборони та обмеження, посягає на встановлений порядок діяльності органів влади та місцевого самоврядування, а також порядок реалізації особами таких органів, наданої їм влади та посадових повноважень, дискредитує органи влади та місцевого самоврядування. Для ефективної боротьби із зазначеним явищем слід не тільки створювати державні інститути, але й усебічно долати толерантне ставлення до нього. Таким чином, незалежно від виду суб'єкту та його службової діяльності, рангу та інших характеристик його обов'язком є діяти лише в рамках закону.
При цьому, суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не оскаржувався, зауваження до протоколу ним не вносилися і обставини, викладені в протоколі він не оспорює.
Аналізуючи наведені докази та дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд дійшов переконання в доведенні винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП - несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
V. Накладення адміністративного стягнення
Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.
Відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставиною, що пом'якшує відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до ст. 34 КУпАП, є щире розкаяння винного.
Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до ст. 35 КУпАП, - не встановлено.
Суд виходить не з принципу формального підходу до вирішення справи, а саме з необхідності забезпечення судом уникнення порушень прав і свобод інших громадян, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством, а тому, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є виправданим, оскільки його вина є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом», оскільки цього вимагають справжні інтереси суспільства, на охорону яких і направлені завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Таким чином, вирішуючи питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення, суд відповідно до статті 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, ступінь його вини та думку прокурора, який вважав можливим застосувати до правопорушника покарання у вигляді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченою санкцією ч.1 ст.172-6 КУпАП, майновий стан, приймаючи до уваги наявність обставини, що пом'якшує відповідальність та відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 , адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в межах санкції статті ч.1 ст.172-6 КУпАП.
Визначений вид та розмір покарання за своїм видом та мірою відповідає завданню та меті накладення адміністративного стягнення і є необхідним й достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
VІ. Судові витрати
Згідно вимог ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Оскільки, особу, що притягається до адміністративної відповідальності, тобто ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення, то суддя вважає необхідним стягнути з останнього судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454 грн.
Керуючись ч. 1 ст. 172-6, ст.ст. 1, 9, 23, 33, 34, 40-1, 245, 251, 252, 280, 283-285, 294 КУпАП, ст.4 Закону України «Про судовий збір», суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративне правопорушення та призначити адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/ м.Київ/ 22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в розмірі 454,00 (чотириста п'ятдесят чотири гривні 00 коп.).
Копію постанови протягом трьох днів вручити або надіслати особі, щодо якої її винесено.
Штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу.
У разі несплати штрафу у встановлений строк стягнути суму штрафу у порядку примусового виконання постанови у подвійному розмірі.
Строк пред'явлення постанови для виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області.
Суддя І. Є. Малюшевська