Справа № 156/672/21
Провадження № 2-а/156/25/21
Рядок статзвіту № 140
23 вересня 2021 року смт Іваничі
Іваничівський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Малюшевської І.Є.
з участю секретаря судового засідання Киці Л.Ф.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в смт. Іваничі адміністративну справу № 156/672/21
за позовною заявою ОСОБА_1 , представник - Білецький Ярослав Леонідович,
до поліцейського СРПП Володимир-Волинського районного відділення поліції сержанта поліції Яцківа Ю.Ю.,
Головного управління Національної поліції України у Волинської області
про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
учасники процесу:
позивач ОСОБА_1 - не з'явився,
представник - не з'явився,
відповідач поліцейський СРПП Володимир-Волинського районного відділення поліції сержанта поліції Яцків Ю.Ю. - не з'явився,
представник відповідача Головного управління Національної поліції України у Волинської області - не з'явився,
І. Зміст спірних правовідносин
Представник ОСОБА_1 - Білецький Я.Л. звернувся в суд із вищевказаним позовом, в якому просить визнати незаконною та скасувати постанову від 31.05.2021 серії БАБ № 875675 про накладення адміністративного стягнення, винесену поліцейським СРПП Володимир-Волинського районного відділення поліції сержанта поліції Яцківом Ю.Ю., відносно нього за ч. 2 ст.121 КУпАП і накладене на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.
В обґрунтування своїх вимог представник зазначає, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки у присутності позивача оскаржувана постанова не виносилася, пояснення поліцейські не відбирали, копії постанови на місці не вручали, її змісту не озвучували. Окрім того, постанова містить ряд неточностей та протиріч, а саме: в такій не вказано пункт ПДР, який порушено позивачем, не вказано номативний акт, яким передбачено необхідність наявності посвіднення водія відповідної категорії на даний тип транспортного асобу (мотоблок), відсутні відомості про докази, які підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Разом з тим, в оскаржуваній постанові невірно вказано строк її оскарження. Вважає, що оскаржувана постанова винесена протиправно та підлягає скасуванню.
Окрім того, представником подано клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного, оскільки такий пропущено через непоінформованість позивача про винесення відносно нього оскаржуваної постанови, та, як наслідок, отримання такої лише 20.08.2021 року після того, як отримав повідомлення з Іваничівського ДВС про стягнення штрафу. Вважає причини пропуску строку звернення до адміністративного поважними та просить суд поновити такий.
ІІ. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позивач позовні вимоги підтримує з мотивів, наведених у позовній заяві та просить суд їх задовольнити.
Від поліцейського СРПП Володимир-Волинського районного відділення поліції сержанта поліції Яцківа Ю.Ю. заперечень не надходило.
Від Головного управління Національної поліції України у Волинській області відзиву не надходило.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи
Позивач в судове засідання не з'явився.
23.09.2021 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі та підтримання позовних вимог у повному обсязі.
Від поліцейського СРПП Володимир-Волинського районного відділення поліції сержанта поліції Яцківа Ю.Ю. будь-яких заяв чи клопотань не надходило.
Головне управління Національної поліції України у Волинській області явку представника в судове засідання не забезпечило. Будь-яких заяв та клопотань до суду не подавало. Правом на подання відзиву відповідач не скористався.
IV. Процесуальні дії у справі
Ухвалою від 06.09.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження за вимогами ст.286 КАС України з викликом сторін по справі.
У зв'язку із неявкою в судове засідання сторін по справі, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання та просили розглянути справу без їх участі, а підстави, передбачені ст. 205 КАС України для відкладення розгляду справи, відсутні, суд вважає можливим провести розгляд справи по суті без участі таких на підставі матеріалів справи (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
V. Фактичні обставини, встановлені судом
Судовим розглядом встановлено, що 31.05.2021 року поліцейським СРПП Володимир-Волинського районного відділення поліції сержанта поліції Яцківим Ю.Ю. по справі про адміністративне правопорушення винесена постанова серія БАА № 875675 від 31.05.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу 3400,00 гривень.
Відповідно до змісту постанови ОСОБА_1 31.05.2021 року о 15:33 год. в с. Радовичі керував транспортним засобом - мотоблоком не маючи посвідчення водія відповідної категорії. Який пункт Правил дорожнього руху України порушив ОСОБА_1 у постанові не вказано.
Позивач заперечує факт вчинення ним вищевказаного правопорушення передбаченого ч. 2 ст.126 КУпАП з підстав викладених у позові.
Позивач вважає дану постанову незаконною, оскільки вона винесена з грубим порушенням закону, у зв'язку з чим просить визнати таку незаконною та скасувати оскаржувану постанову, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
VІ. Застосоване законодавство
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху (ПДР), затверджені постановою КМ України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Згідно статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п. 1.9.Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, згідно пункту 1.10 Правил дорожнього руху України транспортний засіб - це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.п. 1, 3, 8 ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Нормами ст. 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (ч.2 ст.126 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Пунктом 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 р. № 1395 (надалі - Інструкція) визначено, що в разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
При цьому особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно ст.9 КУпАП є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
Також, згідно ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію", полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, перевiрка документiв особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технiчних приладiв i технiчних засобiв, що мають функцiї фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, засобiв фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
У відповідності ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, чи заподіяну майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За визначенням, наведеним у ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283 і 284 КУпАП. В ньому повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказати мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
На можливість застосування принципу презумпції невинуватості у справах про адміністративні правопорушення звернув увагу Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 «справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху».
Тому, в силу дії вказаного конституційного принципу всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Названі обставини не дають змоги суду однозначно оцінити дії ОСОБА_1 як такі, що містять склад адміністративного правопорушення передбаченого частиною 2 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до положень статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь - які фактичні дані, на підставах яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Разом з тим, Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
VІІ. Висновки суду
Перш за все, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до поліцейського СРПП Володимир-Волинського районного відділення поліції сержанта поліції Яцківа Ю.Ю., оскільки відповідні посадові особи не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах так, як належним відповідачем є саме відповідний орган, на який покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Сторонами визнається та не оспорюється факт керування 31.05.2021 року о 15:33 год. ОСОБА_1 мотоблоком в с. Радовичі Володимир-Волинського району Волинської області.
Важливим для даної справи є з"ясування питання чи «мотоблок», яким керував позивач, є транспортним засобом, що підлягає державній реєстрації, та чи потребує керування ним наявності у водія посвідчення на право керування транспортним засобом, від чого і залежить обґрунтованість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Відповідно до вимог пп. «а» та пп. «б» п. 2.1 ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб.
Частина 2 ст. 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Згідно п. 1.10 Правил Дорожнього руху, механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Системний аналіз вказаних положень законодавства свідчить про те, що «мотоблок», у разі використання його як транспортного засобу для перевезення вантажу або пасажирів (водія), повинен бути зареєстрований для його використання на автомобільних дорогах загальнодержавного значення.
При цьому чинне законодавство не містить інших визначень «мотоблоку», як транспортного засобу і віднесення його до того чи іншого їх виду.
Статтею 8 Конституції України закріплюється принцип верховенства права.
Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки (абзац третій пункт 3.1.рішення Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України(конституційності) абзацу восьмого пункту 5 частини першої статті 11 Закону України «Про міліцію»).
Частина друга статті 126 КУпАП передбачає стягнення у виді штрафу на особу, яка керує транспортним засобом без права керування.
Однак, конкретних правил отримання права на керування даним транспортним засобом «мотоблоком» не визначено, крім того в оскаржуваній постанові не має посилань на правила отримання права на керування «мотоблоком».
Таким чином, в даних спірних правовідносинах має місце «правова невизначеність» щодо визначення правового статусу «мотоблоку», як транспортного засобу, яка не дає змоги особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи трактуються на її користь. Таким чином, для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
За таких обставин, зважаючи на відсутність належних доказів, які б підтверджували наявність вини позивача у порушенні правил дорожнього руху за викладених в оскаржуваній постанові обставин, з огляду на правову невизначеність у вказаних правовідносинах, суд приходить до висновку, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення підлягає скасуванню.
Відповідно вимог ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, вказаною нормою процесуального закону передбачені повноваження суду щодо скасування рішення суб'єкта владних повноважень та одночасного вирішення питання про закриття справи про адміністративне правопорушення.
Вказаний перелік судових рішень, які може приймати суд першої інстанції у цій категорії справ, є вичерпним та не передбачає права суду першої інстанції визнати неправомірними дії суб'єкта владних повноважень, в тому числі і визнавати складену постанову незаконною.
Тож, враховуючи, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення і не надав доказів правомірності винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Щодо клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, то суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
При вирішенні питання пропуску строку звернення з позовом до суду щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, суди повинні з'ясувати дату отримання цієї постанови.
Оскаржувану постанову складено 31.05.2021 року. В день складення постанови позивач таку не отримував, отримав таку лише 20.08.2021 року після того, як отримав повідомлення з Іваничівського ДВС про стягнення з нього штрафу. Отже, термін для оскарження постанови позивачем було пропущено з поважних причин.
Суд, не виходячи за межі позовних вимог, вважає за необхідне зазначити, що оскаржувана постанова стала підставою для зупинки транспортного засобу, на водія якого (позивача у справі) в подальшому було складено адмінпротокол про вчинення адміністратвиного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, на підставі якого постановою Іваничівського районного суду Волинської області 13.09.2021 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та яка оскаржена останнім до Волинського апеляційного суду. Такі дії позивача розцінюються як спосіб уникнення від адміністративної відповідальності за вчинене.
VІІІ. Розподіл судових витрат між сторонами
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Оскільки, позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 454,00 гривні, що підтверджується квитанцією № 0.0.2244695361.1 від 26.08.2021 року (а.с.1), то з бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції України у Волинській областіна користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім у даній справі.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 78, 139, 241-246, 286 КАС України, суд -
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду, визнавши причини пропуску такого поважними.
Позов ОСОБА_1 до поліцейського СРПП Володимир-Волинського районного відділення поліції сержанта поліції Яцківа Ю.Ю., Головного управління Національної поліції України у Волинської області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити частково.
Скасувати постанову поліцейського СРПП Володимир-Волинського районного відділення поліції сержанта поліції Яцківа Ю.Ю. про накладенню адміністративного стягнення по справі про адміністративне порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 875675 від 31.05.2021 року, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції України у Волинській області на користь ОСОБА_1 454,00 грн. судових витрат.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до поліцейського СРПП Володимир-Волинського районного відділення поліції сержанта поліції Яцківа Ю.Ю. - відмовити.
У задоволенні вимоги про визнання незаконною постанови серії БАБ № 875675 від 31.05.2021 року - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду, протягом десяти днів з дня його проголошення.
Відомості про сторони та учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканець: АДРЕСА_1 ,
Представник позивача: адвокат Білецький Ярослав Леонідович, ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: поліцейський СРПП Володимир-Волинського районного відділення поліції сержанта поліції Яцківа Юрій Юрійович, адреса: вул. Соборна, буд. 6 м. Володимир-Волинський Волинської області;
Відповідач: Головне управління національної поліції у Волинській області, код ЄДРПОУ 40108604, місцезнаходження: вул. Винниченка, 11, м. Луцьк, Волинська обл.
Суддя І. Є. Малюшевська