Справа № 509/4974/21
про залишення позовної заяви без руху
23 вересня 2021 року суддя Овідіопольського районного суду Одеської області Козирський Є.С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Овідіопольський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про захист прав споживача банківських послуг шляхом зняття арешту з нерухомого майна, -
21 вересня 2021 року представник позивача звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить суд зняти арешт з нерухомого майна номер запису про обтяження 20560201, від 24.05.2017 року, накладений в 11:12:02 на підставі постанови, серія та номер: ВП50732450 від 24.05.2017 року, видавник: головний державний виконавець Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Єрусланова О.О., з видом обтяження - арешт нерухомого майна; особа, майно/права якої обтяжуються - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 )
Вважаю, що пред'явлена заява підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст.ст. 175-177 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ч.4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 908 грн. 00 коп.
Однак позивачем до позовної заяви не додано квитанції про сплату судового збору у зв'язку з посиланням на звільнення від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про захист прав а споживачів».
Згідно із ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь- якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Із п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов'язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).
Отже, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду для дотримання вимог ст. 175 ЦПК України, зобов'язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено (ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів»), тим самим навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ч. 2 ст. 30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.
Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 5 від 03.06.2016 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна", у резолютивній частині рішення у цій категорії справ суду належить зазначати конкретне майно, з якого знімається арешт, його вартість, на користь кого знято арешт і за ким визнається право власності чи кому це майно передається у володіння.
Проте, всупереч наведеного позивач просить зняти арешт з усього нерухомого майна, належного йому, яким саме майном перешкоджає користуватися та розпоряджатися наявний арешт.
Таким чином, враховуючи, що позивач як підставу звільнення від сплати судового збору посилається на ЗУ «Про захист прав споживачів», потребують уточнень обґрунтування позивача з приводу застосування до спірних правовідносин положень вказаного Закону та його звільнення від сплати судового збору, або сплата судового збору у відповідності до Закону України «Про судовий збір» та надати суду оригінал відповідної квитанції), а також зазначити конкретне майно, з якого необхідно зняти арешт (вид, місцезнаходження, вартість (якщо відома), докази, які підтверджують право власності на таке нерухоме майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 ЦПК України, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, оскільки встановлено, що позовна заява подана з порушенням вимог ЦПК України, вважаю, що її слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених вище недоліків.
При винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.98 та "Круз проти Польщі" від 19.06.2001.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, залишення позовної заяви без руху, відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, не є порушенням права на справедливий судовий розгляд та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Керуючись ч. 1 ст.185 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Овідіопольський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про захист прав споживача банківських послуг шляхом зняття арешту з нерухомого майна - залишити без руху.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання вимог даної ухвали суду в строк протягом десяти днів з дня її отримання, заява вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику зі всіма додатками до неї.
Ухвала оскарженню не підлягає (за виключенням вимог щодо сплати судових витрат).
Суддя Є.С. Козирський