Справа 237/4371/17
Номер провадження 2/237/20/21
11.08.2021 року м. Курахове
Мар'їнський районний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Сенаторова В.А.,
при секретарі судового засідання Лахно Т.Г.,
розглянувши в приміщенні Мар'їнського районного суду Донецької області в місті Курахове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справуза позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.
Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що відповідно до Заяви № б/н від 09.12.2014 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 9000,00 грн. Відповідач порушив умови договору і станом на 14.08.2017 року має перед позивачем заборгованість в розмірі 34932,97 гривень, яка складається з наступного: 7544,49 гривень - тіло кредиту, 2392,03 гривень - нараховано відсотків за користуванням кредитом, 22856,78 гривень - нараховано пені, 500,00 гривень - штраф (фіксована частина), 1639,67 - штраф (процентна частина). Представник позивача просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 34932,97 гривень та судові витрати у розмірі 1600,00 грн.
Ухвалою Мар'їнського районного суду Донецької області від 23.10.2017 року відкрито провадження у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвалою Мар'їнського районного суду Донецької області від 31.07.2018 року, суддею Сенаторовим В.А. позовну заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийнято до свого провадження, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено по справі судове засідання.
03.12.2020 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення письмових доказів до матеріалів справи.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Відповідачка у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.
З огляду на приписи ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, всебічно, об'єктивно, повно та безпосередньо у судовому засіданні дослідивши наявні у справі докази, оцінюючи ці докази з огляду на їх належність, допустимість, достовірність, кожного окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наданих доказів у їх сукупності, приходить до висновків, які наведені нижче.
В судовому засіданні встановлено, що АТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником Публічного акціонерного товариства КБ "ПриватБанк".
Згідно положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.
Положеннями ст. 525 ЦК України передбачено неможливість односторонньої відмови від виконання зобов'язання або його зміна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами, а розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Виходячи з положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Стаття 638 ЦК України наголошує, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно змісту статей 207, 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі і вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах, де відображена воля сторін. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Позивач стверджує, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» Договір про надання банківських послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, саме на позивача покладено обов'язок довести ті обставини, на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема щодо виникнення кредитних договірних правовідносин між сторонами на підставі кредитного договору та невиконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов'язань.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов'язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі.
Виходячи з вимог цивільного процесуального законодавства, позивач повинен подати належні та допустимі докази на обґрунтування тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні.
Положеннями ч. 2 ст. 95 ЦПК України встановлено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Згідно приписів ч. 1 та 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно копії анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, 09.12.2014 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, відповідно до якого оформлена карта для виплат, бажаний розмір кредитного ліміту складає 3000,00 грн., порядок і строк повернення кредиту відсутній, відомості стосовно визначеної процентної ставки саме по картці відповідача відсутні, також анкета-заява не містить умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Заявниця погоджується з тим, що дана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилась та згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді. Зобов'язалась виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитись зі змінами на сайті (а.с. 7).
До кредитного договору банк додав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» «Універсальна Contract», «Універсальна Gold» що відповідачем не підписані, та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 8-23, 148-156).
За розрахунком банку та згідно позову, заборгованість відповідача по кредиту станом на 14.08.2017 року становить 34932,97 гривень та складається з наступного:
- 7544,49 гривень - тіло кредиту;
- 2392,03 гривень - нараховано відсотків за користуванням кредитом;
- 22856,78 гривень - нараховано пені;
- 500,00 гривень -штраф (фіксована частина);
- 1639,67 - штраф (процентна частина).
З доданого розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування процентів за користування кредитом проводилося наступним чином: з 01.08.2015 року по 14.08.2017 року 3,60 % на місяць (а.с. 6).
З довідки, наданої позивачем, вбачається, що відповідач ОСОБА_1 відповідно до кредитного договору № б/н 09.12.2014 року отримала картку № НОМЕР_1 зі строком дії до 06/18, 09.12.2015 року - картку № НОМЕР_2 зі строком дії до 03/19, 15.12.2015 року - картку № НОМЕР_3 зі строком дії до 08/19 (а.с.143).
З виписки по кредитним рахункам відповідача за період з 09.12.2014 року по 01.03.2020 року слідує, що відповідач користувалась кредитними коштами Банку шляхом переказу грошей з карти, починаючи з 09.12.2014 року по 09.12.2015 року (а.с. 140-141).
З довідки про зміну умов кредитування вбачається, що відповідачу 09.12.2014 року було встановлено кредитний ліміт у розмірі 300,00 гривень, 09.12.2014 року кредитний ліміт збільшено до 500,00 гривень, 09.12.2015 року збільшено до 8000,00 гривень, 20.01.2016 року збільшено до 9000,00 гривень (а.с. 142).
Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1 та 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У анкеті-заяві від 09.12.2014 року, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути суму заборгованості за кредитом, яка складається з відсотків за користуванням кредитом, нарахованої пені та штрафів за період з 09.12.2014 року по 14.08.2017 року, а всього в сумі 34932,97 гривень. (а.с. 3).
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 09.12.2014 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» «Універсальна Contract», «Універсальна Gold», а також на Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку як невід'ємні частини спірного договору.
Втім в анкеті-заяві позичальника від 09.12.2014 року процентна ставка не зазначена, розмір кредитного ліміту зазначений 3000,00 гривень., що протирічить довідці про зміну умов кредитування (а.с. 7).
Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Умови та правила надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження N 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Витяг з Тарифів та Витяг з Умов, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 09.12.2014 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже, у суду відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Позиція суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в Постанові від 03 липня 2019 р. (Номер судового провадження: 14-131цс19).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
В той же час, довідкою про видачу карток, випискою по кредитним рахункам за період 09.12.2014 року по 01.03.2020 року встановлено, що ОСОБА_1 отримала кредитні картки зі строком дії до 06/18 року, 03/19 року, 08/19 року, їй було встановлено кредитний ліміт у розмірі 300,00 гривень, який в подальшому збільшився до 9000,00 гривень, у зв'язку із чим відповідач користувався кредитними коштами Банку, зокрема, шляхом переказу грошей з карти, починаючи 09.12.2014 року по 09.12.2015 року.
Таким чином, суд визнає належним і допустимим доказом у справі виписку по кредитному рахунку, оскільки з виписки по рахунку відповідача ОСОБА_1 слідує, що відповідач отримала грошові кошти, користувалася ними, а з довідки про отримання карток вбачається факт доведеності отримання відповідачем кредитної картки та користування нею і кредитними коштами, оскільки тільки відповідачу було відомо ПІН-код.
Однак особистий підпис відповідача відсутній на таких документах як «Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт та «Умови та правила надання банківських послуг», що на думку АТ КБ «ПриватБанк» є належними складовими кредитного договору, суд приходить до висновку що сторони по справі не досягли згоди щодо розміру процентів, встановлення відповідальності відповідача у вигляді пені та комісії, що в свою чергу свідчить про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача пред'явлених позовних вимог із заборгованості по процентам, пені та комісії.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, що підтверджується випискою по кредитному рахунку ОСОБА_1 , виходячи з вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд зазначає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, тобто суми непогашеного тіла кредиту, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду по справі 342/180/17.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитом в цій частині підлягають задоволенню, а тому з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 7544,49 гривень.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 345,55 грн. (1600,00 грн. х 7544,49 / 34932,97 грн.).
Керуючись ст.ст. 526, 625, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 76, 81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 280-283, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 50 м. Дніпро, 49094), заборгованість за тілом кредиту в розмірі 7544,49 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 50 м. Дніпро, 49094), судовий збір в розмірі 345,55 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Мар'їнський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Сенаторов