Провадження № 2/235/1903/21
Справа № 235/6007/21
22 вересня 2021 року м. Покровськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
у складі: головуючого - судді Назаренко Г.В.
за участю секретаря судового засідання Овчаренко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (далі - ДП «ВК «Краснолиманська») про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що перебував у трудових відносинах з відповідачем з 27.05.2015р. по 02.03.2020р., звільнений за ч.1 ст.38 КЗпП України за власним бажанням.
В день звільнення відповідач не провів із ним остаточного розрахунку, у зв'язку з чим на день подачі позову утворилась заборгованість із заробітної плати у розмірі 37 210,50 грн за період: грудень 2019 року - березень 2020 року.
Просив стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 24 червня 2020 року по день ухвалення судового рішення.
У встановлений судом строк відповідач надав відзив, в якому послався на те, що не визнає позовні вимоги, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими з наступних підстав. Позовні вимоги щодо стягнення на користь позивача заборгованості по заробітній платі є безпідставними, оскільки звільнення позивача за власним бажанням здійснено у повній відповідності до норм чинного законодавства. Позивачу в якості сум, що підлягають сплаті при звільненні було нараховано: грудень 2019 року - після обов'язкових утримань до сплати 3 492,59 грн, за січень 2020 року - після обов'язкових утримань до сплати 4 877,46 грн, за лютий 2020 року - після обов'язкових утримань до сплати 6 450,73 грн, за березень 2020 року - після обов'язкових утримань до сплати 22 389,72 грн, всього 37 210,50 грн (суми в довідках зазначені після обов'язкових утримань до сплати, тобто вже з утриманням підприємством з цих сум обов'язкових податків та зборів). Довідки, видані ДП «ВК «Краснолиманська», надані позивачем в якості доказу невиплати відповідачем заробітної плати позивачеві, свідчать лише про нараховуванні розміри заробітною платні та не несуть в собі будь-якого доказового значення щодо їх виплати чи не виплати. Будь-яких інших доказів на підтвердження невиплати заробітної платні позивачем не надано. Крім того, відповідач не погоджується з тим, що подання позивачем позову до ДП «ВК «Краснолиманська» про стягнення заборгованості із заробітної плати можна вважати належним зверненням звільненого працівника з вимогою про розрахунок. 02.03.2020 року позивач звільнився з підприємства, в день звільнення не працював, а знаходився у простої, що підтверджується довідкою ВКТ від 21.07.2021 року. 02.03.2020 року позивачу відповідно до вимог ч.1 ст.38 КЗпП України, п.п.2.26, 2.27, ч.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці України, Мін'юсту України, Мінсоцзахисту України від 29.07.93р. № 58, була видана трудова книжка. Позивач направив відповідачу заяву про проведення остаточного розрахунку яка була отримана відповідачем 23.06.2021 року. Представником відповідача 07.09.2021 року в приміщенні суду отримано ухвалу про відкриття провадження, копію позовної заяви та доданих до неї матеріалів. Підприємством було проведено розрахунок середнього заробітку Позивача у відповідності до постанови КМУ № 100. Середньоденний заробіток позивача складає за останні два місяці 479,28 грн. За таких обставин відповідач вважав, що періодом затримки розрахунку виплат, належних працівникові при звільненні, слід вважати з дня отримання представником відповідача заяви про розрахунок -24.06.2021 року. Разом з тим, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Виходячи з цих принципів, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст.117 КЗпП. На сьогоднішній день на ДП «ВК «Краснолиманська», як і на багатьох вугледобувних підприємствах регіону, склалася складна економічно-фінансова ситуація, яка спричинила простій на підприємстві починаючи з 19.12.2019 року, про що виданий наказ від 19.12.2019 року № 875. На час простою до роботи залучаються лише працівники, які мають бути задіяні у роботах з підтримки життєдіяльності підприємства, а саме роботоспроможності гірничошахтного устаткування, попередження затоплення гірничих виробок тощо. На момент звільнення позивач знав, в якому важкому фінансовому стані знаходиться підприємство. В свою чергу підприємство, незважаючи на таке становище, проявило належну дбайливість до позивача, погодившись зі ст.44 КЗпП України. Ситуація додатково погіршується оголошенням карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу КОВІД-19. Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Адміністрацією та представниками законно обраної профспілкової організації підприємства починаючи з грудня 2019 року вживаються всі можливі заходи в межах чинного законодавства для вирішення питання щодо погашення заборгованості з виплати заробітної плати шахтарям. Звернення неодноразово були направлені, зокрема, до Президента України, Прем'єр-міністра України, Голови Донецької Обласної Державної адміністрації, Міністра енергетики та захисту довкілля України, Голови Служби безпеки України. Враховуючи фактичні обставини справи, відповідачу вкрай важко виконувати в повному обсязі вимоги статей 116, 117 КЗпП України і вважав ці обставини, як форс- мажорні (не з вини підприємства). Разом із тим при розгляді даної справи відповідач просив взяти до уваги і такі обставини, що не з вини підприємства виникла непереборна сила, що розуміється як надзвичайна і невідворотна за даних умов подія (форс-мажорна обставина, як вимушений простій на підприємстві). Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов'язань, зокрема, з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.
Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач перебував у трудових відносинах з ДП «ВК «Краснолиманська» з 27 травня 2015 року (наказ № 1749/к від 27.05.2015р.) по 2 березня 2020 року (наказ № 257/к від 02.03.2020р.), звільнений за власним бажанням за ч.1 ст.38 КЗпП (а.с.4-6).
Конституцією України гарантується право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначної законом.
Згідно ст.94 КЗпП України, ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Відповідно до ст.115 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.
Згідно довідки ДП «ВК «Краснолиманська» № 540 від 19.07.2021р. заборгованість з виплати заробітної плати перед ОСОБА_1 складає за грудень 2019 року - березень 2020 року - 37 210,50 грн після утримання обов'язкових податків та зборів.
Доказів того, що заборгованість по заробітній платі виплачена позивачу відповідачем, суду надано не було.
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що право позивача на отримання заробітної плати було порушено відповідачем і підлягає захисту судом шляхом стягнення заборгованості по заробітній платі за період: грудень 2019 року - березень 2020 року в сумі 37 210,50 грн без утримання податків та інших обов'язкових платежів.
У відповідності до п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України рішення суду про присудження працівникові виплати заробітної плати підлягає негайному виконанню в межах заробітної плати за один місяць - березень 2020 року в сумі 22 389,72 грн без утримання податків та інших обов'язкових платежів.
Частина 1 ст.47 КЗпП України зобов'язує власника або уповноважений ним орган в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначеній у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Так, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч.1). При наявності спору про розміри належних працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ч.2).
Як зазначено у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999р., установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коди ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Позивач у день звільнення не працював, так як перебував безоплатній відпустці, що підтверджується довідкою ВКТ від 21.07.2021 року. Відповідач отримав заяву про проведення остаточного розрахунку 23 червня 2021 року, отже зобов'язаний був виплатити всі суми, що належать позивачу з дня отримання заяви не пізніше 24 червня 2021 року, у зв'язку з чим підлягає цивільній відповідальності, що передбачена ст.117 КЗпП України у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Згідно довідки ДП «ВК «Краснолиманська» № 541 від 19 липня 2021р. середньоденний заробіток ОСОБА_1 , який працює на ДП «ВК «Краснолиманська», розрахований згідно постанови КМУ № 100 від 08.02.1995р., становить 479,28 грн (а.с.8).
Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який повинен сплатити відповідач на користь позивача за період з 24 червня 2020 року по 22 вересня 2021 року, становить 30 194,64 грн (479,28 грн х 63 робочі дні), де 479,28 грн - середньоденний заробіток позивача на підприємстві, 63 днів - кількість робочих днів затримки виплати заробітної плати, з утриманням з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів і підстав для зменшення цієї суми суд не вбачає.
Згідно п.2 ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача.
Відповідно до ст.ст.47, 94, 115-117 КЗпП України, ст.ст.1, 24 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст.ст.4, 19, 81, 141, 263-265, 280, 430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (м. Родинське Донецької області, вулиця Перемоги, 9, код ЄДРПОУ 31599557) про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період: грудень 2019 року - березень 2020 року в сумі 37 210 (тридцяти семи тисяч двохсот десяти) гривень 50 копійок без утримання з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 червня 2020 року по 22 вересня 2021 року в сумі 30 194 (тридцяти тисяч ста дев'яноста чотирьох) гривень 64 копійок з утриманням з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів, на відшкодування сплаченого судового збору 908 (дев'ятсот вісім) гривень.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» в дохід держави судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот восьми) гривень.
Допустити негайне виконання судового рішення в частині присудження виплати заробітної плати за березень 2020 року в сумі 22 389 (двадцяти двох тисяч трьохсот вісімдесяти дев'яти) гривень 72 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, повністю або частково до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його складання.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Згідно п.3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731-ІХ від 18.06.2020 року під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Суддя Г.В. Назаренко