264/1718/21
2/264/807/2021
(ЗАОЧНЕ)
"23" вересня 2021 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Іванченко А. М., за участю секретаря судового засідання Єрьоміної А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу,
В березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за розписками, просив стягнути суму боргу в розмірі 22556,00 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 гривень.
Позивач та його представник, адвокат Гайдаров С.В., в судове засідання не прибули, надіслали до суду заяви, в яких просили проводити розгляд справи без їх присутності, позовні вимоги підтримали, не заперечували проти винесення судом заочного рішення.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася з невідомих підстав, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причину неявки суд не повідомила, відзив на позов не надіслала.
У відповідності до п.3, п.4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач не подав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку із тим, що відповідач своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, не використав наданого законом права на подачу відзиву на позовну заяву, тому суд, враховуючи згоду позивача, відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Зокрема, частиною 1 статті 11 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно із частиною 1 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно із статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 80 ЦПК України).
Судом встановлено, що 21.08.2019 року відповідачка ОСОБА_2 взяла у борг у ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 16984,00 гривень та зобов'язалася повернути кошти до 31.10.2019 року. Передача коштів та вказане зобов'язання було зафіксоване власноруч написаної розпискою, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.
Пізніше, 06.12.2019 року відповідачка взяла у борг у ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 5572,00 гривень та зобов'язалася повернути кошти до 31.01.2020 року. Передача коштів та вказане зобов'язання було зафіксоване власноруч написаної розпискою, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.
Водночас згідно із статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
На підставі зазначеного, суд приходить до висновку, що позикодавцем за розпискою є її володілець - ОСОБА_1 , який безпосередньо зазначений в тексті розписки та має право вимагати виконання її умов на свою користь.
За своїм змістом текст розписки має всі суттєві умови, які притаманні договорам позики, зокрема, визначені сторони: позичальник та позикодавець, сума позики та строк її повернення.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша стаття 1049 ЦК України).
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Згідно умов розписки від 21.08.2019 року відповідач взяла на себе обов'язок повернути всю суму позики у строк до 31.10.2019 року.
Відповідно до умов розписки від 06.12.2019 року відповідач взяла на себе обов'язок повернути всю суму позики у строк до 31.01.2020 року.
Зазначені у розписках грошові кошти в установлений строк ОСОБА_2 не повернула, жодних періодичних платежів здійснено не було.
Відповідач не надав суду належні та допустимі докази, які свідчили би про належне та своєчасне виконання ним грошових зобов'язань за договором позики і повернення суми отриманих коштів та сплату періодичних платежів в рахунок боргу.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно до ст.ст.610 та 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки у виді штрафу або пені.
Згідно п. 5 ч. 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов'язку в натурі.
В результаті суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_2 взяті на себе договірні обов'язки належним чином не виконала, внаслідок чого утворилася відповідна заборгованість в розмірі 22556,00 гривень, яка має бути стягнута в судовому порядку.
Відповідно до статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі вказаних положень з відповідача підлягає стягненню сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в розмірі 908,00 гривень
Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, керуючись ст.ст. 3, 6, 11, 16, 526, 530, 599, 610, 1046-1050 ЦК України, ст.ст. 12, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 247, 263-265,280 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , суму боргу за розпискою від 21.08.2019 року у розмірі 16984,00 грн. та суму боргу за розпискою від 06.12.2019 року у розмірі 5572,00 грн., а загалом 22556,00 грн. (двадцять дві тисячі п'ятсот п'ятдесят шість гривень 00 копійок), та витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 (дев'ятсот вісім) грн.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Іллічівський районний суд м.Маріуполя Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Суддя: А. М. Іванченко