Справа № 263/6006/20
Провадження № 2/263/295/2021
23 вересня 2021 року місто Маріуполь
Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Кияна Д.В.,
за участю секретаря Філянець В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «Перший Український Міжнародний Банк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юдіна Ірина Георгіївна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-
До Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд визнати виконавчий напис, вчинений 24.01.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіною І.Г. щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 01.03.2006 року № 4672619 у розмірі 416304,55 грн. таким, що не підлягає виконанню через те, що сума не є безспірною.
На обґрунтування вимог позивач посилається на те, що 01.03.2006 року між АТ «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 4672419, за яким відповідачем надано позивачу кредитний ліміт у розмірі 13000 доларів США на придбання нерухомості: АДРЕСА_1 . За користуванням кредитом згідно умов, починаючи з 01.04.2006 позивач сплачував кошти передбачені умовами Договору до 2014 році включно, оскільки у зв'язку з окупацією Донецької обл. позивач вимушений був виїхати з м. Донецьк за межі Донецької області з родиною. З 2015 року у АТ «ПУМБ» виникло право вимагати дострокового повернення кредиту разом із розрахованими відсотками. 24.01.2020 приватний нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіною І.Г. вчинено виконавчий напис серії ННК №795794, зареєстрований у реєстрі за №75 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» не виплачених у строк відповідно до умов кредитного договору від 01.03.2006 №4672619 грошових коштів у сумі 17358,97 грн., що згідно курсу НБУ становить 41 6304,55 грн., з урахуванням заборгованості за тілом кредиту 10576,03 дол.США, що згідно курсу НБУ становить 253635,41 грн. заборгованості за відсотками 6782,94 дол.США, що згідно курсу НБУ становить 162669,15 грн. Витрати за вчинення виконавчого напису у сумі 1200 грн. Стягнення здійснено за період з 16.01.2019 до 16.01.2020. Про наявність вказаного виконавчого напису позивач дізнався з листа приватного виконавця від 15.04.2020.Згідно виконавчого напису нотаріусу від 24.01.2020 стягнення здійснюється за період з 16.01.2019 по 16.01.2020 і сума заборгованості становить 17358,97 дол.США, з яких 10576,03 дол. США заборгованість за сумою кредиту та 6782,94 дол.США заборгованість за відсотками. Утім, згідно графіку повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом сторони узгодили розрахунковий період та суму щомісячної сплати кредиту та відсотків за користування кредитом, зокрема сума кредиту та відсотків за користування кредиту щомісячно з 01.03.2006 по 01.02.2026 становить 147,70 дол. США. Отже, заборгованість за кредитом та відсотками за період з 16.01.2019 по 16.01.2020 не може бути більшою 1772,40 дол.США. Крім того, нотаріусом помилково зазначено період виникнення заборгованості не 16.01.2019 , а з 16.01.2015, то сума заборгованості все одно була б меншою ніж вказано у виконавчому написі нотаріуса. Таким чином, нарахована сума заборгованості за кредитним договором за період з 16.01.2019 по 16.01.2020 на загальну суму 17358,97 дол.США, що згідно курсу НБУ становить 416304,55 грн., яка пропонується до стягнення у виконавчому написі у будь-якому разі не може вважатися безспірною. Оскільки, позивач припинив виплату кредиту та відсотків за кредитом з 2014, то відповідно у банку виникло право вимоги про дострокове повернення кредиту із відсотками , а також право звернення стягнення на майно надане в забезпечення кредиту з 01.02.2015. На думку позивача, оскаржуваний виконавчий напис вчинений з грубим порушенням норм діючого законодавства без необхідної перевірки, встановлення безспірності боргу. А також не перевірено дотримання правилу позовної давності, оскільки договір укладено 01.03.2006, таким чином строк позовної давності минув, чим порушено статтю 88 Закону України «Про нотаріат». Жодних вимог від відповідача щодо сплати заборгованості позивач не отримував. У зв'язку із чим позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність сторони позивача, у якому вона заявлені нею позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача надала відзив, в якому просила відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що позивачем допущено просрочення платежів за зобов'язанням, документи, надані нотаріусу, є такими, що підтверджують безспірність заборгованості і всі вони були надані нотаріусу із заявою про вчинення виконавчого напису, а нотаріус, відповідно, мав всі передбачені законодавством підстави та повністю дотримався процедури вчинення виконавчого напису.
Відповідно до відповіді на запит представник позивача зазначає, що приватний нотаріус зобов'язаний припинити нотаріальну діяльність з моменту отримання копії наказу про припинення його нотаріальної діяльності. Згідно відповіді Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 18.06.2020 №ПІ-Д-11-13/236, наказом від 03.01.2020 №5/6 приватна нотаріальна діяльність ОСОБА_2 по Київському нотаріальному округу була припинена з 03.01.2020 на підставі її заяви від 19.12.2019. Також з листа вбачається, що копію вказаного наказу ОСОБА_2 отримала особисто 09.01.2020. Отже, правові підстави для вчинення 24.01.2020 ОСОБА_2 виконавчого напису були відсутні.
Представник відповідача АТ «Перший український міжнародний банк», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав. Відповідно до ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і який не подав відзив на позов, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Третя особа, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання також не з'явився.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 02.07.2020 відкрито провадження по справі в порядку загально позовного провадження.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25.02.2021 закрите підготовче судове засідання та справа призначена до судового розгляду.
Судом досліджуються представлені письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилався позивач, а також представлені відповідачем, інших суду не представлено та про їх витребування перед судом не порушувалося клопотань.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідно до них правовідносини.
01.03.2006 року між ПАТ «Перший український банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 4672419, за умовами якого останньому надано кошти у сумі 13000 доларів США. з щомісячною сплатою процентів за користування кредитними коштами.
24.01.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіною І.Г. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 75, про стягнення з ОСОБА_1 за кредитним договором від 01.03.2006 року № 4672619, укладеним із ПАТ «Перший міжнародний банк», заборгованість за період з 16.01.2019 року по 16.01.2020 року у розмірі 17358,97 доларів США, що згідно з курсом НБУ становить 416304,55 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Донецької області від 14.02.2020 року відкрито виконавче провадження № 61280419 щодо примусового виконання вищевказаного виконавчого напису.
За загальним правилом ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти висновку про те, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити у рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухваленій нею постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц із подібних правовідносин.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.».
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/20084/14 (провадження № 11-174ас18) відмовлено в заяві ПАТ КБ «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.
Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем.
Укладений між банком та позивачем кредитний договір, наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не посвідчений нотаріально.
Крім того, п. 3.1 гл. 16 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а п. 3.4 Порядку передбачено, що строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.
Таким чином, відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та п. 3.1 гл. 16 розд. II Порядку трирічний строк для вчинення виконавчого напису пов'язується саме з виникненням у стягувача права вимоги до боржника. Отже, право вимоги у стягувача виникає з моменту неналежного виконання зобов'язання боржником у визначений договором строк.
Кредитний договір, для стягнення заборгованості за яким вчинений виконавчий напис, укладений 01.03.2006 року, терміном остаточного повернення кредиту є 01.02.2026 року, а оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 24.01.2020 року, тобто з порушенням вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат», оскільки з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років.
У зв'язку з викладеним, необхідно дійти висновку про наявність підстав для визнання оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, а також строку протягом якого може бути вчинений виконавчий напис, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
У зв'язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з квитанції про сплату судового збору, розмір судових витрат складає 840,80 грн. і такий у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ЦК України, Порядок вчинення нотаріальних дій, затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, ст. ст. 12, 13, 141, 206, 263-265, 280 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «Перший Український Міжнародний Банк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юдіна Ірина Георгіївна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 24.01.2020 року № 75, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіною Іриною Георгіївною про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства «Перший український міжнародний банк» у розмірі 17358,97 доларів США,що згідно курсу НБУ становить 416304,55 грн. за кредитним договором №4672619 від 01.03.2006.
Стягнути з Акціонерного Товариства «Перший український міжнародний банк» судовий збір у розмірі 840,80 грн.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відомості про сторін у справі:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Стаценко Вадим Миколайович, адвокат;
Акціонерне Товариство «Перший український міжнародний банк», код ЄДРПОУ 14282829, адреса: вул. Андріївська, 4, м. Київ;
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юдіна Ірина Георгіївна, вул. Артема, 37-41, м. Київ.
Суддя Д.В. Киян