221/5608/21
3/221/2913/2021
22 вересня 2021 року м. Волноваха
Суддя Волноваського районного суду Донецької області Писанець Н.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючої, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
щодо скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.164 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №0297 від 03.08.2021 року встановлено, що 03.08.2021 року о 11.00год. ОСОБА_1 здійснювала підприємницьку діяльність у магазині розташованому поблизу КЗ «ЦДК с. Калинівка» за адресою: с. Калинівка, вул.. Підгорна, 175А, без державної реєстрації як суб'єкт господарювання, а також здійснювала реалізацію алкогольних напоїв та тютюнових виробів без ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними та тютюновими виробами, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.164 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про час та місце слухання справи була повідомлена належним чином.
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що провадження у справі підлягає закриттю через відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.ст.164 КУпАП з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 164 КУпАП адміністративна відповідальність настає у разі провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом.
Тлумачення господарської діяльності визначено ч.1 ст.3 Господарського Кодексу України: під господарською діяльністю слід розуміти діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Статтею 55 того ж Кодексу визначено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Ними є, зокрема, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Пунктом 5 ст.11 Закону України «Про ліцензування видів діяльності» визначено, що ліцензія - запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про рішення органу ліцензування щодо наявності у суб'єкта господарювання права на провадження визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.
Тобто, Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності», стосується суб'єктів господарської діяльності.
З адміністративного протоколу вбачається, що ОСОБА_1 своїми діями порушила вимоги ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», який також стосується суб'єктів підприємницької діяльності.
Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 є суб'єктом господарської діяльності та здійснює господарську діяльність, пов'язану з роздрібною торгівлею алкогольних та тютюнових виробів, що зобов'язує її мати ліцензію на провадження такого виду діяльності. Відповідно, вона не є суб'єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.
Окрім того, суд зазначає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення та фотознимки, не можуть бути доказами вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП. Уповноваженою особою на складання відповідного протоколу не надано суду інших належних та допустимих доказів, які могли б підтвердити або спростувати вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення.
Як встановлено ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно зі ст. 129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Зокрема, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні, що зумовлює закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності складу адміністративного правопорушення.
На підставі ст.ст. 3, 42 ГК України, керуючись ч.1 ст. 164, ст.ст. 247, 284 КУпАП, суд,
Провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 164 КУпАП, закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в Донецький апеляційний суд через Волноваський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Н.В. Писанець